Чи впливають масовані ракетні обстріли України на ситуацію на фронті та чи існує загроза повторного масштабного наступу на Київ з Білорусі, а також про те, що ЗСУ потрібно для швидкого звільнення окупованих територій – в ефірі Апостроф TV розповів капітан 103 бригади ТРО Олександр Ганущин.
– Як масовані ракетні обстріли України впливають на ситуацію на фронті? Чи відчуваєте ви цей тиск?
– Якби вони могли перемогти нас обстрілами на передовій, то вони б це вже зробили. Тому зараз вони намагаються розхитати нас з тилу. Всі розуміють, навіщо вони це роблять, та сподіваюся, що у них нічого не вийде.
– Міністр оборони Олексій Резніков вважає, що російські війська можуть почати новий масштабний наступ з території Білорусі вже в лютому 2023 року. На вашу думку, які є ризики?
– Хочу почати з того, що ми можемо не тільки захищатися, але й наступати. І дуже вірно каже Залужний, що нам треба формувати "бронекулаки", насичуватися додатковою бронетехнікою, яка може допомогти нам у наступальних операціях. Бо сьогодні українська армія може це робити і ми це доводили на прикладі контрнаступу на Харківщині та Херсонщині.
Якщо нам нададуть таку допомогу, про яку просить Залужний, я переконаний, що ми дуже швидко перейдемо від розмов про захист на будь-якому напрямку до питань нападу, особливо, коли це дозволить погода та дозволять запаси боєприпасів.
Читайте: Нас зараз просто знищують: як живе Херсон через місяць після звільнення
Щодо Білорусі. Ні для кого не є секретом, що частина російських мобілізованих одразу пішла на фронт затикати діри, а інша залишається в Росії. Так як можливостей російських навчальних центрів не вистачає, частину мобілізованих перекинули в Білорусь. І у росіян виникла така думка, щоб там одразу на місці формувати якийсь наступальний потенціал, який може створити проблеми українцям на північному фронті. Очевидно, це мав на увазі наш міністр оборони, і росіяни готуються до цього варіанту вже давно. Але я думаю, що поки це загроза на перспективу, тобто на кінець зими, коли навчена маса мобілізованих зможе стати до лав російського чи гібридного білоруського війська.
А зараз вони дійсно б'ють у тил, намагаються дістати нашу енергетичну інфраструктуру, але як тільки нам дадуть достатньо сил та засобів для формування ударних груп, питання перебування росіян на тимчасово окупованих територіях буде вимірюватися днями, тижнями, місяцями, але точно не роками.
– Залужний казав, що йому потрібно 300 танків, 600-700 БМП, 500 гаубиць, тоді ми зможемо вийти на кордони 23 лютого. Чи це досяжні об'єми?
– Безумовно досяжні. Дивіться, артилерійська бригада – це 72 гаубиці. Мова йде про формування та насичення бойовою технікою 9-10 артилерійських бригад. Тобто це звичайні розрахунки, скільки нам чого потрібно, щоб проламати росіян на відповідних ділянках фронту. Я думаю, що наші західні союзники це розуміють. І оцей публічний заклик, який ми отримали від Головнокомандувача, гадаю, що це вже є якийсь результат певних розрахунків та перемовин, і ця кількість техніки дійсно може якісно змінити ситуацію на лінії фронту.
– Залужний також сказав про підготовку двохсот тисяч російських мобілізованих для повторного наступу на Київ. Як ви оцінюєте загрозу?
– Російський диктатор вимагає від свого міноборони та усіх задіяних до українсько-російської війни результатів вже і одразу. Найпростіший для них варіант, і на початку війни вони саме його застосовували, – це націлитися на українську столицю. От тільки рівень оборони столиці в лютому та зараз – це непорівнянні величини. І я думаю, що ніякі 200 тисяч щойно навчених російських солдат не змінять ситуацію. Але ворог хоче досягти для себе якихось цілей у цій війні і, безумовно, столиця залишається для них ласим шматком. Але я переконаний, як вони подавилися у лютому 2022 року, так подавляться і зараз.
– Яка зараз ситуація на фронті?
– Окупанти поки сточуються навколо головних точок протистояння, а ми невпинно рухаємося вперед. Так, при цьому інколи страждають цілі абсолютно не військові, але для росіян це звична практика, та вони втрачають дуже багато людей щодня та щотижня. Саме тому у них виникають альтернативні сценарії, а саме – масовані ракетні удари по Україні. Але у росіян вже не вистачає часу, навчених офіцерів, мотивованих солдат та техніки, бо якби вони могли застосовувати ту тактику, яка давала їм результати до середини літа, вони б, певно, просувалися якось веселіше. А поки просуваємося ми.
По напрямку Сватове та Кремінної окупанти розуміють, що скоро опиняться у Старобільську. На південному напрямку теж є у них розуміння, що все дуже швидко закінчиться. Інша справа, що це буде не сьогодні і не завтра, але обов'язково буде.
– Якщо брати до уваги прогнози щодо можливого наступу росіян на Київ, чи можемо ми до лютого-березня забезпечити собі більш вигідні позиції на сході та півдні?
– Ми вже просуваємося. Так, зараз трохи заважає погода, тільки випав сніг, але за ним обіцяють дощі. В таку погоду падає можливість оперувати бронетехнікою та підтягувати артилерію, але ми постійно просуваємося. А у росіян є тільки пропаганда про кілька сотень метрів на Бахмутському напрямку, які не несуть ніякого стратегічного навантаження, а швидше є якоюсь відповіддю, а що ж вони там роблять чотири місяці.
Щодо прогнозів по Києву, то нехтувати ми цим не можемо, і в якийсь час доведеться думати про резерви, які будуть захищати Україну на ймовірно новому напрямку з півночі. Але я впевнений, що такі резерви у нас є.
Тому будьмо терплячими. Я певний, що до нового року мапа деокупованих територій суттєво зміниться в український бік.
