Повномасштабна війна в Україні показала безпорадність найбільших світових організацій. Будучи постійним членом Радбезу ООН, росія має право вето, що унеможливлює пошук рішення для припинення війни в рамках цього органу. Безрезультатним поки є і нещодавній візит місії МАГАТЕ на ЗАЕС. Принаймні, Україна не побачила жодних фактів по результатам інспекції, а заяви офіційних представників були вкрай обережними. Чого чекати від візиту МАГАТЕ на ЗАЕС та якими будуть наслідки майбутніх засідань Радбезу ООН щодо України? Про це в ефірі Апостроф TV розповів політолог-міжнародник АНТОН КУЧУХІДЗЕ.
– Які загальні наслідки візиту МАГАТЕ на ЗАЕС ви передбачаєте?
– Я думаю, що поки що зарано говорити про конкретні результати. Але те, що такий візит відбувся, це вже означає, що Російська Федерація дала задню. Ця їхня тактика використання ядерного шантажу трішки видозмінилися. Зрозуміло, що це досягнення української сторони: української дипломатії, армії, народу, влади і в цілому України як інституту як держави. Це перший дуже важливий момент, який треба зафіксувати, тому що ще 2-3 тижні тому дуже важко було сподіватися, що все ж таки така місія відбудеться. Тому це, скажімо, один із результатів.
Інші результати ми можемо аналізувати або прогнозувати, виходячи з заяв голови місії в даному випадку. Очевидно, що дуже обережні заяви зроблені. Ми бачимо, що немає якоїсь констатації фактажу, який нам із вами і державі Україна очевидний. Тому будемо дивитися за ситуацією в розвитку.
Але ми вже бачимо, що росіяни йдуть на поступки. Цей сигнал дуже важливий в якому сенсі? Це означає, що Росія не готова на повну боротися із Заходом та доводити ядерний шантаж до кінця. Вони розуміють, що це самогубство для них. Подивіться, які важливі політичні меседжі були зроблені два тижні тому або в День Незалежності України. Парламентарі різних держав, в тому числі і представники парламенту Британії почали активно розвивати тезу про те, що якщо, не дай Боже, щось трапиться на ЗАЕС, то це буде означати погрозу безпеці НАТО в рамках виконання статті 5 Вашингтонського договору. Я так розумію, що орки цей меседж достатньо уважно подивилися, почули і зрозуміли, що від заяв парламентарів західні держави можуть перейти до дій, враховуючи катастрофу, до якої потенційно може призвести відсутність безпеки на даному об’єкті.
Я думаю, що цю тему вони також будуть використовувати для можливих подальших перемовин. В них же хвора логіка, яка полягає в наступному: вони спочатку начебто створили проблему, потім начебто показали "акт доброї волі", як вони це називають, і пустили місію. А тепер, хлопці, давайте вмовляйте Україну якось починати переговори.
Українська армія наступає повним ходом, особливо на півдні. Скоріше за все, у росіян перебиті всі лінії постачань, вся логістика, всі боєприпаси і так далі. Вочевидь, вони з цього приводу зараз будуть розкручувати історію, щоб знайшовся хтось у світі, хто вмовив би Україну сісти за стіл переговорів у той момент, коли на полі бою ініціатива повністю в української сторони.
– Радбез ООН планує провести три засідання щодо України цього місяця. Чи побачимо ми наслідки цих засідань з часом, чи розмови залишаться розмовами?
– Наразі треба розуміти, що поки існує право вето у російської федерації як у постійного члена Радбезу, дуже важко говорити про якісь результати саме від цього органу в прийнятті рішень. Давайте бути реалістами.
Однак з точки зору збільшення коаліції підтримки України, з точки зору оголошення фактажу злочинів з боку Російської Федерації і багатьох таких гуманітарних питань – це найвища дипломатична трибуна в міжнародній політиці. Тому українська сторона, вочевидь, буде це використовувати, і наші партнери будуть це використовувати. Якщо ми і наші партнери не будемо говорити про злочини, які чинить Російська Федерація на дипломатичному та політичному рівні, то це ускладнюватиме певні моменти щодо, наприклад, додавання швидкості в збільшенні санкційного тиску проти Російської Федерації та багатьох інших політичних процесів, які Україна разом із партнерами запустила для протидії російській агресії. Тому ці засідання треба розглядати як дипломатичну можливість і можливість більш детального політичного позиціонування цього чіткого розмежування держав: хто за Україну, хто вагається, а хто, можливо, навіть намагається російську федерацію в рамках ООН підтримати.
– Тобто ми маємо вважати це найвищим майданчиком для пошуку підтримки та постачання нам зброї тощо?
– Так, це один із майданчиків, де ми розкриваємо всі злочини Російської Федерації, розкриваємо всі ті страшні наслідки, які переживає наша держава для якраз таки акумулювання підтримки та її консолідації на нашу користь, щоб ні в кого не залишалося ніяких сумнівів у тому, що Україна веде справедливу війну. Давайте будемо об’єктивними, росіяни не полишають надій достукатися до якихось лобістів, щоб вони вигадали якусь історію, яка могла б хоча б частково захищати інтереси Російської Федерації на Заході.
– Олаф Шольц заявив, що треба продовжувати перемовини з Путіним. Це перегукується з заявою Макрона про те, що треба продовжувати діалог з очільником Кремля. Він додав, що Туреччина не може бути однією країною, яка і далі спілкується з росією. Навіщо вони зараз заговорили про діалог із Путіним?
– Одна з причин – це боротьба за лідерство в Європі з точки зору політичної суб’єктності. Якщо подивитися, хто посприяв вирішенню продовольчої кризи, то це Туреччина. Пан Ердоган декілька років просуває тезу про те, що в Європі немає лідера, який може вирішувати складні політичні або безпекові питання. І це він якраз довів за рахунок своєї участі. Це ляпас.
– Це заздрість?
– Так. Це був ляпас Макрону і Шольцу, які провалили Нормандський формат, про що сьогодні вже можна відкрито говорити. Все, що нам обіцяли німці й французи в рамках Нормандського формату, було ні про що. Все обнулилося 24 лютого, коли росіяни фактично скористалися цим форматом, наявними домовленостями і почали повномасштабну війну.
До речі, президент Зеленський зробив дуже правильний дипломатичний хід на фоні цієї істерії про "треба розмовляти" від Німеччини та Франції. Він розформував делегацію, яка працювала в Тристоронній контактній групі в Мінську. Якщо Російська Федерація дозволила собі порушити всі наявні міжнародні домовленості, то українська сторона обирає ті механізми захисту, які вважає за необхідне. Я до чого це все веду? Ось ця дія українського президента та початок широкомасштабного вторгнення з боку Російської Федерації – це похорони франко-німецького лідерства в Європі. Вони ні на що не впливають, нічого реально не вирішують. Вони сьогодні не є лідерами в Європі, лідерство в цих питаннях належить інших держави.
Тому те, що вони розповідають про "говорити", – вони можуть максимум говорити про якісь економічні речі, про компенсацію, про те, як гроші зберегти в своїх економіках. Я маю на увазі російські інвестиції і так далі. Решта – все. Це обмежені суб’єкти в міжнародних відносинах. Я переконаний, що в України сьогодні навіть більша роль у світі, якщо ми не рахуємо статус в Радбезі ООН, з точки зору популярності, сили та відданості демократії, ніж у Німеччини та Франції. Ми на відміну від них цінностями не торгуємо. І свободою теж.
– Хто скористається цією ситуацією і стане лідером в Європі?
– Формується нова вісь – Британія, Польща, Україна, Туреччина. Це одна зі складових нового геополітичного проекту, а фактично - це формування Нової Європи на противагу Старій Європі, куди увійдуть і держави Балтії, і держави Північної Європи. Це буде новий формат тиску зі стримування Російської Федерації та, нарешті, з призупинення продажності Старої Європи.
