Перший заступник начальника Генштабу Ігор Колесник в інтерв'ю ЗМІ заявив, що до кінця поточного року планується розмежувати посади головнокомандувача Збройних сил України та начальника Генерального штабу. Що це означає та чи є доцільними такі реформи під час війни, "Апостроф" розпитав колишнього заступника начальника Генштабу ЗСУ, генерал-лейтенанта Ігоря Романенка.
Уже років 20 ведуться розмови про перехід на натівську структуру в армії. Принциповим є те, що за радянських часів, зараз в Росії, а також в тих країнах, які входять в Організацію договору про колективну безпеку, до так званого Ташкентського пакту, система управління війська пруська. Генштаб є частиною апарату міністерства оборони. Начальник Генштабу є заступником міністра оборони. У НАТО так звана англо-саксонська система управління, де міністр оборони здійснює військово-політичну функцію і забезпечення, а Генштаб – застосування збройних сил.
Принципового розмежування функціональних обов'язків між Міністерством оборони і Генштабом у нас в Україні не відбулося. Ми не вийшли остаточно із пруської системи і не перейшли на англо-саксонську. І саме це небезпечно. Якщо ми вже задекларували, що йдемо в НАТО, то треба готуватися до цього. Років за 5 перед війною начальник Генштабу, по суті, виконував обов'язки Головнокомандувача – посада писалася через дефіс - і мав двох заступників. Один відповідав за керівництво військами, а інший керував безпосередньо Генеральним штабом. Але тепер буде узаконена натівська структура.
Після завершення цього етапу командування об'єднаних сил буде застосовувати війська, а Генштаб – планувати. Генерувати ідеї буде не Головнокомандувач, а начальник Генштабу зі штабом, які будуть забезпечувати виконання рішень Головнокомандувача.
Ситуації "двоголовості" не буде. Голокомандувач буде над Генштабом, а Генеральний штаб буде його апаратом. Як у військовій частині – бригаді чи полку. Є командир, а є його штаб і начальник штабу. Якщо начштабу тягне в інший бік, його знімають і ставлять іншого. Це не рівнозначні постаті.
Ці реформи уже йдуть і за 1,5 роки їх планують завершити остаточно. Питання в тому, як це буде зроблено. У поєднанні із сучасною технікою така система управління буде більш ефективною, ніж нинішня. Те, що є в Україні зараз, відстає від сучасних вимог до ефективності системи управління, а значить – до ефективності ведення бойових дій. Крім того, можна буде проводити навчання або військові дії спільно з НАТО, розмовляти з ними мовою одних структур. Реформи під час війни знижують ефективність (керування військами, - Ред.). Але якщо стояти на місці, то ми відстанемо і програємо.
Наприклад, перед Другою світовою Радянський Союз був першим, який формував танкові корпуси. Ще царський генерал Володимир Тріандафіллов розробив теорію глибокого охоплення. Але після того як радянські війська повоювали в Іспанії, у горах то сказали – не доцільні нам оці танкові корпуси, нам треба батальйони. А німці, яким після Першої світової війни було заборонено мати авіацію і танки, навчалися на радянських полігонах. Німецький воєначальник Гайнц Гудеріан вивчав теорію глибокого охоплення. Німці створили танкові корпуси і розрізали ними Європу як ножем масло, а потім зробили таке ж з Радянським Союзом. Поки за рахунок солдатської крові генерали і маршали не навчилися керувати відповідним чином, а держава не надала нову зброю, успіху досягти не вдалося.
