23 січня міністр Кабінету міністрів Дмитро Дубілет оприлюднив дані експериментального "електронного перепису населення", відповідно до якого в Україні мешкає 37 млн 289 тисяч людей. Насправді ж дослідження не можна назвати переписом, оскільки воно ґрунтувалося на даних мобільних операторів про те, хто де ночував протягом двох місяців минулого року. Також у ньому враховано інформацію від Мін'юсту та Держстату. Про це "Апострофу" розповів завідувач відділу моделювання Інституту демографії та соціальних досліджень ВОЛОДИМИР САРІОГЛО, що брав участь у оцінці кількості населення.
- Чесно кажучи, з моїх знайомих ніхто не чув про те, що в країні проводиться перепис населення. Можете пояснити, як він відбувався?
- По-перше, це не перепис населення - це було дослідження, яке провели, отримавши завдання від Дмитра Дубілета. Оскільки давно не було перепису, то було запропоновано провести чисельну оцінку наявного населення, його розподілу за регіонами, статтю і віком.
Ця робота проводилася з жовтня місяця. У січні уже готувалися результати для презентації, обговорювалися з експертами. В рамках дослідження було опрацьовано дані різних джерел щодо чисельності населення. Насамперед, дані основних мобільних операторів України – Київстар, Vodafone та Lifecell – щодо кількості абонентів.
За проханням Кабміну вони дали дані розподілу за регіонами, за районами, за містами обласного підпорядкування. Крім того, враховували дані Пенсійного фонду щодо чисельності пенсіонерів віком 60 років і старше, "розбивку" за віковими групами і статтю.
Мін'юст надав дані щодо чисельності народжуваності дітей за регіонами, починаючи з 2004 року.
Крім того, провели статистичне обстеження в кінці жовтня – на початку листопада. Для нього було відібрано більше 30 тис. домогосподарств, а обстежено більше 26 тис. домогосподарств. Тобто було опитано близько 57 тисяч осіб щодо користування мобільним зв'язком. Це було зроблено тому, що одна людина може мати 2-3 сімкартки, а хтось може не користуватися мобільним взагалі.
- А як ви обирали ці домогосподарства?
- За стандартною методологією Держстату - формування репрезентативних вибіркових сукупностей. Обиралися населені пункти, в них обиралися вибіркові дільниці, за ними були повні переліки адрес. Серед них обиралися адреси для обстеження. Тобто це загальнонаціональна вибірка. Опитування проводилося силами Держстату.
- Інформація, яку передавали мобільні оператори – це ж розголошення персональних даних?
- Персональних даних там взагалі не було. Просто кількість абонентів, наприклад, у місті Києві, Вінниці, Вінницькому районі. Ніяких номерів телефонів чи інших характеристик не було. Оператори передавали кількість абонентів, які протягом лютого-березня 2019 року у нічний час – з 8 години вечора до 7 години ранку – більшу частину днів перебували на певній території. Це були агреговані дані, оцінкою яких займався Держстат за участі наших експертів.
Застосована методологія відповідає міжнародним підходам щодо використання даних мобільних операторів, реєстрів для підрахунку чисельності населення й інших задач для офіційної статистики. Але методологію треба було адаптувати, оскільки в кожній країні інформаційна база відрізняється.
- У чому особливість української інформаційної бази?
- У Франції брали дані одного основного оператора, а не кількох. У Португалії рахували не кількість абонентів, а кількість дзвінків, СМС-повідомлень - і не протягом нічного часу, а протягом всього дня. У Європі більш чітка система реєстрації щодо житлових будинків, майна.
- На скільки достовірною може вважатися цифра 37 млн 289 тисяч людей?
- Насправді, було декілька оцінок чисельності. В кінцевому результаті, ми залишили три варіанти, але спочатку їх було шість – всі з різними даними.
Що стосується достовірності, ми обговорювали результати і з нашими фахівцями, і на міжнародній конференції в Академії статистики. Але, на наш погляд, її можна використовувати. І той розподіл за регіонами, який був представлений, цілком заслуговує на довіру. Похибка складає не більше 3%.
- Які цифри були в інших варіантах?
- Було близько 38 млн, було 36,9 млн. На показники впливали різні чинники. Наприклад, в одному з досліджень ми використовували агреговані дані щодо платників податків, а саме кількість фінансових операцій. Ясно, що така методика не враховувала дітей.
- 2001 року чисельність українців, за даними перепису, становила 48,45 млн осіб. Перепис населення УРСР 1989 року показав, що тоді мешкало трохи менше 51,5 млн. Тепер 37,3 млн. Чому Україна так втрачає населення?
- По-перше, Держстат опублікував учора інформацію про 41,8 млн – це разом із населенням окупованих Донбасу і Криму.
По-друге, міграційна статистика показує, що за останні 10 років з України виїхало приблизно на 3,7 млн більше осіб, ніж в'їхало. Не зрозуміло, чи люди, які виїхали, лишилися нашими громадянами. До речі, нинішня оцінка не враховує кількість українців, які мешкають за кордоном – тих, хто не був в Україні на момент збору даних мобільними операторами чи протягом останніх трьох років не здійснював жодних фінансових операцій.
По-третє, як ви знаєте, у нас смертність перевищує народжуваність протягом останніх років.
- Але ж для ЄС еміграція – це нормальне явище. Німці їдуть до США, поляки у Німеччину, а українці та білоруси – до Польщі. Хто приїде в Україну замість українців? Чи становить імміграція загрозу для нас?
- Звісно, становить. Але це питання міграційної політики. Ми розуміємо, що до нас приїдуть люди з кавказьких республік, із Центральної Азії – насамперед із Узбекистану, а також китайці, в'єтнамці. З Африки можуть приїхати. Якщо не буде певної політики, ми традиційно отримаємо найгірший варіант.
- Найгірший – це який?
- Існують національності, етноси, які формують закриті зони, з іншими зовсім релігійними настановами і поглядами. Тож найгірше буде, коли ми не зможемо інтегрувати їх у наше суспільство і матимемо проблеми різного плану.
