Черговий локдаун, запроваджений у окремих областях та містах України, ускладнив життя багатьом. І поки влада заявляє про те, що причин для хвилювання немає, лікарі працюють на змінах по дві доби. Водночас населення закликають активно вакцинуватися. Однак якою вакциною будуть вакцинувати тих українців, які вже отримали першу дозу індійської вакцини CoviShield (Україна отримала 500 тисяч доз, а перше щеплення зробили вже 290 566 українцям) і чекають на друге щеплення - загадка не з простих. Чи варто вакцинуватися, що не можна робити при коронавірусі і чи потрібен Україні локдаун - про це та багато іншого у програмі "Всьо по бєспрєдєлу" на Апостроф TV розповіла керівник Центру респіраторної медицини та алергології клінічної лікарні "Феофанія", лікар-пульмонолог СВІТЛАНА ГУК.
- Ви довіряєте офіційній статистиці коронавірусу? Чи відображає вона реальний стан речей? Кажуть, що ці цифри треба множити втричі чи навіть уп’ятеро.
- Абсолютно правильно. Їй не можна довіряти в плані цифр. Але динаміку вона все ж таки відображає, якщо множити на три, чотири, п’ять. Тобто якщо офіційна захворюваність складає тисячу, то, мабуть, неофіційна становитиме чотири тисячі.
- Можливо треба не окремий локдаун в Києві та області чи на Львівщині вводити, а національний локдаун?
- Думаю, що так, але треба дивитися на потужності. Є відчуття, що деякі лікарні дійсно могли б розгорнути кисневі точки і мають лікарів. Але просто збільшувати кількість ліжок як таких і не мати при цьому достатньої кількості персоналу - сенсу немає. От цю потужність лікарень я б ще трошки повитрушувала, пошукала. Можливо, ще є якісь лікарні, які мають кисневу спроможність, але не відкрилися під ковід.
- Чому Україна порівняно легко пройшла та пережила другу хвилю, а третя нас накриває вже дуже жорстко?
- В усьому світі друга хвиля була тренувальна. Потім, коли з’явився цей новий штам, всім стало непереливки - де тільки не глянь, всюди погано.
В якомусь сенсі кількість захворювань у вересні була такою, що здавалося: ще трошки підвищиться кількість хворих - і все, медична система не витримає. Але зараз потужність цієї третьої хвилі, мені здається, ще не досягла свого піку, але вона втричі потужніша за те, що було восени. Я навіть не можу вам сказати, як я це відчуваю. За кількістю хворих, які звертаються в телефонному режимі, за новинами відчувається, що ця хвиля тільки розганяється.
- Перший заступник голови КМДА Микола Поворозник казав про те, що лікарі працюють по дві доби.
- Мені цікаво, чому вони працюють по дві доби. Мабуть, не тому, що їм якось відповідно платять. Це одна з ознак того, що якраз медична система може луснути. Тобто лікарі працюють по дві доби, як було сказано фахівцем, не від хорошого життя. Мабуть, просто нема кому працювати. Давайте ще зробимо ліжок та трошки кисню… Хто там буде працювати?
Я не кажу, що цього не треба робити. Лікарі дійсно досить мужні. Кожен з нас і вдома консультує, і працює у вихідні. Але всьому є своя межа. Розтягнути кількість лікарів, які функціонують, розуміються на ковіді і готові працювати при помноженні ліжок - нічого не вийде. Одна людина не може 100 пацієнтів обслужити, як у нас кажуть пацієнти: "Я обслуговуюся у вас".
- Тобто як обслуговуючий персонал.
- Так, якось так. Це вже трошки з сарказмом, але тим не менш. Фахівець обіцяє, що система не лусне, але з іншого боку, він каже, що лікарі працюють по дві доби. Чого це вони по дві доби працюють? Я не знаю. Мабуть, тому що вже чогось не вистачає.
- Яким чином знайти кращий вихід, якщо лікарів не вистачає?
- Чесно кажучи, зараз майже крапка.
А взагалі, якщо можна, то долучати інших лікарів та інші відділення. Все ж таки, ще є якісь функціонуючі санаторії, які мають кисневу проводку. Там є лікарі, які числяться в штаті, але наразі не працюють з ковідом. Можливо, можна їх залучати.
Звичайно, є необхідні речі для того, щоб надати допомогу пацієнту з ковідом. Це не просто покласти його на ліжко та вкрити ковдрою. Має бути стовідсотково кисень, тому що взагалі у госпіталізаціях з ковідом одним з головних критеріїв є саме сатурація. Тобто це людина, яка потребує додаткового кисню. Розумієте, якщо в лікарні є 100 ліжок, і там лише 50 людей знаходяться на кисневій підтримці, то питання: чому ті знаходяться в лікарні, вони мають бути вдома.
Сатурація нижче 92 – це, за наказом МОЗ, одне з показань для госпіталізації в ковідний стаціонар. Тож, окрім ліжка обов’язково має бути кисень біля цього ліжка. І має бути медсестра і лікар. Не постійно, не весь час, але тим не менш, у персоналу має бути цей шматочок часу, щоб підійти до цього пацієнта.
Все це можна розрахувати – скільки може потягнути один лікар. А один в реанімації більше п’ятьох пацієнтів тягнути не може, він має мінятися. Ми всі говоримо про ліжка і кисень, але мені здається, що людський ресурс є скінченним.
- Ви сказали, що вже майже крапка. Це бачать у Міністерстві охорони здоров’я?
- Ви ж чуєте, що люди по дві доби працюють. Ми, звичайно, герої, я не заперечую. Лікарі – герої. Але чому вони по дві доби працюють? Я б хотіла це запитати.
- Що треба для загального імунітету? Говорять про вакцинацію 80% населення, а це дуже багато, враховуючи те, що самої вакцини не вистачає. Та й ставлення до вакцинації у нас, м’яко кажучи, скептичне.
- Сама вакцина не гарантує повного захисту, тож питання в цьому процесі є. Якщо говорити суто теоретично, то колективного імунітету можна досягти лише двома шляхами: перехворіти або вакцинуватися.
Хвороба, як ми вже бачимо, не дає гарантій від повторного захворювання. Є люди, які хворіють вдруге, і це вже непоодинокі випадки. Ця статистика вже є, на жаль. Можливо, це пов’язано з різними штамами, можливо, це пов’язано з особливостями імунної відповіді саме цих пацієнтів. Це треба досліджувати, про це можна тільки міркувати, але конкретних даних поки немає.
Ну і вакцина – навіть Pfizer і Moderna не дають стовідсоткової гарантії. 97% - добре. Знову таки, як не крути, ми країна бідна. І свої дослідження ми не робимо, багато грошей на медицину ми не дамо, і на науку не дамо. Тож ми маємо тільки, вибачте, дивитися: хто і що дізнався.
В Ізраїлі зараз дуже цікавий досвід – майже стовідсоткове вакцинування. Але ж якою вакциною? Pfizer. Там вся медична система диджиталізована, вся інформація є в електронному вигляді. Хтось буде мати доступ до неї, і можна буде аналізувати, чи хворіють повторно навіть після Pfizer, що там з рівнем антитіл тощо.
Ми такої статистики ще не бачимо, а з CoviShield - і подавно не маємо. В нас лише дві людини вакцинувалися повторно, розумієте? Я що хочу сказати: по-перше, все буде добре. Прийде час і ми все це пройдемо. Але легко не буде. Не хотілося б і паніки якоїсь, але з іншого боку не хочеться, щоб люди так собі ходили по парках і спортивних майданчиках.
- А були випадки, коли людина втретє захворіла?
- Я чула про це. Я не можу сказати, яка конкретно людина. Такі речі треба дійсно перевіряти: чи були ПЛР, чи це просто клініка. Щоб це не були якісь чутки, сама інформація має бути перевіреною. Але у вуха таке вже вкладається, коли говорять про друге і третє захворювання.
- Ми говорили з лікарем з Ізраїлю, і він казав, що були вдруге зафіксовані інфікування. І це не поодинокі випадки.
- В мене було два зараження.
- У вас? Ви двічі перехворіли на коронавірус?
- Так, уявляєте! Ковід мене просто як посвятив. Я досить легко хворіла вперше. Вдома, з температурою, але без ознак якоїсь дихальної недостатності. А вдруге ще легше. Тож вірус мене через себе пропустив, щоб я мала змогу говорити про це і казати, що ми впораємося.
Знаєте, всі кажуть: от, Степанов поганий. Ну, може, не найкращий, але якщо б кожен робив свою справу добре... Люди, як пересічні громадяни, вдягніть правильно маски, міняйте їх інколи, не ходіть у караоке чи в кінотеатри. Робіть свій шматочок справи якісно.
Лікарі мають робити все якісно. Пацієнти, підпишіть декларації, знайдіть лікаря, до якого ви звернетеся вчасно. Тоді ви не потрапите до лікарні. Кожен має робити свій шматочок цієї загальної справи якісно.
- Ви говорите про те, що прості речі рятують життя. Але ж кажуть: "я носив маску і захворів". І людина дійсно носила її правильно. Не допомогло, десь підчепив. І нащо її тоді носити?
- І таке буває. Розумієте, жодної гарантії не дає навіть вакцина. У нас немає засобів захисту, які б це стовідсотково гарантували. Але все ж таки зменшують вірогідність того, що одночасно захворіє багато людей.
- Як ви ставитеся до тих обмежень, коли казали, що маски треба носити навіть у парках та на відкритому повітрі? Люди жартували, що вірус же не з повітря береться, треба дуже близько спілкуватися з людиною.
- Пригадаємо Буковель - це відкрите повітря. Начебто були дослідження, всі цікавилися, як розповсюджується вірус, на якій відстані він безпечний, якщо людина хвора. Всі про це знають. Але на той час казали, що захворіти на відкритому повітрі майже неможливо - бо ж люди рухаються і свіже повітря. Тим не менш, перші масові пацієнти у нас – це теж був Куршевель. Тобто на відкритому повітрі, але скупчення людей.
Якщо ви у парку гуляєте один чи удвох, нічого страшного, якщо ви маску знімете. Якщо це якась шашликова зона, де 20 людей, які випивають, розмовляють, обіймаються – це геть інше. Розумієте, наші люди навіть прості обмеження не сприймають, а якщо ввести обмеження з якимись поправками, то якось воно…
- Є інформація, що в Україні вже 21 штам коронавірусу. Наскільки вона відповідає дійсності?
- Не знаю, в нас не типують штами. Можливо, так і є. Можливо, хтось займається відсиланням зразків за кордон. У нас масового типування штамів немає.
- Яким чином залежить перебіг хвороби від штаму коронавірусу? В Україні такі дослідження не роблять чи до лікарів така інформація не доходить?
- Їх просто не роблять. Дослідження штаму вірусу в рутинній практиці в Україні немає. Я не знаю навіть, чи в науковому сенсі щось робиться на нашій території. Знаю, що надсилали зразки до Германії. Але якщо людина зараз хворіє, а за два тижні приходить відповідь, то вона вже не цікава. Статистично, можливо, цікаво. Але для статистики потрібна дуже велика вибірка. Якщо ми зробили десять типувань, ми просто кажемо: в нас є такі штами. А скільки його…
- А поки ми лікуємо людей, які можуть піти з життя за тиждень-два, то вже й не важливо, який там штам.
- Взагалі лікарю це не дуже важливо - це правда. Оскільки лікування ковіду немає – немає ліків, які впливають на коронавірус, а тим більше на різні штами – ми все одно лікуємо пацієнтів по симптомах, ускладненнях. Лікування ковіду не існує. Навіть у лікарнях ми не лікуємо ковід. Вірус іде своєю чередою.
- А що в протоколах тоді?
- Якщо говорити про лікування ковіду, то я маю на увазі саме противірусний препарат. Наприклад, від грипу є "Таміфлю". Якщо пам’ятаєте період пташиного грипу, ми всі тоді чекали, як уряд його закуповував. Ми дійсно на нього дуже чекали, тому що тоді теж в лікарнях ми втрачали пацієнтів, були дуже тяжкі ускладнення. Для грипу ця молекула є. Якщо є грип, і є "Таміфлю", ми можемо спати спокійно: вчасно дав, відкоригував якесь симптоматичне лікування, і ти спокійний.
Від ковіду противірусної терапії немає. Є різні молекули, якими світове товариство інколи зачаровується. Той самий "Ремдесивір" – були статті, що він ефективний. Пройшов час, з’явилися інші дослідження, що він неефективний. Наразі він у нашому протоколі є. За клінічним досвідом, він працює начебто через раз. В Національному інституті здоров’я США він виключений, вони його не використовують.
- Тобто єдиної методики лікування коронавірусу не те що в Україні, а й у світі немає?
- Противірусного препарату немає. Його шукають, та це дуже непрості речі.
Взагалі розробка будь-якого лікарського засобу – це дуже непроста річ. І зараз ми вимушені лікувати просто за симптомами. Якщо людина хворіє легко, то вона взагалі не потребує жодного лікування. Якщо зараз трохи відійти від ковіду і розглянути як ми контактуємо з вірусним світом, то ми хворіли всі на вірусні інфекції. Організм сам із ними справляється: з грипом, з аденовірусною, з риносинуситальною хворобами.
Ми всі хворіли на ГРЗ (гостре респіраторне захворювання). Частіше за все причиною таких станів є саме віруси. Якийсь вірус, і ніхто у вас його не типує. Ви навіть не знаєте, на яку вірусну хворобу ви хворієте, але ви відчуваєте нездужання - є нежить, головний біль. Три-п’ять днів, людина видужала і пішла собі на роботу. Так завжди було, ми ж усі хворіли.
З респіраторною вірусною інфекцією організм має справлятися сам, завдяки імунній системі. Але є такі агресивні віруси, які можуть призводити часто до летальних випадків. Був важкий штам грипу. Ну і зараз ковід, а лікування немає. Лікуємо ми лише ускладнення, які виникають в процесі боротьби організму з вірусом.
- Якщо людина легко хворіє на коронавірус, то бігти по антибіотики не треба?
- Давайте про це поговоримо. Я про це можу співати, скоро вірші буду про антибіотики складати. Це моя найболючіша тема, це те, про що я готова кричати з будь-якого каналу, з будь-якого ефіру. Антибіотики взагалі не діють на вірус. Почуйте мене, будь ласка. Не тому, що мені шкода, що ви їх купите та приймете. Просто відкрийте підручник з біології. Антибіотики діють на бактерії. І не всі антибіотики впливають на всі бактерії. Є специфічні антибіотики для окремих бактерій. Все не так легко, як здається. До вірусу антибіотики взагалі не мають жодного стосунку. Немає точки дотику. Той, хто під час вірусної інфекції вживає антибіотики… просто це як психосоматичний момент. Як плацебо, може. Я не знаю.
- А він у протоколі є?
- У протоколі лікування ковіду антибіотику немає. Є лише у вкрай важких випадках, коли людина в реанімації. Як такого антибіотику в протоколі лікування ковіду немає. Наприклад, кроворозріджувальні препарати геть не всім потрібні. Але якщо є ризики – відчутні ризики, доведені ризики, не тому що я боюся і зараз почну приймати – або цей стан вже починає розвиватися, то треба давати антибіотики, якщо це бактеріальна інфекція, або кроворозріджувальні, якщо це тромботичні ускладнення, або стероїди, якщо це загроза цитокінового шторму. Але я би мріяла, щоб ці три категорії ліків продавалися в нас лише за рецептами.
Проблема в термінології. Чому люди приймають антибіотики при ковіді? Тому що коли роблять пацієнту КТ, йому пишуть "пневмонія". Те, що вона вірусна, вже нікому не цікаво. Слово "пневмонія" впливає якимось зомбуючим чином. Якщо пневмонія, то треба антибіотик. Це начебто знак рівності.
Але це не зовсім запалення легень. Найбільш ємке означення того, що відбувається при ковіді, – вірусіндуковане імунне враження легень. Тобто це не бактеріальне запалення, як таке. На жаль, не знайшли іншого слова, і слово "пневмонія" причепилося до ураження легень при ковіді. Можливо, саме тому постійно призначають антибіотики, не думаючи про те, що це ураження вірусного імунного плану.
- Тобто вони просто не допоможуть?
- Не допоможуть. Є клінічні та лабораторні ознаки, за якими лікар може визначити, що приєдналася бактеріальна інфекція, та призначити антибіотики. Але тут є інша проблема. Навіть коли антибіотики потрібні, чомусь призначають антибіотики резерву.
Всі лікарі знають, які антибіотики призначаються при позагоспітальній пневмонії. Але зараз чомусь навіть лікарі своїх батьків лікують препаратами, які навіть у реанімації не завжди використовуються. Тобто перший антибактеріальний препарат, який дають, - це чомусь не стартова терапія, а вже терапія резерву. Це все досить страшно, тому що, використовуючи ці препарати недолуго, ми тренуємо свою мікрофлору. Ми тренуємо той бактеріальний світ, в якому ми живемо. І дуже реально, що ми втратимо чутливість для цих препаратів.
- Які наслідки?
- Це може бути першою серією фільму жахів. Це ультрастійкі бактерії, з якими ми раніше справлялися Бісептолом і призначали його наліво й направо. Потім по всіх дослідженнях 80% бактерій були нечутливі.
- Тобто на перспективу ми не думаємо? Випили при кожному чханні антибіотик, а за 5 років є вірогідність, що з’явиться така стійка бактерія, що тебе…
- Так. Ми зараз тренуємося на ковіді, будемо знати, що робити з бактеріями. Це не так смішно, як здається. Я десь хочу перейти на якийсь жарт, але це дійсно не потрібно пацієнту. Це підвищує ризики клостридіальної інфекції кишківника.
Якби він ще був потрібен. Але не потрібні антибіотики при коронавірусі.
Робили дослідження та брали когорту госпіталізованих пацієнтів - це люди середньо-важкого та важкого ступеню захворювання на ковід. І коли передивлялися документи, з’ясувалося, що в середньому 8% пацієнтів реально потребували антибіотики. Це в стаціонарах! А те, щоб антибіотик був потрібен вдома… всюди бувають винятки. Але так фоново, як це робиться - в цьому взагалі немає сенсу.
- Як це впливає на імунітет?
- На імунітет це безпосередньо не впливає. Але на наші стосунки з бактеріальною флорою дуже впливає. Я вже не чіпаю тему мікробіому кишківника. Є дослідження та наукові напрями, які говорять, що це ще один орган нашого організму. Це ті мікроби, які живуть у нашому кишківнику. Загалом їх більше, ніж клітин нашого організму. Хто ким користується – ще питання. Це окремий орган, і використання антибіотиків дуже йому шкодить. Ці наслідки можна досліджувати, але вони взагалі втрачають свій сенс у порівнянні з тим, що ми просто зіткнемося з антибактеріальною резистентністю, і звичайні інфекції, які ми раніше спокійно лікували простими таблетованими дешевими препаратами, які є в аптеці, просто будуть нечутливими.
- З якими негативними наслідками зараз пацієнти зустрічаються після ковіду? Добре, якщо ти вижив або взагалі легко і безсимптомно його переніс. А якщо ти важко перехворів? Кажуть, він б’є по найслабшому: якщо в тебе проблеми з серцем, то є ризики.
- Загалом можна так сказати. Але, на жаль, є випадки, коли хворіють спортсмени. Тобто люди з начебто ідеальним здоров’ям та сильною імунною системою. Не одним фактором усе визначається.
- А чому спортсмени? Пам’ятаю історію, як молодий блогер, спортсмен буквально за добу пішов із життя.
- Цікаве питання. Знову таки, його треба досліджувати, тому що, наприклад, чому бувають сімейні випадки, коли в одній родині гинуть декілька людей? Не просто захворіли, а померли. Будь-яке захворювання і те, як воно буде розгортатися, залежить від нашої сприйнятливості та тієї кількості й агресивності (вірусу), яка на нас нападає.
Тож якщо говорити про організм, то в нас є деякі генетичні відмінності один від одного. І ця відмінність може створювати якісь несприятливі обставини для нас. Людина може хворіти важко, але є люди, які ніколи і не захворіють на ковід. Це люди, в яких той рецептор, до якого приєднується коронавірус, коротший, ніж загалом в популяції. Вважається, що ці люди взагалі не захворіють на ковід. Це корисні мутації.
- Це, як кажуть в народі, міцний імунітет.
- От дивіться, міцний імунітет. Ми з цього почали. Якщо він надто міцний, то може статися, коли імунна система занадто активно реагує на вірусну інфекцію. Ми знаємо вже, що людина гине не стільки від дії вірусу, скільки від агресивності відповіді імунної системи на цей вірус. Ці ураження в легенях – імунного плану. Імунна система не може співставити силу нападу зі своєю відповіддю. Не треба сильного імунітету, треба адекватного, хоча це слово вже трохи заїжджене. Але сильне тут не завжди добре.
- Зараз роблять тести і на наявність антитіл. Людина, яка не хворіла, може мати антитіла в крові?
- Що ми називаємо словом "хвороба". Скажемо так: людина, яка не контактувала з вірусом, не може мати антитіл. Якщо є антитіла, то контакт відбувся. А чи була хвороба – можливо, якісь прояви, симптоми, скарги.
- А як тоді контакт без хвороби може бути?
- Це ті випадки, коли безсимптомно. Тобто імунна система прийняла той вірус. Можливо, його було небагато. В цьому плані імунна система з вірусами класно працює. Це сильний клітинний імунітет - коли вірус зайшов, він потрапив до організму, а імунна система розібралася і відповіла. Людина може пів дня себе погано почувати, і не звернути на це уваги.
У нас дуже багато випадків, коли людина робить тест на антитіла, їх знаходять у дуже високих титрах, але факту захворювання люди не можуть пригадати. Таке буває.
Зараз все дійсно дуже драматично і буде ще гірше. Але ця інфекція не є стовідсотково смертельною. Ми всі говоримо про ліжка, про лікарні, про реанімацію. Це все зрозуміло, це 10% захворілих. Припустимо, 80% хворіють легко, їм взагалі допомога не потрібна. А є ще 10%, які можуть піти або сюди, або туди. Це люди, які хворіють вдома середньо-важким чином.
Я кожен раз прошу: знайдіть лікаря, який вам допоможе пройти цей шлях, який скаже, які аналізи вам зробити – загальна кров, С-реактивний білок тощо – з якою періодичністю, щоб відслідкувати. Якщо йдуть якісь ускладнення, лікар може вам запропонувати лікування вдома. Це приведе до того, що ви не потрапите до лікарні. Тобто є ще амбулаторний шматочок, від якого теж дуже залежить, наскільки на доклінічному етапі людям допомагають, і наскільки ці пацієнти надають про себе інформацію лікарям.
Не може лікар, як Бетмен, спуститися та всіх врятувати. Треба до нього постукати: я захворів, в мене такі симптоми. Серед моїх знайомих лікарів всі мають в телефоні пацієнтів, яких ми підтримуємо, ведемо. Якщо вже край, то ми рекомендуємо госпіталізацію. Взагалі, коли пацієнт відчуває підтримку і розуміє, що він може звернутися, йому зробили аналізи, він уже бачить, що не все так погано.
Цей шматок – це тіньова медицина. Вона існує, всі лікарі зараз із цим працюють, бо всіх до лікарні не покладеш. Люди шукають такого лікаря. Дуже добре, якщо в усіх буде про запас такий лікар, до якого ви зможете звернутися вчасно. Взагалі-то в цьому і є шанс впоратися з цією хворобою, якщо ви звертаєтеся вчасно, незалежно від того, яким штамом ви захворіли.
- Інколи може бути вчасно, але є такі випадки, коли люди йдуть з життя за добу, за тижні.
- Ці випадки, якщо сприймати їх емоційно - це жахливо. Але якщо їх сприймати якось науково, то треба сідати і дивитися, якими були симптоми до того.
- Є кілька міфів щодо коронавірусу. Зрозуміло, що ця пандемія - це істерика, в якій живе світ вже другий рік. Існують думки, що курці менше хворіють, до молодих інфекція не чіпляється, треба пити вітаміни.
- Все, що ви назвали, - це міфи.
- Вітамін С теж?
- Так. Зараз проводяться клінічні дослідження щодо ковіду. Щодо пошуку молекули від коронавірусу, щодо пошуку молекули, яка допомагає не захворіти. Навіть ті хлорохіни, які на початку входили до протоколу, зараз геть виключені всюди. Тим не менш, ці молекули продовжують досліджувати. Наприклад, є дослідження по профілактичному прийому хлорохіну та ще якоїсь молекули в плані профілактики захворювання у людей, які контактують з ковідом.
- Профілактика якась можлива?
- Поки що ні. Її немає.
- Тобто всі ці сайти, де радять пропити курс чогось, - це для самозаспокоєння?
- Кожна ця молекула взагалі-то для здоров’я корисна. Якщо робити аналізи, то близько 80% мають дефіцит вітаміну D. А там вже підтягується багато біохімічних проблем – очевидних або ні.
Якщо людина не має дефіциту вітамінів, мікроелементів, поживних речовин, то можна подумати, що вона буде легше хворіти, бо її організм знаходиться в більш оптимальних умовах. Але приймати вітамін D вже під час хвороби – це пусте. Щоб він перетворився на ту молекулу, яка бере в цьому участь, треб щонайменше два тижні. Тобто якщо ви почали його приймати під час хвороби, то за два тижні ви отримаєте те, заради чого ви це почали.
- Тобто будете працювати на перспективу.
- Це не гірше. Краще пити вітаміни, ніж гормони. В нас люди зараз примудряються вдома вже й гормони призначати одне одному.
- Якщо немає ліків від коронавірусу, а лікують супутні прояви, то чим лікують?
- Абсолютно симптоматичне лікування. Якщо людина хворіє неважко вдома, то вона взагалі може нічого не приймати. Вона має більше пити, відпочивати та не вживати важку їжу, просто створюючи для організму умови для того, щоб він розібрався з цією інфекцією, як він це завжди робив. Просто не заважайте, не ходіть на роботу, не навантажуйтеся. Напівліжковий режим та три літри води на день треба випивати.
Якщо йдеться вже про людей, які потрапили в лікарню, то вони потрапили на фоні коронавірусу або з кисневою недостатністю – є враження легень та підозра на цитокіновий шторм – або з якимись тромботичними загрозами, тоді ми розріджуємо кров. Киснева підтримка потрібна завжди. Ми лікуємо ті ланочки, з якими організм не впорався сам.
- Ми вийшли на вулиці, та попросили людей поставити вам питання. Отже, чому більшість лікарів відмовляються від вакцинації, і як це пояснити? Чи ви самі вакцинувалися?
- Я хворіла двічі. Начебто дійсно немає сенсу вакцинуватися.
Якщо говорити про моє ставлення до вакцинації, то до ідеальної вакцинації - дуже добре. З тією вакцинацією, яка відбувається в нас, у мене є питання.
- У чому?
- Беремо державну вакцинацію – у нас було 500 тисяч доз. Зараз 290 тисяч уже вакциновані. Тобто зараз уже використовується друга половинка. Хтось може гарантувати отримання саме цієї вакцини тим людям, які вже отримали першу дозу? Я не впевнена. А потрібні дві дози.
Крім того, я дійсно хворіла двічі і хворіла неважко. Я вже знаю, що робити з ковідом, якщо він з’явиться. У мене є засоби, як з ним справитися. Якщо б це була ідеальна вакцина, я б усім радила. До цієї питання є. З іншого боку, у нас нічого іншого немає. Нічого кращого за цю вакцину в нас немає.
- Ви би радили своїм близьким та пацієнтам вакцинуватися.
- Можна ж бути чесною, правильно? У мене з усієї родини не перехворів лише батько 1941 року народження. І я не буду його вакцинувати, тому що в нього є такий супутній стан, як тромбофлебіт. Це в нього ще з молодості – є такі проблеми саме з венозною системою та зі схильністю до тромбоутворення.
Я розумію, що, можливо, було багато галасу з приводу тих тромбозів після вакцинації. Знову таки, я знаю, що робити з ним, коли він захворіє. Але в такому стані як я, знаходиться меншість громадян нашої країни. Зазвичай люди не знають, що робити. Тому для них вакцина – це шанс якщо і захворіти, то легше. Це правда. І в нас наразі немає вибору. Ми хочемо вибору вакцини, але у нас його немає. Яка є вакцина, така є.
- Яким чином можна підтримати імунну систему, щоб організм міг боротися, якщо захворіти коронавірусом?
- Взагалі, будь-який імунолог вам скаже, що суть імунної системи знаходиться в шлунково-кишковому тракті. Ось треба дивитися, що ви їсте, коли ви їсте. Цей нецікавий нікому здоровий спосіб життя все ж таки має сенс. За дві хвилини якимось препаратом ви нічого зі своєю імунною системою не зробите, що б ви не читали про вітамін С, про цинк і все інше. Щось ви, можливо, трохи покращите. Але принципово ви нічого не зміните, якщо ви будете їсти дурну їжу кожні півгодини. Про це теж можна окрему передачу складати. Треба якісь розвантажувальні дні.
Ми є заручниками своїх поганих звичок. Ми шукаємо, яку б там пігулочку з’їсти, щоб все в організмі працювало як треба. Але ж я на ніч налопаюся чогось, піду палити, заїду в МакДональдс, а потім з’їм пігулочку. Але ж всі ж дорослі люди. Немає такої чарівної пігулки, яка підніме ваш імунітет. Робіть раз на тиждень розвантажування, їжте тільки яблука, наприклад, по п’ятницях. Ви схуднете, підніметься імунітет, ваш організм може звільнитися від якогось накопиченого непотребу. Почніть з харчування, якщо вже так спробувати коротко відповісти. Треба почати з режиму харчування.
- Яка вакцина з тих, що є в Україні, є кращою? Наскільки вона ефективна?
- Зараз у нас вводять поки одну вакцину – CoviShield. Наскільки вона працює – ніхто не знає. Взагалі теоретично вважається, що після двох повних доз протягом 3-6 місяців людина захищена від тяжких форм захворювання. Оскільки в нашій країні лише дві людини отримали другу дозу, потрібно ще хоча б два тижні, щоб казати, що цей період завершено, а людина отримала те, заради чого вона вакцинувалася.
Я можу декілька слів сказати, яку вакцину я б вважала ідеальною, яка відповідала би найбільш природньому процесу. Ми намагаємося вакциною здобути той імунітет, який ми мали б отримати після хвороби. Все ж таки, за логікою речей, мені здається, що ідеальною була б вакцина цільновірусна. Тобто не якийсь шматочок РНК, а вірус, який виростили, вбили, подрібнили, можливо, чи якось так. Щоб організм людини отримав усю антигенну панель цього вірусу. На мій погляд, ідеальна вакцина має застосовуватися на слизові оболонки, а не внутрішньом’язово, не підшкірно. Саме так, як це відбувається в природі. Ми отримуємо вірус на слизові оболонки, правда ж?
- А якщо не колоти, то як?
- Є носові спреї, які можна вприскувати в ніс. Наприклад, вакцина від поліомієліту капається під язик.
- Питання вакцини – це політичне питання?
- Політика є всюди.
- Мені казали, що CoviShield – це якраз сегментарна вакцина, там немає цілої РНК вірусу. Це не ідеальний варіант?
- Як на мене, ні. Якщо б тут сидів імунолог…
- Імунолог якраз мені і говорив про те, що весь шматок – це ідеальна історія.
- Розумієте, тут просто звичайна мудрість. Треба максимально відтворити природній процес, але з найменшою шкодою або взагалі без шкоди.
- Як гадаєте, чи буде в нас четверта хвиля, та коли це все закінчиться?
- Наприклад, зараз Олександрівська лікарня не має жодного соматичного відділення, вся лікарня працює на ковід. Там немає ні офтальмології, ні урології. Якщо говорити не про те, щоб не було хворих, а щоб почалися відкривати відділення, і вистачало б декілька ліжок, то нам знадобиться не менше року.
Чи буде четверта хвиля? Нам пощастило трохи бути на відстані від Китаю. Хронологічний розвиток подій до нас докочується. Ми вже можемо бачити, що відбувається. Треба дивитися на сусідні країни. Ви можете прогнозувати, що буде за тиждень-два чи місяць.
