Прем'єр-міністр Денис Шмигаль лякає співвітчизників, що за 15 років не буде чим платити пенсії, якщо не буде введена накопичувальна система пенсійного забезпечення. "Апостроф" розбирався, яка пенсійна система потрібна нашій країні, і чого чекати українцям, яким до виходу на заслужений відпочинок ще не один десяток років.
Нещодавно прем’єр-міністр України Денис Шмигаль, виступаючи перед студентами у Львові, заявив, що вже десь за 15 років в державі не буде грошей на виплати пенсій.
Цікаво, які думки були в головах студентів, коли вони почули таке від голови уряду? Адже їм до пенсії ще років 40 як найменше. Можливо, хтось з них міг помріяти, що за цей час ситуація покращиться, але для більшості, скоріше за все, це був сигнал, що далі буде ще гірше, і їм потрібно буде розраховувати виключно на себе, для багатьох з них - за кордоном.
Звісно, Денис Шмигаль хотів сказати дещо інше: його головний меседж був про те, що грошей на пенсії не буде, якщо не буде запроваджено другий – накопичувальний рівень пенсійної системи.
Але більшість сприйняла його саме так: грошей немає.
Демографія та не тільки
Сьогодні, за даними Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів, 13 мільйонів платників єдиного соціального внеску (ЕСВ) утримують 11,2 мільйона пенсіонерів. В цілому співвідношення населення, що працює, до людей на пенсії майже 1:1.
Але вже за 5-10 років на виплати ЕСВ одного працівника потрібно буде утримувати двох пенсіонерів.
Цей прогноз є досить логічним - демографічна криза в Україні позначилась ще у радянські часи, але в 1990-ті почався різкий спад народжуваності. Хоча в "нульові" ситуація дещо покращилася, все рівно смертність в країні перевищує народжуваність.
Але старіння нації – не єдина проблема. Існує принаймні ще одна - відтік робочої сили закордон, а це означає, що коло платників податків, в тому числі, пенсійних внесків, ще більше звужується.
Періодично влада виходить з пропозицією стягувати з заробітчан той самий ЄСВ, який, власне, і йде до Пенсійного фонду, але це тільки погіршує ситуацію, оскільки ті, хто працює на чужині, все більше схиляються до того, щоб заробляти собі на пенсію саме там, а не на Батьківщині.
Дефіцит більше, грошей менше
Пенсійний фонд України є хронічно збитковим, і з кожним роком його дефіцит зростає. Не є виключенням 2020 рік – на виплати пенсій цього року заплановано 481,3 мільйона гривень, з яких 180,9 мільйона гривень – пряма дотація з держбюджету. При цьому наступного року дефіцит ПФ зросте ще на 3% - він складе 203,8 мільйона гривень з 495,2 мільйона гривень, які скерують на виплати пенсій.
Оскільки співвідношення працюючих до пенсіонерів погіршуватиметься, дефіцит Пенсійного фонду зростатиме. І тоді, справді, буде ситуація, про яку сказав прем’єр-міністр Шмигаль – грошей на пенсії не вистачатиме.
Проте, не варто забувати, що й кількість отримувачів пенсій буде зменшуватися. Річь в тім, що, згідно з положеннями пенсійної реформи від 2017 року, щороку вимога до страхового стажу українців зростає, і 2028 року для того, щоб вийти на пенсію в 60 років, потрібно буде мати не менш як 35 років стажу. На перший погляд, це не так вже й багато – для цього людині потрібно було почати працювати с 25 років. Але йдеться виключно про офіційне працевлаштування. Враховуючи, що ті, хто досягне пенсійного віку за десять років, починали працювати в часи анархії кінця 1980-х – початку 1990-х років, в багатьох з них необхідного стажу просто не буде. А через це не буде й пенсії.
Також не зможуть розраховувати на пенсію, принаймні до того, як їм виповниться 65 років, коли вимога щодо стажу зменшиться до 15 років, українські заробітчани.
Окрім того, вже деякий час лунають пропозиції підвищити пенсійний вік українців (хоча через вимогу щодо страхового стажу він, фактично, вже підвищений).
Додаткові податки
Але, звісно, це все рівно не вирішить проблему. Тому влада повернулась до ідеї накопичувальної пенсійної системи. Так – саме повернулась, оскільки накопичувальний рівень передбачений вже згаданою пенсійною реформою. Він мав запрацювати на початку 2019 року. Але його введення відклали на невизначений термін.
Наприкінці 2019 року у Верховній Раді було зареєстровано законопроект "Про загальнообов'язкове накопичувальне пенсійне забезпечення" (№2683), який передбачає введення накопичувального рівня.
Відповідно до законопроекту роботодавець буде зобов'язаний щомісячно відраховувати 2% від суми зарплати працівника, а сам працівник - 1% вже зі своєї зарплати. За бажанням, цей відсоток може бути більше, при цьому роботодавець має пропорційно доповнювати виплати працівника власними внесками в розмірі до 5% від суми зарплати працівника.
Ці виплати будуть здійснюватися на додаток до ЕСВ, який, нагадаємо, складає 22% від розміру зарплати робітника. ЕСВ сплачують роботодавці, тому вони нерідко оформлюють робітників на мінімальну зарплату, щоб зменшити розмір внесків. Можна припустити, що роботодавці будуть не в захваті від перспективи платити додатково. Навіть, якщо вони будуть це робити, скоріше за все, й далі пануватиме схема з "мінімалкою", тобто накопичувальні внески будуть мізерними.
Тому є дуже великі сумніви, що накопичувальна система вирішить проблему пенсійного забезпечення в Україні.
"Накопичувальна пенсійна система жодним чином не забезпечить людей гідними пенсіями, а може обернутися черговою аферою, - заявив "Апострофу" незалежний експерт, кандидат економічних наук Олександр Хмелевський. - Неважко підрахувати, що цих коштів, навіть за 35 років трудового стажу, не вистачить на пристойну пенсію".
Але це розв'яже владі руки – мовляв, ми забезпечили мінімум, а все інше залежить від самих робітників.
Це вже не кажучи про те, що державна політика може змінитися, і накопичені кошти громадян, приміром, націоналізують – адже Україна досить непередбачувана держава.
Пенсійний бутерброд
Насправді, існує ще один рівень пенсійного забезпечення - добровільний, який становить собою систему недержавних пенсійних фондів, куди громадяни за своїм бажанням можуть перераховувати певні суми. За іронією, в Україні цей третій рівень з’явився раніше, ніж другий – накопичувальний. Втім, частка приватних пенсійних фондів в нашій країні дуже мала - цей рівень охоплює приблизно 7% працюючих громадян.
Але саме він, безумовно, разом з солідарним та накопичувальним рівнями, може суттєво покращити пенсійне забезпечення українців.
Економіст, фінансовий аналітик Олексій Кущ в одному з недавніх телеефірів дуже вдало порівняв багаторівневу пенсійну систему з бутербродом: "Державна пенсія (солідарна система – "Апостроф") - це шматок хліба, накопичувальна система першого рівня - це масло, намазане на той самий хліб, накопичувальна система другого рівня (добровільна) - це шматок ковбаси".
Голова ради Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів Олена Сотскова вважає трирівневу систему оптимальним варіантом в пенсійному питанні.
"У людини на пенсії може бути не одне джерело доходу, а три: з солідарної системи шляхом внесків тих людей, які працюють, з власного пенсійного рахунку, на який роботодавець робив обов’язкові внески із зарплати людини протягом життя, та з власного пенсійного рахунку, на який людина могла робити добровільні внески додатково до обов’язкових", - сказала вона у коментарі виданню.
До речі, багаторівнева пенсійна система функціонує в багатьох країнах світу, зокрема Європи.
Гарантовані копійки
Але поки що в країні залишається лише один рівень пенсійного забезпечення – солідарний.
Влада, напевно, і далі буде лякати громадян тим, що за 10-15-20 років грошей не пенсії не буде. Але із впевненістю можна стверджувати, що навіть якщо грошей дійсно не буде, пенсії все рівно будуть сплачувати, адже пенсіонери – це головний електорат (а згодом, коли частка людей похилого віку стане ще більше, їх значення ще зросте). Потрібні кошти візьмуть у медиків, освітян, у бізнесу, і це призведе до ще більшого погіршення соціально-економічного стану.
Інша річь, що отримувати пенсіонери будуть самі копійки. Власне, як і зараз.
Який з цього всього вихід? Тільки один – потужне економічне зростання на тлі довгострокового інвестування в освіту, науку, промисловість, інфраструктуру. Але для цього потрібне стратегічне планування на декілька років вперед, а не на два-три місяці як зараз.
В такому сценарії грошей має вистачити і на пенсії, і на зарплати, і на стипендії студентам, яким сьогодні до пенсії ще років 40 як найменше.
