Напевно, навіть найбільші скептики нарешті переконалися в тому, що глобальне потепління – це не чиїсь вигадки і, тим більше, не світова змова. Так, наприклад, минулий січень став найтеплішим за всю історію спостережень, зокрема в Україні. Більше того, за темпами зростання температури повітря ми, що називається, попереду всієї планети. Про те, що відбувається з кліматом, чому в нашій країні влітку стало так само спекотно як в Африці, а взимку, як у тій же Африці, немає снігу, і чому замість грудня та січня морози у нас тепер у лютому та березні, в інтерв'ю "Апострофу" розповіла кандидатка географічних наук, завідувачка відділу прикладної метеорології та кліматології Українського гідрометеорологічного інституту ДСНС та НАН України Віра Балабух.
- Як змінився клімат в Україні за останні десятиліття?
- Коли ми говоримо про зміну клімату, то маємо на увазі, насамперед, з якою швидкістю відбувається зміна тих чи інших показників і в якому напрямку. Також є такий показник як кліматична норма – це середнє багаторічне значення якогось показника, наприклад, температури повітря чи кількості опадів. І зміна кліматичної норми для нас також є дуже важливим індикатором зміни клімату.
Як правило, під кліматичною нормою мають на увазі середні багаторічні значення кліматичних показників за тридцятирічний період. Останній такий період – це той, що почався у 1991 році і закінчився у 2020 році.
Зараз ми можемо порівняти між собою два кліматичні періоди, які не перетинаються: це 1961-1990 і 1991-2020 роки. Порівнюючи між собою середню температуру повітря за ці періоди, бачимо, що вона суттєво підвищилась.
Зростання температури відбувається протягом усього року, підвищується середня температура за місяць і відповідно за сезон і за рік. Але якщо ми подивимося, як відбуваються ці зміни протягом року, то побачимо, що найбільше зростання характерне для зимового та літнього періодів. Відповідно, середні значення температури літом і взимку в Україні зросли за останні 30 років майже на 1,5 градуса. Якщо подивимось по окремим місяцям, то можемо побачити, що найбільше зростання взимку спостерігається у січні, і в окремих регіонах воно вже перевершило 2,5 градуса, а десь сягає 2,8 градуса і більше. Зокрема найбільше зростання спостерігається на північному сході України – в Сумській, Чернігівській, Харківській областях. В цьому регіоні січень став значно теплішим.
Для зміни температури в Україні характерна така закономірність: у холодний період значно більшими темпами зростає мінімальна температура, що зумовлює зменшення кількості днів з морозом, тривалості зими. Такі тенденції особливо посилились протягом останніх років. Ми це дуже чітко бачимо і цієї зими, коли на значній території України і в грудні, і в січні метеорологічної зими не спостерігали. А ось в теплий період року у нас якраз зростає найбільше максимальна температура. У минулому році влітку температура повітря сягала 35-38-40 градусів і вище, спекотний період з такими аномальними температурами тривав більше місяця. Такі аномальні умови є проявом тих змін, які у нас спостерігаються протягом останніх десятиліть.
Ми також бачимо, що температура повітря не просто підвищується, а спостерігається тенденція до зростання швидкості цих змін. З 80-х років минулого століття кожне десятиліття тепліше за попереднє. Є такий цікавий момент: темпи зростання середньорічної температури в Україні протягом останніх 30 років були майже у три рази вищими, ніж глобальної температури.
Таке підвищення температури призводить до зміни температурного режиму. У нас зменшується тривалість холодного періоду, суворість зими, збільшується вегетаційний період, стає довшим і спекотнішим літо.
- У нас, до речі, зими стали не тільки теплішими, але й майже безсніжними…
- Саме так. Температура – це дуже важливий чинник. Він, як температура тіла людини, вказує на стан кліматичної системи загалом – а це й атмосфера, гідросфера, кріосфера, літосфера і зрештою біосфера.
Збільшення температури в холодний період приводить до того, що у нас на значній території практично немає стійкого снігового покриву, зникли весняні повені, і така тенденція спостерігається уже досить тривалий період.
- А безсніжність – це в нас така нова зимова норма?
- Частково так. Те, що на значній території України уже немає тривалого стійкого снігового покриву, можна говорити, що це стало характерною рисою цього кліматичного періоду. Завдяки досить високій температурі опади випадають переважно у вигляді дощу або мокрого снігу, тож сніг, якщо й випадає, то довго не затримується.
Але це не означає, що кожен рік у нас буде така аномально висока температура. Є імовірність що може бути і дуже холодна зима, і дуже сніжна. Просто таких зим стає значно менше порівняно з попередніми роками. Тож не треба розслаблятися і думати, що у нас весь час буде цвісти сакура як зараз у Києві.
- Чи можна наразі говорити про те, що кліматичне літо у нас триває вже не три місяці?
- Так. У нас збільшується тривалість вегетаційного періоду, літнього періоду. Дуже часто літній період вже починається у травні і закінчується восени. У вересні на значній території України переважають літні температури, а максимальна температура нерідко сягає 30 градусів і вище, як у минулому році.
- Літні температури зростатимуть і надалі?
- Такі тенденції у нас спостерігалися вже протягом останніх десятиліть і вони посилюються. Згідно з даними кліматичних моделей температура повітря зростатиме і надалі, відповідно змінюватиметься й температурний режим, а літо ставатиме більш тривалим і спекотнішим.
- Є також таке спостереження, що грудень та січень зараз доволі теплі, а у лютому та навіть у березні вдаряють морози…
- Ми знаходимось у помірних широтах, і арктичні вторгнення для нас залишаються актуальними. Незважаючи на те, що відбувається суттєве підвищення температури, кількість хвиль з аномально низькими температурами не так сильно змінюється. І якщо говорити про сильні похолодання, то вони взагалі не сильно змінилися – їх кількість залишилась майже такою, яка була раніше.
На тлі доволі високої температури у нас може спостерігатися сильне різке похолодання, коли за добу середня температура повітря може знизитися на десять градусів і більше. І особливо навесні кількість таких хвиль холоду не зменшується, а, наприклад, на Поліссі їх може бути й більше порівняно з попередніми роками.
І це теж проблема, тому що весною, коли у нас так рано починається вегетаційний період, таке різке зниження температури, заморозки завдають шкоди багатьом рослинам. І вони можуть бути і в березні, і в квітні, і навіть в травні.
- З чим це пов’язано?
- Це зумовлено особливостями атмосферної циркуляції, зокрема впливом циркумполярного циклонічного вихору, який у холодний період формується в полярних широтах. Якщо цей вихор дуже потужний, то він не дає можливості арктичним повітряним масам прорватись у помірні широти. Таке явище ми спостерігали у грудні минулого року та в січні цього. Аномально тепла погода в Україні у ці місяці значною мірою була зумовлена саме цим процесом. Цей вихор може руйнуватись, змінювати свою конфігурацію, що приводить до порушення зональної циркуляції. Змінюється напрям переміщення повітряних мас із зонального (вздовж паралелей) на меридіональний. Це приводить до того, що в одних регіонах повітряні маси з південних широт починають рухатись на північ, досягаючи навіть полярних широт. Але з іншого боку ми бачимо протилежний процес, коли арктичне повітря опускається з півночі на південь, і тоді в Сахарі випадає дощ чи сніг, і всі кажуть: "Де ж ваше глобальне потепління?". Саме такий процес ми спостерігаємо зараз, коли руйнування циркумполярного вихору привело до вторгнення арктичних повітряних мас на європейську територію, зокрема й в Україну. Такі процеси можливі і весною, коли атмосферна циркуляція поступово перебудовуватиметься із зимових на літні процеси. І те, якою буде температура повітря весною, значною мірою залежить від того, як швидко відбуватиметься така перебудова.
Загалом посилення меридіональної циркуляції є ще одним проявом зміни клімату. Ці процеси впливають на переміщення циклонів та антициклонів, їхні траєкторії, швидкість, інтенсивність. Відмічається тенденція до зменшення швидкості антициклонів, починають розвиватися так звані блокувальні процеси. Коли антициклон сповільнює свій рух, він також починає сповільнювати рух циклонів. У тому районі, де циклон блокується, він змушений тривалий час знаходитися на одному місці, і тоді ми бачимо величезну кількість опадів, коли буквально за добу-дві може випасти три-, чотири-, а то й п’ятимісячна норма опадів. Збільшується інтенсивність та кількість й інших небезпечних явищ погоди - гроз, граду, шквалу.
Характерною рисою антициклонів є опускання повітря, що приводить до руйнування хмарності, зменшення вологості, відсутності опадів. Влітку це сприяє підвищенню температури повітря, і тоді в тих регіонах, які знаходяться під тривалим впливом антициклону, утворюються посухи. Ми це спостерігали в минулому році. Високі температури влітку значною мірою були пов’язані з тим, що тривалий період переважала антициклональна погода без опадів. Відсутність опадів за високої температури повітря сприяла формуванню сильної атмосферної, гідрологічної посухи, надзвичайної пожежної небезпеки.
Зараз для наших річок характерний маловодний період загалом. І на цей маловодний період ще накладаються особливості атмосферної циркуляції, антропогенне підвищення глобальної температури. В результаті багато маленьких річок пересихають, болота зникають, і маємо велику проблему із забезпеченістю водними ресурсами. Також знижується рівень ґрунтових вод, зникає вода в колодязях, змінюється якість цієї води. Все це ланки одного й того ж ланцюжка. Тобто зміна температури призводить до зміни стану всієї кліматичної системи.
- Тож всі ці природні явища – буревії, повені, посухи – будуть посилюватися у майбутньому?
- Саме так. Клімат на нашій планеті змінювався і раніше. Але всі ці зміни відбувалися протягом тривалого часу, протягом мільйонів років. Зараз зміни відбуваються дуже швидко – за життя одного покоління так, як воно відбувалося за 1500, а то й 2000 років. Є й природні чинники - ми маємо сонячні цикли, на нас впливає Юпітер та інші планети, і орбіта нашої планети теж впливає, але їх загальний внесок у зміну глобальної температури складає десь 0,1 градуса. А те, чого раніше не було на нашій планеті, це індустріальна діяльність людини. Саме тоді, коли почалася індустріалізація, почалась і зміна хімічного складу атмосфери. І найбільш суттєвою вона стала, починаючи з середини минулого століття. В останні роки підвищення температури почало набирати швидкості.
У нас нагрівається не тільки підстильна поверхня, але також і океани – вони прогрілися до глибини 2 кілометрів. Атлантичний океан прогрівся майже весь, у Тихому океані є ще глибоководні ділянки, які ще не зовсім прогрілися, але це теж величезна маса. Якщо дві третини нашої планети – це океани, і вони прогрілися, то, навіть якщо сьогодні ми припинимо викиди парникових газів, це тепло вже нікуди не дінеться, і воно буде віддаватися в атмосферу.
Згадаємо, що Земля рухається із заходу на схід, тож зрозуміло, що те тепло, яке знаходиться над Атлантикою, обов’язково буде до нас приходити.
Минулого року було зафіксовано найвищу за період спостережень концентрацію парникових газів, до того ж був найбільший приріст парникових газів з 2023 на 2024 рік, тобто такий величезний стрибок. Якщо порівняти цю концентрацію парникових газів, яку ми зараз спостерігаємо, з прогнозами і розрахунками, якою вона має бути, щоб зупинити підвищення температури на 1,5 градуси, то бачимо, що ми вже вийшли за межі, тобто ми вже цього не можемо зробити, тому що зростання відбувається значно інтенсивніше, ніж прогнозувалося. Тепер потрібні нові розрахунки, і прогноз може виявитися значно гіршим, ніж раніше.
