Одним зі своїх пріоритетів на посаді прем'єр-міністра України Володимир Гройсман оголосив пенсійну реформу, пообіцявши провести її через парламент до 1 жовтня. У разі провалу реформи глава уряду погрожував піти у відставку. Однак останній пленарний тиждень вересня завершилася, а віз і нині там. Чому ж загальмувалося голосування щодо пенсій у Верховній Раді і чи не захитався стілець під прем'єром, "Апострофу" розповів експерт Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) Ігор Петренко.
Ситуація в Раді з кожним роком загострюється, з кожним новим політичним сезоном стає все складнішою. Адже того, що можна ділити, стає все менше, а претендентів стає все більше. Тому і пенсійна реформа, і інші реформи, які потрібно втілити в життя, дуже важко проходять.
З одного боку, тут є бажання опозиції максимально насолити владі в рамках життєво необхідних рішень. (Життєво необхідні вони не для суспільства, а, припустимо, пенсійна реформа необхідна для нового траншу, це одна з вимог МВФ). Опозиція певним чином може намагатися вплинути – вносити свої правки і так далі.
Але потрібно розуміти, що якби у влади була необхідна кількість голосів і бажання, вони могли б це легко проголосувати, ухвалити рішення про розгляд законопроекту за скороченою процедурою. Обґрунтовуючи це тим, що всі пенсіонери чекають підвищення пенсій та інше. Але вони цього не роблять, адже у них проблеми з голосами і внутрішні конфлікти. У тому числі між [першим заступником голови фракції БПП Ігорем] Кононенком [прем'єр-міністром Володимиром] Гройсманом, який тягнеться ще з кінця минулої сесії, коли Гройсман відмовився врахувати, скажімо так, настійні рекомендації Кононенка в плані перегляду бюджету.
Пенсійна реформа теж стала предметом конфлікту не лише між владою та опозицією, а й між владними групами всередині. Чому? Гройсман назвав пенсійну реформу одним із своїх пріоритетів. Плюс він дійсно сказав, що піде у відставку, якщо вона не буде ухвалена. І, природно, Кононенко, використовуючи свій вплив у Верховній Раді, вирішив зробити "отвєточку" для Гройсмана, максимально затягти цей процес і зробити його досить важким. Говорити про зміну прем'єра... Не думаю, що це найголовніша мета. Можливо, і хотіли б. Але зняти – це одна справа, а знайти голоси для нового – складне завдання.
Я думаю, незважаючи на всі протистояння, пенсійна реформа буде проголосована. Трохи пізніше. Інше можливе, тільки якщо влада буде готова відмовитися від співпраці з МВФ – і використовувати це не тільки для пенсійної реформи (оскільки в медійному просторі вона вважається швидше позитивною), а, припустимо, в питанні тарифів. Під час наступної передвиборчої кампанії завжди можна сказати, що влада відмовляється співпрацювати з МВФ і підвищувати тарифи, щоб тим самим завоювати якусь частину народної любові.
Треба розуміти, що події навколо пенсійної реформи в Раді – це небажання посилювати Гройсмана. Адже Гройсман пообіцяв – Гройсман зробив – Гройсман отримав політичні дивіденди. Ніхто не хоче, щоб цей ланцюг був простим. І ніхто не хоче зайвого конкурента, враховуючи непрості відносини Гройсмана з самим [президентом Петром] Порошенком і бажання Гройсмана бути більш самостійним – все це накладає відбиток на діяльність Верховної Ради.
Це міжособистісні конфлікти, міжгрупові серед влади та між опозицією і владою. Крім того, опозиція намагається розширити свій вплив за межами представництва у парламенті, акумулювати силу нових непарламентських сил, які набирають вагу – це і [Міхеіл] Саакашвілі з "Рухом нових сил", і [Валентин] Наливайченка з рухом "Справедливість", і [Анатолій] Гриценко з "Громадянською позицією". Усі ці складові дають нам ті результати, які зараз маємо.
