Кримський міст був лише початком, Росія перейшла до нового етапу боротьби проти України

Уже три місяці Росія активно застосовує прийом пресингу в Азовському морі, затримуючи українські та іноземні судна, що прямують до портів Бердянська та Маріуполя. Експерт з питань Криму, головний редактор порталу BlackSeaNews, голова наглядової ради фонду "Майдан закордонних справ" АНДРІЙ КЛИМЕНКО пояснив "Апострофу", чому таку тактику Кремля можна було передбачити заздалегідь, як саме та на яких етапах відбувається затримання кораблів, скільки часу і грошей вони витрачають та який економічний сенс від дій росіян у водах довкола українських берегів.

Як Росія затримує кораблі в Азовському морі

Те, що Росія використовуватиме Керченську протоку, щоб завдавати Україні шкоди, було зрозуміло майже два роки тому, коли стали відомі параметри Керченського мосту. Вже тоді було ясно, що та біда – це, так би мовити, перший фільтр. Він має висоту 33 метри від рівня моря до максимально можливої висоти проходження під мостом. Вже тоді морський бізнес почав шукати інший флот, бо геометрія конструкції відсікала майже половину того, який ходив раніше. Порти знайшли інший флот, і трохи знаючись на психологічному портреті наших ворогів, я впевнений, що саме цей факт призвів до того, що Росія почала застосовувати нові методи економічної блокади.

Сьогодні ми маємо три етапи, на яких зупиняють судна, які йдуть до Маріуполя чи Бердянська. Спочатку вони чекають дозволу на прохід Керченською протокою в Азовське море. Одразу підкреслю, що Керченська протока – це вулиця з одностороннім рухом, тобто двостороннього руху там немає: якщо з Азовського до Чорного моря йде караван, то всі, кому треба до Азовського моря, чекають. Звичайний час очікування за нормальної погоди становив 2-3 години.

Далі – етап номер два, затримання у морі. З’являється катер або корабель берегової охорони прикордонної служби ФСБ Росії, вимагає зупинитися, на борт судна піднімається оглядова партія, проводить свої заходи. В середньому це триває 2-3 години. Але є суттєва деталь: судно важить декілька десятків тисяч тонн. Щоб загальмувати, йому треба від 30-40 хвилин до години, а потім знову набрати швидкість до крейсерської, тобто загалом втрачається 4-5 годин. Далі вони беруть вантаж у Бердянську чи Маріуполі.

Є такі "щасливчики", яких зупиняють для перевірки вдруге, вже по дорозі назад. І нарешті після всього цього судно з вантажем потрапляє на етап номер три – це якірна стоянка в Азовському морі перед отриманням дозволу на прохід Керченською протокою в Чорне море.

Скільки часу втрачають судна

Ось як воно виглядає станом на 1 серпня поетапно. Спочатку відбувається затримка суден у Керченській протоці, коли вони йдуть в Азовське море. Ми моніторимо цю ситуацію з кінця червня й можемо сказати, що тривалість затримки сильно зростає. Середня затримка за липень складає більше доби, тоді як, нагадаю, зазвичай це тривало 2-4 години. Ми також виокремили третю декаду липня, тут середня тривалість затримки склала майже 33 години, тобто вона зростає. Максимальний час очікування – 55 годин, тобто дві з половиною доби. Ми підрахували, що всі судна за липень втратили там 1490 годин свого часу. Загалом же там простояли всі без винятку 62 судна, які йшли до українських портів Азовського моря.

Далі – етап номер два, затримання в морі. Вони відбуваються приблизно в одному районі тому, що він охоплює так звані рекомендовані курси. Йдеться про маршрути, рекомендовані морськими службами України як безпечні для суден з досить великою осадкою. Жодне судно, куди б воно не йшло, не минає бердянський поворотний круг, і саме там постійно чергують кораблі берегової охорони ФСБ. З першого затримання у морі, яке відбувалося 17-го травня, загалом ми маємо 85 затримань: 21 у травні, 25 у червні і 39 у липні. Затримуються дві третини суден. Чому не всі? Бо є шторми, тумани, шквали, й у такі дні невеликі катери чи кораблі прикордонної служби ФСБ просто не можуть виходити в море, тоді як великі вантажні судна спокійно почуваються за, скажімо, 2-3-бального шторму. Якби погода була нормальна, то затримували б усіх. Ну і ще ми зафіксували, що нікого не затримували, наприклад, на День Росії – тоді, видно, всі були на парадах, а потім пили горілку.

Окремим пунктом ми вивели показник, який умовно назвали "ступінь нахабства". Ми взяли всі затримання й проаналізували за принципом відстані: скільки затримань було ближче, ніж 12 миль до українського узбережжя. Чому саме 12 миль? Бо в усьому світі це територіальні води. І ми бачимо, що в травні 43%, а в липні – третина затримань відбувалися на відстані ближче 12 миль від берега. Для розуміння: в хорошу погоду морський горизонт – це 30 миль, а то й більше. Тобто це все можна побачити з нашого азовського узбережжя неозброєним оком. Бували затримання за три милі, тобто 5,5 км від Білосарайської коси, або ще 3,8 милі, тобто 7 км від Бердянської коси.

Останнє цікаве затримання було в районі приймального буя в підхідному каналі маріупольського порту. Приймальний буй – це місце, де розпочинається акваторія порту, де судно приймає на борт лоцмана або прощається з ним. Судно виходило з Маріуполя, вже випустило лоцмана й там його зупинили російські прикордонники. Тобто ступінь нахабства зростає.

На наш погляд, найцікавіше – якірна стоянка в Азовському морі перед проходом, коли всі судна вже йдуть з вантажами. Не треба бути великим аналітиком, щоб побачити різке зростання часу затримки з середини липня. Раніше їх теж довго тримали – 20, 30, 50 годин, але далі ми говоримо про 70, 96 годин. Рекорд належить одному турецькому судну, яке простояло 132 години, 5 діб. Таким чином, на виході з Азовського моря сумарна втрата часу кораблями в липні становить 2800 годин, вдвічі більше, ніж на вході. Середня затримка – 45 годин (на вході – 25). Разом з тим у третій декаді місяця затримка сягає 70 годин, тобто три доби.

Про суми збитків

Це залежить від характеристик самого судна. Сума може коливатися від 10 до 50 тисяч доларів на добу. Можна уявити собі витрати пального у судна довжиною 150 метрів з 30 тисячами тонн вантажу. Крім того, зривається весь графік його роботи.

Що ми бачимо? Головний економічний сенс цієї блокади вирішується не під час затримання в морі, а коли судно з вантажем на 3-5 днів потрапляє на якірну стоянку перед Керченському протокою. У середньому воно стоїть на вході одну добу, потім ще 3-4 доби – на виході, отже втрачає 5-6 днів. Ці цифри показують, що росіяни все більше повертають той ключик, який опинився в їхніх руках після окупації Криму й захоплення контролю над Керченською протокою.

Повний текст інтерв'ю читайте на "Апострофі" найближчим часом.