Днями українські мережі сколихнула історія про злочинну недбалість працівників одного з будинків-інтернатів Житомирської області, яку розповів уповноважений президента з прав дітей Микола Кулеба. За його словами, співробітники інтернату закрили в кімнаті і залишили помирати в гарячці одного зі своїх вихованців — 6-річного Андрія. Медичний персонал установи просто не бачив сенсу в тому, щоб викликати хлопчикові швидку, адже в Андрія було ДЦП та співробітники інтернату вважали його "рослиною". Завдяки активістам, дитину все ж вдалося врятувати, щодо цього факту відкрито кримінальне провадження.
Гривня на лікування
Випадок злочинної недбалості співробітників інтернату можна було б списати на окремий інцидент, однак Микола Кулеба впевнений, що вся система вже давно нежиттєздатна і Україні час від неї відмовитися, адже деякі батьки віддають своїх дітей в інтернати, оскільки в їхніх населених пунктах просто відсутня система спеціалізованої підтримки сімей з дітьми, які опинилися в складних життєвих обставинах.
Іншими словами, якщо в родині, яка живе в селі, народжується, наприклад, дитина з інвалідністю, необхідних фахівців, які допомагали б розвиватися і стежити за здоров'ям такої дитини, поруч просто немає. Часто батьки бачать єдиний вихід із ситуації — відправити чадо в інтернат, де повинні забезпечити догляд. "Наша система не готова підтримувати маму з такою дитиною за місцем її проживання, а система інтернатів наживається на горі сімей, отримуючи постійне фінансування у величезних розмірах", - зазначив Микола Кулеба.
"Величезні розміри фінансування" - це 7 мільярдів гривень, які в 2016 році було витрачено з бюджету на утримання інтернатів по всій країні. Ще чверть мільярда зайшли як благодійна допомога.
"Якщо подивитися, яким чином витрачаються ці кошти, то можна побачити, що 6 мільярдів з них, тобто близько 85%, - це оплата роботи персоналу, комунальні платежі та утримання будівель. На дитину виділяється лише 1 мільярд гривень. Ми порахували, що це 27 гривень на день на дитину. З них 23 гривні на харчування, 1 гривня на лікування та 3 гривні на одяг. Якщо говорити про те, що ці установи були створені для того, щоб допомогти дитині з особливими потребами, то за фінансуванням ми бачимо, що це неможливо. Тому, витрачаючи 7 мільярдів гривень, ми самі себе обманюємо, що дітям в інтернаті буде краще", - пояснив дитячий омбудсмен.
Перший крок до того, щоб зламати радянську систему виховання дітей в інтернатах, в офісі уповноваженого з прав дітей очікують від президента, який до кінця року повинен затвердити Стратегію деінституалізації догляду за дитиною.
Згідно зі стратегією, інтернатні заклади повинні бути повністю реформовані. Зараз в Україні налічуються 744 такі заклади, які перебувають в структурі МАЗ, Мінсоцполітики та Міносвіти. За словами Кулеби, основна ідея реформування в тому, щоб кожна дитина в країні росла в умовах безпеки і добробуту, а інтернатна система не здатна це забезпечити, тому більшість таких установ доведеться закрити. "Тут важливо розуміти, що ідея полягає не в закритті інтернатів, хоча деякі з них будуть закриті, а, можливо, і всі", - зазначив уповноважений з прав дітей.
Але якщо велика частина інтернатів буде оптимізована, постає питання, що робити з їхніми вихованцями, яких нараховується близько 105 тисяч по всій країні? В офісі дитячого омбудсмена пояснюють, що завдання максимум — повернути дітей у сім'ї, адже, згідно з даними статистики, тільки 8% дітей в інтернатах круглі сироти, решта 92% (97 тисяч дітей) мають біологічних батьків або близьких родичів, які віддають дітей на виховання до інтернату, оскільки не можуть забезпечити дітям з особливими потребами правильний догляд.
"Наша система з радянських часів формувала всі соціальні послуги на рівні інтернатів. Якщо дитина вимагає догляду і допомоги, а 20% дітей в інтернатах – це діти з інвалідністю, як правило, державні органи дають дуже "гарну" рекомендацію — спрямувати дитину в інтернат. В Україні 1,5% дитячого населення перебуває в інтернатах. Якщо брати Польщу, Болгарію, Румунію, ці показники становлять від 0,2 до 0,5% залежно від країни. В Австрії, Норвегії, Німеччині інституалізація менше 0,1%. У цих країнах послуги надаються в громадах, і вони максимально наближені до дитини. В Україні такі послуги майже відсутні на рівні громад", - пояснив Микола Кулеба.
Очікується, що в результаті розвитку системи соціальних послуг багато батьків захочуть забрати своїх дітей з інтернатів. Інфраструктура послуг, згідно зі стратегією, включає відкриття в школах класів інклюзивної освіти, місцевих центрів реабілітації, денного догляду за дитиною і кризових центрів матері та дитини, установ для розвитку дітей з інвалідністю, доступність медичних послуг і багато іншого.
"Наприклад, послуга раннього втручання - це послуга для сім'ї, в якій народжується дитина з особливими потребами. Міжнародні дослідження чітко говорять — якщо держава вкладе в таку послугу хоча б 1 долар, то потім вона економить 7 доларів на соціальну підтримку такої людини протягом усього її життя, адже коли надається послуга раннього втручання, питання інвалідизації дитини або взагалі знімається, що дозволяє державі економити на виплатах з інвалідності, або набуває не такої важкої форми інвалідності", - вважає керівник громадських програм Інституту суспільно-економічних досліджень Маріанна Онуфрик.
Рішення проблеми реальних сиріт, які не зможуть повернутися в сім'ю або до неблагополучних батьків, бачиться такою: частина цих дітей будуть усиновлені. "Вже 65 тисяч дітей живуть у сімейних формах виховання. Це опіка та прийомні сім'ї", - пояснив Кулеба.
Інші діти будуть відправлені в заклади так званого альтернативного виховання. "Сьогодні нам говорять про те, що на Заході також є інтернати. Так, там дійсно є інтернатна система та установи інституційного догляду, там вони називаються альтернативним доглядом, який наближений до сімейного, і залежно від країни ці установи розраховані на 6-12 дітей, але ніяк не на 300", - підкреслив Микола Кулеба.
"На першому етапі паралельно існуватимуть дві системи. Ми не будемо виселяти дітей, закриваючи інтернатні установи. Будуть інтернати, і паралельно потрібно буде вкладати кошти, щоб розвивати соціальні послуги", - додала Маріанна Онуфрик.
Протягом трьох місяців після того, як президент підпише стратегію, Кабмін повинен розробити план дій, у якому будуть визначені конкретні кроки реалізації реформ. Також буде складено план реформування інтернатних закладів за кожною областю. За розрахунками Кулеби, за 10 років на цю реформу необхідно буде витратити близько 2 мільярдів доларів.
"У деінституалізації дуже багато залежить від реформи фінансів. Наскільки Мінфін зможе придумати той механізм, який дозволить їм перерозподіляти ті кошти, які раніше спрямовувалися на інтернатну систему, на розвиток інших послуг", - додав уповноважений з прав дитини.
Повністю інтернатів не позбутися
За словами Миколи Кулеби, інтернатна система тільки калічить долі дітей.
"Дослідження, здійснені за кордоном, показують, що три місяці перебування в інтернатному закладі уповільнюють розвиток дитини на 1 місяць, а 3 роки - на 1 рік. Понад 50% дітей живуть в інтернатах більше 3 років. Тому діти, які закінчують інтернат, не можуть пристосуватися до нормального життя. Запитайте будь-якого директора інтернатного закладу, і він вам підтвердить, що велика частина тих дітей, які сьогодні виховуються в інтернатах, - це діти випускників їхніх інтернатних установ. Тобто їхні вихованці виростають, стають дорослими, заводять дітей, але вони не вміють створювати сім'ї та не знають, як опікати дитину. Вони, як правило, дуже недорозвинені в усіх сенсах цього слова для того, щоб виховати своїх дітей. І знову ці діти потрапляють в інтернати, і знову по колу ця система працює і калічить долі дітей", - впевнений Микола Кулеба.
Утім, самі працівники інтернатів впевнені, що закрити всі подібні установи просто не вийде, адже навіть якщо максимально наблизити соціальні послуги до дитини, батьки, які вже віддали свою дитину в інтернат, не будуть нею займатися. Такої думки дотримується працівниця школи-інтернату для дітей з порушеннями слуху Катерина Петрова.
"На жаль, глухі діти не зможуть відчувати себе повноцінними поруч з дітьми, в яких немає жодних відхилень. Наприклад, я воджу дітей на секцію з боротьби. На них тикають пальцями, дивляться косо і почуваються вони, повірте, ніяково. Хто підкаже таким дітям, коли і де переходити дорогу? У школі в нас вихователі з ними ходять скрізь. Хто буде присвоювати їм навички гігієни? Батьки працюють, зайняті. Є навіть такі батьки, які не розуміють мову глухих. Таким дітям потрібно приділяти багато часу. Наприклад, під час якої-небудь роботи або готування ми в звичайному житті запросто можемо обговорити різні теми або вирішити проблеми, питання, а дітям з порушеннями слуху для цього необхідно відірватися від всіх справ і поговорити, дивлячись один на одного. Тоді кожному батькові доведеться наймати своїй дитині індивідуального вихователя, няню", - розповіла "Апострофу" Катерина Петрова.
Та й у Мінсоцполітики визнають, що на 100% відійти від інтернатної системи не вийде. Як зазначив заступник директора Департаменту з захисту прав дітей та усиновлення Володимир Вовк, повністю прибрати інтернати системи МОЗ буде складно, адже в деяких з них надається вузькоспеціалізований догляд за дітьми з особливими потребами. Те саме стосується і закладів Міносвіти. Однак чиновник визнає, що соціальні послуги повинні бути наближені до громади.
