Цифрова трансформація — вже не мода, а реальність. Та чи всі українські компанії це усвідомлюють? Яку роль у цьому процесі відіграють ради директорів? І чи готові вони до штучного інтелекту, кіберзагроз та нових викликів, які ще кілька років тому здавалися футуризмом?
Про це говорили з докторкою економічних наук, експерткою з корпоративного управління, комплаєнсу і цифрових трансформацій Оленою Нусіновою.
— Пані Олено, наскільки український бізнес справді готовий до цифровізації?
— Дуже по-різному. Якщо подивитися на великі компанії — особливо у фінансовому чи IT-секторі — там давно йдуть інвестиції в діджитал. Але середній і малий бізнес часто думає: «Це не для нас». А дарма. Бо навіть невелика майстерня може виграти від автоматизації — менше витрат, більше ефективності. Головне — правильно оцінити потреби й масштаб рішень.
— Які найпоширеніші помилки компаній, коли вони йдуть у «цифру»?
— Перша і найтиповіша — не розуміють, навіщо це роблять. Люди часто кидаються автоматизувати, не проаналізувавши, як усе працює зараз. Колись я хотіла впровадити електронні протоколи для загальних зборів — тоді це виглядало як фантастика, а сьогодні це вже стандарт.
Друга — опір з боку команди. Люди бояться, що їх замінять машини. Це нормальна емоція, але якщо не працювати з цим страхом — ініціативи проваляться.
І третя — кібербезпека. Упроваджують ШІ, не маючи базового захисту. Це як тримати сейф відкритим. Раді директорів важливо не просто впроваджувати технології, а й розуміти, як їх захистити.
— Чи готові ради директорів до впровадження штучного інтелекту?
— Потроху готові. Уже є багато директорів, які не бояться нових технологій і бачать у них користь. Але будь-яке впровадження має бути обґрунтованим: яку проблему ми вирішуємо, що це дає бізнесу, яка окупність?
І головне — ШІ не обов’язково має бути складним. Навіть простий чат-бот у клініці — це вже штучний інтелект. Я, наприклад, щодня використовую Copilot — він дуже допомагає з рутинними задачами, хоча стратегічне мислення залишається за людиною.
— А як із законодавством? Чи готове воно до таких змін?
— В Україні поки що немає чіткої регуляції. У Європі вже діє AIAct, а в нас компаніям доводиться самим створювати правила гри. І це має бути не хаотична ініціатива, а частина загального комплаєнсу. Особливо в умовах війни, де ШІ може стати інструментом впливу або навіть загрозою — тут уже йдеться про національну безпеку.
— Кібербезпека. Про це говорять всі, але чи реально щось робиться?
— Має робитися. І саме рада директорів повинна це ініціювати. Що потрібно:
- Мати чітку програму кіберзахисту.
- Слухати звіти з кібербезпеки щонайменше раз на квартал, а не раз на рік.
- Завжди мати «план Б» — що робити у разі кібератаки.
Це вже не технічне питання — це питання виживання бізнесу.
— Компанії збирають усе більше даних про клієнтів. Як з цим працювати етично?
— Дані — це нова нафта. Але якщо нафту можна зберігати роками, то дані постійно змінюються, їх треба перевіряти, оновлювати й добре захищати. Рада директорів має визначити політику з обробки, збереження і навіть — видалення даних. Бо тут уже мова йде про репутацію компанії.
— Які цифрові тренди, на вашу думку, будуть визначальними найближчими роками?
— Назву три:
1. Генеративний ШІ — ChatGPT, Midjourney та подібні сервіси, які вже зараз допомагають у креативі, аналізі та навіть документообігу.
2. Квантові обчислення — поки що це складно, але вплив на фінансове моделювання буде колосальним.
3. Метавсесвіт і Web3 — не варто недооцінювати: це нові інструменти для створення спільнот і клієнтського досвіду.
— І наостанок: що б ви порадили тим, хто лише починає цифровий шлях?
— По-перше — не боятися. По-друге — не діяти хаотично. Дайте команді свободу експериментувати, але не забувайте про баланс: технології — це добре, але люди — ще важливіші. І найголовніше — рада директорів має не просто контролювати процес, а бути драйвером змін. Без натхнення — нічого не буде.
Цифрова трансформація — це не про модні слова. Це про те, як вижити, вирости і бути кращими в новій реальності.
