Напередодні ЗСУ повністю звільнили північ Київської області від російських загарбників, які тримали ці землі під окупацією більше місяця. Влада звільнених від російських військ передмість Києва та сіл і містечок північної Київщини повідомляє про сотні вбитих окупантами мирних жителів, тіла розстріляних людей лежать просто посеред вулиць. Часто у них зв'язані за спиною руки, у деяких населених пунктах убитих кидали у братські могили, де знайдено сотні тіл. Знайдено також тіла згвалтованих жінок. Як Україна спільно з партнерами має покарати рашистів за геноцид, та чи зважиться Захід на серйознішу підтримку Києва у війні – читайте в матеріалі "Апострофа".
Не Сребреніца і не Вуковар
Ситуація в Бучі, Харкові, Маріуполі, Чернігіві та інші наших міст доводять, що мета рашистів - знищення українців безвідносно до того, як ці люди ставляться до "великой русской культурьі", якою мовою вони говорять. Вони ненавидять нас за те, що ми просто існуємо. Мова не йде про звичайну війну, яку можна вимірювати військовими критеріями. Кожне українське місто, кожне українське село може стати Харковом чи Маріуполем або Бучею.
Про масштаби безчинств окупантів говорять свідчення очевидців. Так 14-річний Юрко, мешканець Бучі, розповів, що їхав із батьком на велосипеді, коли зустрів російського військового. "Ми зупинилися, підняли руки, сказали, що ми не маємо зброї. Але солдат вистрілив у батька. Він упав. Далі військовий почав стріляти в мене, дві кулі влучили в руку. Я впав на землю. Солдат ще вистрілив у капюшон, але куля не зачепила голову", — розповідає хлопчик. Кілька хвилин дитина пролежала на землі, а коли російський військовий пішов, хлопець побіг до найближчого притулку, де йому надали першу медичну допомогу. Батька ж убили, йому було 47 років.
Ще одна мешканка Бучі розповіла, що у її квартирі двоє російських солдатів, чеченець та білорус за національністю, влаштували дозорний пункт. Її чоловіка протягом 4 днів катували та били. Очевидці також розповідають про те, що росіяни зібрали хлопців із бучанської тероборони, поклали обличчям униз, зв'язали руки та всіх постріляли.
Російські нацисти розстріляли майже всю охорону місцевого підприємства, вламувалися у підвали місцевих, у яких ті переховувалися та знущалися з них. Трупи досі лежать на вулицях Бучі. Співробітники ДСНС ще не встигли їх прибрати, оскільки зайняті аналогічною роботою в Ірпіні.
До речі, в Ірпіні вулиці також усіяні трупами. Свідчення про звірства російських солдатів, зокрема "кадирівців" надходять з інших містечок Київської області - Макарова, Гостомеля, сел Броварського району, Мотижина тощо.
Зараз звірства окупантів почали прирівнювати до геноциду у Сребрениці, та загалом проводити паралелі між тим, що відбувалось під час війни на Балканах наприкінці минулого століття, проте ототожнювати досвід колишньої Югославії та називати Бучу "новою Сребреніцею" некоректно, каже "Апострофу" аналітикиня Фонду "Повернись живим" Марія Кучеренко, адже у нас різна природа війн.
"У нас нема внутрішньоукраїнського міжнаціонального чи міжконфесійного конфлікту, а на Балканах відбувся розпад авторитарної держави, декілька складових якої воювали між собою за етнічною ознакою. Тобто в нашому випадку йдеться про агресію ядерної держави проти країни з давно визнаними світом кордонами - з Кримом, Севастополем, Донецьком, Луганськом", - каже експертка.
Вона вважає, що цифри жертв цивільного населення в Україні можуть перевищувати кількість жертв у колишній Югославії, адже за інформацією представників Міноборони в одній лише Бучі загинуло більше людей, ніж було вбито сербами хорватів у Вуковарі. А поруч знаходяться ще Ірпінь, Ворзель, Бородянка тощо.
Тим часом можна тільки здогадуватись, скільки жертв вже є в Маріуполі та інших містах сходу, проти яких Росія продовжує агресію. Важко буде встановити, скільки людей загинуло в Донецьку за 8 років, адже чим більше часу проходить, тим складніше знайти та ідентифікувати рештки тіл, каже Кучеренко.
За словами експертки, звірства рашистів у Київській області – наш дуже серйозний аргумент для цивілізованого світу не лише в тому, що стосується надання зброї або закриття неба, а й для чесного, відвертого та жорсткого діалогу зі світом щодо того, які уроки Сребрениці та Вуковару він вивчив. Щоправда, здається, що Захід ці уроки не засвоїв, адже наприкінці боснійської війни небо над Боснією було закрите, наше - ні, і навряд це станеться найближчим часом.
"У нашому діалозі з державами Західних Балкан ми маємо апелювати до того, що ми не порівнюємо війни і не міряємось стражданнями, але і тут, і там вбивали цивільних, а світ не виніс з цього жодних уроків. До речі, ці держави теж зачепила російська агресія: згадаймо безпілотник в Хорватії, спробу перевороту в Чорногорії, де зараз активна росагентура. Ці країни вже в НАТО і мусять бути нашим найбільшими адвокатами України щодо надання зброї. Бо якщо не спинити Росію тут – Балкани наступні, це факт: ми вже чули відкриті погрози російського посла в Боснії Івана Калабухова, і це не риторичні вправи. Тут треба згадати слова в'язнів нацистських концтаборів: вірте тим, хто каже, що хоче вас вбити - вони не жартують", - відзначає Кучеренко.
На думку політолога Олексія Голобуцького те, що ми побачили в Бучі - це поворотний момент у війні.
"Не вірю, що масові вбивства та мародерства у Київській області були неорганізованими, бо все-таки в росармії є ієрархія, і якщо мобілки та гроші мародери могли красти без схвалення командирів, то тягнути техніку, меблі та килими без дозволу зверху рашисти точно не могли. Був наказ і про вбивство цивільних - адже десятки загиблих ще можна пояснити, але рахунок вже йде на сотні людей, у яких, до прикладу, зв'язані руки. Це не могла бути разова акція, зумовлена страхом окупантів", - каже експерт.
Разом з тим, політичний експерт Віктор Небоженко нагадує, що більше 20 років путінська пропаганда витрачала величезні кошти на підкуп ЗМІ та політиків в Європі, і зараз змусити цих людей поміняти їх точку зору на Росію складно, проте злочин є злочин, і треба потурбуватись про те, щоб він був покараний.
Новий Нюрнберг?
На думку Марії Кучеренко, треба ініціювати окремий трибунал зі справ російсько-української війни, адже вже зараз ми бачимо: кількість злочинів така, що заслуговує на створення окремого органу. Про це вже говорили британські посадовці. Зокрема, колишній прем'єр-міністр Джон Мейджор зауважив, що Росія в Радбезі ООН дуже ускладнюватиме всі процеси, що стосуватимуться розслідування злочинів Росії та її покарання. Власне, Росія вже заявила про скликання РБ ООН щодо "провокації" у Бучі, намагаючись якимось чином викрутити ситуацію на свою користь.
Олексій Голобуцький звертає увагу на те, що для європейців постає морально-етичне питання, адже вони ж постійно говорять про цінності, згадують про Другу світову та її злочини.
Народний депутат, голова Комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко вважає те, що вчинили рашисти в київських передмістях, цілеспрямованою геноцидною політикою.
"Я - юрист-міжнародник і вважаю, що це не тільки воєнні злочини, порушення Женевської конвенції та злочини проти людяності, це цілеспрямована геноцидна політика Росії. Звісно, Захід має реагувати гостро і швидко", - каже Мережко.
За його словами, є кілька варіантів того, як реалізувати покарання за злочини рашистів. Так, існує модель, згідно з якою займатись цим буде Міжнародний кримінальний суд відповідно до Римського статуту, адже він має юрисдикцію щодо 4 видів злочинів: воєнних, злочинів агресії, геноциду і злочинів проти людяності. Інша модель - створення окремого спеціального органу, на зразок Трибуналу для розслідування злочинів під час війни у колишній Югославії.
"Я схиляюсь до нового Нюрнбергу, пропонував свого часу робити його у тій же будівлі, де засідав трибунал після Другої світової – це було б символічно. Але є політичні питання, адже створити новий трибунал ad hoc з чистого аркуша - складніше, ніж скористатись можливостями існуючого МКС. Він вже почав розслідування, веде їх, але цей суд має юрисдикцію лише щодо фізосіб, а треба говорити, як це було в Нюрнберзі, про відповідальність держави в цілому та її організацій і партій. Тобто, маємо говорити і про відповідальність роспартій, ФСБ та інших причетних організацій – підходити до обвинувачення більш широко з точку зору суб'єктів відповідальності", - каже нардеп "Апострофу", звертаючи увагу на те, що не можна допустити, аби світ звик до цієї війни, а політики почали про неї поступово "забувати".
Ембарго та зброя
Зараз дуже важливо ставити питання про повну ізоляцію Росії та надання нам зброї, адже самих тільки санкцій замало. Проте головним ударом по Москві мало б стати енергетичне ембарго, яке позбавить її майже половини доходів. Очільник МЗС Дмитро Кулеба вже вимагає від країн G7 запровадити проти РФ жорсткі санкції, зокрема ввести ембарго на російські нафту й газ і відключити всі банки від SWIFT, президент Володимир Зеленський резонно запитав західних політиків, що має статись, аби ті нарешті ухвалили потрібні нам рішення - чи не ядерна (хімічна, біологічна) атака, якої так бояться в НАТО?
Європейські політики почали реагувати на свідчення жахливих злочинів, але поки це виглядає не дуже переконливо.
Так, президент Євросоюзу Шарль Мішель запускає хештег "Бучанська різанина". Він анонсував нові санкції проти РФ, а також пообіцяв підтримку з боку Євросоюзу в переслідуванні воєнних злочинів, скоєних армією окупанта на території Київської області. Про це він написав у Twitter.
"Шокований приголомшливими фотографіями звірств, скоєних російською армією у звільненій Київській області #BuchaMassacre. ЄС допомагає Україні та неурядовим організаціям зібрати необхідні докази для позовів у міжнародних судах. Подальші санкції та підтримка ЄС на підході. Слава Україні!", — написав він.
Проте поки що не схоже, що європейські політики здатні на ізоляцію Росії, постачання Україні важкої зброї, яку ми просимо, та встановлення ембарго на російські вуглеводні. Наведемо лише кілька яскравих висловлювань.
Так, міністр фінансів Німеччини Крістіан Лінднер висловився проти ембарго в рамках санкційної політики ЄС за вторгнення в Україну. На питання журналістів, чому Німеччина продовжує фінансувати кампанію розпалювача війни Путіна в Україні за рахунок імпорту газу та нафти, міністр відповів: "Усі варіанти на столі. Санкції вже є безпрецедентними. Але вони повинні вдарити по режиму Путіна і не поставити під загрозу стабільність Німеччини". Міністр заявив, що "війна в Україні робить усіх нас біднішими, наприклад, тому що ми повинні платити більше за імпортні енергоносії".
Тут мабуть варто нагадати читачу: посол України в Німеччині Андрій Мельник розповів, що після нападу Росії на Україну Лінднер заявив йому в Берліні, що Україні залишилось "всього декілька годин", тому виступив проти поставок зброї Києву та відключення РФ від SWIFT.
Не менш цинічним виявився й міністр економіки та віцеканцлер Німеччини Роберт Габек, який заявив, що його країна не може надавати більшу допомогу, про яку просить Україна - очевидно, мова йде про відмову постачати Україні 100 БМП Marder.
За словами Габека, більша підтримка в боротьбі з Росією може бути небезпечна. Про це він сказав в інтерв'ю Rheinische Post.
"У всьому, що ми робимо, ми дуже обережні. Щоб не здійснити необдуманих кроків, які можуть зробити Німеччину мішенню для Росії", - зазначив він. Віцеканцлер наголосив, що в політиці немає бездоганної позиції стосовно моралі. Однак всі кроки - похідні з міркувань про запобігання "більшому злу".
Не здивував і міністр економіки Словаччини Ріхард Сулік, який готовий погодиться з вимогою РФ оплачувати газ у рублях, оскільки "постачання палива не має припинятися".
"Постачання газу не можна зупинити. Тому я й кажу, хоча це, можливо, для деяких надто прагматична позиція. Якщо є умова платити (за газ із РФ) рублем, то платимо рублем", – сказав міністр. Він сказав, що імпорт із РФ становить 85% усіх закупівель газу Словаччини. За словами міністра, Братислава підтримує диверсифікацію поставок, але для цього потрібно кілька років.
На думку Олексія Голобуцького, ембарго на вуглеводні має бути суспільно-політичним рішенням, тобто суспільства країн Заходу мають змиритись з тим, що будуть жити гірше, принаймні кілька років.
"Влада на Заході залежить від виборців - наприклад, Орбан робить на добробуті виборців акцент. Думаю, частина популістів вже готова на потрібні рішення, а частина ще ні, і Буча їх до цього підштовхне. Адже якщо вони не хочуть повторення того, що сталось у нас у себе, то треба й ти на більші жертви, і це вже на така абстракція для них, як закрите небо", - вважає експерт.
З ним не погоджується Віктор Небоженко, який висловлює скепсис стосовно ембарго на російські нафту та газ.
"Не думаю, що енергетичне ембарго буде введене ЄС. Не тому, що вони бояться Росію. Маємо дивитись правді в вічі: вони не вважають Україну Європою. Якщо Європа погодиться з тим, що Росія вчинила страшні злочини в київських передмістях, наступний крок – міжнародний трибунал по російській агресії, який має відбутися десь в Європі. Вона має його організувати та нести за це відповідальність, а Європа цього не хоче, адже це ще одна форма залежності від страшних подій в Україні", - каже експерт.
На його думку, роспропаганда буде оперативно створити "геноцидні" меседжі з окупованих територій - мовляв, безчинствують українські "нацисти", а Європа скаже, що злочини та жорстокість відбуваються з обох сторін. Небоженко додає, що зараз важко боротись з роспропагандою в Європі – там нема такої кількості проукраїнських політиків та журналістів, які б доносили нашу точку зору.
Олександр Мережко все ще сподівається, що Європа дасть нам відповідну сучасну зброю, щоб захистити себе - протиракетну, протиповітряну та протитанкову, адже західні країни несуть моральну відповідальність за те, що відбувається, якщо не надають відповідну допомогу або просто спостерігають.
Але говорити про гуманізм, коли Словаччина готова платити за російський газ в рублях або про права людини, коли німецька міністерка оборони відмовилася надати нам непотрібні Німеччині БМП, чи про європейські цінності, коли Макрон не хоче провокувати Путіна різкими висловлюваннями, навряд чи доводиться.
Єдині країни, які відреагували, це Польща, Естонія, Латвія та Литва, які планують протягом 48-72 годин повністю закрити кордони з РФ та Білоруссю. Прем'єр Польщі Моравецький скликає екстрений саміт ЄС для обговорення повного розриву торгівельних відносин з РФ та Білоруссю як реакцію на звірства російських військових. Але чи дасть це результат?
Наразі скидається на те, що люди, для яких європейські цінності — лише гарна метафора, будуть вирішувати, чи брати в свій союз країну, яка за ці цінності втрачає тисячі життів. Вдумайтесь: відмова від російських енергоносіїв коштуватиме Європі приблизно 3% ВВП. Геть несмертельно, м'яко кажучи. ЄС міг би піти на таку жертву, щоб зовсім поруч не бомбардували лікарні і не убивали мирних людей пострілами в потилицю...
