Україна виграла кілька міжнародних судів у російського "Газпрому" на загальну суму близько $7 млрд. Як повідомив президент Володимир Зеленський, готуються кроки щодо примусового стягнення цих коштів. "Апостроф" розбирався, скільки реально можна отримати від російського монополіста, а також, якими будуть процедури та терміни стягнення.
Україна має намір стягнути мільярди доларів з російського "Газпрому".
"На даний час маємо вже кілька позитивних рішень міжнародних арбітражів на загальну суму $6,9 млрд. Це абсолютно справедливі рішення, які демонструють відповідальність Росії та Газпрому й утверджують силу міжнародного права. Готуємо конкретні кроки для стягнення цих коштів", – написав у своєму телеграм-каналі 20 липня президент України Володимир Зеленський.
Судові суперечки між "Нафтогазом" та "Газпромом" – це ціла епопея, яка не залишала байдужим нікого і ніколи. Мабуть, найвідомішим судовим процесом між ними став розгляд Стокгольмським арбітражем їхніх взаємних позовів про постачання та транзит газу, який завершився у лютому 2018 року. Тоді суд постановив стягнути з "Газпрому" на користь "Нафтогазу" понад $2,5 млрд.
Найдивовижніше, що Росія погодилася заплатити – правда не одразу і лише після досягнення домовленостей щодо продовження транспортування свого газу до Європи територією України. П'ятирічний контракт діяв до 2025 року – незважаючи на війну. Наприкінці 2019 року "Газпром" перерахував "Нафтогазу" $2,9 млрд – від часу винесення вердикту набігли відсотки.
Є й інші, пізніші рішення міжнародних судових інстанцій на користь України.
Наприклад, одне з них стосується несплати "Газпромом" коштів за забезпечення українською стороною транзиту газу своєю територією.
"Міжнародний арбітражний трибунал, який розглядав справу в Швейцарії, зобов'язав "Газпром" виплатити $1,37 млрд на користь НАК "Нафтогаз", – написав у Facebook 23 червня цього року глава "Нафтогазу" Сергій Корецький. – З травня 2022 року "Газпром" порушив свої контрактні зобов'язання, припинивши оплати. У вересні 2022 року "Нафтогаз" ініціював арбітраж, який "Газпром" намагався заблокувати через російські суди. Це не спрацювало. Тепер маємо кінцеве рішення: трибунал із арбітрів зі Швеції, Швейцарії та Ізраїлю повністю став на бік "Нафтогазу".
Однак найзначніший позов проти "Газпрому" – за втрачене майно в анексованому Криму – "Нафтогаз", разом із ще п'ятьма пов'язаними з ним компаніями, подав до Гаазького арбітражу у 2016 році. Претензії до російської сторони "потягнули" на $5 млрд. І суд задовольнив ці претензії у повному обсязі.
Звичайно, "Газпром" не поспішає платити. Більше того, він справді намагався заблокувати судовий розгляд. У грудні 2023 року "Газпром" звернувся до Арбітражного суду Санкт-Петербурга та Ленінградської області з вимогою – увага! – заборонити міжнародним судам розглядати позови "Нафтогазу". Зрозуміло, таку заборону було надано. Ось тільки це ніяк не впливає на рішення тих міжнародних судів.
Ще один позов "Газпрому" до того ж російського суду був поданий у червні 2025 року. Відповідачем за позовом є НАК "Нафтогаз України", проте суть претензій на сьогодні не відома. Та й навряд чи вона комусь важлива, крім самого "Газпрому" (втім, навіть у цьому є сумніви).
Скрізь потроху
Таким чином, "Газпром" винен "Нафтогазу" понад $6 млрд. Президент говорить про $6,9 млрд – можливо, вже відсотки наросли за час судових розглядів і після них, а може, є ще щось. На жаль, "Нафтогаз" не відповів на офіційний запит "Апострофа" з цього приводу.
У будь-якому разі, ясно, що, з одного боку, сума стягнення велика, з іншого, - Росія навряд чи погодиться добровільно її заплатити.
Тому Україна має намір стягувати ці кошти примусово, про що і розповів Володимир Зеленський.
Однак, як це планується, президент не сказав.
Як було зазначено вище, "Нафтогаз" проігнорував запит нашого видання. Як і Міністерство юстиції – принаймні всі терміни, відведені законодавством на надання відповіді, давно сплили.
Втім, дещо відомо і так. Наприклад, те, що "Нафтогаз" звертається до різних національних юрисдикцій для підтвердження легітимності рішення Гаазького арбітражу. Вже є зокрема відповідні вердикти нідерландського, британського, французького, австрійського судів. У Франції та Австрії продажі на аукціонах майна "Газпрому" можуть принести сумарно $200-250 млн.
Напевно, є якась власність і в інших країнах.
"Це певні активи "Газпрому" за кордоном, у тих юрисдикціях, де реально здійснити таке стягнення, в першу чергу, в європейських, – сказав у коментарі "Апострофу" колишній в.о. міністра економіки України Павло Кухта. – Йдеться про будівлі, майно, цінні папери, депозити – все, що завгодно, що можна заарештувати та стягнути".
Однак, як зазначає президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар, стягнути щось суттєве з "Газпрому" зараз непросто.
"Та власність, яка була у "Газпрому" в Європі, її вже немає – вона або була націоналізована, або "Газпром" щось сховав, перереєструвавши власність", – сказав експерт виданню.
Заплатять за війну
Водночас, як ми знаємо завдяки інформаційним повідомленням, газпромівські активи благополучно знаходять і готують до конфіскації та подальшого продажу.
Проте очевидно, що $120 млн, у які, наприклад, оцінюють майно російської компанії в Австрії, це дуже мало, порівняно із загальною сумою стягнення.
"Якісь дрібниці можна наскрести, але, якщо говорити про мільярди, то навряд чи", – каже Михайло Гончар.
Павло Кухта більш оптимістичний.
"Газпром" – це не просто "Газпром", там можуть бути різні пов'язані компанії, різні активи, – пояснює експерт свою позицію. – Я не зарікався б зараз на конкретну суму, але я думаю, що там є від сотень мільйонів до (кількох) мільярдів".
Тож, на сьогоднішній день неможливо з упевненістю прогнозувати, яку суму вдасться зрештою отримати за позовами до "Газпрому", і в які терміни. Однак є один нюанс, який, можливо, дещо пришвидшить процес.
"Не будемо забувати, що йдуть мирні переговори, і частиною їх точно будуть якісь домовленості про компенсації Україні її втрат від війни, – каже Павло Кухта. – І, залежно від того, як ці переговори підуть, можливо, що закриття цих боргів відбудеться в рамках цього переговорного процесу, і тоді це буде не стягнення активів по всьому світу, а певні виплати, можливо, від тих самих заморожених російських активів".
Михайло Гончар загалом згоден з такою думкою, але бачить ситуацію трохи інакше.
"Думаю, що це буде в якомусь загальному процесі стягнення репарацій, або, у разі повоєнного врегулювання, вони виплачуватимуть нам натурою – тобто постачанням газу, хоча і це буде непросто, – пояснює експерт. – Ситуація не має швидкого рішення. Перспектива нешвидкого рішення гіпотетично є, але скільки років це буде тривати, сказати складно".
