Марина Ставнійчук: для України поганий знак - відсутність рішень по переселенцям з Донбасу

Серед невирішених проблем, що матимуть ймовірний вплив на перебіг і результати наступних президентських і парламентських виборів, є одна, про яку воліють не говорити. Але цей тонкий момент вартує порядку мільйона голосів. Мова іде про внутрішніх переселенців, яких за різними даними, налічується в державі від 1,5 до 1,8 мільйона осіб. Їхнє виборче право досі не є врегульованим. І це напередодні виборчого року виглядає політичним нонсенсом.

Про причини, явні і приховані смисли цього явища журналіст "Апострофа" розмовляє із експертом Венеційської комісії, головою ГО "За демократію через право" Мариною Ставнійчук.

- Марино Іванівно, на вашу думку – в чому причини такої ситуації? Невже справді так важко законодавчо врегулювати виборчі права цих людей?

- Виборчі права внутрішньо переміщених осіб – проблема, яка не перший рік зберігає гостроту і актуальність. Причому вона комплексна, бо торкається як їхнього права обирати і бути обраним. І загострення цього питання провокується тим, що радше за все, наступні парламентські вибори відбуватимуться за змішаною системою. Саме тому дуже важливо, щоб вимушені внутрішні переселенці змогли взяти участь у голосуванні за мажоритарною складовою – інакше мова піде про порушення рівного виборчого права, а це для країни, яка демонструє свої євроінтеграційні прагнення, дуже недобрий знак.

Ще ганебніше виглядає ситуація із обмеженням виборчих прав цієї категорії людей на місцевих виборах – участь в цьому процесі загалом для внутрішньо-переміщених осіб досі унеможливлена! Люди, які через війну обрали нове місце постійного проживання, вже по три-чотири роки живуть в нових територіальних громадах, але не мають права обирати місцеві органи влади! Бути долученими до вирішення місцевих справ, що напряму впливають і на їхнє повсякденне життя.

У парламенті зареєстровані законопроекти, які мали би вирішити проблему, але керівництво Верховної Ради і депутати, мабуть, не вважають це питання важливим. Із 2017 року ці проекти не рухаються.

Завдання громадськості - тиснути на владу, щоб півтора мільйони внутрішньо-переміщених людей мали право брати участь у волевиявленні й бути обраними. Сьогодні на цьому знову і знову наголошує і міжнародна спільнота. Добрий десяток резолюцій ПАРЄ за останні часи містять таку вимогу до України. Серед них ключова Резолюція 2198 (2018) "Гуманітарні наслідки війни в Україні", прийнята у січні 2018 року, якою прямо передбачено низку рекомендацій щодо створення механізмів забезпечення права голосувати внутрішньо переміщеним особам на всіх виборах, зокрема на місцевому рівні. Днями Конгрес місцевих та регіональних влад Ради Європи знову слухав доповідь з цього питання, де основна частина обговорення на пленарному засіданні була присвячена питанню неналежного захисту виборчих прав внутрішньо-переміщених осіб, що були змушені покинути свої домівки внаслідок російської агресії. Вкотре дана рекомендація – вимога забезпечити виборчі права внутрішньо-переміщених осіб.

Марина Ставнійчук в студії Апостроф TV Фото: Дарія Давиденко / Апостроф

- Зазвичай у кожної дії чи бездіяльності є якась причина. Тут є якась політична складова?

- Безперечно. Мені дуже шкода, але я вимушена це говорити. Влада на сьогодні не зацікавлена саме у таких виборцях, бо вони не є її традиційним електоратом. До того ж для цих людей вона нічого не робить, навпаки - їхнє життя суттєво ускладнене. Вони ображені на владу за те, що вона не спромоглася створити умови забезпечення їх прав, дати їм ту соломинку, за яку вони могли би вчепитися, щоб власними силами вирішувати проблеми, але спираючись на державу.

Ця бездієвість навіть показова, адже на вимогу громадськості ще у листопаді 2017-го уряд нарешті ухвалив стратегію інтеграції внутрішньо переміщених осіб. Минув рік. Досі немає плану заходів її реалізації! А термін виконання - 2020 рік! Це знущання, не фаховість, не патріотизм – все відразу! Це абсолютно не державницька позиція, а позиція політичного егоїзму, яка матиме негативні наслідки для самих представників влади. Люди, відповідальні за цю ділянку роботи мають бути притягнуті до відповідальності за недбалість в роботі.

Така демонстративна незацікавленість влади у вирішення проблем переселенців, звичайно, впливає на їхній електоральний вибір. І неважко передбачити, що голоси переселенців не поповнять електоральну скарбничку нинішнього президента і близьких до нього політсил. Адже саме вони не дають людям реалізувати їх конституційні права. І з урахуванням розуміння "токсичності" цього прошарку населення для своїх політичних перспектив, не мають бажання виправляти ситуацію.

- Чи зможуть люди через це у майбутньому позиватися до міжнародних судів?

- Звичайно, якщо до того використають всі засоби національного судового захисту. Але тут ситуація сумна - Верховний Суд ухвалив рішення, в якому йдеться про те, що законодавством не передбачено право для внутрішньо переміщених осіб голосувати на місцевих виборах. Таким чином новий склад Верховного Суду після так званої судової реформи, продемонстрував нерозуміння принципів верховенства права. Адже сама Конституція України гарантує рівні, загальні і прямі виборчі права для всіх громадян України.

Якщо б у конкретній справі Верховний Суд приймав би конкретне рішення, яке ґрунтувалось би виключно на підставі законодавства України, то він би мав зобов’язати органи державної влади вжити превентивних заходів для того, щоб верховенство права у забезпеченні конституційних виборчих прав і свобод громадян України було реалізовано. Але і Верховний Суд цього не робить. Тобто сьогодні в Україні за великим рахунком і президент, і законодавча та виконавча влади, а також судова влада не захищають власних громадян.

- Тобто рішення міжнародних судів не на користь держави Україна в цьому питанні – цілком реальна перспектива?

- Безперечно, якщо будуть такі скарги до Європейського суду з прав людини, ми маємо прогнозовано очікувати рішення, де на владу країни буде покладено відповідальність за те, що вона не гарантувала реалізацію виборчих прав громадян України. Не тільки рекомендації Парламентської Асамблеї Ради Європи - забезпечити виборчі права внутрішньо-переміщених осіб, а й більше – Венеційська комісія декілька разів звертала увагу України на необхідність створити механізми, які би забезпечити ці права.

У свою чергу, рішення ЄСПЛ завжди пов’язані з позицією Венеційської комісії. Для мене очевидно, що Україна, як держава, і українська влада у випадку звернення до Європейського суду, програє цю ситуацію. Отже, терміново ще до рішень ЄСПЛ треба вирішувати ці питання!

- Окрім внутрішньо-переміщених осіб, є люди, які не проживають за місцем реєстрації через інші життєві обставини. І вони теж не можуть голосувати за місцем фактичного проживання. Полегшення процедури зміни виборчої адреси могло би вирішити проблеми і переселенців, і цих громадян?

- Якщо говорити про внутрішньо-переміщених осіб - в механізмі, який сьогодні пропонується в проектах виборчих законів, не передбачено зміни виборчої адреси. Прописана процедура, яка дає можливість заявним характером, за наявності певних обставин і документів, бути включеним до списків реєстру виборців і отримати можливість проголосувати.

Марина Ставнійчук в студії Апостроф TV Фото: Дарія Давиденко / Апостроф

Але звичайно, є ще громадяни, які просто в силу різних об’єктивних причин проживають не за своїми виборчими адресами. Прикладом може бути категорія військовослужбовців, які перебувають на Сході України. Тож на найближчих загальнонаціональних виборах є актуальним питання забезпечення і їхнього права голосу. Дуже важливо і в цьому контексті змінити підходи й дати можливість нашим захисникам брати участь у волевиявленні.

Завершуючи свої повноваження попередній склад ЦВК своєю постановою № 129 ухвалила зміни до Порядку тимчасової зміни місця голосування виборця без зміни його виборчої адреси.

Наголошую на тому, що не постановою ЦВК, яку за рішенням суду або нового складу Комісії можна скасувати у будь який час, а саме на рівні закону має врегульовуватися одна із основних процедур у виборчому процесі – процедура голосування. Тому в законодавчому порядку питання надання можливості права голосу громадянам України, виборча адреса яких знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, також має бути врегульовано.

- Багато моїх знайомих прописані хтозна-де, але живуть і працюють у великих містах. Так ведеться не перший рік. За виборчими адресами, тобто за місцем реєстрації, мешкають переважно старші люди. Це куди більш дисципліновані виборці, ніж молодь, яка живе де завгодно, але не за пропискою. Їх важко, а то й неможливо взяти «гречкою» й іншими схожими методами. Можливо, проблему не вирішують стільки років, бо немає зацікавленості у цих голосах?

- Молодь, як показує практика, не є стабільним електоратом. Традиційно адміністративний ресурс влади зосереджений на отриманні голосів середнього і старшого покоління. Але сьогодні, я думаю, влада навряд чи може розраховувати на голоси уже й старшого покоління. Ціни на енергоносії є актуальними у формуванні думки. Нехай не у виборі "за" кого голосувати, а у тому, кого точно не можна підтримувати.

Крім того, ми маємо, ще одну дуже серйозну проблему, пов’язану з випадками, коли люди зареєстровані за своєю виборчою адресою, але фактично вони навіть в Україні не живуть! І йдеться навіть не про сотні тисяч людей, а про мільйони! Передовсім трудових українських мігрантів. Звичайно, на цей момент також необхідно реагувати. На жаль, влада вкотре відклала перепис населення. І нині ми наче й маємо реєстр виборців, проте доволі часто показник кількості населення не відповідає реальним спискам виборців.

На місці Центральної виборчої комісії я би дивилася на цю ситуацію з боку чистоти, реальності списків під час виборів. На грудень призначені вибори в об’єднаних територіальних громадах, тобто це питання надзвичайно актуальне. На жаль, я не бачу жодних ініціатив, насамперед, законодавчого характеру від ЦВК, щоб вирішити і ці проблеми. Виникає питання: усім зручно, щоб ми в державі не знали реальної кількості виборців?!

- Щодо самої ЦВК: вона почала свою роботу з легким скандалом. Наскільки імідж Центрвиборчкому важливий для чистоти виборчого процесу? Що скажете про початок її роботи?

- Чотири роки влада демонструвала цинічний процес формування легітимного складу ЦВК. Мені здається, що навіть сам факт такого неприродно тривалого процесу, з наступним миттєвим й не аргументованим збільшенням кількості членів Комісії, практично звели нанівець легітимність у формуванні її складу, підірвало вже довіру до Комісії, та й власне майбутніх виборів.

Із позитивного в роботі нової Комісії - розблокування виборів у новостворених ОТГ (об'єднаних територіальних громад, - "Апостроф"). Перед ЦВК стоять величезні завдання по підготовці президентських виборів.

Особливо актуальне питання - передвиборча агітація, відкритість процесу, створення рівних можливостей для всіх кандидатів.

- Враховуючи українські реалії, яку із виборчих систем ви назвали би оптимальною?

- Кожна із виборчих систем має свої недоліки й переваги. Для нас сьогодні, як ніколи, важливо структурувати політичну систему, створити незалежний її суб’єкт – політичні партії. В Україні використовували різні види систем у різних пропорціях, нині ж найкращий варіант - пропорційна система з відкритими регіональними списками.

Марина Ставнійчук в студії Апостроф TV Фото: Дарія Давиденко / Апостроф

Чи є вірогідним запровадження такої системи? Попри гучні заяви про те, що буде ухвалений Виборчий кодекс, - я відкидаю таку можливість. Зараз немає політичної волі також і на зміну виборчої системи. Так, депутати можуть піти на хитрість і ухвалити кодекс у тому недолугому вигляді, в якому він сьогодні існує. Але це тільки ускладнить ситуацію - він реально застарілий, як технологічно, так і політично.

Але і без ухвалення Виборчого кодексу є необхідність удосконалити всі виборчі закони для забезпечення відкритості виборчого процесу. Але оскільки сьогодні влада як ніколи зацікавлена в адміністративному ресурсі, то підозрюю, що і такі кроки не будуть здійснені.

- Але для запуску системи відкритих списків потрібна не тільки воля влади, а й усіх політичних партій. Відкриті регіональні списки мають демократизувати політсили, але чи готові вони до цього сьогодні?

- Відповідь на це запитання у тому, як відбувається підготовка до президентської виборчої кампанії. Попри те, що нові політичні сили неодноразово заявляли, що у них тривають переговорні процеси, реальних об’єднавчих процесів ми не бачимо. Тобто і парламентські політичні сили, і позасистемні сили теж не мають політичної волі на запровадження нової виборчої системи. Хоча гучний піар на цій темі існує.

Крім того, треба мати на увазі, що пропорційна система завжди складніша для самого виборця. Реальне запровадження тієї ж пропорційки, вимагає певної підготовки не тільки організаторів виборів, політичних сил, а й, передовсім, самих громадян.

Тут ми одразу ж виходимо ще на одну серйозну проблему – технічна застарілість і механізм виборчих процесів в Україні. Я сподіваюся, що в недалекому майбутньому ставлення до того ж електронного голосування, можливості збереження і використання виборчої інформації в он-лайні, буде набагато серйознішим.

- На прийдешніх виборах ми маємо ще одну загрозу – втручання Росії Чи достатньо захищені сервери і на яких етапах можливе втручання ззовні у процес взагалі?

- Ризики, пов’язані з іноземним втручанням у виборчий процес – це тільки один бік проблеми. Другий – це втручання у процес встановлення результатів голосування і результатів виборів. Повинна сказати, що в Україні не було жодної виборчої кампанії, коли не було би спроб втрутитися в систему виборів. Це не завжди афішується, особливо під час виборчих процесів, але таких спроб було на кожних виборах тисячі. Центральна виборча комісія ставить питання про додаткове фінансування, близько 200 мільйонів гривень, щоб забезпечити саме безпеку реєстру. І забезпечити безпеку інформації цілком можливо, адже у ЦВК працює хороша технічна команда вже не один рік.

Що ж стосується впливу на перебіг виборів загалом, це реальна загроза, адже ми чули про вплив тієї ж Росії на американські й низку європейських виборів. Треба бути надзвичайно обережними, бо Україна сьогодні знаходиться у центрі геостратегічних інтересів Росії, США, Європи та багатьох інших країн. Виборча компанія повинна бути законодавчо структурована таким чином, щоб зменшити вплив фейків. Це питання загальної інформаційної безпеки держави.

- Якби треба було поставити оцінку готовності усієї системи до виборів, то скільки балів ви би їй дали?

- Якщо за дванадцятибальною шкалою, то шість-сім балів. Я вважаю, що дуже пізно сформований склад Центральної виборчої комісії. Членам Комісії треба час, щоб вникнути і зрозуміти суть завдань, які перед ними стоять і мати змогу їх вирішувати, проаналізувати ризики, виклики тощо.

Та й до викликів, пов’язаних з гібридною війною, здається, Україна теж готова не повною мірою. Не кажучи вже про те, що у переважній більшості кандидати, які заявляють про намір балотуватися, за виключення кількох кандидатів на цих виборах, пропонують виборцям радше стратегію війни й поділу держави, а не стратегією її об’єднання. А це також велика проблема. Від того, який порядок денний основні претенденти на перемогу зададуть передвиборчій кампанії, також значною мірою залежить сам перебіг виборчого процесу.