Під час висвітлення гучних кримінальних справ журналісти часто стають на одну зі сторін, заздалегідь формуючи в суспільстві не завжди об’єктивне уявлення про те, хто винен, а кого варто виправдати. У історії, яка триває на Житомирщині, такий тандем медіа і сторони обвинувачення, схоже, ще й допоміг російській пропаганді демонізувати українську армію у перші місяці повномасштабного вторгнення Росії. Про це читайте в матеріалі "Апострофа".
Ангажовані публікації
Понад півроку на Житомирщині розслідують гучну трагедію. На початку березня у Радомишлі від куль бійця муніципальної варти загинув один та був поранений ще один підліток. Добровольці Віктор Ільченко і Олександр Юрко прибули на виклик про ворожу ДРГ, які в той час ошивалися містом, та через трагічну помилку сприйняли дітей в камуфляжній формі за ворожих солдатів. Військова прокуратура Житомирського гарнізону, зокрема прокурори Ігор Галичанський та Олександр Ваховський, звинувачують напарників в умисному вбистві.
Попри очевидну трагічність ситуації, провину учасників події належить довести у суді, натомість до багатьох доказів, зібраних слідчими, а також до способу їх збору і належних експертиз у захисту є великі запитання. Зокрема, незрозумілим залишається "умисел" на вбивство, а також недоведеним є факт причетності обох фігурантів до смерті підлітка: на місці події поруч з убитим виявили лише кулі з автомату, яким користувався Юрко, Ільченко ж стріляв лише вгору, кажуть захисники. Адвокати неодноразово висловлювали підозри і у політичному бажанні силовиків області показово натиснути на добровольчі формування в регіоні, аби зменшити їхній вплив та авторитет.
Медіа намагаються висвітлювати ситуацію збалансовано, даючи слово і слідству та родичам потерпілих, і захисту підозрюваних. Утім, є й такі, що беззаперечно підтримують позицію прокуратури. Так, крупне місцеве видання регулярно публікує твердження щодо однозначної винуватості підозрюваних. Зокрема, повторюються тези прокуратури щодо того, що подія була умисним вбивством, що було зібрано достатньо доказів, які підтверджують відстань пострілу. Крім того, коли в ході судового розгляду з’ясувалось, що у сторони обвинувачення відсутня експертиза, яка б доводила причетність до смертельних пострілів одного з фігурантів – Віктора Ільченка – видання опублікувало тезу про те, що Ільченко керував діями свого напарника Олександра Юрка. Що може збігатися із подальшою стратегією прокуратури для продовження тримання фігурантів під вартою.
Такі публікації у перші місяці судового розгляду і, відповідно, в найважчі місяці вторгнення, давали неабияку поживу для російської пропаганди, яка охоче демонізувала українську армію, "надихаючись" подробицями радомишльської справи, звинуваченнями прокурорів та публікаціями ангажованих медіа. Підхопивши тези вбитої горем матері про нібито наявність ще й наркотичних речовин у підозрюваних, росЗМІ понесли Інтернетом образ українських військових, які в тилу заради розваги розстрілюють дітей, перебуваючи під кайфом. Ярлики "вбивць", "нелюдів", "фольксштурмістів", були рясно розвішані не лише на конкретних фігурантів справи, але й на всіх українських захисників.
Фейсбучний фанат Шарія
Невідомо, чи прокурори Галичанський і Ваховський координують свої дії з регіональними ЗМІ, які всіляко підтримують їх позицію в своїх публікаціях. А от російські медіа цілком могли звернути увагу на цю історію і "розсмакувати" її належним чином через особистість одного із авторів матеріалів, який є зовсім не чужим для ворожої пропаганди та її приспішників.
Для житомирського видання "20 хвилин" справу про стрілянину в Радомишлі висвітлює відомий місцевий журналіст Руслан Мороз. Він регулярно особисто відвідує засідання і саме його перу належать однозначні тези в текстах, які збігаються з позиціями прокурорів. Нещодавно під час одного із засідань у нього навіть сталась перепалка із адвокатами Ільченка, яким такий підхід у висвітленні справи явно не на руку. Втім, твердження адвокатів про причетність Мороза до активних прихильників забороненої в Україні Партії Шарія дає змогу припустити, що пропагандистські мотиви в діяльності Мороза теж можуть бути присутні.
З відкритих джерел відомо, що Руслан Мороз (справжнє прізвище Руслан Кунавін) – один із відомих проросійських активістів регіону. Відтак його погляд на справу українських військових може бути, м’яко кажучи, не надто об’єктивним. Так, Мороз-Кунавін з 2005 року до недавнього часу був прес-секретарем житомирської обласної громадської організації "Русское содружество". Це одна з численних проросійських структур, створених ще в середині 2000-х задля просування інтересів "руського міра" - святкувань дня Росії, організації проросійських мітингів, просування російських наративів в медіа тощо. За даними зреєстрів, Кунавін досі є членом цієї організації, хоча зараз вона перебуває в процесі ліквідації. Також Руслан Мороз брав участь у компліментарних "експертних" інтерв’ю з представниками УПЦ МП, і навіть отримував від проросійських батюшок орден.
Кунавіна можна впевнено назвати опозиціонером до попередньої влади і прихильником ідеології Шарія: значна частина постів на його сторінці за 2019-2020 роки – це перепости відео проросійського блогера, критика Майдану і проєвропейського вектору розвитку, антипатріотичні меми і конспірологічні теорії. Тож особиста неприязнь до добровольців з націоналістичними поглядами Ільченка і Юрка (останній був активним учасником "Азову" в одному із західноукраїнських регіонів) є очікуваною.
З 2019 року Кунавін-Мороз є членом громадської ради при Житомирській райдержадміністрації. Станом на сьогодні він представляє там нейтральну ГО "Житомирське обласне театральне товариство", яку сам колись заснував. Проте, згідно із даними ЗМІ, у 2019 році він зайняв місце у громадській раді від ГО "Громадська дія". За дивним збігом обставин, вона зареєстрована в сусідньому офісі з житомирською "Партією Шарія".
Сумнівні захисники
Проросійські зв’язки Мороза прослідковуються і в історії із його побиттям в 2017 році за нібито ведення професійної діяльності. Тоді у журналіста викрали техніку і пограбували. Листа на ім’я міністра внутрішніх справ Арсена Авакова із проханням взяти справу про побиття на особистий контроль щодо Мороза писав нардеп-регіонал Юрій Павленко. Інформаційним розкручуванням історії саме як нападу на журналіста з професійних мотивів, судовим супроводом та тиском на силові структури займалась ГО "Успішна варта". Це правозахисна структура партії "Успішна країна" колишнього міністра доходів і зборів Олександра Клименка. "Успішна варта" підтримувала захист різних одіозних персонажів, наприклад, затриманих СБУ підозрюваних у сприянні тероризму Дар’ї Мастікашевої і Василя Муравицького, екс-голови "ЦВК ДНР" Романа Лягіна тощо. До слова, і сам Руслан Мороз на сторінках "20 хвилин" активно висвітлював "справу Муравицького", який, за даними СБУ, отримував гроші від бойовиків "ДНР" за підготовку і публікацію антиукраїнських матеріалів, за що був звинувачений у державній зраді. У публікаціях Мороза йшлось про "переслідування журналіста". Крім того, "20 хвилин. Житомир" цілком лояльно ставиться до одіозного медведчуківського блогера-ведучого Руслана Коцаби, не згадуючи його пропагандистський бекграунд.
Руслан Мороз і Руслан Коцаба
Цікаво, що саме інформаційну підтримку підозрюваного у державній зраді Муравицького закидали Морозу кілька років тому під час скандалу … на новорічних святкуваннях у центрі Житомира. Кілька років поспіль журналіст, який є також актором театру, грав Діда Мороза. Коли пильні городяни побачили проросійського активіста в ролі дитячого аніматора, це мало неабиякий розголос. Олії у вогонь додав і сам Кунавін, який хамив жінкам і займався рукоприкладством.
Варто відзначити, що донедавна юридично супроводжував Муравицького колишній адвокат Мороза-Кунавіна у справі про побиття – Андрій Гожий. Він є цікавою ланкою, яка пов’язує проросійські структури в Україні з мережею аналогічних організацій в Європі. Зокрема, Гожий є керівником українського офісу швейцарської правозахисної групи "Мережа солідарності" (Solidaritätsnetz). Ще під час активного розгляду справи Мороза, "Мережа" розповсюджувала заяви про неприпустимість переслідувань журналістів через професійну діяльність. Утім, варто додати, що та ж Solidaritätsnetz визнала політичним переслідування Анатолія Шарія, а буквально тиждень тому проводила акції в Швейцарії "проти русофобії та фашизму" в Україні, чому невимовно раділи пропагандистські сайти. Гожий також є коментатором внутрішньополітичної ситуації в Україні для пропагандистських російських ресурсів. Наприклад, називає її "в’ялотекучою шизофренією".
***
Враховуючи такий бекграунд, важко припустити, що прокурори Галичанський і Ваховський обрали собі цього одіозного персонажа в якості "помічника", який просуватиме їхню позицію в медіа і формуватиме на їхню користь суспільну думку. Проте якщо взаємодія дійсно існує – то це ставить великі питання про те, а чи самі прокурори навмисне не працюють в інтересах російської пропаганди.
