Якщо звичайному українцю показати кілька різних бронежилетів, найчастіше він навряд чи визначить, який з них найбільш якісний і технологічний. Проте військовослужбовець, волонтер чи інша причетна до військової сфери людина точно знає, що якість має ім'я. І вона звучить як "Українська броня".
Починаючи з 2014 року, команда пройшла шлях від любителів до профі, які протягом цього часу вже встигли підкорити навіть найвибагливіший ринок світу – американський. Сьогодні вони наближають нашу перемогу, рятуючи життя українських захисників на всій фронтовій лінії. Про компанію "Українська броня" розповідає матеріал "Апострофа"
Спочатку були розстріли
Їхня історія почалася з Майдану. Перша велика битва. Перші кулі та перші втрати. Тоді хлопці зрозуміли, як дорого і водночас мізерно мало коштує людське життя, якщо в тебе немає захисту.
Їхні перші "броники" були створені зі старих титанових плит. Важкі та недосконалі, але краще, ніж нічого. А далі була війна. Тож разом із воїнами АТО команда почала думати, як удосконалити свої вироби. Вони досліджували зарубіжні аналоги, проїхали тисячі кілометрів, провели десятки зустрічей із іноземними фахівцями галузі, щоб почати створювати в Україні сучасний технологічний бронезахист.
Більше не сталеві?
Українські виробники бронезахисту здебільшого продовжують виготовлення бронежилетів радянського зразка з використанням важких сталевих плит. Така амуніція значно обмежує військових, негативно впливаючи на їхню мобільність, витривалість та здоров'я в цілому.
Компанія "Українська Броня" пішла іншим шляхом та у своєму виробництві керується стандартами НАТО. Основна мета, крім забезпечення рівня захисту, – зменшення ваги бронежилету. Так що "будівельним матеріалом" стали легкі композитні плити з пресованого надвисокомолекулярного поліетилену (НВМПЕ) та кераміки. Завдяки цьому амуніція IV рівня захисту стала майже на 3 кг легшою за сталеві моделі. Інновацію одразу оцінили військові, адже таке суттєве зменшення ваги дозволило їм не виснажуватися під час виконання тривалих бойових завдань та зберігати маневреність.
Однак таких технологічних бронежилетів в Україні одночасно використовують не більш як 10% військовослужбовців. Протягом попередніх років засновників компанії неодноразово запрошували на переговори до Міністерства оборони, проте великих замовлень для українських військових так і не було здійснено.
Все почалося спочатку
Минуло 8 років. І "Українська Броня", як і усі жителі нашої країни, зіткнулася з новим випробуванням: повномасштабним російським вторгненням. Дмитро Хвиля, засновник "Української Броні", та вся його команда розуміли, що відлік часу йде на годинник. І поки добровольці стояли в чергах до військкоматів, волонтери почали скуповувати всю амуніцію. Настав час знову розгорнути виробничі потужності на максимум. Але на відміну від багатьох виробників бронезахисту "Українською Бронею" було ухвалено рішення передавати захисні жилети для українських військових, медиків, журналістів за їхньою собівартістю, тобто безприбутково для компанії.
"Про "Українську Броню" чули лише найкращі відгуки. Тому коли постало питання, що потрібно зібрати на фронт наших добровольців, ми не сумнівалися, до кого слід звернутися. На початку вторгнення у хлопців була найкраща пропозиція з погляду технологічності, кількості та ціни Якби Капітан Америка носив броник, він би точно був від "Української Броні" - жартують у БТ "Благодійний фонд "Святого Валентина".
Дмитро Хвиля: засновник компанії "Українська броня" Фото: Олександр Полодюк
Налагодити процес виробництва на українських та зарубіжних потужностях у таких обсягах було нелегко. Додатковим ускладненням стала відсутність на державному рівні спрощеної процедури імпорту товарів критичного значення у воєнний час. Тому доводилося вигадувати різноманітні способи доставки, а прибуття та розмитнення деяких партій вкрай важливого в цей непростий час товару чекати понад півтора місяці.
За перші 6 місяців повномасштабної агресії "Українська Броня" встигла поставити за собівартістю понад 50 тисяч одиниць амуніції на суму майже 10 млн. доларів. А завдяки відсутності комерційної складової вдалося захистити утричі більше воїнів. Таким чином, компанія не отримала за цей період майже 15 млн доларів прибутку, який мав би у разі, якби працював як бізнес. Тому "Українська Броня" фактично стала чи не найбільшим підприємством-волонтером.
"Я неодноразово “перевіряв” себе питанням про можливий прибуток. Чи шкодую я, що ми не заробили 10-15 мільйонів доларів? Аж ніяк. У першу чергу зараз ми рятуємо життя і робимо наше військо більш ефективним. Тож я не хочу заробляти гроші, наживаючись на захисниках. Головне для кожного з нас у цей час — перемога України!» — каже Дмитро Хвиля, засновник «Української Броні".
Виготовлення бронежилетів
Наразі попит на продукцію компанії порівняно з першими місяцями вторгнення дещо зменшився, але команда продовжує допомагати тисячам людей мати технологічний бронезахист, а також працює над розробкою нових продуктів.
Тож правду кажуть, що у темні часи добре видно світлі люди. Якщо кожен із нас сьогодні на своєму місці робитиме максимум для перемоги України та один одного, зрештою ми матимемо і перемогу, і ту сильну згуртовану Україну, про яку мріємо.
