Українські законодавці вирішили істотно ускладнити життя злочинцям, що зробили замах на статеву свободу і недоторканність неповнолітніх. У парламенті зареєстровано законопроект №6607, який активно лобіюється вищими чинами МВС і передбачає посилення кримінальної відповідальності для педофілів, створення Єдиного реєстру осіб, засуджених за подібні злочини, і навіть механізм так званої хімічної кастрації. У деталях законодавчої ініціативи розбирався "Апостроф".
Три важелі
Згідно зі статистичною інформацію ГПУ, за останні кілька років в Україні спостерігається зростання кількості правопорушень, пов'язаних з посяганням на статеву свободу і недоторканність неповнолітніх.
Так, у 2015 році правоохоронці задокументували 233 випадки розбещення неповнолітніх (ст. 156 КК України) та 37 випадків статевих стосунків з особами, що не досягли статевої зрілості, тобто 16 років (ст. 155 КК України). У 2016-му за статтею 156 задокументовано вже 272 злочини та 51 випадок статевих стосунків з неповнолітніми. 2017 рік – 285 випадків розбещення та 50 випадків статевих стосунків з дітьми. Лише з січня по травень цього року правоохоронці задокументували 59 злочинів за статтею 155.
Але очевидно, що статистика ГПУ не повна. По-перше, далеко не всі подібні злочини взагалі потрапляють в поле зору правоохоронців, оскільки є латентними, коли дитину розбещують або ґвалтують, наприклад, у своїй власній сім'ї. У таких випадках заявити в поліцію просто нікому – дитина боїться, педагоги не знають, опікуни-злочинці мовчать. По-друге, окремого обліку зґвалтувань неповнолітніх (ст. 152 КК України) просто немає.
Щоб зупинити вал подібних злочинів, нардепи пропонують три основних законодавчих важеля.
Посилення відповідальності. Наразі покарання, передбачене в Україні за зґвалтування неповнолітнього, – від 7 до 15 років залежно від тяжкості наслідків для потерпілого. Нардепи пропонують збільшити цей термін радикально: до 20 років, прибравши взагалі верхній мінімум покарання. Тобто зґвалтував дитину, суд це довів – 20 років без жодних альтернатив. До речі, право вийти умовно-достроково, згідно з законопроектом, у педофілів також пропадає. А якщо засуджений повторно скоїв аналогічне правопорушення, йому може загрожувати довічне ув'язнення. Також довічний термін пропонується давати за повторне "насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (ст. 153 КК України). Зараз за це дають від 3 до 15 років.
У ВРУ зареєстровано доопрацьований законопроект №6607 щодо запровадження Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та недоторканості неповнолітніх
Хімічна кастрація. Правда, у зловмисника, який отримав 20 років за зґвалтування неповнолітньої, буде шанс покинути в'язницю достроково після 10 років відбування покарання. Для цього йому необхідно погодитися на "добровільну міру медичного характеру", так звану хімічну кастрацію – процедуру, за якої в кров людини вводяться спеціальні препарати, що зменшують сексуальний потяг і активність. Для цього судом призначається експертиза, за результатами якої ухвалюється рішення про заміну частини покарання хімічною кастрацією.
Таку гуманну міру заміни покарання застосовують у США, Великобританії, Росії, Казахстані, Німеччині та інших країнах світу.
Реєстр педофілів. Це третій, превентивний важіль профілактики статевих злочинів щодо неповнолітніх, який пропонують ввести депутати.
Сутність ідеї в тому, щоб створити Єдиний електронний реєстр осіб, засуджених за статеві злочини щодо неповнолітніх. До реєстру, відповідно до задуму нардепів, будуть потрапляти анкетні дані засудженого, інформація про вчинений злочин й інформація про те, чи проходив засуджений хімічну кастрацію.
Утримувачем реєстру буде МВС, а попросити інформацію з цієї бази даних може досить широке коло людей: керівники дитячих садків, шкіл, таборів, гуртків, лікарень. Таким чином, усі установи, які працюють з дітьми, будуть мати можливість захистити себе від небезпеки взяти на роботу педофіла, який хай навіть і відбув термін у в'язниці.
Багато чи мало
Безумовно, з точки зору отримання електоральних дивідендів законопроект №6607 б'є в десятку. По-перше, (вибачимося заздалегідь за цинізм) тема дітей та їхнього захисту зараз активно використовується владою. Візьмемо, приміром, міністра юстиції Павла Петренка і його хрестовий похід проти злісних ухильників від сплати аліментів. Практично у ході кожного свого публічного виступу Петренко нагадує про суму, яку державі вдалося повернути дітям, завдяки його ініціативам. Відповідно, будь-який законопроект, який прямо чи опосередковано стосується інтересів дітей, має хороші шанси в парламенті. Тим більше що виправити в Кримінальному кодексі кілька слів – це не відкрити школу або добудувати Охматдит. До речі, самі автори законопроекту в пояснювальній записці зазначають, мовляв, витрати будуть тільки на хімічну кастрацію, але оскільки найближча така процедура в разі ухвалення закону буде не раніше, ніж за 10 років, то думати зараз про це – моветон.
По-друге, навряд чи в електоральній більшості знайдуться ті, хто скаже, що 20 років або довічне ув'язнення за зґвалтування дитини – це занадто багато, а значить, до наступних виборів можна буде знову оновити КК, намалювати 30 років і знову здобути славу захисника інтересів дітей.
Проте не так все просто. На думку правозахисника Євгена Захарова, ухвалення такого законопроекту – невдала ідея.
"Це абсолютно хибна ідея. Дуже багато подібних справ фальсифікується і часто – з політичних мотивів, - каже "Апострофу" Захаров. – Усі ми пам'ятаємо відому справу в "Артеку", коли БЮТівських політтехнологів підставили таким чином – [Віктора] Уколова і [Дмитра] Полюховича. Справу акордеоніста Ігоря Завадського також було сфальсифіковано від початку до кінця. Оскільки наша система правосуддя, на жаль, на сьогодні не є сильною, незалежною і такою, якій можна повністю довіряти, то помилка тут має дуже високу вагу. Коли створюється подібний реєстр, прирікають людину на повне знищення, найпотужніший удар по особистості, він буде зневажатися усіма в суспільстві, але його засудження цілком може бути помилкою, як вже не раз бувало".
Втім, юрист-кримінолог Ганна Маляр, яка є співавтором законопроекту, запевняє "Апостроф", що ціна судової помилки не така висока, як здається.
"Відсутність смертної кари якраз і є істотним запобіжником судової помилки. Якщо це 20 років або довічне позбавлення волі, залишається шанс, якщо людина не винна, розслідувати злочин об'єктивно і людину звільнити", - підкреслила Маляр.
За словами юриста-кримінолога, таке радикальне підвищення строків покарання знадобилося для того, щоб повністю ізолювати педофілів від суспільства.
"Практика говорить про те, що якщо людина вчиняє статевий злочин проти дітей, то рецидив таких злочинів після відбуття покарання значно вищий, ніж рецидив за іншими видами злочинів. Тому світова практика приходить до того, що єдиний спосіб убезпечити дітей від такого злочинця – повна ізоляція, - підкреслює Ганна Маляр. – Якщо б в Україні була технічна можливість ізолювати людину якось інакше, наприклад, вести за ним постійне спостереження, надіти електронний браслет і контролювати його місце знаходження, тоді б не було мови про позбавлення волі на такі терміни".
Педофілія вище поясу
Але ще більш неоднозначна ситуація із застосуванням хімічної кастрації. Експерти, опитані "Апострофом", запевняють, що цей метод ефективний не на всі 100%.
"Хімічна кастрація пригнічує гормональний фон пацієнта і таким чином блокує його статевий потяг. Грубо кажучи, йому не хочеться сексуального життя. Схожі методи використовують при раку простати у чоловіків, якщо випадок неоперабельний, то застосовується комплекс гормонів, який блокує вироблення тестостерону, - пояснює "Апострофу" професор, лікар-сексопатолог-андролог Микола Бойко. – Але справа в тому, що таким чином блокується тільки статевий біологічний потяг до сексу, але ми ж не можемо заблокувати те, що відбувається у людини в голові".
"Особливого ефекту подібні речі не дають, - додає "Апострофу" сексопатолог Олександр Іванов. – Доросла людина може шукати інші способи задоволення своїх бажань, і це може закінчитися дуже погано: насильством, убивствами. За статистикою, дійсно йде зниження потягу, але люди починають сублімувати свої бажання в якісь інші форми. Дуже рідко це творчість, живопис або мистецтво. Найчастіше це деструктивні мотиви, пов'язані не тільки з прямим сексуальним задоволенням, а з насильством різного роду".
Більше того, ця процедура має термін дії. "Хімічна кастрація є тимчасовим станом, за деякий час функції відновлюються", - пояснює "Апострофу" професор, психіатр Анатолій Чуприков, який свого часу ставив діагноз серійному вбивці Анатолію Онопрієнку.
"Дійсно, хімічна кастрація має певний термін дії. Тому таку терапію доведеться регулярно повторювати, - додає Ганна Маляр. – Процедури ще мають бути розроблені. Якщо закон ухвалять, то перша хімічна кастрація за ним може бути тільки за 10 років. Цього часу цілком достатньо, щоб розробити відповідні протоколи для лікарів та процедуру контролю".
Але яким би суперечливим і дискусійним не був метод хімічної кастрації, скористатися таким "квитком" на свободу зможуть далеко не всі засуджені за статеві злочини проти неповнолітніх, адже показання для такої процедури повинен дати фахівець.
"Не всі люди, які вчиняють статеві злочини проти дітей, хворі педофілією. Таких людей одиниці. Якщо людина не хвора, вона буде відбувати покарання у повному обсязі, як це визначить суд", - зазначає Маляр.
А ось поставити діагноз F65.4 "педофілія" не так же й просто навіть для фахівця.
"Бажано б в Україні мати інститут сексології, відповідну апаратуру, яка б демонструвала, як людина реагує на ті чи інші оголені об'єкти. Принаймні, так роблять в Празі. Ну або хоча б почати сексопатологічні дослідження. В основному йде розмова з людиною: розпитування людини про його інтереси, свідчення потерпілих, знайомих, рідних. За певних обставин цих відомостей буває достатньо, проте бажано підкріпити їх й іншими методами", - резюмував Анатолій Чуприков.
