Він підійшов до критичної межі - сестра Сенцова про голодування брата і те, як вплинути на Путіна

Український режисер Олег Сенцов, засуджений у Росії до 20 років ув'язнення, продовжує голодування з вимогою звільнити всіх українських політв'язнів, які незаконно утримуються в РФ. Двоюрідна сестра режисера НАТАЛІЯ КАПЛАН в інтерв'ю "Апострофу" розповіла про стан здоров'я Сенцова і про проблему звільнення в'язнів Кремля.

- Які останні новини про стан здоров'я Олега? Ви їх дізнаєтеся тільки через адвоката? Я знаю, що ви з Олегом спілкуєтеся тільки листуванням.

- Так, останні новини тільки від адвоката. Він там був у понеділок і вівторок, в Лабитнангі (маленьке місто на російській Крайній Півночі, де утримується Сенцов, - "Апостроф"). Стан Олега поки оцінюється як стабільний, але лікарі попереджають, що він підійшов до критичної межі, за якою буде тільки гірше і все буде дуже погано. Олега попередили, що в разі погіршення стану здоров'я буде ухвалене рішення про примусове годування – це трубка через ніс і вливається поживна суміш. Треба розуміти, що навіть в Росії примусове годування прирівнюється до тортур. Це незаконно, але в колонії готові на це піти. Зараз головна небезпека для його здоров'я – це відмова нирок, і ніхто не може передбачити, коли це станеться, адже особливості організму у всіх різні.

- Якось вплинути на рішення Олега відмовитися від голодування можливо?

- Ні.

- Ви говорили, що найболючіше його місце – це діти. Через його дітей якось намагалися вплинути?

- Так, але Олег – така людина, що якщо він вирішив, то – все.

- В Україні кажуть, що у нас немає важелів впливу на Кремль у питанні звільнення політв'язнів. Як бути в цій ситуації?

- Я думаю, що тут обов'язково потрібна якась дуже активна третя сторона. Ми зайшли через Францію, через Німеччину. У нас поки проблеми зі США, але я думаю, якби [президент США Дональд] Трамп виставив якісь вимоги, то це могло б спрацювати. Або якщо б, наприклад, міжнародні політики поставили питання так, що, якщо ви не відпускаєте політв'язнів, то ми не приїжджаємо на чемпіонат світу, а відпускаєте – приїжджаємо. Я знаю, що весь цей пафос, як VIP-ложі на чемпіонаті світу – це для Путіна дуже важливо. І я думаю, що він би постарався зробити так, щоб все виглядало – шик, блиск.

- Низка країн вже заявили про дипломатичний бойкот чемпіонату світу в Росії. Днями в Америці 48 письменників, журналістів і кінематографістів направили листа Путіну з вимогою звільнити Сенцова, але ще немає реакції від адміністрації президента Трампа. Хто та людина, яка може донести американському президентові цю проблему? Чи вистачає важелів впливу в українському МЗС?

- Українське МЗС робить дуже багато. Принаймні, на Німеччину вийшли через українське МЗС. На Францію спочатку вийшли активісти, а потім підключилося МЗС. Що стосується США, тут дещо складніше. Якби я особисто знала, як вийти на Трампа, повірте, ми б уже це зробили. Поки ми не можемо знайти виходу з цієї ситуації.

- Ви не раз говорили про те, що Україні потрібен уповноважений у справах політв'язнів, який би знаходився в Росії.

- Ні, насправді такий уповноважений потрібен все-таки не в Росії, а тут. В Росії займатися цим вкрай складно. Ми наполягаємо на цьому. Зараз, за останніми даними, українських політв'язнів вже 71 особа. І дуже дивно, що за такої кількості досі нема з кого запитати про те, що відбувається, немає людини, яка відповідає за цю ситуацію, немає людини, яка би розробляла стратегію, яка б елементарно знала всі ці справи, у кого конкретно яка ситуація. В Україні досі лише правозахисники цим займаються, а на державному рівні такої людини немає.

- Кому конкретно з нашого уряду ви доносили цю ініціативу і якою була відповідь?

- Це доноситься постійно і всім, кому тільки можна. Це не тільки я, це і Об'єднання родичів політв'язнів Кремля. Поки нас ігнорують.

- Якби Олег зараз повернувся в Україну, чим би він займався?

- В першу чергу він би присвятив себе дітям. Спочатку йому, звичайно, треба відновити здоров'я, а потім, я впевнена, він закрився би і поїхав кудись із дітьми. Потім почав би знімати фільми і паралельно, звичайно, він би займався справами політв'язнів, але це було б скоріше у формі творчості або якихось виступів.

- У Олега ніколи не було політичних амбіцій?

- Можу точно сказати, що Олег не полізе в політику, це 100%. Ручаюся за нього. І мені дуже дивне завжди порівняння з Надією Савченко. Взагалі-то, вона не єдиний політв'язень, який вийшов з російських в'язниць, чому Олега постійно з нею порівнюють? Це неприємно і трохи дивно. Чому не з Юрієм Яценком, чому не з Солошенком, чому не з іншими в'язнями? Треба розуміти, що Надія Савченко не єдина, хто вийшов. Я не можу сказати, що інші поводяться стосовно української влади так само.

- Активно темою політв'язнів займається віце-спікер Верховної Ради Ірина Геращенко. Який вона має вплив у цій справі?

- Ми постійно з Іриною Геращенко на зв'язку, але треба розуміти, що вона не уповноважена займатися справами політв'язнів. Вона входить до мінського процесу і уповноважена займатися полоненими на Донбасі. Але полонених і політв'язнів, які в Росії та в Криму, розділили. Парадокс в тому, що в'язнями Кремля, які сидять в Росії і в Криму, не займається Ірина Геращенко. Те, що вона робить, це від себе особисто. І це теж неправильно. Має бути людина, з якої можна було б спитати.

- Цією людиною, з якої треба спитати, може бути президент України?

- Я думаю, ні. Але президент України може бути контролюючим органом. Я думаю, що він не повинен особисто стати органом, який би займався всіма політв'язнями. Але, безумовно, в нього повинен бути інтерес, і він повинен призначити таку людину і контролювати процес.

- У Росії Сенцова відокремлюють від інших політв'язнів через нібито наявність у нього російського громадянства. Хотілося б розібратися, коли йому нав'язали це громадянство?

- Ситуація наступна: коли сталася анексія Криму, в Росії швиденько ухвалили закон, за яким, по-моєму, давався термін у місяць для того, щоб відмовитися від російського громадянства, написати відмову, що я хочу зберегти за собою українське громадянство. Олег цього не зробив. По-перше, він не визнає всякі російські державні органи в Криму. По-друге, він елементарно сидів у в'язниці. По-третє, там ще й технічно це все було складно зробити, тому що щось не працювало. І людей, які не написали таку відмову, Росія тепер вважає росіянами. Сашкові Кольченку хоча би паспорт намалювали, хоча він за нього не розписувався. Я знаю, що у багатьох інших кримчан, які втекли сюди і вже живуть у Києві, все одно десь лежить надрукований російський паспорт. Їм просто оптом надрукували. В Олега ми навіть не бачили такого паспорта. У нього єдиний документ – український паспорт. Ніяких інших документів, ніяких відмов від українського громадянства, ніяких заяв про прийняття його в російське громадянство немає.

- А що каже адвокат? Які є шляхи вирішення цього питання?

- З цього питання у нас справа лежить в ЄСПЛ. У Росії ми програли всі ці процеси. І їх дуже складно було заперечувати, тому що у них документи, які "підтверджують" російське громадянство Олега, – це довідка слідчого ФСБ, який написав, що Олег – громадянин Російської Федерації. Всім зрозуміло, що це повна маячня. Як може все будуватися на тому, що слідчий сказав, що він - громадянин Росії? Але це сталося. Найдивніше, що такий абсурд дуже складно спростовувати. Так, звичайно, на міжнародному рівні визнається, що він українець, Україна домагається, що він все-таки українець.

- Днями були опубліковані протоколи допитів Геннадія Афанасьєва, на яких він давав свідчення проти Сенцова. Сам Афанасьєв сказав, що ці свідчення давалися під тортурами. Навіщо, по-вашому, зараз був потрібен цей "злив"?

- Мені дуже дивно, чому ці свідчення зараз раптом знову спливли. Вони дуже активно мусувалися, принаймні, пропагандистськими ЗМІ Росії, в 2014 році. Ці свідчення були в основі справи, їх ніхто не приховував. Ще під час судового процесу Гена заявив, що він відмовляється від своїх свідчень, тому що вони були дані під тортурами. І він дуже докладно описав процес цих тортур і навіть описав людей.

- А як щодо підпису його адвоката в документах цього допиту?

- Там у нього адвокат був такий... У нього нормальний адвокат з'явився вже набагато пізніше, під час судового процесу.

- Це був адвокат від РФ?

- Так. Спочатку у нього був адвокат за призначенням. У Олега теж такий був, ми його внесли в наш "чорний список".

- Ще один фігурант справи Олега Сенцова – Олексій Черній. Його адвокат заявив наступне: "Черній - не герой. Він відчуває себе беззахисним і не вірить, що Україна може чимось йому допомогти. Важко захищати людину в його становищі". А Олег вірить, що Україна як держава може йому допомогти?

- Поки ще вірить. Він прекрасно розуміє, що один він не вибереться.

- Ви в Києві живете вже два роки, ви відчуваєте себе тут у безпеці?

- Так, цілком. Тут мені набагато комфортніше, ніж у Москві.

- У вас також залишилися родичі в Криму, з ними ви підтримуєте зв'язок?

- Це сім'я Олега, але ми з ними все одно на зв'язку. Ми з ним двоюрідні, росли в різних сім'ях.

- Чи можете розповісти, яка обстановка в Криму, що там відбувається?

- По-перше, я в Криму буваю вкрай рідко. По-друге, я розмовляю телефоном з мамою Олега, але ми політичну ситуацію не обговорюємо. Треба розуміти, що це літня людина, зазвичай ми розмовляємо на якісь побутові теми, я її заспокоюю щодо Олега. Ось так це все відбувається.

- Ви ще говорили про те, що хочете отримати українське громадянство, на якому етапі отримання ви зараз?

- Ні на якому. У мене тимчасова посвідка на проживання, і кожен рік я її продовжую. Поки так. Як мені сказали: "Немає підстав для отримання українського громадянства". Юрист порекомендував просто вийти заміж, але мені здається, це дещо неправильно.

- А які повинні бути підстави?

- Якісь родичі з українським корінням, яких у мене, на жаль, немає. Що стосується Олега та інших – це далекі родичі, це не рахується. Шлюбу з українцем у мене теж немає. Живу я тут досить мало, щоб претендувати на українське громадянство. Єдиний варіант – указ президента, який може дати громадянство кому завгодно, але такого указу немає. Я хотіла б, звичайно, отримати хоча би постійну посвідку на проживання, але цього у мене теж немає. Кожен рік міграційна служба – це таке пекло, така біганина по коридорах, прикопуються до кожної коми. Дуже важко тут отримати документи.