Володимир Кузнєцов, більш відомий під псевдонімом Вован – мабуть найвідоміший пранкер на пострадянському просторі. Жертвами його телефонних розіграшів ставали зірки шоу-бізнесу та відомі політики - Олександр Лукашенко, Михайло Саакашвілі, Віталій Кличко, Елтон Джон, Анастасія Волочкова та багато інших. А нещодавно пранкер Вован розіграв президента України Петра Порошенка, зателефонувавши йому нібито від імені глави Киргизстану Алмазбека Атамбаєва. Подробиці резонансного пранка ВОЛОДИМИР КУЗНЄЦОВ розповів в інтерв'ю нашому виданню. Також "Апостроф" поцікавився у Вована, як телефонні хулігани додзвонюються високим чиновникам і чому пранкери з РФ так люблять дзвонити українським політикам, на відміну від російських, і яких ще розіграшів очікувати в майбутньому.
- Розкажіть, як у вас з'являються ідеї для розіграшів? Довго готуєтеся?
- По-різному. Все залежить від того, яка історія і до кого ми збираємося телефонувати. Якщо до президента, то, звичайно, це дуже складно. Тут потрібно готуватися. Принаймні, вивчити, від кого представлятися. У випадку з президентом Киргизії – взагалі своя специфіка, особливо в іменах. Вони дуже складні для вимови. Я два дні тільки тренувався вимовляти все це. До того ж треба було підготуватися власне до дзвінка. Увесь процес відбувається дещо в іншому форматі – ми не можемо просто набрати телефонний номер та запросити до розмови. На погодження зв’язку ми витратили півтори доби і в призначений час нам зателефонували.
- А як з'явилася ідея телефонувати президентові? Адже ви раніше виходили на зв'язок тільки із зірками.
- Завжди цікаво зателефонувати тим, хто "зверху". Нашим першим президентом був Олександр Лукашенко. Тоді, влітку 2014 року я вийшов із ним на зв’язок від імені сина Януковича. Схема була набагато простішою. У Білорусі ми лише одного політика знаємо – Лукашенко. І вся важлива інформація доноситься персонально від Олександра Григоровича. Я зателефонував лише за звичайним номером телефону в адміністрацію. Далі по ланцюжку доповіли, що такий дзвінок надійшов. В принципі, я був впевнений, що президента одразу проінформують, але питання залишалося в тому, чи погодиться він розмовляти з таким персонажем. Дзвінок, в решті решт, погодили. І того дня, коли ми домовилися про розмову, мені пізно ввечері повідомили, що, на жаль, він у призначений час на зв'язок вийти не зможе, оскільки перебуває у від'їзді, але має намір поспілкуватися наступного дня об 11 ранку. Я погодився, і об 11:30 він мені сам зателефонував.
- Перш ніж викласти запис з Порошенком, ваш колега Олексій виклав твіт про нібито його розмову з Трампом. Як думаєте, до Трампа додзвонилися б?
- Будь-який американський президент є важкодоступним. З Путіним, наприклад тежскладно вийти на зв’язок, але легше ныж американському президенту. Оскільки в Америці зовсім інша культура, мова, світ... Тому Обамі або Трампу, не має значення, завжди телефонувати складніше. Проблема в самій системі.
- Проте, російським чиновникам ви телефонуєте рідше, ніж українським, наприклад.
- Річ у тому, що вони нудні. У вас кумедних персонажів набагато більше. Судячи з новин українських ЗМІ, у вас то бійка, то перипетії всякі...
- Але чого вартий лише ваш Жириновський або Лавров із Захаровою.
- Жириновський, на відміну від того, як він поводиться на публіці, є досить адекватним в розмові. Це просто такий образ. Він на камеру виказує багато емоцій, а в реальній телефонній розмові, як ви могли чути, цілком грамотно формулює свою точку зору.
- Давайте пригадаємо останній ваш пранк. Що ви мали на меті? Ви завжди говорите про те, що намагаєтеся "вхопити" якийсь інформаційний привід і телефонуєте для того, щоб поговорити про це. Про що хотіли дізнатися?
- Ми хотіли дізнатися про ставлення Петра Олексійовича до ситуації в Україні, на Донбасі, до Мінських угод.
- Багато хто звернув увагу, що Порошенко досить конкретно озвучував свої тези з приводу ситуації на Донбасі та щодо агресії РФ. Чи не вважаєте ви, що пранк вийшов не досить вдалим?
- Якщо б ми взагалі не змогли з ним зв’язатися – тоді можна було б говорити, що пранк не вдався. Проте, дзвінок відбувся і ми ще протягом 40 хв. розмовляли на цікаві теми. До того ж тема фабрики була досить гострою. Реакція була навіть в Україні. Тому "номер" явно вдався. До речі, на Youtube це наймаштабніший за кількістю переглядів пранк.
- Більший, ніж пранк з Лукашенком?
- Близько 1,5 млн переглядів. За участю Лукашенка – десь 500 тис. Порошенко вже обігнав найбільш популярні ролики з Коломойським. Навіть ваш депутат Лещенко, який має квартирні проблеми, висловився, що це світова ганьба, коли хтось може так легко зателефонувати президентові. Тому в цілому пранком я задоволений.
- А чому так довго не викладали запис? Багато хто почав говорити, мовляв, погоджуєте або монтуєте.
- Так, наш старий знайомий Святослав Цеголко, який також був жертвою пранка, висловився про це. Тоді, до речі, ми йому зателефонували від імені Фейгіна і він теж з нами поспілкувався. Я йому запропонував: "Давайте я буду говорити, що це все підступи ФСБ", а він: "Добре, так і кажіть". А чому довго не викладали... Там кумедна історія трапилася. Ми не очікували, що Петро Олексійович опублікує інформацію про цей дзвінок на своєму сайті. Напевно, потрібно було його попередити, щоб він цього не робив.
- А чому?
- Тому що у нас був запланований ще один телефонний дзвінок так само від влади України, але вже чиновникові міжнародного рівня.
- Не президентові?
- Ні, але ця людина також є високопоставленою особою, як і президент.
- Зателефонували?
- Так. Але ми трохи здивувалися, коли з'явилася ця історія на сайті Порошенка. Усі передусім подумали, що це ми і стали телефонувати, в тому числі українська преса. Одразу жарти почали поширюватися, мовляв, "знову пранкери додзвонились". Тому ми взагалі нічого не коментували. Потрібно було попередити Петра Олексійовича, щоб він, простіше кажучи, "не палив контору". А взагалі у нас було два варіанти розмови з ним: більш жорсткий і веселіший, щоб він зрозумів, що це прикол. У нас схожа ситуація з Ердоганом була, коли ми запросили його в лазню з Ляшком. З Петром Олексійовичем теж можна було що-небудь таке "встругнути". Але у випадку з Порошенком нам довелося обирати, оскільки мав бути ще один дзвінок. Але, коли здійнявся галас, що його розіграли з Трампом, нам почали телефонувати з питаннями про запис з Трампом і Порошенком. І тут вже не залишалося вибору, потрібно було викладати все на наступний день.
- Ви вже згадали адвоката Марка Фейгіна. Так от, після цього запису він вкотре звинуватив вас у зв'язку із спецслужбами, бо нібито без цього зламати спецкомутатор неможливо. Що б ви йому відповіли?
- Справа не в спецкомутаторі, тому ми нічого не ламали. З нами вийшли на зв'язок.
- Але, щоб до вас зателефонували потрібно було вийти на спецкомутатор?
- Ні, спершу ми набрали номер відділів в адміністрації президента, які працюють саме над такими міжнародними перемовинами. Але, коли та сторона телефонує не на спецкомутатор, а на будь-який інший номер, який ти залишаєш, за правилами тебе перемикають на свій спецзв'язок. Тобто, вони подумали, що ми перемкнули на свій спецзв'язок, коли вже нас з'єднали. І врешті решт нас ніяк не зможуть перевірити, говоримо ми по спецкомутатору чи ні.
- Тобто вас ніяк не перевіряли? Як ви вдруге зателефонували до Порошенка?
- Перерва була 2 роки, вони просто не очікували. Не можна сказати, що це дуже легко. Потрібно знати, куди телефонувати. До того ж, все залежить не тільки від наявності якихось достовірних номерів телефону. Певну роль відіграє ситуація. Якщо правильно обрати момент, результат буде.
- Як ви вивчаєте протокол переговорів по телефону? У вас є певний протоколіст, який вас консультує?
- Протоколіста у нас немає, на жаль. Наприклад, з Лукашенком все дуже просто. У цьому випадку головне було, щоб він взагалі погодився на розмову. З президентом Молдови також ніяких складнощів не виникло. Дзвінок був нібито від Саакашвілі. Ми тоді лише набрали номер прес-секретаря президента, а він особисто SMS -повідомленням скинув його мобільний. Звичайно, найскладнішим був зв'язок з Ердоганом, оскільки він не російськомовний президент. І це вже, скажімо, було на міжнародному рівні.
- У одному з інтерв'ю ви говорили, що стає складнішим розігрувати українських чиновників, бо наша "верхівка" поступово вас впізнає. Хто вас впізнав?
- На початку 2016 року ми телефонували Абромавічусу, який тоді обіймав посаду міністра економіки України. Дзвінок був від імені лондонського олігарха Чичваркіна. Це був момент, коли він залишив посаду чи розпочався якийсь перехідний період, у час, коли йому оформляли відставку... Загалом, він мені розповідав про їхню політичну "кухню", що там із ним відбувається, чому його у відставку відправляють, з приводу реформ в економіці країни, які не дають проводити. І десь поміж слів каже: "Щось мені ваш голос дуже нагадує голос пранкера Вована". Ось це був неочыкуваний поворот.
- Не могла б і подумати, що Абромавічус вас слухав.
- Мабуть, у мене голос досить специфічний, якщо навіть міністр Абромавічус впізнав мене, якому я ніколи не телефонував. Але, насправді, я впевнений, що вся політична еліта України нас знає і слухає. А почалося все це з того моменту, напевно, коли практично вся еліта України дивилася відеозаписи розмов з Коломойським.
- А коли ви почали телефонувати українським політикам? Пам'ятаєте свій перший дзвінок?
- Я став телефонувати в Україну ще в 2013 році або навіть наприкінці 2012-го. Ми тоді сиділи на конференції з товаришами, і один мій знайомий киянин розповів, що у вас є такий колоритний персонаж у політиці, як Олег Ляшко. Я тоді взагалі не цікавився політичним життям в Україні і за її межами, до речі, теж. Мені розповіли історію, як Ляшко на допиті про свою "схильності" розповідав. Я не міг повірити, як це взагалі можливо, щоб після таких відвертих розмов він досі при владі. Загалом, ми знайшли в нашій журналістській базі номер Ляшка і вирішили йому зателефонувати. Я навіть не готувався до цього. А черговим персонажем для бесіди обрали футболіста Андрія Шевченка.
- Але ж його голос дуже легко впізнати.
- Розумієте, на той момент усі українські зірки, політики не мали змоги навіть уявити, що ось так зателефонувати, представитися від певного імені і викласти все це в інтернет, насправді, не становить особливих труднощів. Він і справді здивувався. Я його тоді, якщо не помиляюся, в лазню запросив, попаритися удвох. Але він розмовляє українською мовою, і якщо я зараз його насилу розумію, то на той момент це взагалі було складно. Потім ми ще Королевській телефонували і доньці Тимошенко. Але найбільш весела історія була з Мілевським. Я тоді запропонував йому перейти в "Спартак". Він про Блохіна висловився якось не дуже добре. І це спричинило величезний скандал. Але зараз ми з ним досить нормально спілкуємося в Instagram.
- Дивно, ви тоді його дійсно підставили.
- Він зараз перебуває в Санкт-Петербурзі. Усе хочу з ним зустрітися, поспілкуватися. Взагалі, на той момент у вас були дві основні теми: політика і футбол. Тому у нас тоді був ще пранк з Олегом Блохіним. Я тоді працював на телеканалі СТБ, і ми робили прикольну рубрику про зірок. Їх розігрували по телефону в прямому ефірі. Але це все робилося "на коліні", тобто я зустрічався з групою телеканалу, яка базувалася в Москві (десь в кафе) і вони записували, як я телефоную, наприклад, Миколі Баскову, Джигурді або Волочковій.
- А зараз ви такі світські розмови робите?
- Якщо брати Росію, то з 2008 по 2011 рік ми "перетелефонували" практично усьому шоу-бізнесу. У нас був свій окремий пранк-сайт, на якому ми викладали виключно розмови зірок. Причому дуже багато було так названого хард-пранка, де зірки показували свою неадекватність, нецензурно висловлювалися, погрожували розправою. Особливо виділялася на цьому тлі Клара Новікова. Навіть коли вона дізналася, що її записують, не зупинялася і продовжувала використовувати ненормативну лексику гірше, ніж п'яний швець. Але розмови із зірками з часом набридають. Бувають, звичайно, винятки. Порівняно нещодавно ми робили історію з Шепелєвим (про ситуацію при розподілі спадщини). Потім усякі кумедні історії ще були, коли ми розігрували Боярського, Волочкову, мою улюблену. Обожнюю її, з нею завжди пранки веселі. Особливо кумедним був пранк, коли ми зателефонували їй від Рината Ахметова.
- Куди ви її на цей раз запрошували?
- У Київ. Причому вона була десь на концерті, не в Москві. У якомусь зовсім віддаленому регіоні. Але, коли почула, що телефонує Ринат Ахметов, не втрималася: "Ой, як, невже через стільки років ти мені зателефонував? Хочеш, я завтра до тебе прилечу, все покину?" А в неї у цей час концерти, уявляєте. Я й вирішив підіграти: "Вино твоє улюблене, білі троянди", а вона: "Так, я знала, що ти все пам'ятаєш, що я люблю, все покину". І, загалом, почала розповідати, що їй запропонували балотуватися від партії Справедлива Росія. Розповіла про всі свої плани. І найкумеднішим є те, що вона дійсно тоді хотіла приїхати. Я так розумію, у неї в очах засвітилися значки долара, і вона вже уявляла собі, що добрий Ринат допоможе їй у творчості. Які там концерти... Уже кидає все і летить до Києва танцювати перед Ринатом і смакувати шампанське...
Але зараз шоу-бізнес особливо не користується популярністю, усі говорять про політику. Навіть футбол став другорядним.
- Повернімося тоді до політики. Навесні у вас теж був пранк із Порошенком, ви тоді розіграли його з інтерв'ю для NYT.
- Мені часом здається, що ми робимо роботу президента України, тому що він за нами все повторює. Ось взяти хоча б лист Наді Савченко. До того моменту ніяких контактів справжнього Порошенка з Надією чи її адвокатом не було взагалі. Порошенко тільки приїжджав до її матері, втішав її, а якихось прямих стосунків або через адвоката ми не виявили. Але, якщо ти президент і ти вважаєш, що національний герой України сидить у катівнях іншої країни, а ти більше працюєш на внутрішню публіку, а щось конкретне для нього робити не хочеш, то це треба виправити. Тоді ми подумали, як у цій ситуації він мав би вчинити? Він повинен був якось звернутися до Надії, написати їй листа, якщо поговорити по телефону не вдається. Тому ми подумали, що логічним кроком керівника країни стосовно особи, яка є депутатом Парламентської Асамблеї і яку він у всіх ЗМІ називає національним героєм, стануть будь-які дії, спрямовані на її повернення. До речі, після того, як вся ця історія сталася, Петро Олексійович дійсно написав їй листа і потім з нею поспілкувався. Так само було і з Ердоганом, коли у нас з ним відбулася розмова від Порошенка та Яценюка. Через тиждень з ним зв'язався вже справжній президент і потім прилетів до нього в гості. Так Петро Олексійович дублює всі наші дії.
- У такому разі, Путін за вами теж повторює? Дзвінок Елтону Джону відбувся також після вас?
- Так. Але тут усе інакше було. Здійнявся такий міжнародний галас. І щоб якось втішити Елтона, потрібно було йому зателефонувати.
- Так, а що з тим інтерв'ю Порошенка?
- Вони тоді написали скандальну статтю про панамські офшори, а саме, що в Україні страшна корупція, влада нічого не робить, і звинуватили в цьому Порошенка. А він сказав, що це "заказуха", наклеп, що ми боремося. Все як зазвичай. Що логічного в такій ситуації має зробити президент? Вийти на зв’язок з "Нью Йорк Таймс" і дати інтерв'ю, професійно відповісти на всі їхні запитання і розставити всі крапки над "і": як насправді йдуть справи з корупцією, і що там з офшорами. Я, наприклад, якби був президентом, після такого матеріалу не кричав би, що це все змова і журналісти підкуплені ФСБ.
- А що б ви зробили?
- Все, те, що ми і зробили. Я зв'язався через адміністрацію з журналістами і сказав: "Якщо хочете, давайте зробимо інтерв'ю, ось я президент країни, поставте мені всі ці питання". На жаль, цей хід був не дуже вдалим, оскільки вони все-таки після інтерв'ю перевірили інформацію, чи дійсно була розмова. Напевно, ми трохи перебільшили у відвертості. Наш Петро Олексійович був дуже чесним і сказав, що "гроші краще зберігати десь за кордоном, там надійніше". Журналісти - причому там був такий консиліум, конференц-зв'язок, кілька людей були в Нью-Йорку, в Парижі - всі вони були просто шоковані.
- Святослав Цеголко тоді сказав, що такі ось інтерв'ю – це продовження гібридної війни проти України. Ви не вважаєте, що це дестабілізує ситуацію в Україні?
- Я просто не розумію, як це може бути пов'язано з дестабілізацією обстановки. Якщо б ми, наприклад, телефонували в якісь суди, Верховну Раду, розголошували б, наприклад, інформацію, що там встановлено вибухові пристрої або щось таке подібне. Або робили якісь провокації, які могли б призвести до людських жертв – це виглядало б як дестабілізація. Про цей термін можна говорити, коли відбуваються якісь хвилювання.
- Ви собі суперечите. У ваших інтерв'ю я читала, що Путіну і звичайним російським чиновникам ви не телефонуєте, щоб не дестабілізувати ситуацію в країні. Це хіба не так?
- Мабуть, це так. Але ми не завдаємо шкоди. Я не вважаю, що цими дзвінками ми шкодимо й Україні. Це ж просто розмови, які є досить відвертими. Люди слухають інших у неформальному спілкуванні. Публічна картинка – це телевізійна картинка. Я, звичайно, не претендую на 100% відвертість цих розмов, але хоч якась завіса відкривається і десь можна почути відверті і реальні думки. У Росії ми теж телефонували депутату Мілонову, наприклад.
- Так коли це було...
- Дійсно, зараз цього набагато менше. Але нещодавно ми ось губернаторам телефонували. В одному з ефірів ми змушували їх виконувати свою роботу. Дзвінок був від адміністрації президента губернатору Омської області і меру. Дороги в регіоні були у катастрофічному стані, от ми і наказали їм прискорити процес будівництва доріг, коротше кажучи, налякали, щоб ліпше працювали.
Але все ж тема внутрішньої політики в Росії відійшла на якийсь третій план. Уся увага глядачів зосереджена на зовнішній політиці, тому нам цікавіше телефонувати не нашим чиновникам. Політичне життя в країні нудне, у нас нічого такого не відбувається. Немає навіть яскравих політиків.
- А Навальний, Касьянов, Ходорковський для вас не цікаві?
- Навальний був популярний у 2011- 2012 роках, ну ще в 2013-му трохи. Це той час, коли у нього дійсно була якась підтримка населення, навіть на виборах мера Москви за нього вийшла достатня частина людей голосувати. Але він, починаючи з 2012 року, всю цю підтримку досить активно розгубив і зараз він просто такий собі великий Twitter-блогер. Реально нині підтримки у нього немає. А с Ходорковським було б цікаво поспілкуватися. Але ми не знаємо, куди телефонувати. Я розумію, що він десь у Швейцарії, але ніяких контактів у нас не було. Але, якщо узагальнювати, то у нас в принципі опозиції немає.
- Якщо дозволите, озвучу одну з ваших цитат: "Дивно, що нас не включають в чорні списки, на відміну від співака Стаса П'єхи, адже ми значніше потривожили українську політичну еліту. Будемо вважати це політичним викликом". Що в цьому разі для вас "політичний виклик"? Зробити все, щоб вас додали до чорного списку?
- Я взагалі не хочу, щоб нас додавали до списків. Але, якщо подивитися на цю ситуацію, то виходить, що якийсь Стас П'єха – в чорному списку, а нас немає. Фейгін показував якісь постанови, але я не маю достовірної інформації, що там насправді відбувається відносно мене та Олексія, тому мені складно говорити. Антон Геращенко, наприклад, говорив: "Приїжджайте, ми вас зустрінемо з собаками, з почесним караулом".
- Так, а все-таки, що для вас буде означати заборона на в'їзд в Україну?
- Ви знаєте, це не стане проблемою, оскільки найближчим часом не збираюся її відвідувати. Як би мені не хотілося в Україну, але поки там є всякі Геращенко і Коломойський – приїжджати туди не дуже безпечно.
- А ви погано з Коломойським розійшлися, що боїтеся?
- Я не знаю. Принаймні після того, як було викладено відео, ніяких інших контактів від нього не надходило. Тому не зрозуміло, затаїв він образу чи злість, але думаю, що краще не варто приїздити.
- Ви на такі особистості зазіхаєте, що мені здається, у вас взагалі страх відсутній.
- Просто звикли вже. У Росії ми в 2011 році телефонували Чурову (він тоді був головою ЦВК), від якого тоді вибори залежали. Дзвінок був досить ризикованим. Україна все ж таки інша країна, і навіть якщо заборонять, то нічого такого не зроблять. Насправді кумедно, що Стасу П'єсі, Наташі Корольовій забороняють в'їзд, а нас офіційно минають.
- Ви це з таким жалем говорите, що після цього інтерв'ю ситуація може змінитися.
- Просто з нами буде трохи інакше. Впустити нас з радістю можуть, а ось чи випустять? .. Це великий-великий питання. Мало які там Фейгін листи пише. Він взагалі персонаж дивний. Після того Пранк він на Facebook написав, що ми нібито хотіли вбити Савченко. Я просто не розумію, як можна було вбити її листом: "Надія, припиняй голодування, ти нам потрібна жива". Одна журналістка мені взагалі якось дзвонила, мовляв, нам ось сказав екс-генерал КДБ, що вам дав завдання написати лист особисто Путін. Я просто уявив, що я сиджу вдома вночі, а до мене в двері ломиться Путін, і ми потім всю ніч обговорюємо на кухні, як же зробити так, щоб Надія припинила голодування.
- Але ви ж не будете заперечувати, щоб всі ваші дзвінки/листи збігаються з порядком денним Кремля?
- Я не знаю порядку денного Кремля.
- А чому ж тоді вас завжди звинувачують в зв'язках зі спецслужбами?
- Розумієте, ми ж просто показуємо реальний стан речей і реальні відносини, припустимо, української політичної еліти до того, що відбувається. Або, припустимо, історії кримських підривів. Ми тоді Іслямову дзвонили. І що тут такого, що ми розкрутили його на одкровення, що там "так, мій боєць віз ці міни, і ми там підірвали". Нічого страшного, і взагалі цей хлопець - герой України. Мені здається, що це має діяти більше не на зовнішню політику, а на саме внутрішню кухню України. Це можливість подивитися на ситуацію з боку.
- А для чого? Щоб потім пішла якась реакція?
- Ні. Ми ж не займаємося пропагандою якоюсь. Ми не вимагаємо якоїсь реакції, не пишемо: "Люди, подивіться, що твориться, виходьте на вулиці, скиньте цю владу". Ми просто, як журналісти, показуємо без купюр, як реально йдуть справи. Хтось потім каже: "Порошенко добре сказав" або "Порошенко правильно відповів", а хтось: "А чому він такі божевільні речі говорить: за чотири години очистить Донбас" або "Чому він обговорює свою конфетну фабрику". Якби ми вимагали чогось, закликали до чогось, це інша справа, а так ми просто показуємо відношення.
- Ще один фрагмент процитую: "Спочатку ми начальника пана прес-секретаря (тобто Порошенко) повністю розіграємо, потім когось із Європи, Барака Обаму, а потім вже будемо думати з приводу головного Вована". Я так розумію, що Порошенко ви вже повністю розіграли?
- Так. Третій раз дзвонити ми якщо і будемо, то вже не скоро.
- Йдемо далі. "Когось з Європи" - це кого, наприклад?
- З пані Меркель хотілося б поспілкуватися.
- До речі, з приводу Меркель ви говорили, що вона єдина із західних політиків, у кого є мобільник. Це означає, що їй простіше додзвонитися?
- Це ми можемо говорити тільки за тією інформацією, яка була Сноуденом викладена про те, що її мобільний прослуховували. Відповідно, телефон у неї все-таки був. Але, на жаль, прямих контактів її у нас немає. А в принципі дуже хотілося б поспілкуватися з Олландом, Меркель, Обамою. Ну, або вже не з Обамою, а Трампом. Хоча, якби була така можливість, то з задоволенням поспілкувалися б і з ним.
- А з приводу "головного Вована"?
- Мені здається, ми вже на такому рівні, що вже простіше з ним зустрітися, ніж зателефонувати. А по телефону я б більше хотів розіграти Дмитра Анатолійовича. Мені здається, він дуже весела людина, постійно у нього якісь перли вилазять.
- У вас були ідеї зателефонувати Януковичу. Пробували?
- Я б з радістю, хоч сьогодні, дайте телефон. Але, на жаль, мало хто знає взагалі, де він знаходиться. З ним дуже цікаво було б поговорити. Дізнатися хоча б, наскільки він живий і легітимний. Насправді з Януковичем ми хотіли дуже поговорити ще в 2013 році.
- А який Пранк вважаєте своїм найбільш вдалим? Або найбільш смішним?
- Важко сказати. Але найсмішніші пранки з Волочковою. Причому кожен пранк. Тому що вона завжди досить балакуча і без комплексів. Вона може розповісти, що готова з мером усамітнитися в лазні або до Ахметова полетіти танцювати.
- А кому б ви не стали дзвонити навіть за великі гроші? Чи є хтось, кому принципово не хочете?
- Людям, які хворіють, ми не телефонуємо. Не на голову хворіють, а хворіють чимось важким. Я пам'ятаю нам пропонували журналісти розвести Жанну Фріске і її родичів, коли вона хворіла, саме щоб дізнатися про її стан здоров'я. Ми відмовилися, хоча гроші пропонували. А саме в програмі ми вже подзвонили, але зовсім з іншої теми, і вже після того, що сталася подія. Справа стосувалася поділу її спадщини: брудна маячня, якою батько поливав Шепелєва. Так що тут вже інша історія. А з політиків, мені здається, що політикам можна всім дзвонити, бо це така категорія людей, яким просто ми, як мені здається, зобов'язані дзвонити.
- А як ви боретеся зі сміхом під час пранку?
- Ну, це досвід вже. Тим більше від співрозмовника залежить ще. Ось з Волочковою, наприклад, що смійся, що не смійся, вона все одно нічого не зрозуміє. Подумає, що я сміюся від її дотепного якогось жарту або гостроти. А взагалі, якщо що, на мікрофоні є спеціальна кнопочка On/Off.
- А ви самі в політику не збираєтеся?
- Так, ось чекаємо, коли нам запропонують. У вас же дуже модно, я дивлюся, іноземців запрошувати.
- Іноземці з Росії - це не дуже модно.
- Чому ж? Марія Гайдар. Насправді, ми не можемо займатися пранком увесь час, тому займаємося журналістикою, телебаченням. Звичайно, хочемо розвиватися і займатися вже не тільки дзвінками, а щоб від нас щось залежало, щоб ми могли самі, не просто представлятися якимось ім'ям, а щось міняти або щось показувати, відкривати очі людям самі собою, своїм ім'ям, щоб до нас прислухалися.
- Коли наступний пранк чекати? Ви говорили, що вже скоро.
- Так, у нас є анонс - з цим іноземним чиновником, про українських політиків і з приводу України, як завжди. Там трохи-трохи ще про Росію. Ще скоро буде пранк з екс-президентом України. Він дуже цікаво про політичну ситуацію в країні розповів, дуже все розкритикував. Дуже цікава така вийшла розмова.
- Кравчук?
- Не скажу. Здогадайтеся самі. Їх у вас всього троє. А якщо у когось є телефон Януковича - скиньте, будь ласка. Можете так написати: "Вітя, відгукнись". І ще, ладно, розповім: буде Віталій Кличко.
- Дубль два? А від кого ви йому дзвонили?
- Не можу сказати, але говорили ми з ним англійською. Кличко буде в рамках нашої телевізійної програми, яка вийде в грудні. До речі, з Віталієм Володимировичем дуже складно, його, напевно, охороняють краще, ніж Порошенка. Я думаю, що його оточення боїться, що хтось не той подзвонить і він щось скаже знову не те, і знову над ним будуть всі сміятися. Тому пробитися до мера Києва дико складно.
- І що, він вам сказав щось не те?
- Дуже смішно вийшло. Він знаходився в якомусь клубі. Там була гучна музика і якісь на задньому плані крики. Причому ми спілкувалися на досить такі серйозні, організаційні теми. Тобто, дуже кумедний був такий дисонанс: ми розмовляємо на важливі теми, а на задньому плані крики і гучна музика.
