Пів року тому розпочалася Курська операція. І хоч площа, яку контролюють українські військові на території ворога, скоротилася вдвічі, вона може послужити розмінною монетою під час переговорів про мир. Що гіпотетично можемо отримати під час торгів взамін неї - у матеріалі “Апострофа”.
Збройні сили України перетнули російсько-український кордон поблизу міста Суджа 6 серпня минулого року. Таким чином, українське військо сформувало “буферну санітарну зону” для самооборони на теренах Курської області Російської Федерації. На початку, коли спротив ворога був мінімальний, українські війська взяли під контроль близько 1100 кв. км області, проте до кінця 2024-го, після контрнаступу, площа скоротилося більш ніж удвічі - до близько 460 кв. км.
Попри це військово-політичне керівництво держави бачить більше переваг від операції. Так, за даними Генштабу, ворог втратив близько 40 тисяч осіб, з них понад 16 тисяч – убитими. “Курська наступальна операція мала на меті не допустити новий наступ ворога в Сумській і Харківській областях. Ця операція і через 6 місяців виконує зазначену функцію… Операція змусила російських окупантів перекидати значні ресурси до Курської області, послаблюючи їхні позиції на інших напрямках фронту”, - сказано в повідомленні Генштабу.
Побоюючись розбурхати невдоволення мобілізацією всередині країни, для витіснення українських військ Кремль звернувся за допомогою до Північної Кореї. У відповідь диктатор Кім Чен Ин прислав (читай - відправив на м’ясо) 12 тисяч своїх військовослужбовців, тисячі з яких стали добривом. Очевидно, ідея набуття північнокорейцями бойового досвіду на Курщині зазнала краху - із трьох умовних бригад одна знищена, дві - втратили боєздатність. Відтак підрозділи з КНДР відведені з лінії фронту, констатують у Генштабі. Разом з тим, зауважив верховний головнокомандувач Володимир Зеленський, ЗСУ вдалося завдати ударів по “дуже важливих військових пунктах управління” та стабілізувати ситуацію на Харківщині. Водночас відмова від операції загрожує Україні наступом 60 тисяч російських військових.
“Це був воєнно-політичний ляпас Путіну, сигнал для наших союзників, що ми можемо, дайте зброю, - розповідає “Апострофу” генерал-лейтенант у відставці, заступник начальника Генерального штабу ЗС України (2006-2010) Ігор Романенко. - Вони змушені були познімати по батальйону з різних частин, перекинути туди… Поки хоч якусь територію утримуємо, вона свою функцію виконує. Крім того, вони вимушені бити по своїй території, по людях - це дуже важливо і з морально-психологічної точки зору, і впливу на своїх громадян: то було по телевізору, а тепер з вікна”.
То чи виправдала себе операція повністю? “Якщо росіяни звільнили 50% території, то вона на 50% виправдалася, - міркує політолог Віталій Бала. - Але вже раз ми там загрузли, вже відступати нема куди. Треба тримати. Хоча австралійський генерал Мік Раян іншу позицію займає: він казав, що перший етап суперуспішний, мотивація і все продемонстрували, а далі треба відходити, щоб ті сили, які були забрані з Донбасу, не дали можливість просуватися на Донбасі… Ми збільшили територію в Курській області, але зменшилася наша територія на Донбасі… Тобто раз вже ми на Курщині, і росіяни просунулися на Донбасі, безумовно, тепер треба там тримати”.
Можливо, плоди Курської операції нам вдасться пізнати під час переговорного процесу.
Чим готовий поступитися Путні за виведення наших військ
Курська операція стане важливою частиною переговорного процесу, вважає глава держави Володимир Зеленський. “Ви ще побачите, коли ми дійдемо до дипломатичного врегулювання закінчення війни, які умови будуть у рускіх до України щодо Курського напрямку. Це був дуже важливий крок. Я не люблю кидатися такими словами, як “історичний”. Все життя України і боротьба - це напевно історичний шлях, і тому я не буду кидатись цим словом щодо цієї операції. Але вона точно була дуже важливою. І я вдячний всім воїнам, які боронять нашу територію завдяки Курській операції також”, - сказав Зеленський.
У свою чергу Росія прагне повернути собі цю територію. “Головне завдання стоїть, безумовно, перед Міністерством оборони – витиснути, вибити противника з наших територій і, спільно з прикордонною службою, забезпечити надійне прикриття держкордону”, – заявив президент РФ Володимир Путін за тиждень після українського вторгнення.
Проте, як бачимо, досі не вийшло відвоювати територію. “Думаю, він (Путні) буде вимушений поступитися, - каже Романенко. - Чим саме - вилами по воді. Коли почнуться розмови, буде видно. З нашої сторони будуть певні пропозиції, з їхньої теж. У нас, на жаль, дуже багато територій, які ми б хотіли, щоб були звільнені. А актив у вигляді територій тільки один - Курський, на жаль”.
Можливо, США натиснуть на нього для звільнення територій, багатих на поклади рідкісноземельних металів, таки, як літій, цирконій, стронцій тощо. Американський президент Дональд Трамп вже висловив зацікавленість в їх обміні на військову допомогу. Більшість з них залягають на теренах Луганської, Донецької та Дніпропетровської областей. “Рідкісноземельні метали із заяв Трампа - саме на цій території, яка захоплена російською армією. Може, її - за рахунок Курської території, що під контролем ЗСУ”, - коментує “Апострофу” політолог Віталій Бала.
Багато в цьому сенсі, на жаль, залежатиме не від нас, а від Трампа, меншою мірою від Європи, можливо, від Китаю. Хоча Піднебесній, що є лідером у видобутку й переробці таких металів у світі, такий сценарій може бути невигідний, припускає Бала.
Можливо, предметом торгу буде Запорізька АЕС, окупована ворогом з березня 2022-го. “Якщо говорити про можливі переговорні позиції, із тих інсайдерських інформацій, які ми час від часу спостерігаємо в медіа, зокрема, говориться про можливість повернення Україні контролю за Запорізькою АЕС. Це вагомий аргумент, Київ, наскільки я розумію, висуває такий аргумент повернення, правда, без прив’язки до Курська”, - зазначає у коментарі “Апострофу” політолог Віталій Кулик.
Росія не спромоглась переорієнтувати її на свою енергосистему, продовжує експерт, а нам важливо, щоб ЗАЕС повернулася в нормальний режим функціонування в об’єднаній енегосистемі країни.
“І з точки зору ядерної безпеки, і контролю за ядерними об’єктами, ефективності використання цього активу в інтересах української енергосистеми, звичайно, ми були б у цьому зацікавлені”, - підкреслив співрозмовник видання.
Щоправда поки що з боку росіян не спостерігається підготовки до повернення нам контролю над цим об’єктом енергетики, каже Кулик, він припускає: ймовірно, росіяни досі сподіваються у військовий спосіб повернути собі Курську область, без якихось обмінів.
