11 травня - третя річниця фейкового "референдуму про самовизначення" в так званих Л/ДНР. Чи задоволені ті, хто голосували за "незалежність молодих республік", станом справ на окупованих територіях, і що змінилося після "референдуму", розбирався "Апостроф".
Як це було
Проведення референдуму було ключовою вимогою сепаратистів, яких підтримувала масовка з Росії. Антиконституційність такого волевиявлення учасників протестів анітрохи не бентежила. "На той час орки вже захопили будівлю обласної адміністрації, самі себе призначили депутатами, розподілили посади, щосили приймали рішення, їм було на все начхати", — згадує переселенець із Донецька Анатолій.
Але, як би сепаратисти не прагнули надати флер законності голосуванню, весь процес був схожий на зроблену на швидку руку театральну постановку. "По-перше, "бюлетені". Вони були надруковані на звичайному папері: ніякого захисту, голограм, водяних знаків. Такі "бюлетені" можна було самостійно надрукувати на домашньому принтері в будь-якій кількості, — додає в розмові з "Апострофом" колишній власний кореспондент у Донецьку одного із всеукраїнських видань Антон. — За завданням редакції я ходив на виборчі дільниці, щоб самому спробувати проголосувати. Хоча офіційно для того, щоб отримати "бюлетень", потрібно було пред'явити паспорт, мені люб'язно давали цей папірець і без документа, що засвідчує особу. Таким чином, я отримав два "бюлетені" на двох різних виборчих дільницях. Звичайно, я псував ці "бюлетені", а потім кидав в урну для голосування. Представники російських ЗМІ, які активно висвітлювали процес "референдуму", у прямих включеннях з виборчих дільниць засипали похвалами "незламний характер Донбасу", який вивів тисячі людей сказати своє "рішуче "Ні!" хунті". Ну, людей на дільницях дійсно було багато. Пам'ятаю, фото довжелезної черги до дільниці, розташованої в будівлі 12-ої школи Донецька, розлетілися по всіх російських ЗМІ, але ж і самих дільниць було мало. Це все одно, що порівнювати чергу до першого і єдиного на той час Макдональдсу в СРСР".
За результатами фейкового волевиявлення, 89% тих, хто проголосував в Донецькій області, висловилися за незалежність квазідержави. У Луганській області — 90%. Росія офіційно не визнала результати референдумів у Л/ДНР, а лише заявила про "повагу до волевиявлення жителів Південного Сходу".
"Бюлетень" видавали без документа, що посвідчує особу — можна було повторно голосувати на декількох ділянках
Конвертація по ДНРівськи
Наріжним каменем смути, яка і призвела до псевдореферендуму в ОРДЛО, було питання матеріального добробуту жителів Донбасу. Але міф про регіон, який годує всю Україну, миттєво зруйнувався після того, як Л/ДНР пішли у вільне плавання. До недавнього часу заробітні плати на пристойному рівні зберігалися на окупованих територіях лише на тих підприємствах, які були зареєстровані в Україні. На підприємствах, які повністю підконтрольні бойовикам, розрахунок давно проводився в рублях, а зарплати були значно нижче. Але після блокади та "націоналізації" ситуація вирівнялася. "Коли завод був під Україною, чистими на руки я отримував 5 тисяч гривень, — розповідає "Апострофу" електромонтер Донецького коксохімічного заводу. — Минулого року завод закрився, майже всіх звільнили, залишили тільки персонал, що обслуговує завод, в тому числі й мене. Зарплату зберегли. Тепер, після того, як завод "націоналізували", зарплату перерахували, за квітень я отримав ті ж самі 5 тисяч, але тільки не в гривнях, а в рублях (1 російський рубль в Донецьку коштує 0,45 гривень, — "Апостроф")".
Але донеччани зізнаються, що 5 тисяч рублів - ще цілком стерпна зарплата. Ті, хто має місячний дохід в 7-10 тисяч рублів, вважаються заможним середнім класом. "До війни крутився і жив шабашками: ремонти, проводка, малярка. На життя вистачало цілком. Зараз у людей грошей немає — замовлень немає. Пішов у школу вчителем трудового навчання, там дали 5 тисяч рублів. Але пару місяців тому директор школи вирішив, що два уроки трудового навчання на тиждень для дітей це занадто — вистачить і одного. Тому зарплату зменшили до 3 тисяч. Як тепер виживати, незрозуміло", — скаржиться "Апострофу" вчитель однієї з донецьких шкіл Віталій Єгоров.
Донецький обласний центр зайнятості, або, як тепер називається ця установа, "Республіканський центр зайнятості ДНР" не надто балує жителів "молодої республіки" пристойними зарплатами. Наприклад, в окупованій Амвросіївці пропонують вакансію інженера з охорони праці за винагороду в 7 тисяч 400 рублів. Аналогічному фахівцю, але вже в українському Маріуполі, за таку роботу обіцяють 7 тисяч гривень. Вакансія бухгалтера в Горлівці оцінюється в 4,5-5 тисяч рублів. Бухгалтер в Маріуполі отримує ті ж суми, але в гривнях.
Розчарування
Жителі окупованих міст зізнаються, що на тлі загального зубожіння ейфорія від псевдореферендуму практично вивітрилася. "Настрої далекі від захоплення, як це було, наприклад, у 2015 році. Відсутність гуманітарки, біда з роботою, мізерні пенсії та зарплати не сприяють народній радості. Активістам від "республіки" все важче брехати людям про майбутнє процвітання, адже працівники шахт і заводів, що зупинилися, говорять всю правду-матку: хто як працює, хто скільки отримав, — додає Віталій Єгоров. — За три роки, я вважаю, що нічого з обіцяного не збулося. Навіть на Октябрському (прифронтове селище в Донецьку в районі зруйнованого аеропорту, — "Апостроф") люди вже клянуть ДНР та Росію. Але найцікавіше в тому, що знайти тих, хто ходив на референдум 11 травня, вже важко. Кого не спитай — не ходив, поїхав з міста, не голосував. Типу ніхто ні до чого. Тому тут не до свят, але святкувати треба, адже є завдання і розпорядження всіх установ".
На 11 травня в ОРДЛО призначений офіційний вихідний. Цього дня на окупованих територіях скасують комендантську годину та влаштують "патріотичну" ходу, марші, концерти. "Загалом, бюджетники підуть строєм з тими ж транспарантами, що й на 1 травня. Поздоровлення вже висять по всьому місту, тролейбуси розфарбовані, як пофарбували в 15-му, так вони і бігають вже два роки з написом "з днем республіки". Бізнес змусили вішати прапори "республіки" на своїх магазинах, у кого немає — загрожують штрафувати, — скаржиться "Апострофу" мешканка Донецька Ганна Шаповалова. — Приїдуть прокислі зірки російської естради — Буйнов, "Челсі", Олександр Маршал, "Міраж". Всі здивовані — звідки дістали цей нафталін? Раніше Бейонсе і Ріанна до нас приїжджали, а тепер Буйнов".
Жителі окупованих територій, які співчувають "русскому миру" та поділяють сепаратистські ідеї, могли б закинути авторові цих рядків, мовляв, ніякого розчарування немає. Але навіть екс-глава, так званої "ЦВК ДНР" Роман Лягін, який і був головним організатором фейкового референдуму, на своїй сторінці в соцмережах дивується, чому через три роки такого злиденного життя, люди в "молодих республіках" досі не вийшли на вулиці. "Чому люди не виходять на вулицю???? Шахтарі, "ополченці", голодні пенсіонери і бюджетники... У них зараз забирають останнє! Давайте організуємося через соцмережі! Час і місце!!! Зброї достатньо! Винести цих виродків з кабінетів, якщо втекти не встигнуть! Гірше вже точно не буде", — пише Лягін.
