"Усі, хто хотів, уже виїхали. Їдь і ти — не заважай ВСУ звільняти Донбас", — приблизно такі слова можуть почути жителі окупованих територій від своїх співгромадян з мирної частини України. Але найчастіше переселенцям просто нікуди і нема за що виїжджати, а держава, незважаючи на задекларовану в документах допомогу, просто відсторонюється від врегулювання цього питання. "Апостроф" дізнавався, як на третьому році війни в Україні вирішуються житлові проблеми переселенців.
Допомога держави
Днями міністр з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб Вадим Черниш дав переселенцям надію на отримання власного житла. Чиновник заявив, що в уряді думають над тим, як надати можливість переселенцям із Криму і Донбасу викуповувати орендоване житло. Житлоплощу під оренду з правом викупу люди зможуть отримати в рамках державної програми. "Принцип такий: ти платиш невисоку ціну за оренду цього житла, і через деякий час квартира переходить в твою власність. І якщо ти розриваєш угоду раніше, то квартира тобі не залишається, зате у тебе була можливість орендувати дешеве житло", — пояснив Черниш.
Кредит на цю програму готовий виділити Німецький державний банк KfW. Йдеться про 20 мільйонів євро. Звичайно, це крапля в морі, але заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій Георгій Тука запевняє, що це тільки перший транш. На початку лютого Україну відвідають німецькі експерти, щоб визначитися з вибором підрядника для будівництва.
За словами Вадима Черниша, мова йде про повноцінне житло, а не місця компактного проживання: модульні містечка або кімнати в гуртожитку. Реалізувати такий механізм на безкоштовній основі в уряді, звичайно ж, не зможуть: "Донори не погоджуються на безкоштовні механізми. У інших країнах, наприклад, працює механізм, коли, отримуючи житло, людина гарантує, що після повернення контролю над територіями відмовиться або від одного, або від іншого житла", — зазначив Черниш.
Але на зовсім безкоштовне житло від держави ніхто і не очикує. "Зрозуміло, що для цього потрібна купа грошей, яких в України немає. Я реаліст, і прекрасно це розумію, — каже "Апострофу" переселенець з Макіївки Андрій, який зараз живе в Києві. — Але шансом викупити орендоване житло я б точно скористався. Я зараз і так орендую квартиру на околиці столиці майже за 5 тисяч гривень — рівно половина зарплати. Ці гроші, по суті, йдуть в нікуди. Можна було б взяти житло в іпотеку і точно так виплачувати 5 тисяч, але вже за свою квартиру, це приємніше. Але для цього потрібно заплатити добрячий перший внесок, а таких грошей просто немає — живу від зарплати до зарплати. Та й хто взагалі дасть мені кредит? Які гарантії я можу надати банку, якщо навіть на роботі офіційно не оформлений".
Але поки дешева оренда з правом викупу залишається лише привабливим проектом, в Україні діє реальний закон "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", який гарантує переселенцям "надання в тимчасове користування житлового приміщення або соціального житла". Платити потрібно, але тільки за комунальні послуги. Крім того, в грудні 2015 Кабмін затвердив комплексну державну програму підтримки переселенців до 2017 року. Пункт 11 програми підтверджує право переселенців на житло і передбачає для цього створення реєстру об'єктів нерухомості, які можна було б здавати в оренду на пільгових умовах. Йдеться про недобудови, покинуті будинки, а також будівництві котеджних містечок для переселенців. Але за підсумками першого кварталу 2016 року в Мінсоцполітики повідомили, що грошей навіть на створення реєстру житла, не кажучи вже про його будівництво, не виділено. Аналогічна ситуація повторилася і в другому кварталі минулого року. "Мінрегіон неодноразово звертався до Мінфіну з пропозицією визначити джерела фінансування та передбачити видатки на реалізацію заходів щодо забезпечення житлом ВПЛ при внесенні змін до Державного бюджету або в рамках капітальних витрат, які розподіляються КМУ. Кошти на ці цілі з державного бюджету не передбачені", — йдеться в звіті на сайті Мінсоцполітики.
До речі, раніше реєстр тимчасового житла для переселенців все ж справно вівся на сайті "vpo.gov.ua", але зараз цей ресурс не працює. "Реєстр вела ДСНС. Вони зверталися до місцевих адміністрацій з проханням надати перелік об'єктів, які потенційно можуть приймати людей. Але зараз, я так розумію, цим просто нема кому займатися. Але хоча реєстр і був номінально на сайті, реальному життю він не відповідав. Такого банку даних житла вже немає, але навіть коли він вівся, там було не все гаразд. Наприклад, у реєстрі з'являлася інформація, у цей же день дзвониш, щоб уточнити інформацію про вільні місця, а їх немає", — пояснила ситуацію "Апостроф" позаштатний радник Мінсоцполітики Олександра Магурова.
Куди податися?
Щоб зрозуміти, де держава може прямо зараз централізовано приймати переселенців, "Апостроф" звернувся на гарячу урядову лінію. Оператору ми представилися жителями Авдіївки, які терміново шукають притулок на мирній території. На іншому кінці дроту нам порадили звернутися за допомогою в Міжвідомчий координаційний штаб ДСНС. У штабі рятувальників нам повідомили, що місця є тільки в модульних містечках Харківської, Дніпропетровської та Запорізької областей. "Там можна оселитися ... а взагалі, ви подумайте добре, може, десь у вас живуть родичі, до яких можна приїхати на кілька днів", — порадили журналісту "Апострофа" в установі, де повинні допомагати з розміщенням переселенців.
Нагадаємо, що модульні містечка в Україні почали з'являтися в 2015 році в межах партнерської програми з урядом Німеччини. Вони являють собою житлові модулі, більше схожі на морські контейнери для перевезення вантажів. У них є все необхідне для житла: ліжка, меблі, побутова техніка, санвузли, пральня, господарські блоки. "Процедура поселення через ДСНС, — розповідає "Апострофу" член ініціативної групи жителів харківського модульного містечка "Надія" Наталя. — Подаєте заявку про вашу сім'ю, потім вас викличуть на комісію в штаб або міськвиконком, де ви надасте документи про пільги і обгрунтуєте, з якої причини вам потрібно сюди потрапити. Вас поставлять у чергу, як звільниться відповідне житло, вам повідомлять".
Втім, як розповідають самі мешканці модульних містечок, жити в них далеко не найприємніший досвід. "Я змушена була повернутися. Люди в бараці робили протяги, і дитина стала часто хворіти, — скаржиться "Апострофу" мешканка селища Миронівське Донецької області Катерина Мурова. — На кухні там тісно, в обідній час взагалі готувати неможливо, холодильників на всіх не вистачає. Хотіла каструлю поставити, а одна матуся сказала, що у неї дітей багато, тому місця в холодильнику їй потрібно багато, а ми мовляв з однією дитиною обійдемося. У шафах вогкість: речі наповнюються неприємним запахом, а влітку в бараці спека плюс 32 градуси. Коли минуло 6 місяців, нам потрібно було оновити довідку переселенця. У ДСНС мені сказали, що у мене в місті вже все нормально, а значить, я можу повертатися додому. У містечку повинні жити ті, кому гірше".
Єдина державна програма допомоги, яка реально працює в Україні, це адресні виплати переселенцям. Для працездатних осіб це 442 гривні на місяць, для непрацездатних в два рази більше — 884. У той же час одна сім'я не може претендувати на суму допомоги понад 2400 гривень. Ці гроші призначені на компенсацію оренди житла і оплату комунальних послуг. "Але, якщо брати вартість оренди у великих містах, ця сума практично ніщо. При цьому в 2016 році було дуже багато проблем щодо отримання або продовження цих платежів, тому що всі виплати прив'язані до отримання довідки переселенця", — пояснила "Апострофу" координатор проектів волонтерської організації "Донбас SOS" Ольга Гвоздьова.
Про нюанси з отриманням державної допомоги кажуть і самі переселенці. "Я оформила в соцзабезі довідку переселенця і в той же день мені призначили виплати, — розповідає "Апострофу" переселенка з Донецька Варвара. — У соцзабезі мене попередили, що 442 гривні виплачуватимуться тільки 2 місяці, а потім, якщо я не знайду роботу, суму уріжуть удвічі. Я і так працюю, але неофіційно. Ну, що поробиш, півкраїни у нас без оформлення працює, але навіть такі копійки на дорозі не валяються. Минуло 6 місяців, і допомогу потрібно було продовжувати. Думала знову призначать два місяці по 442 гривні, а далі по 200 з хвостиком. Прийшла в соцзабез, але мені сказали, що так як за цей час мені так і не вдалося офіційно влаштуватися, то виплати мені вже не будуть здійснювати. Найвеселіше те, що навіть якщо я і оформлюся на "білу" зарплату, то це ніяк не допоможе, і допомогу більше ніколи не призначать".
Альтернативою державній допомозі для переселенців усе частіше стає допомога волонтерська. Громадські організації, благодійні фонди та просто небайдужі українці готові здавати житло в оренду переселенцям на пільгових умовах або взагалі безкоштовно. Натомість просять допомогу по господарству або догляду за дітьми. Але проблема в тому, що практично вся така житлоплоща знаходиться за межами великих міст та в сільській місцевості, а знайти добре оплачувану роботу в селі досить важко. "Ну і все ж потрібно розуміти, що волонтери — це ж не меценати, у яких є будинки і які можуть побудувати житло. Завдання волонтерів — знайти когось, у кого є житло і хто може допомогти. Але поставте себе на місце переселенця: ви згодні були б жити в чужій квартирі або будинку безкоштовно? Незручно ж і людей обмежувати і хочеться самостійно про себе піклуватися", — додала Ольга Гвоздьова.
Піар на ВПЛ
Зараз в парламенті припадають пилом кілька законопроектів, які мають спростити життя вимушеним переселенцям. Перший — це законопроект №3844. Його автори пропонують встановити податкові пільги для переселенців, які орендують квартири, а також внести зміни до Податкового кодексу і не обкладати податком на доходи гроші фізосіб, отримані орендодавцем від переселенця за здачу квартири. Це повинно стимулювати місцевих жителів не відмовляти людям зі східною пропискою і охочіше здавати їм житло. Законопроект був поданий до ВР ще рік тому, але за цей час руки депутатів до нього так і не дійшли. Втім, ініціатива потребує серйозного доопрацювання, а в тому вигляді, в якому вона представлена зараз, більше схожа на політичний популізм. Адже навіть не фахівцеві зрозуміло, що після ухвалення такого закону спритні "орендодавці" почнуть укладати фіктивні договори з переселенцями, а вільні від податків суми, які вони намалюють в якості орендної плати, будуть обмежуватися лише фантазією ділків.
Ще одна популярна тема, на якій люблять заробляти політичні дивіденди нардепи, це відшкодування збитку переселенцям за житло, втрачене в ході проведення АТО. Спочатку в Раду був поданий законопроект 4301, де детально прописувалась процедура відшкодування збитку. Для цього пропонувалося створити комісію, яка б їздила по містах і селах української частини Донбасу, оцінювала масштаби руйнувань, формувала кошторис, а з бюджету постраждалим сплачувалася б компенсація. Але в кінці грудня минулого року парламентарії відхилили цей законопроект. У ВР залишився ще один схожий, проект закону №2167, але вже з більш лаконічними формулюваннями. Законопроект просто визнає право переселенців на відшкодування збитків. Усе. Хто це буде робити, на які кошти і в які терміни — невідомо.
За словами експертів, щоб ефективно вирішити житлові проблеми переселенців, має бути прагення держави це зробити. "По-перше, є категорія переселенців, які можуть самі купити собі житло, але якщо воно буде в розстрочку на пільгових умовах кредитування. Тут держава повинна гарантувати пільгове кредитування, наприклад, покривати частину відсотків і давати державні гарантії банківському сектору, — каже Ольга Гвоздьова . — Є категорія громадян, які не можуть купити житло навіть в розстрочку. Тут якраз можуть бути варіанти програми Міністерства з тимчасово окупованих територій. Третя категорія — це самотні люди похилого віку та соціально незахищені громадяни. Їм, звичайно, потрібно соціальне житло. Тут можна вирішувати проблему шляхом ремонту недобудов, гуртожитків. До речі, такі проекти в Донецькій області вже є, і вони фінансуються ЄС, але програма діє вже півтора роки, а досі жоден об'єкт так і не здали. Місцева влада просто не може довести їх до кінця: то йде затягування, то не можуть провести тендери, то ще щось".
А поки переселенці з Криму і Донбасу можуть розраховувати тільки на власні сили. Волонтери радять стукати в усі двері і дзвонити за всіма доступними телефонами допомоги, адже тільки так можливо знайти свої квадратні метри.
