Мобілізаційний закон ще не ухвалено, але пристрасті щодо документу закипіли по-новому. Завершився розгляд законопроекту у комітеті, за підсумками якого з документу виключили демобілізацію. І одразу соцмережі почервоніли від хейту в бік депутатів. Чи можливо в Україні сьогодні провести демобілізацію, яким має бути бронювання від мобілізації та чи варто дозволити мобілізуватися засудженим - в етері Апостроф TV відповів голова Ради резервістів Сухопутних військ Збройних сил України Іван ТИМОЧКО.
- Наскільки доречно зараз виключати демобілізацію з законопроекту і фактично робити службу законодавчо безстроковою?
- Ми маємо розуміти, що будь-які поправки і зміни не є остаточними, допоки закон не проголосований у парламенті. Я впевнений, що багато пунктів ще будуть або змінені, або зняті, або настільки переписані, що втратять своє первинне значення. Тому все ж варто дочекатися голосування. Не факт, що законопроект взагалі буде проголосований, враховуючи увагу до себе. У мене є сумніви, чи депутати зможуть зібратися силами і проголосувати ту редакцію, яку вони допустили до другого читання.
Читайте: Хто з військових зможе звільнитися з армії за новим законом про мобілізацію: повний перелік підстав
Щодо виключення питання демобілізацїі. Треба дивитися правді у вічі. Демобілізація проводиться у двох випадках і абсолютно точно - або після перемоги, або після поразки. А для того, щоб проводити ефективну демобілізацію людей збройних сил на даному етапі, потрібно провести ефективні мобілізаційні заходи. Бо коли ми чуємо розмови політиків, то там лише розмови "давайте демобілізуємо тих і тих". Натомість заміну вони не пропонують, а намагаються мінімінувати це питання, або дати стільки лазівок, що добрати людей на заміну буде надзвичайно важко.
Другий момент. Людей, яких мобілізовують, потрібно ще навчити, підготувати. Тому що на заміну кожному військовому на лінії фронту потрібні підготовлені люди. І для того, щоб провести ефективну демобілізацію чи заміну військ, чи навіть провести масштабні ротації (виведення підрозділу на відновлення тощо) - тих людей мусить хтось замінити. Тобто з одного боку ми бачимо бажання політиків сподобатися. А з іншого ми маємо реальність, яка стоїть перед військовим командуванням - захистити і зберегти країну.
Звичайно, багатьом військовим вже хотілося б бути вдома з сім'єю і жити тим життям, яким ми жили до війни. Але найперше - треба захистити країну.
Не менш важливим є питання підготовки резерву. І тому питання підготовки людей від 18 до 25 років, які мають пройти загальну базову і фахову підготовку протягом трьох місяців в умовах військового стану - це теж добре.
Читайте: Все, крім майна і коханок: які дані внесуть до е-кабінету призовника
Так само, реєстр військовозобов'язаних дасть можливість нам планувати демобілізації у перспективі, оскільки ми будемо знати, скільки людей є в резерві, а скільки в запасі, і кого можна призвати відповідно до їх фаху. Це на жаль, трохи пізно. Але у мене є сподівання на цей закон, який зобов'яже органи влади працювати на підтримку збройних сил і оборони.
Після всього цього ми можемо говорити про якісь ефективні структурні зміни у межах як армії, так і держави в цілому.
- Щодо формування резерву. Нещодавно в Україні знизили граничний вік з 27 до 25, але зараз в мережі активно обговорюється питання, що цей вік можуть понизити взагалі до 20 років. Мовляв, це світова практика. Чи є в цьому сенс?
- В Україні взагалі придатними до мобілізацію вважаються чоловіки від 18 до 60 років і навіть до 65 років, коли мова за вищий генепальський і офіцерський склад. А те що у нас зараз мобілізація починається з 25 років - це та межа, яка дає можливість на даному етапі ефективно боронити Україну.
Але потенційно, наголошую, людський резерв від 18 років. Просто до цього часу у нас була строкова служба. Тепер її немає і буде загальна підготовка, яка буде проводитись разово протягом трьох місяців. А від 25 років - це людина, яка потенційно може бути призвана.
Читайте: ТЦК починають викликати тих, кому вже 25 років
Тому варто маніпуляції відкидати в сторону і роз'яснювати реальний стан речей. 25 років - це зараз та можливість, яка дозволить залучити до армії молодих висококласних людей. В 25 років - людина вже сформована, закінчила навчальний заклад, визначилася з професією, набула сучасні знання і має життєвий досвід. І така людина потенційно може ефективно вплинути на діяльність ЗСУ. При цьому це зовсім не означає, що завтра всіх, кому 25, поставлять в стрій. Це потенційно можливий вік, з якого можуть призивати на військову службу. Бо до цієї категорії також потраплять люди з інвалідністю, або сімейний стан дозволятиме їм не служити, або які працюють на важливих підприємствах і мають бронь. Тобто тут багато нюансів і не варто піднімати хвилю обурення, не розібравшись.
- Доволі дискусійна тема щодо бронювання. До прикладу, футбольні клуби. Міністерство якісь клуби визнало критично важливими для української економіки, а якісь не визнало. Так само йшла мова про бронювання у цирках - це теж дуже збурило населення. Чи потребує існуюча система бронювання змін чи додаткового контролю?
- Прем'єр-міністр вже сказав, що треба переглядати порядки процедури надання броні підприємствам і установам. Плюс війна диктує нові виклики і потреби щодо бронювання тих чи інших фахівців для забезпечення тилу.
Читайте: Цирк поїхав разом з клоунами: в Мінкульті образилися на хейт через бронювання
Моя думка - до тих, на кого буде покладена бронь, варто ставити додаткові завдання на посилення обороноздатності. Мені важко оцінити, наскільки на обороноздатність впливатимуть футболісти. Я ще розумію, якщо мова за якісь центральні клуби, які, до речі, раніше формально були в структурі збройних сил. Але об'єктивно мені важко оцінити доцільність їнього бронювання, оскільки я не знаю порядку їхнього бронювання і визначення їхніх додаткових завдань.
Звичайно, що критерії мають бути одні для всіх. Наприклад, починає підніматися питання, чому 50 відсотків держслужбовців категорії А, Б мають бронювання. Хоча якщо розібратися, то там бронь точно не вплине на обороноздатність. А в держслужбі понад 40 тисяч чоловіків. І таких моментів є багато, які потрібно в окремому порядку постійно розглядати, щоб ефективно відбувалося бронювання.
- Ще один важливий момент - мобілізація засуджених. Комітет ВР з питань правоохоронної діяльності рекомендував дозволити мобілізацію засуджених, проте є деякі обмеження. Зокрема мобілізацію буде заборонено для засуджених за злочини проти нацбезпеки, тероризм, вбивство двох або більше людей, зґвалтування, педофілію та ДТП із смертельними наслідками під впливом наркотиків чи алкоголю. Чи є цей перелік вичерпним, аби на фронт не потрапляли надмаргінальні люди? І якщо вбив одну людину - хіба це вважається нормою?
- Вбивство може бути і з необережності, або без злого умислу. Той же водій, що збив на дорозі пішохода. Але це вже нюанси, а питання в іншому. Як це оцінювати - ув'язнених чи засуджених. Ув'язнені - це одна категорія, а засуджені - це й ті, хто вже звільнений. Тому потрібно дивитися на деталі.
Щодо взагалі підняття теми ув'язнених, то якби у нас чоловіки не ховалися, то, напевно, не виникало б питання мобілізації в'язнів чи жінок.
Інший не менш важливий момент. Для чого брати завжди якісь погані досвіди. В росії поганий досвід є, але у них зовсім інший потенціал в цифрах, щоб в тому плані розгорнутися. Російська пенітенціарна служба мала близько 500 тисяч ув'язнених, і приблизно стільки ж засуджених і звільнених. В Україні мова може йти за близько 40 тисяч зараз. Але якщо відкинути жінок і тих, яких не можна апріорі призвати, і тих, хто не може служити за станом здоров'я - то залишиться близько 5-10 тисяч. І як їх залучати до служби? За амністією чи в порядку укладення певної угоди. Наприклад, засудили людину на 10 років, а контракт вона підписала на три. Як решту сім років йому розраховувати? Тобто дуже багато питань, на які сьогодні немає відповідей.
