Минулий рік став для України роком тотальної декомунізації. По всій країні валили пам'ятники Леніну, активно перейменовували вулиці, села, населені пункти і навіть цілі міста. Природно, не обійшлося і без гучних скандалів, які одразу підхоплювалися російськими ЗМІ. У підсумку процес вдалося завершити на 90%. За словами директора Інституту національної пам'яті Володимира В'ятровича, у майбутньому році декомунізація буде відбуватися як інформаційно-просвітницька робота, спрямована на розповсюдження інформації про радянське минуле, тоталітарний режимі і боротьбу з ним українців.
Цифри і "хвости"
Згідно з даними Інституту національної пам'яті, станом на кінець 2016 року в Україні перейменували 51493 вулиці, 32 міста, 25 районів та 955 населених пунктів. Крім того, комунальники та активісти демонтували 2389 монументів і пам'ятних знаків тоталітарним вождям, а популяція пам'ятників Леніну скоротилася на 1320 одиниць.
Рекордсменом з перейменування вулиць, скверів, міст і населених пунктів у році, що минає, стала Вінницька область. Тут нові імена отримали 4882 топоніма. Найбільше комуністичних пам'ятників звалили в Харківській області — 256. Тут же відправили в небуття і найбільше монументів Леніну — 155 штук.
За оцінками експертів Інституту національної пам'яті, декомунізація в країні виконана на 90%. "Можна сказати, що декомунізація відбулася. Цифри говорять про те, що завдання, яке ми поставили перед собою, виконано. Щоправда, залишаються ще "хвости" у вигляді деяких топонімів або населених пунктів, за якими потрібна додаткова інформація - чи підпадають вони під дію закону. Залишилися і деякі пам'ятники Леніну на території окремих підприємств або в селах", - пояснив "Апострофу" директор Інституту Володимир В'ятрович.
Додаткова інформація, яку збирають у містах і селах фахівці, вкрай важлива, щоб не перейменувати топонім, який не має ніякого відношення до тоталітарного режиму. Наприклад, село Хрущова Микитівка в Харківській області. На перший погляд думати тут нічого — перейменувати. Насправді ж село було назване не на честь Микити Хрущова, а по імені одного козацького полковника XVII століття і прізвища іншого.
Однак найбільший "хвіст" залишається в столиці у вигляді пам'ятника Щорсу. Монумент закритий лісами, але все ще знаходиться на своєму місці, адже він внесений в список об'єктів культурної спадщини.
"Те, що монумент є пам'яткою мистецтва, абсолютно не означає, що він повинен залишитися на своєму місці. Законом чітко передбачено, що його потрібно видалити зі суспільного простору. Якщо він становить певну цінність, це означає тільки те, що пам'ятник має бути збережений і може експонуватися в музеї або заповіднику. Відповідно, мені незрозуміла позиція київської влади та Міністерства культури. Усі процедури щодо виключення пам'ятника Щорсу зі списку об'єктів культурної спадщини можна було б завершити в 2016 році", - додав Володимир В'ятрович.
Скандали
Незважаючи на те, що декомунізація стала логічним наслідком перемоги революції на Майдані, не скрізь по країні вона проходила гладко. Після того, як в Харкові ще в 2014 році знесли 20-метрового Ілліча, найвищим монументом вождя залишався пам'ятник Леніну в Запоріжжі — 19,8 метрів. Коли стало відомо про плани місцевої влади знести монумент, біля мерії пройшла акція протесту, на яку зібралися в основному пенсіонери. Проукраїнські активісти закидали захисників Леніна яйцями і облили зеленкою. Відстояти пам'ятник вождю не вийшло, але епопея з його демонтажу розтягнулася на кілька днів. Спочатку монумент огородили парканом, потім робітники почали пиляти основу скульптури, але Ілліч падати не хотів: у комунальників кілька раз ламалася техніка, рвався трос. У підсумку вождь, який в процесі зносу встиг обзавестися профілем в Twitter, упав 17 березня. "Вночі приходив Петро Симоненко (лідер українських комуністів, - "Апостроф"). Просив вибачення, що не вберіг", - свідчить останній запис в Twitter Ілліча.
У процесі декомунізації з несподіваного боку відкрився губернатор Закарпатської області Геннадій Москаль. Чиновник порадував українців гарним художнім смаком, перейменувавши Жовтневу площу в Ужгородському селі Минай на площу Енді Уорхола, а вулицю Леніна в закарпатському селі Калини - на вулицю Джона Леннона.
Премію "перейменування року" могли б отримати депутати парламенту, які з Дніпропетровська зробили Дніпро. До речі, дискусія про те, як правильно тепер називати місто російською мовою йде досі. За словами В'ятровича, вірною є назва "Днипро", однак лінгвісти впевнені, що калька з української тут недоречна, відповідно правильною назву "Днепр".
Ще один гучний ребрендинг стався з Московським проспектом у столиці. З легкої руки депутатів Київради проспект отримав ім'я Степана Бандери. У Москві відреагували блискавично: "Це пряме знущання над пам'яттю всіх, хто поліг у боротьбі з нацизмом і фашизмом, з його місцевими поплічниками", - заявив тоді уповноважений МЗС РФ з питань прав людини, демократії та верховенства права Костянтин Долгов.
Втім, проспект Степана Бандери можуть знову перейменувати. На сайті Київради з'явилася петиція, у якій депутатів просять назвати проспект на честь Володимира Великого.
Дісталася декомунізація і до окупованих територій України, правда, поки що тільки на папері. Так, на сході України народні депутати перейменували 76 населених пунктів, підконтрольних бойовикам, а в Криму нові назви отримали 75 топонімів.
Відчайдушна спроба декомунізації на початку року відбулася і в зайнятому бойовиками Донецьку. На головній площі міста у січні невідомі намагалися підірвати пам'ятник вождю, але в результаті вибуху постраждав лише гранітний постамент пам'ятника, сам же Ленін залишився цілий.
Ціна питання
Критики декомунізації звинувачують владу в тому, що в умовах фінансової кризи спускати мільйони на боротьбу з тоталітарним минулим, щонайменше, недоцільно. У бюджеті на це грошей не передбачено, тому все фінансове навантаження лягає на плечі місцевих рад.
"Весь цей процес коштує великих грошей. Наприклад, зміна назв топонімів пов'язана з заміною всіх табличок і покажчиків, а це гроші. По-друге, у ряді випадків підприємства, які знаходяться за зміненими адресами, повинні перереєструватися, адже підприємство або фірма, природно, не можуть перебувати за неіснуючою адресою. Це тягне за собою заміну великого масиву документів. Якщо ставити питання, скільки в процесі декомунізації обґрунтованих витрат, то я вважаю, що їх взагалі немає. По країні в рік це виливається в мільярди гривень витрат, а при цьому Україна у важкій фінансовій ситуації. Краще б на ці гроші купили ліки хворим дітям або витратили на щось більш потрібне. Це було б розумно", - пояснив "Апострофу" екс-міністр економіки України Віктор Суслов.
Місцеві громади викручуються як можуть, щоб відбити гроші, витрачені на демонтаж радянських пам'ятників. Наприклад, на одному з сайтів безкоштовних оголошень говориться наступне: "Громада села Коржі проводить продаж пам'ятника Леніна для добудови купола церкви".
А ось в місті Ізюм Харківської області місцева влада також вирішила продати демонтованого Ілліча, а на виручені гроші купити медичне обладнання.
Втім, Володимир В'ятрович запевняє, що незважаючи на всю критику, процес буде продовжуватися і в 2017 році, але вже в інших формах. "Продовження декомунізації ми бачимо як інформаційно-просвітницьку роботу, спрямовану на поширення інформації про радянське минуле, тоталітарний режим і боротьбу з ним українців. Таким чином, ми повинні зруйнувати міфи і стереотипи, що існують досі в українському суспільстві, які дуже активно використовує російська пропаганда. Декомунізація входить в іншу фазу, вона триває", - резюмував В'ятрович.
