За останні три роки в Донецьку День перемоги помітно поступився в масовості святкуванню так званого "дня республіки" 11 травня. Начебто – і заходи, і парад, і "безсмертний полк", і музика військова, і 50 грам фронтових наливають біля пам'ятника "Твоїм визволителям, Донбас!" Але, здається, 9 травня перетворилося на своєрідну "премедикацію" для 11-го. На один вітальний білборд до Дня перемоги припадає три "З днем республіки". Ходи ветеранів у міському парку культури і відпочинку (колишній "Ленком") вже немає, як і справжніх ветеранів. Зате багато людей. Хтось сам прийшов, когось примусили. Телекартинка чудова. "Усі громадяни ДНР в єдиному пориві..."
Кореспондент "Апострофа" в Донецьку побачив, як відзначали свято в окупованому місті.
9 травня в окупованому Донецьку в цьому році мало чим відрізнялося від минулорічного (і позаторішнього) святкування. Усе ті ж обличчя, той же дощ. Натовпи вздовж вулиці Артема, танки, зенітки, гармати, що йдуть на північ. Блискавичний і надприбутковий одноденний бізнес на стрічках, кульках і прапорцях. "Діди" на паличках, що так само продаються в супермаркетах по 200 рублів – для тих, у кого немає рідного "діда" для участі в ході "безсмертного полку".
Косплей
У переповненому тролейбусі зустрілися дві колеги. Обидві їдуть на парад до Дня перемоги.
- Ви їдете з власної волі? – поцікавилася одна в іншої. Подруга зітхнула й іронічно посміхнулася:
- Так само, як і ви.
З подальшої розмови стало ясно, що дами-бюджетниці воліли би провести вихідний день якось інакше. Але на роботі начальство поставило питання руба: йти на парад або звільнитися.
- Прямо так і сказав, - поскаржилася на керівника одна. – Був один варіант – вийти на зміну. Але у нас мало не побилися, кому виходити. Краще працювати, ніж їхати і дивитися одне і те ж...
У іншому кінці тролейбуса зчепилися "молодість" і "життєвий досвід".
- А я вам кажу, що принципово ношу георгіївську стрічку ось вже два роки, не знімаючи! – сичав "життєвий досвід". "Молодість", у якої георгіївська стрічка була сплетена в химерну квітку, прикрашену кольоровими стрічками, злякано відступала під натиском патріотизму. Пару хвилин тому вона мала нещастя сказати, мовляв, символи нині інші, та й пам'ять ветеранів-переможців треба шанувати іншим чином, без перетворення на шоу. "Життєвий досвід" заперечив – і зав'язалася дискусія.
- Мама, це косплей? Костюмована вечірка? – голосно запитав підліток років тринадцяти, вказуючи в тролейбусне вікно на зупинку. Там стояли жінки і дівчатка, одягнені у гімнастерки і кирзові чоботи, з планшетками через плече.
- Косплей, синку, - відповіла мати і відвернулася.
Здається, за кількістю переодягнених у військову форму жителів Донецька шахтарська столиця переплюнула всі минулі Дні перемоги. За кілька днів до 9 травня донеччани шукали гімнастерки і тільняшки напрокат, шили камуфляж на дітей 2-3 років, кріпили до них дідівські медалі. З такими дітьми фотографувалися всі кому не лінь під горді погляди батьків.
Не в ногу
Традиційно глядачі параду вишикувалися вздовж вулиці Артема – від головпоштамту до бібліотеки Крупської. У руках – бузок, який недорого продавали біля площі Леніна. Там же брали червоні прапорці по 50 рублів і бантики по 30.
- Пропустіть, пропустіть! – молода жінка з піврічним немовлям на руках протискалася через натовп охочих подивитися парад. Її чадо, одягнене в гімнастерку, злякано дивилося на натовп і готувалося заревіти від страху.
- Пропустіть жінку, нехай дитина подивиться! – розганяв натовп якийсь активіст з пов'язкою "ДНД" на руці. Натовп вздовж вулиці Артема не розігнався, але жінку пропустив. Дитина нарешті заплакала. З неба почав накрапати дощ.
- Ідуть! – захоплено закричав хлопчик років шести, що сидів у батька на шиї. Спочатку проїхав так званий "міністр оборони" Володимир Кононов. За ним пішли "коробочки" - курсанти, спецназ, МНС.
Парад репетирували кілька днів. За чутками, солдатиків ніяк не могли навчити ходити в ногу. У підсумку на параді 9 травня рівність ладу на марші витримали тільки кадети військового училища. Решта злегка запліталися ногами і збивалися. Найрозумніші хором ритмічно відраховували кроки: "Раз, два, три!"
- Щось я прапори не впізнаю, - скаржився один бойовик другому. – Хто йде – взагалі незрозуміло. О, жінки йдуть! Жіночий полк, чи що, сформували? Ура-а-а!
До речі, пані крокували краще багатьох вояків чоловічої статі.
- Без Гіві і Мотороли парад вже не той! – сумно констатував громадянин, що мокнув під дрібним дощем, який розігнав багатьох глядачів параду і ходи "безсмертного полку" головною вулицею Донецька. На його репліку відгукнулися двоє в камуфляжі:
- Ну що ж тепер паради скасувати? Он, їх портрети несли на "безсмертному полку"...
Микола Другий і "Рапіри"
На площі Леніна гуляли кілька бійців із загону "Спарта". Рваний і вицвілий прапор з літерою "М" у центрі красномовно свідчив про нелегке життя бойовиків, чий комбат в жовтні минулого року невдало покатався в ліфті. Від колишнього обожнювання "спартанців" не залишилося і сліду. Одиниці підходили і просили сфотографуватися. Інші або не впізнавали, або впізнавали... і не підходили.
У центрі площі нащось поставили невеликий реактивний літак, розфарбований у кольори так званої ДНР – червоний, синій і чорний. Трохи нижче, біля колишнього "Макдональдса", чоловіки з обличчями маргіналів встановили величезну ікону з ликом канонізованого імператора Миколи II. Її дисонанс з радянськими прапорами і пам'ятником Леніну різав очі.
На лавочках біля площі відразу після параду розпочалося святкування Дня перемоги: дзвеніли чарки, пахло ковбаскою і рибою. Навіть дощ не заважав. При цьому "безсмертний полк" все йшов і йшов вздовж вулиці Артема.
Колись до Донецька на 9 травня приїжджав Йосип Кобзон, це додавало святу масштабності. Але Кобзон вже два роки не їздить. Замість нього приїхала рок-співачка Юлія Чичеріна, яка спостерігала за парадом з головної трибуни поруч з ватажком донецьких бойовиків Олександром Захарченком. Перед співачкою проходять танки – в самому початку котиться Т-34, який вдалося запустити буквально дивом. Решта – Т-72, ревуть і страшно смердять соляркою. На пофарбованих свіжою фарбою "Катюшах" – бутафорські ракетні снаряди. Везуть гаубиці Д-30 – їх звуки пострілів добре знайомі донеччанам. Саме їх гучне відлуння ще в лютому розносилося над містом, поки гармати безжально намагалися знищити Авдіївку. САУ "Гвоздики", гармати "Рапіри", системи "Стріла", важкі міномети – усе це пройшло перед донеччанами, підтверджуючи, що кінця війни ще довго не слід чекати.
Завершальний акорд святкування – пісня "Хотят ли русские войны". Під акомпанемент дощу глядачі і парад розійшлися по домівках.
