Українські військові впритул підійшли до лінії розмежування на донецькому напрямку і взяли під повний контроль населений пункт Мар'їнка, який межує з окупованим Донецьком. Як повідомляють у штабі ООС, тепер позиції ЗСУ та бойовиків розділяють лише кілька сотень метрів. Що дасть українській армії стрімке скорочення, так званої," сірої зони", розбирався "Апостроф".
Нові позиції
Закріплення окремої механізованої бригади ім. Короля Данила в "сірій" Мар'їнці почалося близько місяця тому. Тоді королівські піхотинці тихо зайшли в місто й окопалися в ньому, відсунувши лінію оборони на 600 метрів у бік окупованого Донецька.
"Українські піхотинці щодня здійснювали інженерне дообладнання позицій, їх зміцнення та розвиток. Зараз, у напрямку окупованого селища Олександрівка силами піхотинців зведені повноцінні опорні пункти підрозділів", - зазначили в штабі ООС.
Тепер позиції українських військових і окуповану столицю Донбасу розділяє лише тонка стрічка річки Осикова.
До речі, в самій Мар'їнці українські бійці зробили цікаву знахідку: 40 протипіхотних мін, які Україна в рамках Оттавського договору знищила ще 2003 року. А от Росія не є підписантом цього договору, і, відповідно, від протипіхотних мін не відмовлялася.
Відразу ж після того, як інформація про просування ЗСУ до західних околиць Донецька з'явилася в ЗМІ, бойовики поквапились її спростувати, мовляв, у них все під контролем.
"Просування вглиб Мар'їнки немає", - 12 червня заявив, так званий, заступник начальника управління фейкової народної міліції ДНР Едуард Басурин. А вже в ніч на 14 червня бойовики з мінометів обстріляли житлові квартали Мар'їнки. В результаті обстрілу 4 місцевих жителя, серед яких 9-річна дитина, отримали поранення різного ступеню тяжкості.
"Знову була "дискотека". Рік, якщо не більше, як такого не пригадую, - розповідає "Апострофу" житель Петровського району Донецька (межує з Мар'їнкою) Сергій. - Я прокинувся від гуркоту десь на початку шостої ранку. Наступ якийсь? Реально дивно й страшно. Розбудив дружину, взяли воду, мобільники, собаку й спустилися в підвал. Просиділи з півгодини, потім ніби все вщухло, ми вийшли. Дивлюся вулицею начебто всі дома цілі, тобто пощастило".
Шахова партія на фронті
Просування ЗСУ вглиб "сірої зони" почалося не з Мар'їнки. Наприклад, на початку червня в ЗМІ з'явилися повідомлення про взяття під контроль бійцями 79-ї десантно-штурмової бригади висоти "Дєрзкая" в районі села Пікузи (стара назва Комінтернове) під Маріуполем. На цій ділянці закріпилися бойовики, проте українські військові вибили терористів, зайнявши більш вигідне положення.
А в листопаді минулого року ЗСУ повернули контроль над селом Розсадки в Донецькій області. Загалом минулого року, з моменту початку операції об'єднаних сил, за даними прес-центру штабу ООС, українські військові взяли під контроль понад 15 кв. км "сірої зони".
Втім, за словами експертів, той факт, що українські військові впритул наблизилися до позицій бойовиків у Донецьку, не є свідченням підготовки наступальної операції на місто.
"Адже ми прекрасно розуміємо, що іншого способу вирішення цього конфлікту, крім політико-дипломатичного, немає", - говорить "Апострофу" військовий експерт Олег Стариков.
Тоді для чого це було потрібно? Що стоїть за тактикою наближення до лінії розмежування?
"Тут мова йде про тактичне поліпшення позицій, - пояснює "Апострофу" військовий експерт Олексій Арестович. – Оскільки лінія фронту не змінюється вже четвертий рік, то противники знають про позиції один одного максимально детально. Іноді, щоб принести воду на блокпост, потрібно три доби чекати сприятливої погоди, коли сонце буде світити в обличчя супротивника або, наприклад, опуститься туман, щоб безпечно пройти. Це ціла шахова партія і завжди виникає спокуса поліпшити своє становище".
"В районі Мар'їнки є терикон, куди окупанти затягували різноманітні засоби ураження та обстрілювали позиції наших військ, а також саму Мар'їнку. Тому я думаю, що тут йдеться про тактичне поліпшення позицій наших військ з тим, щоб припинилися обстріли", - додає" Апострофу " експерт Центру військово-політичних досліджень Костянтин Машовець.
Втім, за словами Машовця, взяття під контроль "сірої зони" може бути і частиною більш масштабного плану ЗСУ.
"Коли ООС командував генерал Наєв, він говорив про створення смуги забезпечення перед позиціями. Це смуга місцевості, яка знаходиться під особливим контролем та утруднює проникнення розвідувально-диверсійних груп противника до бойових порядків наших військ. Відповідно, це може бути причиною просування в "сірій зоні", - підкреслив Машовець.
Однак у такої тактики, за словами експертів, є як позитивні, так і негативні наслідки. "Стратегічні перспективи полягають в тому, що українські військові, в основному, беруть під контроль позиції, які панують над місцевістю. Адже ми сідлаємо вершини в "сірій зоні" і ключові проходи, якими може таємно пройти техніка. І якщо з якоїсь причини почнеться наступ, то росіянам доведеться атакувати знизу вгору, накопичуючи сили на невигідних рубежах. А ми будемо їх бачити. Тому ВСУ створює умови для того, щоб росіянам дуже невигідно було переходити в наступ і таким чином ми стримуємо їх від цього наступу", - перерахував позитивні моменти Арестович.
На думку Олега Жданова, така тактика не завжди буває виправданою. "У відповідь ми отримуємо таке вогняне ураження з боку противника, що несемо втрати, - пояснив "Апострофу" Жданов. – Згадайте хоча б бої в районі Ясинуватської розв'язки. Ми спрямовуємо бійців на непідготовлені позиції, їх починають обстрілювати і вже під вогнем ми починаємо облаштування цих позицій. Політики кажуть, що потрібно розводити війська, а Генштаб їх висуває вперед".
Крім того, таке просування може стати для російських найманців приводом для того, щоб заморозити переговори в Мінську. Формальним, але все ж приводом. "У тактичному плані все сталося правильно. Але на стратегічному рівні Леоніду Кучмі на тристоронній контактній групі скажуть, що були обіцянки нікуди не просуватися, а в реальності відбулося все навпаки , - резюмував Олег Стариков.
