Створення вільних економічних зон (ВЕЗ) на територіях, які були під окупацією або серйозно постраждали в результаті військових дій, є успішним досвідом хорватської сторони. Подібна політика української влади по відношенню до окремих районів Донецької та Луганскої областей могла б сприяти їх якнайшвидшому поверненню та відновленню, вважає посол України в Хорватії та Боснії і Герцеговині в 2010-2017 роках ОЛЕКСАНДР ЛЕВЧЕНКО.
Після того, як Хорватія звільнила всі свої тимчасово окуповані території військовим та мирним шляхом, на них були створені вільні економічні зони для залучення внутрішніх і зовнішніх інвесторів. Було зрозуміло, що в Хорватської держави не вистачало вільних коштів для їх швидкого відновлення, навіть за певної міжнародної фінансової допомоги. Тому в режим вільних економічних зон потрапили всі колишні окуповані території, а також території, які вдалося відстояти в агресора, але вони зазнали серйозних матеріальних втрат. Ця політика себе виправдала. Райони, що постраждали від війни, почали розвиватися значно швидше, ніж звичайні хорватські регіони. І через п’ятнадцять років, коли вони вирівнялися у своєму розвитку з іншими частинами Хорватії, статус вільних економічних зон був скасований.
Що стосується ситуації в Україні, то надання статусу вільних економічних зон теж пропонується розглянути для введення в регіонах, які постраждали від війни, а це території Донецької та Луганської областей. У моєму розумінні, цей статус потрібно давати всім районам цих двох регіонів, хоча, реально, деякі райони Донеччини та Луганщини не постраждали від військових дій. Статус ВЕЗ доцільно спочатку вводити на контрольованих територіях, при цьому позначивши, що як тільки тимчасово окуповані території повернуться в конституційно-правове поле України, там відразу ж почнеться режим дії вільних економічних зон, що дозволить швидше залучати капітали для їх відновлення. Тому надання українським територіям, що постраждали від війни, статусу вільних економічних зон, було б правильним і своєчасним рішенням. Крім того, введення ВЕЗ може розглядатися як надання спеціального статусу тимчасово окупованим територіям. І тут Кремлю було б важко щось заперечити. Позитивний хорватський досвід щодо ВЕЗ доцільно застосувати і в Україні.
Що стосується придністровського досвіду, то це зовсім інша історія, хоча теж цікава. Там Кишинів дозволив підприємствам Придністров’я займатися торгівлею з країнами Євросоюзу за умови реєстрації як підприємницьких суб’єктів Молдови та обов’язкової оплати всіх мит у молдавський бюджет. Це рішення є розумним, бо привчає придністровських підприємців до молдавського законодавства, а для поїздок до міжнародних партнерів змушує користуватися виключно молдавськими документами. При цьому, придністровці самі просять кишинівську владу видавати державні документи Молдови, розуміючи, що з придністровськими їх нікуди в Європі не пустять. З огляду на те, що Придністровський конфлікт став замороженим через обструкціоністську політику РФ, то це непогана форма втягування Придністров’я в економічне поле Молдови, так як політично це зробити поки важко, через фізичну присутність російської армії на території регіону.
