Миколаївщина майже щоденно піддається обстрілам з боку російських окупантів. Внаслідок ударів зруйновано житлові будинки та об'єкти інфраструктури. Днями був знищений другий за величиною зерновий термінал в Україні. Незважаючи на це, область продовжує жити. В Миколаєві працюють магазини, ресторани, дороги завантажені фурами із товарами. Яка зараз ситуація в регіоні? Які настрої панують серед цивільного населення та як ведуться роботи з відновлення знищених об'єктів – в ефірі Апостроф TV розповів голова Миколаївської обласної адміністрації ВІТАЛІЙ КІМ.
– Ви нещодавно заявили, що посилилися обстріли Миколаївщини. На вашу думку, це робиться з метою залякування людей, або ж окупанти збираються атакувати?
– Я вважаю, що перший варіант. Обстріли ведуться здебільшого, щоб залякати, щоб була присутня інформація про обстріли в їхніх ЗМІ. Вони працюють і по військовій лінії також і набагато більше, ніж по місту. Але кожного дня вони обстрілюють місто Миколаїв, Баштанку та інші населені пункти. Б'ють саме по мирному населенню, цілеспрямовано по об'єктах цивільної інфраструктури, яка нічого спільного не має з військовою. Це робиться навмисне, щоб залякувати людей і мати певну картинку в своєму інформаційному просторі.
– Днями був знищений великий зерновий термінал. Які ще об'єкти зазнають обстрілів?
– За вчора – госпіталь, будівля райдержадміністрації, районної ради, амбулаторія, склади, підприємства там є якісь, приватні будинки, дев'ятиповерховий будинок, СТО. Вони стріляють без розбору.
– Якщо говорити про людей, які зараз найближче до фронту, у них є можливість виїхати?
– По різному, залежно від кожного окремого села чи населеного пункту. В деяких містах, де побільшало обстрілів, люди просять евакуювати. Тільки вчора вивозили. В деяких навпаки кажуть: "Ми не будемо їхати". А в деякі люди приїжджають, незважаючи на те, що лінія фронту дуже близько.
– Багато людей повертаються?
– Я не можу сказати, що є велика черга, як була, наприклад, у Києві після звільнення регіону. Вона буде після звільнення Херсонської області чи трохи далі. Але люди стабільно повертаються з різних причин.
– Яка ситуація з забезпеченням людей товарами та послугами в регіоні?
– У нас на дорогах багато фур, завантажених товаром. Ринки, магазини, кав'ярні, ресторани – все працює. Можна навіть не помітити, що місто під постійним вогнем. Але це не через те, що тут безпечно, а через те, що люди звикли до цього та іноді навіть ігнорують тривоги і обстріли.
– Як зараз у регіоні з настроями? Пам'ятаю, ви казали, що всі налаштовані на перемогу.
– Знаєте, з самого початку був настрій "все пропало". Потім настрій був "ми вже перемогли". Зараз настрій такий, що треба працювати на перемогу, і це складно. Постійно треба це робити, і обмаль ресурсів, проблеми з роботою, проблеми з безпекою. Але треба працювати. Такий на загал настрій. Навіть волонтери перейшли в режим постійної кропіткої праці. Всі працюють зараз на фронт.
– А як з настроєм у вас? Як ви поставилися до того, що деякі російські Telegram-канали вас вже "поховали", і яка мета таких вкидів?
– Це не вперше мене ховають. Мені кажуть, що довго буду жити через це.
Яка мета? Я ж не можу знати, що в дурних головах коїться. Вони там щось собі придумали, хтось кудись вкинув чи зробили висновок, що якщо мене немає в ефірі, то зі мною щось сталося. Ні, я просто був зайнятий, я працював.
– Вам під час війни доводиться спілкуватися з росіянами з якихось питань? Загалом, яке ваше ставлення, чи є "хороші росіяни"?
– Знаєте, є таке прислів'я, що кількість ідіотів у кожній нації – приблизно один і той самий відсоток. Так от у випадку росії, це трохи не так. Але точно є відсоток адекватних росіян, які не підтримують війну. Наприклад, є легіон "Свобода Росії", який бореться проти путіна та його режиму, зокрема, воює на нашому боці. Вони хочуть, щоб росія теж жила як демократична країна. В них також є велика підтримка. На жаль, багато росіян, які могли мислити, – близько 4 мільйонів – виїхали за кордон і зараз такі ж біженці, як і українці. Але в них нічого страшного не відбувається, крім економічного спаду. Є такі люди, але зараз я з ними не спілкуюся, в мене немає потреби в спілкуванні з росіянами.
– Маріуполь разом із бійцями "Азову" тримали морпіхи з Миколаєва. Чи відомо щось про них, вони у полоні?
– Звісно, відомо. Але полоненими та обміном зараз займаються відповідні структури. Ця робота була і до полону, і зараз йдеться про обмін. Але я не маю права нічого коментувати з цього приводу.
– Чи ведуться вже якісь відновлювальні роботи знищених росіянами об'єктів інфраструктури, житлових будинків?
– У нас є певні бюджетні обмеження через те, що ми область, де ведуться активні бойові дії, тому ми не можемо нести певні витрати, окрім військових. Але ми працюємо, відновлюємо дороги, інфраструктурні та комунальні об'єкти. Ця робота не припиняється ні на годину.
Щодо відновлення зруйнованих будівель, ми робимо списки та готуємо проєкти по відновленню. Але стартувати поки не можемо, бо є постійна загроза знищення, особливо тих районів, які близько до лінії фронту. А економічні проєкти для переселенців ми розгортаємо у більш безпечних районах області.
– Що зробить Віталій Кім після перемоги? Можливо, хочете змінити напрямок роботи, до Києва переїхати? Чи будете залишатися в регіоні та працювати там?
– Знаєте, я зараз "одружений" з війною. Я нічого не планую далі, ніж наша перемога. І це реально так. Немає ні інтересу, ні бажання, це неможливо. Тому спочатку перемога, а потім – плани.
