Загальна площа всихання лісів в Україні становить майже 400 тисяч гектарів. І якщо не зупинити цей процес найближчим часом, то це загрожує Україні наймасштабнішою екологічною катастрофою. Про те, як боротися з усиханням лісів, яких заходів треба вживати негайно, "Апострофу" розповів міністр екології та природних ресурсів України у 2001—2002 роках, виконувач обов'язків міністра у 2015—2016 роках СЕРГІЙ КУРИКІН.
Найбільш універсальний і правильний спосіб, щоб врятувати ситуацію – це розпочати термінове заліснення. Тобто треба засаджувати ті території, де ліс вже вирубано. І це має бути масштабна програма, подібна до тих, які ефективно працюють у багатьох інших країнах, коли висаджуються мільйони дерев.
Справа в тому, що однією з причин усихання лісу є вирубка, як би це парадоксально не звучало. Під час масштабної вирубки лісу порушується гідрологічний режим, тобто опускається рівень підземних вод. І до цього додається вплив зміни клімату.
Крім того, треба висаджувати ті породи дерев, які більш стійкі і придатні до сучасних умов.
І хочу звернути увагу на те, що значна частина лісів, які всихають – це смерека, яка свого часу була висаджена занадто високо в горах, тобто на тих рівнях, де вона, так би мовити, природним чином ніколи не існувала. Принаймні так стверджують лісівники.
Одним словом, масштабне заліснення – це єдине, чим можна відповісти на цю загрозу. Я маю на увазі не державну програму, оскільки вони приймаються а потім не виконуються, а свідомі і активні дії за участі місцевої влади, нехай і координовані урядом, щоб принаймні спробувати зупинити процес усихання лісу.
Також, якщо мова йде про карпатські ліси, то уваги потребує питання поводження з карпатськими річками, оскільки сьогодні дуже багато шкоди завдають малі ГЕС, які часто будуються без урахування гідрологічних особливостей місцевості. А що відбувається, коли будуються навіть маленькі водосховища? В одному місці збільшується кількість води, а нижче за течією рівень падає. При цьому в одному місці відбувається підтоплення, а в іншому – катастрофічне падіння ґрунтових вод.
Тобто тут потрібен комплексний підхід. Звичайно, що проблема виникла не вчора, але якщо її не почати вирішувати сьогодні, то завтра реально буде пізно.
Ми можемо втратити всі ліси принаймні в Карпатах остаточно. З одного боку, відбуваються величезні масштаби вирубки. А те, що ще не встигли вирубати і вивезти як дрова за кордон, поступово буде всихати.
Як запобігти усиханню лісу
Вирубку лісів потрібно припиняти. Також треба всіляко підтримувати і зміцнювати мораторій на вивезення кругляка. І я дуже засмучений тим, що президент заветував закон, який криміналізував контрабанду лісу. Я не можу знайти цьому пояснень, а посилання на СОТ і Євросоюз в даному випадку є дуже слабкою аргументацією, тому що навіть за правилами СОТ, якщо держава має обмежений природний ресурс і вживає заходів для його захисту, то це може бути виправданням для обмеження або припинення експорту певного природного ресурсу. А ліс – це природний ресурс.
Тому, ще раз наголошую, що треба припиняти вирубку лісу і поєднувати це з інтенсивним залісненням території. Також наголошую, що треба звернути увагу на водойми, на малі карпатські річки, які сьогодні теж знаходяться в занедбаному, жахливому стані через невпорядковану, науково-необґрунтовану експансію гідроенергетичних потужностей.
Я не люблю лякати людей, але в даному випадку, беручи до уваги весь комплекс обставин, наша територія може реально перетворитися на пустелю.
Я зосереджуюся на Карпатах тому, що там зосереджена найбільша кількість українських лісів. Але якщо ми відійдемо трохи від Карпат, то згадаємо той-таки видобуток бурштину, який поєднаний з фактичним опустелюванням, знищенням лісу. Якщо хтось бачив території після видобутку бурштину, то це марсіанський або місячний пейзаж – кому що більше подобається.
Глибокі рани від видобутку бурштину в лісах на Рівненщині (фото - nationalgeographic.com)
І коли ми говоримо про обміління рік і невиправдану експансію гідроенергетики, то це повною мірою стосується і центральної України. У тій же програмі розвитку гідроенергетики до 2026 року передбачено будівництво нових гідроспоруд на Дніпрі, зарегулювання стоку всього Дністра. І марно сподіватися, що це ніяк не відіб’ється на рівні ґрунтових вод і не вплине на українські ліси. І ми дійсно сьогодні стоїмо на порозі наймасштабнішої екологічної катастрофи, яку ми могли б відвернути за наявності політичної волі. Перш за все, ми повинні вже сьогодні почати заліснення і звернути увагу на стан річок і інших водойм, тому що сьогодні їхній стан напряму пов’язаний зі станом лісів.
Сама по собі ця проблема не вирішиться. Єдине, що мене турбує – держава, на превеликий жаль, є дуже інерційним механізмом. І від моменту прийняття рішення до моменту його впровадження як правило проходить дуже багато часу. Я вже не кажу за корупційні ризики і тому подібне. Це теж українські реалії.
Ключова проблема в тому, що переважна більшість національних програм не виконується, оскільки вони не знаходять реальної підтримки і розуміння на місцях. А у такій справі як заліснення, наївно сподіватися на те, що буде дана певна команда, виділять гроші, а Держагентство лісового господарства почне висаджувати ліс. Питання не зрушить з місця без активної позиції місцевих рад, обласних адміністрацій. Тому тут потрібна реальна ефективна взаємодія центральних органів і місцевої влади на засадах спільної політичної волі, реального розуміння небезпеки і масштабності проблеми.
