Аналітика Київського Безпекового Форуму
Червень уже є одним із найважливіших місяців для європейської дипломатії цього року. І його кульмінацією має стати саміт ЄС 18–19 червня. Хоча офіційний порядок денний ще не оприлюднений, але, очевидно, що Україна буде серед головних тем. Йтиметься про ситуацію на фронті, подальшу допомогу ЄС, посилення тиску на росію та перспективи мирного процесу. Можна також очікувати конкретних рішень, зокрема щодо 21-го пакета санкцій.
Останні візити Президента України Володимира Зеленського до європейських столиць, а також його участь у самітах «євротрійки» та держав Північної Європи і Балтії дають уявлення про те, якою Україна бачить роль Європи у майбутньому мирному процесі. Без сумніву, Європа має стати одним із його ключових учасників.
Водночас для України надзвичайно важливим є збереження єдності усього Європейського Союзу. Так, окремі держави відіграють особливу роль у підтримці нашої країни, а їхній політичний вплив і практичні можливості можуть бути визначальними для забезпечення майбутніх домовленостей про припинення вогню та гарантій безпеки. Проте сила Європи полягає саме у її здатності діяти спільно.
Особливо це стосується можливого припинення вогню. Без зовнішніх гарантій будь-яке перемир’я навряд чи буде тривалим, навіть якщо його формально схвалить кремль. Саме тому Україні потрібна не лише підтримка окремих союзників, а й консолідована позиція всього ЄС: чим більшою буде європейська єдність, тим менше можливостей матиме росія для тиску, шантажу та спроб розколоти Захід.
Це ж стосується і санкційної політики. Попри розбіжності між окремими столицями, Євросоюз досі демонстрував здатність знаходити компроміси та ухвалювати спільні рішення. Є підстави сподіватися, що так буде і цього разу під час розгляду 21-го пакета санкцій. Для України важливі не лише самі санкції, а й сигнал про збереження європейської єдності.
Після перемоги партії Петера Мадяра на парламентських виборах в Угорщині в Брюсселі знову заговорили про можливість реформування механізмів ухвалення рішень, зокрема про ширше використання голосування кваліфікованою більшістю у питаннях зовнішньої політики та розширення. Проте такі зміни потребують часу і широкої підтримки держав-членів. Наразі головним завданням залишається ефективне використання наявних механізмів для зміцнення європейської єдності.
Одним із найважливіших питань саміту стане також просування вступних переговорів України. Напередодні, 15 червня, очікується відкриття першого переговорного кластера – «Основи». Це рішення має не лише практичне, а й символічне значення. Воно підтвердить, що процес розширення ЄС продовжується навіть в умовах війни.
Водночас відкриття лише одного кластера не повинно стати самоціллю. Україна та Європейська комісія готові рухатися далі. Тому було б логічно вже найближчими місяцями відкрити й інші переговорні кластери. Це дозволить зберегти динаміку переговорів і підтвердити серйозність намірів ЄС щодо майбутнього членства України.
Можливості держав-членів захищати свої інтереси нікуди не зникнуть: закриття кластерів вимагатиме консенсусу так само, як і остаточне рішення про вступ України до ЄС. Прискорення переговорного процесу не означає відмови від врахування позицій окремих держав.
Варто також відзначити пропозиції канцлера Німеччини Фрідріха Мерца щодо пошуку додаткових форматів залучення України до роботи європейських інституцій ще до набуття повноправного членства. Назви таких ініціатив можуть бути предметом дискусії, однак сама ідея заслуговує на увагу. Якщо подібні механізми допоможуть прискорити інтеграцію України до європейського політичного та безпекового простору, вони можуть стати корисним доповненням до переговорного процесу.
Водночас будь-які проміжні формати мають розглядатися лише як шлях до повноправного членства, а не як його альтернатива. Саме повноправне членство України в ЄС залишається стратегічною метою як для нашої держави, так і для багатьох європейських партнерів.
Відкриття нових переговорних кластерів, ухвалення санкційних рішень і подальша підтримка України матимуть велике значення. Але головним результатом червневого саміту має стати підтвердження політичної єдності ЄС.
Для України це питання не менш важливе, ніж темпи переговорів про вступ. Адже українська євроінтеграція є частиною ширшого процесу – зміцнення безпеки, стабільності та стратегічної спроможності всієї Європи.
