1 липня в Росії закінчилося голосування щодо поправок до Конституції, що тривало з 25 червня. Судячи з попередніх результатів, президент РФ Володимир Путін зможе залишатися при владі до 2036 року. За всі поправки голосували пакетом, в бюлетені було тільки два варіанти відповіді - "Так" і "Ні". Голосували весь тиждень - часто на відкритому повітрі, урни стояли в наметах, на лавках, пнях, біля колодязів, в багажниках автомобілів. Голосувати можна було і в режимі онлайн - причому по кілька разів. Референдум проводили також в анексованому Росією українському Криму, а жителів ОРДЛО з російським громадянством возили голосувати в Ростовську область.
"Апостроф" попросив російського політичного діяча, кандидата юридичних наук Марка Фейгіна прокоментувати ситуацію.
- Що ви думаєте з приводу цього референдуму в Росії щодо поправок до Конституції?
- Йде процес, який можна назвати остаточною узурпацією влади в руках путінського ОЗУ. Залишки виборних інститутів просто зникають. Їх більше немає, тим більше що Путін де-факто оголосив про своє довічне перебування при владі.
Безумовно, зараз в Росії править кримінальна, тоталітарна влада. З ідеологічної сторони, вона дуже схожа на форму корпоративної держави, наприклад на Італію при поверненні Муссоліні в 1943 році (корпоративізм - коли осередками суспільства вважаються певні групи, а не окремі люди, - Апостроф).
Що стосується самого процесу, то самого голосування і немає. Воно імітується для більшого пропагандистського ефекту. І те, що намагаються десь нагнати явку, - це просто створення видимої активності з боку чиновників. Результат вже відомий, вони практично тиждень його оголошують. Це буде між 73% і 75% підтримки поправок до Конституції. Вони оголосять, що явка була - і хто це зможе оскаржити? І де, якщо немає суду?
Найгірше те, що Путін створює передумови для появи трайбалістської системи (трайбалізм - родоплемінний лад, - Апостроф). Йому (Путіну, - Апостроф) 68 років, його "колег" по ОЗУ - кому 70, кому трохи більше або менше. Але вже їхні діти перебувають при владі. Наприклад, Дмитро Патрушев - міністр сільського господарства. А його батько Микола Патрушев - колишній глава ФСБ - є головою Ради безпеки. Чим вам не сімейність? Процес просто отримує закінчену форму.
- А що з приводу голосування в анексованому Росією українському Криму?
- З одного боку, частина населення не хоче брати участь в процедурах, що проводяться окупаційною владою. Серед них може зростати соціальне невдоволення. Але чи хочуть ці люди повернутися до складу України, ми не розуміємо.
Складно сказати, який там відсоток незадоволених, адже це закрита територія, весь півострів зараз - фактично військова база. Але такі люди там є. Ті ж кримські татари, наприклад. З чого б їм йти і схвалювати поправки в Конституції, які роблять владу Путіна вічною і забороняють не те що закликати, а навіть ставити під сумнів цілісність Росії.
З іншого боку, по всій Росії люди нікуди не ходять, бо не вірять у це все. Вони і Конституцію не цінували, тому що одна давно не працює і жодної ролі не відіграє. А вже після цих поправок, вона не має жодної ваги, сенсу. Тому люди ставляться до всього байдуже. Це дуже сильна сторона невдоволення, яка виражається у неучасті в процедурах подібного роду.
- Чи може населення в Криму і ОРДЛО розчаруватися в Путіні?
- У Криму таке можливо. З ОРДЛО все складніше.
У Криму люди дуже довго живуть під владою Москви, 6 років - це вже пристойний термін. Люди покладали надію на російську державу, думали, що вона їх годуватиме, дасть те, чого їм не вистачало - грошей або чогось ще.
Але вони побачили, що життя загалом не покращилося. Краще стали жити чиновники, а пересічні громадяни отримали ще більш жорстку владу, ніж та корумпована, яка була на півострові в складі України.
Поряд з соціальними і економічними проблемами, хронічним недофінансуванням, була абсолютна свобода. Проблеми худо-бідно, але намагалися вирішувати. Але нікого не репресували, було досить привільне життя.
Зараз люди зіткнулися з проблемами іншого характеру, тому що з корупцією можливо жити, а в тюрмі - ні. Тому, напевно, вони відчувають розчарування. Тому що в Росії в нинішньому вигляді і окупованому нею Криму жити може тільки обраний клас, вищі чиновники.
Але ще раз повторюся - далеко не всі жителі півострова хочуть повернутися в Україну. Багато хто впевнений, що в Росії можна забратися вгору по соціальних сходах туди, де є добробут - стати чиновником, співробітником спецслужб, піти в армію.
Щоправда, це не зовсім так. Росія - це досить жорстко структурована система суспільства, де простий громадянин жодного соціального ліфта не має і нікуди піднятися не може. Все оточується родичами, друзями, довіреними особами. Тому вирватися з убогості і безправ'я неможливо в принципі. Я думаю, що ті люди, хто отримав російське громадянство, за 6 років це зрозуміли. У Криму так вже точно.
- Кремль намагається легітимізувати те, що відбувається в анексованому Криму. Запросили деяких європейських популістів, політологів, видали їх за представників Європарламенту. При цьому Європарламент вже заявив, що ніяких спостерігачів не відправляв. На екрані кримського ЦВК в день «референдуму щодо поправок до Конституції РФ» показали виступ приятеля Путіна, лідера байкерів "Нічні вовки" Олександра Залдостанова на прізвисько Хірург, де він закликав до "повернення исконно руських земель хоча б до передової руського світу", явно маючи на увазі Донбас.
- Це виключно пропагандистська історія. У Кремлі не паряться з приводу того, що відбувається. Ну, назвали когось депутатами - і нехай. З пропагандистської точки зору тут немає проблеми - достовірність інформації не є цінністю. Вони можуть запрошувати хоч двірників з Європарламенту - і говорити, що це депутати.
Є такий французький депутат Тьєррі Маріані, він приїжджав уже кілька разів на півострів - абсолютно агентурний тип, який працює за гроші різних фондів і союзів "руського світу".
Москву не лякає, що на різних її заходах присутні маргінали. На парад Перемоги, перенесений через коронавируса на 22 червня, практично ніхто із значущих європейських лідерів не приїхав. Москву це сильно турбує?
Звичайно, вони хотіли б, щоб приїхали Дональд Трамп і Ангела Меркель. Але, по-моєму, усвідомлення того, що це не можливо, більше не турбує Путіна і Кремль. Вони змирилися з такого роду публічною ізоляцією. Треба вміти терпіти, треба вміти чекати.
- Що думаєте з приводу участі населення ОРДЛО в голосуванні про поправки до Конституції РФ - в чому відмінність від кримської ситуації?
- Давайте так говорити: якщо ви живете біля моря і поряд не вибухають снаряди і немає війни, ви себе по-іншому почуваєте.
Кримчани можуть собі дозволити, так би мовити, мати тільки соціальне невдоволення і жити у відчутті, що всі проблеми купіруються або компенсуються наявністю моря, сонця, літнього відпочинку і так далі.
Коли я сам був в Криму в 2017 році і захищав кримських татар як адвокат, зокрема Ільмі Умерова, я зрозумів, що люди в Криму менш гостро відчувають кризову ситуацію, ніж жителі ОРДЛО.
Кримчани, наділені російським громадянством, отримали цей статус і гарантію перебування на території Росії. Вони розуміють, що їх права так-сяк, але реалізовані через російський паспорт. Вони можуть викроювати собі якісь бонуси - по-тихому мати український закордонний паспорт, Україна їм дозволяє мати подвійне громадянство з Росією.
А в ОРДЛО люди знаходяться недалеко від зони бойових дій, і є невизначеність. Тому що це не Україна ніби як, тому що не контролюється з Києва. І не Росія, тому що Москва не забирає собі ОРДЛО.
Ситуація підвішеності нервує місцевих жителів. Так, вони отримали якісь паспорта указом президента Путіна, мають можливість мати російське громадянство. Але життя менш стабільне, майбутнє менш передбачуване, і як раз з цього приводу вони нервують сильніше. Через це пропаганді простіше працювати.
Я думаю, що в ОРДЛО люди налаштовані більш негативно по відношенню до Києва, ніж в Криму. І, незважаючи на все своє соціальне невдоволення, вони голосують куди більш охоче за все ініціативи Москви, ніж в Криму.
- Рефат Чубаров заявив, що проведення російського референдуму в анексованому РФ українському Криму щодо поправок до Конституції РФ - це ще один злочин, який скоїла влада РФ в порушення основних принципів та загальновизнаних норм міжнародного права. Як думаєте, чи варто Україні звертатися до Заходу з проханням ввести нові санкції?
- Швидше за все, після референдуму піде якась реакція України. Раніше після залучення кримчан і жителів ОРДЛО в російські політичні процеси, вона була.
Чи призведе це до нових санкцій - не беруся сказати. Тому що Заходу теж проблем вистачає. Подивіться, в Америці 3 листопада вибори президента - їм не до того. У них самих бунти та протести в зв'язку з рухом BLM.
Європа взагалі останній рік слабо відгукується на заклики українського керівництва, пов'язані з Кримом. Малоймовірно, що саме через референдум щодо поправок до Конституції, відбудеться одномоментне посилення санкцій.
НАТО, Євросоюз і Вашингтон турбує заява Путіна про можливу експансію - а саме так треба трактувати його висловлювання, що ряд країн, які утворилися після розпаду СРСР, «пішли з російськими землями».
Тому що є ризик, що Кремлем будуть застосовані експансіоністські дії щодо північного Казахстану. Або щодо українського Маріуполя. Або щодо країн Балтії. Або щодо Білорусі, поки там йдуть вибори. Адже поки не ясно, якими є остаточні домовленості Лукашенка і Путіна, що буде після виборів президента Білорусі.
Ось це турбує Захід. А крім своїх декларацій про те, що Крим - це Україна, жодних дій там робити не збираються.
