Реінтеграція Донбасу: чому Україна не може розплутати цей клубок

Ніяких відмінностей між жителями Донецької і, умовно, Черкаської області немає. Всі негативні стереотипи спеціально культивуються зацікавленими в цьому групами. Звичайно, якась частина жителів окупованих територій хоче в Росію, але більшість мріє тільки про закінчення цієї війни. Таку думку висловив "Апострофу" доктор історичних наук, завідувач відділу новітньої історії та політики Інституту історії України Національної Академії наук України Георгій Касьянов.

На окупованих територіях - інша реальність. Безумовно, розрив колосальний, тому що там зовсім інший стиль життя, встановлено інший порядок. Так, люди ходять в магазини, в школи, одружуються, народжують дітей, помирають. Живуть повсякденним життям, яке ніяк не контактує з якоюсь ідеологією чи якимись політичними суперструктурами.

Але, по-перше, ці обидві структури (ЛНР, ДНР, - "Апостроф") не визнані світовою спільнотою. Зрозуміло, що вони тотально контролюються Росією. Зрозуміло, що ресурс, який там є, який можна експлуатувати - експлуатується і йде за межі України. Інша серйозна проблема цих територій - це те, що по їхньому периметру в сторону України існує величезна сіра зона контрабанди, трафіку і так далі. З такими регіонами - всюди так. У Придністров'ї те ж саме діється. І тому реадаптація та реінтеграція - це дуже складний процес.

Крім того, дуже важливий аспект, що на окупованих територіях проживає багато сімей, які втратили своїх рідних на цій війні, стали інвалідами і так далі. Є півтора мільйони тимчасово переміщених осіб. Тобто це цілий клубок проблем. І, звичайно, ті люди, які там зараз перебувають, за цією стіною, це специфічна група, з якою в разі швидкої реінтеграції потрібно буде багато і серйозно працювати. Я не бачу у нас ресурсів для того, щоб з цими людьми працювати в даному випадку. Тому що це реінтеграція території, яка по-перше, дуже сильно зруйнована, по-друге, в соціальному, моральному, соціально-психологічному плані дуже сильно постраждала, - це дуже довгий процес, що вимагає обережних підходів. В лоб бити не можна.

Коли говорять, що ми туди прийдемо і всіх "покараємо", всіх, хто співпрацював з окупаційною владою, то це звучить просто дико. Хто буде карати? Хто буде цим займатися? Тобто передбачається, що будуть якісь форми нелегітимного насильства або легітимного, яке буде дуже далеко від реального правосуддя. Тому ті люди, які так говорять, абсолютно безвідповідально поводяться і тільки відштовхують, віддаляють можливість реінтеграції.

Читайте: Смерть Путіна стане катастрофою для України: в чому небезпека

Зараз у нас півтора мільйона тимчасових переселенців розсіяні по всій Україні. Чи відрізняються вони світоглядно, в побутовому відношенні, в повсякденному житті?.. Якось перший час були якісь репортажі, повідомлення про те, що вони себе неадекватно поводять, що вони більш грубі, менш освічені і так далі. Але це все стереотипи, а якщо говорити про негативні стереотипи, то будь-який з них можна застосувати до будь-якого регіону - самого проєвропейського західного регіону і самого не проєвропейського східного регіону. Це все стереотипи, які культивуються навмисне, спеціально якимись зацікавленими в цьому групами, або ж це "сплячі" дормантні стереотипи, які вилазять в момент конфлікту. Так що ніяких особливих відмінностей я не бачу між середньостатистичним жителем Донецької області і середньостатистичним жителем Черкаської області. Вони приблизно однакові.

У керівництва цих республік, безумовно, є свої інтереси. Але є переважна більшість населення (складно відсоток назвати, оскільки це непрозорі території, у них важко запитати), у яких тільки одна думка і тільки одна ідеологія - це закінчити війну, щоб все це припинилося. Може, якась частина і хоче в Росію, але справа в тому, що Росія не хоче їх. Росії ці два депресивних регіони - там жах зі зруйнованою інфраструктурою та економікою - абсолютно не потрібні, якщо говорити про Росію як вище політичне керівництво. Єдина цінність цих територій для них полягає в тому, що з їх допомогою можна дуже активно впливати на політику в Україні і на позицію України. По-перше, ці території - прекрасний блок для вступу України в НАТО, тому що до НАТО не можна вступити, маючи на своїй території військовий конфлікт. А НАТО - це перший крок вступу до Євросоюзу.

По-друге, це практично постійна база для можливої агресії, наступу, необов'язково всю Україну захоплювати, а для якихось локальних цілей - коридор на Крим і так далі. А по-третє, це значною мірою нелояльне до нинішньої української влади населення, яке загалом і звинувачує цю нинішню українську владу у всіх своїх бідах. До того ж ця частина населення перебуває під дуже сильним впливом пропаганди російських засобів масової інформації і не перебуває під впливом пропаганди українських засобів масової інформації. Так що за багатьма показниками Росії вигідно тримати ці території в такому стані. Єдине, що це, звичайно, витратне задоволення, так само як і Крим анексований - це дуже дорого. І ці території теж не дуже дешево обходяться, тому рано чи пізно російському керівництву доведеться йти на якісь поступки, якісь компроміси.

Але той варіант компромісу, який був розроблений кілька років тому, не діє. Всі визнають, що Мінські угоди не діють, але і відмовитися від них не можуть, тому що це єдиний папірець, який хоч якусь створює рамку для розмов про Донбас.