Рівний – рівному. Це основний принцип взаємодопомоги, що практикується у ветеранській спільноті. 27-річний уродженець Сєвєродонецька Ельоор Абдулоєв втілює це правило у реальність власним прикладом. Після важкого поранення на сході та втрати кінцівки чоловік навчився ходити на протезі і згодом сам став протезистом. Свою історію чоловік розповів "Апострофу".
Важливе правило бійця
До початку широкомасштабного вторгнення Росії в Україну Ельоор Абдулоєв працював продавцем. На той час можливий початок «великої» війни він не відкидав. Як і свою можливу участь у захисті країни. В 2021 році він пройшов строкову службу в 101-й бригаді ЗСУ, а після демобілізації підписав контракт на резерв з військкоматом. Тоді це стало можливим завдяки прийнятому закону «Про основи національного супротиву», який визначав завдання територіальної оборони, руху опору і підготовки громадян до національного спротиву.
24 лютого 2022 року Ельоор, як і зазвичай, вирушив на роботу до магазину.
«А о 10 годині мені зателефонував побратим і сказав, що все почалося і на мене вже чекають. Я підійшов до директора і сказав, що звільняюся та йду на війну», - пригадує він.
Ельоор захищав Україну на рідному східному напрямку: Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Рубіжне, Привілля, Бахмут, Соледар, Червоний Лиман. Пригадує, що під час першого бою було дуже страшно, але йому дуже пощастило з побратимами, які мали більше бойового досвіду, ніж він.
«Багато чому мене навчили побратими. Одне з найважливіших правил – угледівши ворога, не треба вагатись перед пострілом, потрібно одразу стріляти, бо якщо не ти його, то він тебе», - каже боєць.
А триматися тероборонівцям в перші місяці війни дійсно було не просто, адже ТРО була новим родом військ у складі ЗСУ і забезпечення критично не вистачало.
«Спочатку тероборона була одягнена незрозуміло у що. Усі приходили зі своєю формою. Хтось був і без форми… Коли я тільки-но прийшов, мені дали автомат і два ріжки. Ось і все, що я мав. Потім видали бронежилет. Плити там були хороші, але сам бронежилет уже був пошарпаний і я обв'язувався проводом, щоб він з мене не злітав», - пригадує колишній військовий.
Лише згодом тероборона почала отримувати краще оснащення і проблема забезпечення вирішилась.
Ельоор Абдулоєв
Про ампутацію і фантомні болі
Військовий бив окупантів до грудня 2022 року. Та на початку зими отримав важке поранення під Кремінною.
«Моя група зайшла на позиції. Ми пройшли кілька ділянок, а потім нас вирішили поміняти на «свіжих» людей. І в цей момент я наступив на протипіхотну міну…», - згадує фатальний день військовий.
За нормами міжнародного права протипіхотні міни заборонені, адже це зброя невибіркової дії. Втім, правила не хвилювали окупантів.
Побратими зреагували миттєво і алгоритм евакуації був виконаний чітко: турнікет – знеболювальне – пункт евакуації – пікап – лікарня в Краматорську. Однак в Краматорську медикам нічого не залишалося, окрім як ампутувати чоловікові ногу.
"Мені відірвало стопу і був розрив всіх тканин від кістки майже до коліна. Нема чого було вже рятувати", - зазначає співрозмовник.
Втім, втрата кінцівки психологічно не стала трагедією для Героя.
«По-перше, я розумів, що зараз протезування у нас хороше . По-друге, я був налаштований на те, що життя не закінчується і все в мене попереду», - ділиться своїми емоціями захисник.
Як тільки рани на травмованій нозі затягнулися, Ельоор став на протез. Військовий каже, що навчився ходити без проблем.
«У мене ампутація нижче коліна, тому мені з ходьбою було набагато простіше, ніж тим, у кого ампутація висока. Я встав, спробував зробити два кроки на брусах і зрозумів, що можу спокійно йти. Кульгаючи, але можу! Це було просто неймовірно!”- розповідає боєць.
На протезному підприємстві йому налаштували протез під його зріст і він пішов додому на своїх “двох”.
А от фантомні болі стали справжнім випробуванням на шляху реабілітації і фізичного відновлення.
«Фантоми у мене були дуже сильні у лікарні. Згодом вони почали вщухати. Коли я виписався і приїхав додому, я ще відчував свою ногу. Бувало, що боліло так, ніби струмом било по всій нозі. Я відчував ногу, відчував, що вона в мене є, міг навіть поворухнути пальцями, яких не було. Але з кожним місяцем болю було все менше і зараз я відчуваю тільки п'яту та великий палець», - ділиться Ельоор.
Ельоор Абдулоєв
«Хочу допомагати таким, як і я»
Минав час, військовий відновлювався та набирався сил в родинному колі. Але одного дня він вирішив стати протезистом. Центр «Без обмежень», де боєць протезувався, запропонував військовому роботу.
«Я прийшов зробити протез для купання і мені запропонували піти до них протезистом. Мені було цікаво побачити та дізнатися, як це все працює від початку і до кінця. Але я сумнівався у собі, бо ще не міг цілими днями ходити на протезі і відмовився», - розповідає захисник.
Коли ж Ельоор все ж наважився на нову справу, то вакансії вже не було. Та через деякий час позиція з'явилася знову і з весни 2024 року чоловік впевнено взявся за справу. На його думку, працювати протезистом, коли і сам пересуваєшся на протезі, це і є втіленням принципу «рівний-рівному».
«Я прагну зрозуміти людину, через що протез їй може бути незручний, де він може тиснути і чому. Я ж відчуваю це на собі», - пояснює він.
Та більш за все військовий мріє відчути одного дня радість від перемоги України.
«Ми не готові здаватись. Нас відтісняють, але ми не здаємось», - резюмував Ельоор Абдулоєв.
Отримати допомогу українцям з інвалідністю можна на сайті організації EnableMe Ukraine. Ви можете поставити запитання експерту та отримати безкоштовну допомогуу спільноті EnableMe.
