В другу річницю повномасштабного вторгнення у Вишгороді відкрили меморіал "Хрест Героїв". Це перший в Україні масштабний проєкт, споруджений під час великої війни. Меморіал присвячений всім українцям, які мужньо протистоять російській навалі і наближають нашу перемогу. Ідея створення такого меморіалу народилася в Олександра Горгана, який з перших днів повномасштабного вторгнення долучився до сил оборони країни. А що стосується реалізації проєкту, то його авторами стали: глава УГКЦ Святослав Шевчук, засновник компанії SAGA Development та фонду імені о. Тита Войнаровського Андрій Вавриш, архітектор Микола Каблука та отець Тарас Валах. Основною задачею задуму було створення місця розради для сімей загиблих захисників. Про те, як було створено цей меморіал, в чому полягає його ідея та як його сприймають українці "Апострофу" розповіли Андрій Вавриш та Олександр Горган.
- Олександре, як до вас прийшла ідея створення Хреста Героїв та чому?
- Я людина не військова, але коли почалося повномасштабне вторгнення - пішов захищати Батьківщину. Навколо Києва тоді точилися запеклі бої і я вперше в своєму житті пережив біль втрати побратимів. Хлопці з мого підрозділу - це звичайні українці, які в перші години після повномасштабного вторгнення пішли до військкоматів, взяли до рук зброю і стали на захист своїх міст і країни. На жаль, багато з них загинуло. Це були найкращі люди і мені досі невимовно боляче сприймати те, що їх більше немає.
На цвинтар я, як і багато хто, ходити не можу, бо там стає ще важче. Тому, у мене був внутрішній запит на місце, де б я міг вшанувати пам'ять загиблих друзів і побути наодинці зі своїми думками.
Пам’ятаю, як на Великдень 2022 року, після звільнення Київщини, я прийшов у храм Богородиці у Вишгороді, який належить до греко-католицької церкви і прихожанином якого я є. Я вийшов у двір і побачив там великий хрест, почав ходити біля нього і відчув наскільки мені стає легше. Ось так і прийшла ідея. Я усвідомив, що дуже багато людей в Україні опинились в такій самій ситуації. І мені хотілося, щоб з’явилось місце, яке для багатьох стане розрадою. Місце, куди можна буде прийти і розділити свій тягар болю і смутку. Я уявив собі хрест на якому буде багато світлодіодів, кожен з яких символізуватиме душу героя. Тоді і назва з’явилась - Хрест Героїв. Я поговорив про це зі священиком Тарасом Валахом і він підтримав мою ідею.
Меморіал Хрест Героїв
- І ви з цією ідеєю звернулись до Андрія Вавриша.
- Так, я звернувся до Андрія. Ми приїхали на місце до храму, Андрій подивився і сказав, що це треба робити масштабніше і глибше. Він обрав місце, поміряв усе кроками, подивився, як цей меморіал буде виглядати з різних точок і наполіг саме на цьому місці. Я спочатку був проти, але Андрій мене переконав.
Андрій Вавриш: "Я побачив, що храм стоїть в далечині і хреста не буде видно людям, тож він не виконає ту масштабну місію, яку на нього покладено. Тоді ми пішли оглядати місцевість поруч. І мені приглянувся простір у міському парку".
- Андрій, чому ви вирішили підтримати ідею Олександра?
- Тому що вона мені сподобалась. Місцем встановлення меморіалу не випадково обрано Вишгород, адже саме на його пагорбах 24 лютого 2022 року було зупинено перші ворожі гвинтокрили, які впали у Київське водосховище. Одна з ключових ідей, яку ми намагалися донести - це те, що з початком війни кожен українець несе свій хрест. Хтось його взяв у 2014-му році, хтось у 2022-му, хтось його несе сьогодні, хтось нестиме завтра, а хтось буде нести через п’ять років. І, звісно, що кожен платить різну ціну. Багато хто заплатив найвищу - власне життя.
Ідея меморіалу “Хрест Героїв” полягає в тому, щоб підкреслити жертовність на яку йдуть українці заради своєї країни. В Євангелії сказано: "Нема більшої любові, ніж бути готовим віддати життя за ближнього свого".
І от це розуміння, що у місця пам’яті і розради з’явився змістовний сенс, дало можливість формувати проєкт. Ми розуміли, що це велика справа, бо вона стосується кожного з нас.
Освячення меморіалу Блаженнішим Святославом
- Як відбувалось втілення ідеї і проекту в життя?
- На мій погляд, такий меморіал мав бути не просто місцем пам’яті, тут мала значення і його архітектура, і прив’язка до місцевості. Ми хотіли, щоб меморіал не просто гарно виглядав, а щоб він був виразним і вдень, і вночі. Для роботи над проектом ми запросили команду Миколи Каблуки. Він талановита людина, великий молодець, хочу підкреслити його надзвичайні здібності і як архітектора, і як світлового дизайнера.
- І форма цього об’єкту постійно розвивалася?
- Так. Микола зробив два варіанти проекту і ми їх показали Блаженнішому Святославу і він вніс своє бачення. Зараз хрест йде від землі, а тут мало стояти просто такі чотири трикутника і хрест можна було побачити лише зверху. А Блаженніший сказав, що ми неправильно відобразили сприйняття хреста. Він пояснив так: Хрест – це не тільки місце, де розіп’яли Ісуса Христа, а це ще дерево життя, як саме по собі явище жертвопринесення і воскресіння. З одного боку це місце найбільшого гріха, а з іншого – місце народження нового життя. Варто пам’ятати, що хрест це символ майбутнього, це можливість побачити сили, енергію для того, щоб рухатися вперед. І тоді ми переробили принципово цей проект. І хрест отримав зовсім іншу реалізацію.
А ще пропозиція Блаженнішого полягала в тому, щоб ми могли зануритися всередину цього хреста, відчути себе частиною цих співпереживань. А вогники на композиції, які постійно тускніють і розпалюються - символізують душі тих, хто загинув і хто живе. Це така апеляція до мільйонів душ, які зараз в цьому беруть участь.
Олександр Горган: "Дружина Андрія сказала з цього приводу прекрасну фразу: "Світло до душі людини потрапляє через її рани". Тобто, мудра жінка словами описала те, що я відчував".
- Скільки часу пішло на втілення в життя цього проекту та хто його профінансував?
- Меморіал створено досить швидко. Ми підібрали для нього місце 10 червня 2023 року, а вже 24 лютого цього року ми його відкрили.
Хрест Героїв освятив Блаженніший. У церемонії відкриття меморіалу взяли участь військовослужбовці, родини загиблих героїв, представники духовенства, держави та бізнесу, були присутніми представники 15 іноземних посольств. Хочу підкреслити, що профінансовано проект фондом імені о. Тита Войнаровського, жодних коштів з місцевого чи державного бюджету на цей меморіал виділено не було.
- Якою була реакція людей на меморіал?
Олександр Горган: "Коли ми втілювали цей проект, то не дуже його афішували з метою безпеки, тому відкриття меморіалу “Хрест Героїв” для 90 % мешканців міста стало певною несподіванкою. Нині щодня дуже багато людей сюди приходить.
Знаєте, люди сприймають меморіал, перш за все, як красиву скульптуру, а потім вже думають про якісь сенси. Мені від цього спочатку було прикро, та згодом я зрозумів, що це життя і тут нічого не поробиш.
Але найбільше мене вразила і розчулила одна ситуація. У вечір перед відкриттям меморіалу, буквально за годину до комендантської, зайшла пара, чоловік і дружина, їм десь за сорок. Спочатку вони так веселились, вау, вау, як все блимає, як все світиться. А потім почали читати кому присвячений меморіал... Я побачив, як їхні емоції змінюються на очах, наскільки вони вбирають у себе зовсім інший настрій. Я бачив як люди перестали веселитися, згодом перейшли на шепіт, а потім просто мовчки ходили і вдивлялися у кожен вогник. Вони повільно пройшли за межі меморіалу і наостанок чоловік розвернувся та перехрестився наче з церкви вийшов. Мене це дуже зворушило".
- Зараз доводиться багато чути про те, що спорудження якихось меморіалів не на часі. Треба дочекатись закінчення війни. Як ви до цього ставитесь?
Андрій Вавриш: "Є речі, які не можуть чекати. Саме зараз ми маємо пам’ятати про те, що ми щодня несемо свій хрест. Ми щодня втрачаємо своїх людей. Не колись, а прямо зараз. Цей меморіал - данина пам'яті і шани кожному, хто бореться за нашу країну. Це місце для кожного, хто шукає розради. І як сказав Блаженніший Святослав: “Щоб пам’ять була у майбутньому, її потрібно будувати сьогодні”.
Олександр Горган: "Я хочу Андрію і його команді подякувати за те, що цей меморіал споруджений саме зараз. Я дякую Андрію, що він взяв на себе клопоти по його втіленню. Думаю, що меморіал стане місцем тяжіння для багатьох людей. Я офіцер і зараз виконую інші завдання, але впевнений, що фонд імені о. Тита Войнаровського буде тут проводити різні заходи. Знаєте, меморіал і ця локація вже живе своїм життям. Я впевнений, що і міська влада буде там проводити заходи на день волонтера, на день захисників та захисниць України. Я впевнений, що ця локація набуде не тільки місцевого, а й всеукраїнського рівня. Коли я стою біля цього меморіалу, то у вогниках бачу своїх побратимів. Я відчуваю, що це світло проникає через мої рани".
