20 серпня 2024 року Верховна Рада ухвалила Закон “Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій”, яким була заборонена діяльність Російської Православної Церкви (РПЦ) за фактичну співучасть в агресії проти України.
У травні-червні Державна служба з етнополітики та свободи совісті провела дослідження на предмет афілійованості (приналежності) до РПЦ Київської митрополії Української Православної Церкви (УПЦ). За словами голови Держетнополітики Віктора Єленського, цей зв’язок підтвердився – Київська митрополія є частиною РПЦ. Відтак відомство винесло припис, що зобов’язує Київську митрополію вчинити таке:
- забезпечити рішення керівних органів УПЦ про вихід УПЦ зі складу РПЦ;
- забезпечити рішення керівних органів УПЦ про те, що статут РПЦ є нечинним для УПЦ;
- Київський митрополит повинен заявити, що він не згоден з призначенням його членом синоду РПЦ;
- оголосити незгоду з анексією РПЦ восьми єпархій на сході України і в Криму.
Оскільки приписи не були виконані, Держетнополітики оголосила Київську митрополію УПЦ афілійованою із забороненою в Україні РПЦ та подала позов до суду про її припинення. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 30 вересня. “Апостроф” розпитав у першого заступника голови Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Віктора Войналовича про деталі судового процесу та практичні наслідки для вірян.
– Пане Вікторе, чи вдається УПЦ до якихось провокацій, пропаганди на тлі судового процесу?
– Якщо вже ми на релігійну тему, дякувати Богу, таких випадків поки що немає. Принаймні ми не зафіксували на предмет продукування провокацій, залучення вірян до цих речей. Але що стосується таких інформаційних досить серйозних продуктів, які спрямовані на те, щоб замовчати сам зміст конкретних приписів… У дослідженні і в аналітичному звіті за результатами дослідження названі конкретні приписи.
Приписи, які зобов'язують Київську митрополію УПЦ ліквідувати порушення - порушення, сформульовані через приписи. Вони їх мають ліквідувати, усунути ці порушення і надати конкретні аргументовані докази цього Державній службі етнополітики та свободи совісті.
На сьогодні митрополія вирішила йти в іншу формацію: замість того, щоб зайняти конструктивний шлях - вони з часом себе дискредитують і суспільство це зрозуміє - вони пішли на дезавуювання саме змісту конкретики цих приписів і тих порушень. Вони просто замовчують, роблять вигляд, що їх не існує як таких.
Вони активно артикулюють, що активно займаються волонтерною допомогою фронту, категоріям населення, які потребують такої допомоги, що взагалі, а причому тут ми? А чому Українська Православна Церква? А чому не інша церква попала? Такі звинувачення.
– Вони відкидають афіліацію з РПЦ…
– Звичайно.
– А чи є позови митрополита Онуфрія до Держетнополітики, наприклад, у Європейський суд з прав людини?
– До Європейського суду з прав людини справа не дійшла ще, я переконаний у тому, що вони до цього готуються. Але що стосується позову до українських судів, звичайно, їх безліч. Вони досить оперативно працюють.
– Які ваші прогнози?
– Логіка розвитку подій зрозуміла. Вона виходить із закону, який виписує механізм доведення або не доведення афіліації, зв'язків. І там все зрозуміло. Тому вони розуміють прекрасно, вони змоделювали свою тактику поведінки, реакції на дії Державної служби з етнополітики і свободи совісті, які випливають із закону. Тому, звичайно, заготовка по позовах до суду є. Є позов до суду і відкрите провадження на предмет визнання незаконним наказу Державної служби з етнополітики і свободи совісті, яким затверджено результати цього дослідження. А результатом дослідження визнається наявність ознак афіліації Київської митрополії Української Православної церкви.
– А чи потрібні суддям для розгляду питання спеціальні знання з релігієзнавства? Чи може їх забракнути для винесення справедливого вироку?
– Справа в тому, що ми, державні чиновники, представники Державної служби, так і судді, стикаємося з одною такою проблемою. Тобто ми маємо справу з особливою специфічною сферою, яка належить до релігійної. І ми маємо чітко дотримуватися одного конкретного єдиного правила, принципу: ми не можемо втручатися, ми не можемо аналізувати державні органи, ми не можемо давати оцінку їхнім канонічним і іншим релігійним аспектам, які є предметом їхнього внутрішнього релігійно-церковного устрою. А от що стосується всіх інших зовнішніх речей, з якими вони виходять - інституційних, організаційних зв'язків із відомою релігійною організацією, яка в Україні заборонена - Російською Православною Церквою - це предмет так само і досліджень Державної служби з етнополітики і свободи совісті, і, напевно, розгляду суддів.
– Отже, перемогою Держетнополітики в цьому судовому процесі буде ліквідація, я так розумію, Київської митрополії УПЦ?
– Ну, ви вживаєте слово “перемога”... Давайте дочекаємося результату. В цьому разі процес на тому шляху, який говорить, що без рішення суду ми ні про що не можемо говорити. Ми дочекаємося рішення суду, якщо суд фактично визнає правомочність, законність, об'єктивність, обґрунтованість наказу Державної служби з етнополітики та свободи совісті про афіліацію, звичайно, приймається рішення про задоволення позову Державної служби.
– І тоді Київська митрополія УПЦ буде ліквідована як юрособа, чи як?
– Буде ліквідована, безумовно, як юрособа. Тобто ліквідація включає багато складових. Я не можу говорити професійно з точки зору чинного законодавства з позиції суддів, але мова насамперед про ліквідацію як юридичної особи. Позбавлення статусу юридичної особи позбавляє права на будь-які правочині, на будь-які офіційні форми стосунків з державою, укладання договорів оренди, різного роду інші юридичні речі офіційні, які дуже потрібні для функціонування будь-якої регіональної організації.
– Що буде з майном?
– Майно, майновий комплекс – це окреме питання, як доводить практика, рішення суду має містити створення ліквідаційної комісії. Предметом діяльності і роботи ліквідаційної комісії, в тому числі, є майно. Майно має бути передано. Якщо це державне майно, то має бути повернуто державі, якщо це майно приватне - то це окрема ситуація, але це теж предмет розгляду ліквідаційної комісії.
– А для вірян, які можуть бути наслідки?
– Ми не говоримо про закриття храмів, ми не говоримо про припинення будь-якої релігійної діяльності чи проведення богослужінь у храмах. Ми говоримо про юридично витримані, обґрунтовані й доведені судом рішення про відповідність тих правочинів, які будуть результатом таких рішень. Не може митрополія, як не юридична особа, позбавлена цього права, – не може користуватися орендою державного, комунального майна. Тобто ці всі договори мають бути припинені. Власне, у зв'язку з цим і всі можливі наслідки цього. Але це не йдеться про закриття храму, ні в якому разі.
– Насамкінець, принагідно дозвольте запитати, чи відомо вашому відомству число загиблих військових священиків з початку повномасштабного вторгнення через бойові дії? Ви ведете облік?
– Розумієте, це не є, власне, функцією, компетенцією [Держетнополітики] – це по-перше, а по-друге, це надто складно. Але є різного роду такі незалежні громадські безпосередні структури, які моніторять саме цю проблему. Десь понад 60 священнослужителів з лютого 22-го року, в тому числі й Української Православної Церкви.
