Президент Петро Порошенко закликав Верховну Раду підтримати ініціативу з перейменування київської вулиці Івана Кудрі на честь Джона Маккейна, американського сенатора, який нещодавно помер в результаті тяжкої хвороби. Ініціатива, яка отримала жваву підтримку частини українського суспільства, має значні шанси на реалізацію. Про те, навіщо перейменовувати вулиці та чи потрібна Києву вулиця Маккейна, "Апострофу" розповів директор Інституту міста Олександр Сергієнко.
У часи війни ми починаємо розуміти багато того, чого не могли збагнути в часи миру. Як українське суспільство прозріло щодо ролі "старшого брата" в нашому житті, так і ми повинні адекватно оцінювати "героїв" минулих поколінь. Безумовно, займатися перейменуванням вулиць потрібно. Залишати найменування катів українського народу чи антигуманних людожерів на вулицях та площах наших міст – це щонайменше суперечить усім принципам моралі й гуманізму.
Зрозуміло, на сам процес перейменування потрібні гроші. Але їх, як відомо, завжди не вистачає…
Нічого оригінального в ідеї президента немає. Цю ініціативу започаткував мер Києва Віталій Кличко, якого особисто запросили на прощання з Маккейном. "Народний фронт" на погоджувальній раді в парламенті також запропонував звернутися до міста Києва з такою ініціативою.
Тут може виникнути проблема лише в технічному виконанні цієї ініціативи. Справа в тому, що свого часу Київрада наклала мораторій на перейменування вулиць (у лютому Київрада заборонила називати вулиці на честь людей, які померли протягом останніх двох років, - "Апостроф"). Низка перейменувань породила конфлікти в соціальних мережах. Тому технічно зробити це буде доволі складно: потрібно скасовувати мораторій, а на це Київрада навряд чи піде, адже є вагомі причини щодо тимчасової заборони перейменувань. Тому з цією ініціативою президенту доведеться трішки зачекати…
На мою думку, потрібно переглянути питання всіх вулиць на честь "героїв", які були нам нав’язані за часів "совка": вся тодішня історія була побудована на міфах і брехні. Наприклад, Кримську війну (1853-1856 років, – "Апостроф") Російська імперія успішно програла, а Севастополь здала, однак зробила великий піар із "героїчної оборони Севастополя". Так само виявляється, що багато наших "героїв" були героями з погляду людожерської, людиноненависницької ідеології, тому що вони вбивали людей більше, ніж інші.
Відомо, що Іван Кудря керував антигітлерівським підпіллям у Києві, але робив він це, не зважаючи на життя багатьох людей - киян, які не мали жодного стосунку до німецьких загарбників. Разом з останніми знищували й киян. Приклад: у часи Другої світової війни в райцентрі Чернігівської області Корюківці нацисти вбили 7000 людей – це було найбільш звіряче масове вбивство мирного населення. Поруч якраз дислокувався радянський партизанський загін під керівництвом Олексія Федорова (генерал-майор НКВС, двічі герой Радянського Союзу; у роки війни був командиром Чернігівсько-волинського партизанського з’єднання, – "Апостроф"). І він якраз міг запобігти цьому, але не втрутився. Ось вам обличчя наших "героїв"…
Натомість Маккейн – визначна постать для України та американської історії. Відомий факт, що він п’ять років провів у полоні у В’єтнамі, і коли його батько став командувачем Військово-морським флотом США, Джона Маккейна могли звільнити одним із перших, однак той відмовився й досидів до останнього, поки не звільнили всіх його товаришів.
У масовій свідомості більше тримаються історичні назви. Зараз ніхто, мабуть, не пам’ятає, що вулиця Прорізна колись називалася вулицею Свердлова (російський більшовик, - "Апостроф"). Але навіть тоді кияни називали її Прорізною, тому що це – історична назва. Тому думаю, що мине зовсім небагато часу, і всі ці штучні радянські назви забудуться.
