Міністр оборони Олексій Резніков днями заявив про наказ президента України Володимира Зеленського про звільнення півдня України. Наші Збройні сили поступово просуваються в бік Херсону, а також завдають надзвичайно болючих ударів окупантам. Одним із останніх сюрпризів від ЗСУ став підрив складу з боєприпасами в Новій Каховці. Такі дії не лише уповільнюють підготовку рашистів до наступальних дій, але й зменшують їхню спроможність вести артилерійські бої.
Як відбувається просування ЗСУ на півдні України, як змінилися дії ворога, до чого призводить примусова мобілізація на окупованих територіях і яка доля чекає на Крим та керченський міст – на ці та інші питання в ефірі Апостроф TV відповів командувач обороною Миколаєва у перші місяці війни, генерал-майор ЗСУ ДМИТРО МАРЧЕНКО.
— Які сили і засоби зараз протистоять українським військовим підрозділам з боку росії на південному фронті? Наскільки, зокрема, на Херсонщині росіяни добре підготували ці три лінії оборони, про які ми так багато чули?
— По-перше, вони постійно змінюють свої сили. Не те що змінюють, а рухаються, щоб ввести нас в оману, щоб ми не розуміли, які сили та засоби задіяні проти нас. Але нам це все відомо. Тих сил та засобів, які у них є в наявності зараз, недостатньо для того, щоб прорвати оборону Миколаївщини.
Щодо контрнаступу української сторони на Херсонщину та її звільнення - це неминучий процес. Але ми маємо розуміти, що це комплекс засобів, а не просто встали й пішли. До нього треба дуже ретельно підготуватися, треба провести дуже хорошу розвідку, треба підготувати артзасоби. Це не буде швидко, але це неминучий захід, і рано чи пізно він відбудеться.
— В чому конкретно були головні прорахунки ворога саме на Херсонському напрямку?
— Важко казати, в чому були прорахунки, тому що вони йшли великою кількістю. Вони розраховували на те, що наших сил та засобів, які були на Миколаївщині, буде недостатньо для того, щоб їх зупинити. Але були деякі моменти. Вони не розуміли, що ми були дуже проінформовані про їхнє переміщення. Вони не розуміли, що ми дуже добре знаємо місцевість, що відіграло свою роль у захисті Миколаєва.
Якщо ви знаєте, між Миколаєвом та Херсоном знаходиться дуже велика зрошувальна система. Просто так її не можна переїхати. Там є три мости, два з яких ми підірвали. Залишили один для проходу. Потім чекали на скупчення їхньої техніки та вдало її знищували.
їхні прорахунки були в тому, що вони були впевнені, що південь України — це проросійськи налаштовані люди, які будуть зустрічати їх із прапорами, хлібом-сіллю, просити, щоб вони заходили у міста. Але тут трошки в них пішло щось не так.
— Повідомлялося про знищення найголовнішого командування військ рф на Херсонському напрямку. В аудіо-перехопленні зазначалося, що вбито 12 росіян. Як це вплине на зміну подій на фронті, бо перед цим ми спостерігали постійну зміну командування?
— Це була дуже вдало проведена операція, там дійсно загинула купа дуже важливих керівників, які планували наступ на Миколаївщину та Одещину. Будь-який військовий розуміє, що без керівництва жодних військових дій не може відбуватися. Тобто всі дії, які відбуваються - не має значення, під час оборони чи під час наступу - мають бути прораховані та проаналізовані керівництвом. Якщо немає керівництва, то це стадо баранів, які бігають полем і не знають, куди рухатися.
Я вам скажу більше: не лише командний пункт було знищено, а й декілька дуже великих складів із артилерійським озброєнням. Буквально о 12-й годині ночі в Новій Каховці було знищено дуже великий склад із боєприпасами С-300, С-400.
— З вашого досвіду, знищення таких великих арсеналів та складів із боєприпасами росіян на скільки днів чи, можливо, тижнів загальмовує процеси в російський армії, особливо, коли там готуються до наступальних дій?
— Це щонайменше три доби.
— Наскільки успішно на Херсонщині діє рух опору? Ми бачимо, як гауляйтери та інші прибічники росіян підриваються на своїх автомобілях, бачимо проукраїнські листівки, руйнується дорожнє полотно.
— Вони неймовірно гарно там працюють. На жаль, не можу розкривати якісь подробиці, але вони дуже ефективні. І найбільш ефективно вони працюють зараз, ніж на початку війни. Це наша перевага.
— Повідомляється, що окупанти перенесли місце розвантаження військової техніки з Олешок до Раденська — подалі від Херсона. На вашу думку, це пов'язано з посиленням ударів з боку ЗСУ?
— Це однозначно вони перенесли у зв'язку з тим, що за останній тиждень було знищено чотири склади з боєприпасами. Один із них якраз під час розвантаження. Це завдяки роботі HIMARS та наших хлопців.
— Повернімося до розмов про можливий контрнаступ. Що б ви порадили жителям Херсонщини, особливо обласного центру, які нині змушені перебувати там. Що їм робити, коли ЗСУ підуть в контрнаступ?
— Шукати укриття і бути там.
— На вашу думку, ми маємо звільняти Крим разом із Херсонщиною та Запоріжжям? Чи це має бути якась окрема операція?
— Дуже тяжко планувати чи казати, в якому вигляді буде ця операція, але вона неминуча. Нам нічого не залишається, як визволяти всі свої території. Не можна залишати ворогу ані клаптика нашої землі, інакше це буде просто відтягування війни ще на декілька років.
— Розповсюджувалася інформація про приховану мобілізацію в Криму. Чи вдасться окупантам залучити достатню кількість сил, щоб вдаватися до запланованих дій. Що ви можете сказати тим людям, які змушені воювати на боці окупантів, будучи громадянами України?
— Тим людям я хочу сказати: не будьте зрадниками і не виконуйте злочинні накази. Те, що вони проводять мобілізацію в Криму — це дуже хороший знак. Це говорить про те, що в них закінчуються їхні штатні підрозділи. Це говорить про те, що закінчуються їхні розхвалені професіонали і вони змушені набирати цивільних. Розумієте, ті мобілізовані цивільні дуже відрізняються від штатних підрозділів збройних сил російської федерації.
Цим людям я хочу запропонувати - піднімайте білі прапори, повертайте свої стволи в бік російської федерації і йдіть до нас. Ставайте з нами в один стрій і бийте ворога. Тоді ми вам гарантуємо, що з вами нічого не трапиться. В іншому випадку ми будемо змушені вас знищувати і визволяти свою землю.
В нас такі випадки були під Херсоном, під Миколаєвом, коли почали закінчуватися російські війська. Вони нагнали туди мобілізованих з "ЛНР" і "ДНР". Ну, я вам скажу, це дуже приємна новина, тому що з ними воювати набагато легше. Вони біжать купою, не знають тактичних дій, що робити. Я ж кажу, Welcome to Ukraine.
— Були випадки, коли вони дійсно піднімали білі прапори та здавалися підрозділами?
— Так. Навіть був випадок, коли їх здалося 40 осіб одразу. Але вони просто йшли без зброї із білими ганчірками, щоб просто здатися.
— Ми не можемо не згадати за Кримський міст. Днями екс-командувач НАТО Філіп Брідлав заявив, що міст — не просто законна, а й вкрай бажана ціль для ураження. Чи є зараз у пріоритеті знищення цього мосту, та чи може це відбутися до кінця літа?
— Коли це має відбутися, я вам, на жаль, не можу сказати. Але я вам скажу більше: це є тактично необхідним — знищити цей міст. Ви ж розумієте, це перекидання резервів, підсилення живою силою, технікою, озброєнням. Це тактична необхідність.
— Для знищення Кримського мосту Україна має отримувати ракети дальністю до 300 кілометрів. На вашу думку, наскільки станом на сьогодні потрібні такі системи? Якими можуть бути об'єкти, куди повинні влучати такого плану ракети?
— Ці ракети нам потрібні не колись, а вчора. Дійсно, такими ракетами ми могли б знищувати їхні штаби, тилові пункти постачання палива, озброєння, військової техніки. Ми могли б вести таку жорстоку війну на виснаження. Якщо б ми знищували їхні боєприпаси, паливо, поставки їжі, то ви ж розумієте, що в їхніх військах почався б хаос.
— Щодо Кримського мосту, то деякі експерти вважають, що його знищення не унеможливить, а лише ускладнить процес забезпечення півострова. Зараз у Чорному морі на озброєння рф перебувають десять великих десантних кораблів, які цілком можуть взяти на себе функцію поромів. Чи дійсно ці кораблі можуть згодом перевозити техніку у такий спосіб?
— Ви ж розумієте, що Кримський міст не буде однією ціллю. Це буде комплекс цілей під час нанесення ураження. Я думаю, що кораблі теж підпадуть під ці цілі.
— Як ви можете оцінити морально-бойовий дух української армії на південному напрямку? І як з морально-бойовим духом у росіян?
— В мене дуже багато знайомих залишилося на південному напрямку, з якими я постійно перебуваю на зв'язку, яким допомагаю вираховувати найважливіші цілі для нанесення уражень. Бойовий дух у них дуже сильний. Ніхто не збирається відступати, ніхто не збирається здаватися. Так, хлопцям дуже тяжко, але вони при цьому проявляють надлюдські можливості та витривалість. Вони дуже вмотивовані і хочуть звільнити свою Україну.
З того боку йде повна деморалізація. Є у мене прослуховування, де вони жаліються, що вони покинуті, їх не годують, що у них з 200 осіб особового складу батальйону в бій іде лише 30. Вони виснажені і хочуть додому. Вони розуміють, що це не "спецоперація", а жорстка війна, в якій вони є агресорами і все не так, як їм розповідали.
Я вам скажу, що в бою найголовніше — це мотивація. Якщо не буде мотивації, не буде успіху. Це стовідсотково.
