Глава МЗС РФ Сергій Лавров заявив про те, що новими бомбардуваннями і обстрілами на ситуацію в Україні не вплинути. Про те, чому Росія відкрито визнає свою участь у війні з Україною та не буде за це покарана, і яким чином Кремль буде дестабілізувати ситуацію в анексованому Криму, на окупованому Донбасі і підконтрольних Києву територіях, в бліц-інтерв'ю "Апострофу" розповів військовий експерт ОЛЕГ ЖДАНОВ.
- Лавров заявив, що новими бомбардуваннями і обстрілами ситуацію в Україні не змінити. Якою буде російська тактика найближчим часом у зв'язку з такими заявами і як Москва буде поводитися напередодні Дня Незалежності України?
- Заяви Лаврова й тактика дій на Донбасі - це дві паралельні лінії. Своїми заявами Лавров просто описав дії на Донбасі. Він не цензурує свою заяву і сміливо, відкрито говорить, що бомбардування були, обстріли були і новими нічого не вирішити. Це говорить про те, що Російська Федерація не планує масштабних бойових дій на Донбасі. При цьому він не соромиться у висловах, оскільки розуміє, що наше політичне керівництво ніколи в житті не подасть позов проти РФ за агресію і збройне вторгнення. Тому його слова не можна буде використовувати як доказову базу у разі подання такого позову у міжнародні суди.
- Що заважає нам подати такий позов?
- Тому що політична і економічна залежність нашого президента від російського настільки висока, що ми всією країною не можемо переконати Петра Олексійовича, що у нас війна з Росією. Всередині країни він говорить, що в нас вітчизняна війна з РФ, а на міжнародній арені Україна досі не визнала збройний конфлікт офіційно. Навіть [спецпредставник США з України Курт] Волкер просто показує пальцем і говорить: "У вас війна, гаряча війна". Зрозуміло, якщо війна, то повинен бути й ворог, і має бути зрозуміло, з ким ми воюємо. Нас підштовхують до визнання факту збройного міжнародного конфлікту. На жаль, поки такого немає, тому Лавров розуміє, що він може говорити відкрито і не ховатися.
Що стосується тактики Росії напередодні Дня Незалежності України, то вона не зміниться. Все буде продовжуватися в рамках позиційної війни. Кількість обстрілів із наближенням свят буде збільшуватися. Цілком можливі провокації у вигляді атак на наші опорні пункти. З точки зору політики щоразу потрібно здійснювати максимальний тиск, щоб завдати максимальної шкоди - на лінії фронту буде 8-10 убитих.
Тут, на підконтрольній Києву території, деякі наші колишні й нинішні політики починають розповідати, що треба прощати, миритися, краще поганий мир, ніж хороша війна. Таким чином суспільство намагаються підвести до того, що треба миритися. Мовляв, побили вони нас, але треба миритися.
Ось у такому ключі будуть розвиватися події навколо Донбасу до тих пір, поки Захід не втрутиться у цю ситуацію і не займеться її стабілізацією шляхом зовнішнього тиску.
- Якщо підсумувати наміри РФ, то на фронті вони будуть загострювати ситуацію, а на підконтрольній Україні території - всіма силами просуватимуть ідею миру будь-якою ціною?
- Так. Абсолютно правильно.
- Буквально сьогодні група "Інформаційний опір" оприлюднила інформацію про те, що Росія планує здійснити кампанію, яка створить видимість масових утисків російськомовних громадян України. Чи може це бути одним з компонентів великої російської так званої спецоперації "мир за будь-яку ціну"?
- Абсолютно вірно. Це все йде в одному контексті. Зараз ведеться диверсійна діяльність, мета якої - організувати тривалу кампанію, яка спрацює потім і надовго.
Наприклад, у Криму є російська програма з будівництва житла для колишніх військовослужбовців. Будуються будинки, і туди переселяють військовослужбовців РФ для постійного проживання.
- А що це їм дає?
- Перш за все, колишні військові - це більш організована і свідома частина населення. Якщо постане питання про проведення референдуму щодо Криму, якщо ми вирішуємо мирним шляхом це питання, то всі, хто служив в структурах РФ, є проросійськи налаштованими людьми - вони проголосують на користь Росії. А якщо силовий варіант, то формувати ополчення для захисту свого будинку набагато простіше з колишніх військових, і воно буде більш боєздатним. Це дуже серйозна програма, яка закладає величезну бомбу.
Переселення російськомовних і роздмухування міфу, що україномовні ображають російськомовних - це розкол країни. Чим глибша криза, тим більше суспільство радикалізується і тим більше розкол у суспільстві.
- Виходить, що немає особливої потреби влаштовувати теракти в Києві, а можна поступово формувати точки напруженості?
- Так. При цьому формувати громадську думку на свою користь. Наприклад, тією ж кількістю загиблих. Вони постійно говорять, що там воюють трактористи й шахтарі. Мені в Facebook росіяни пишуть: "Ви самі своїх же і вбиваєте, чому ЗСУ розстрілюють мирне населення, яке взяло в руки зброю і бореться за свої права". Ось так ідея розігнана в Росії. Таке ж можна зробити і тут.
Потім, коли набереться критична маса, їх можна виводити на вулицю. З'являється якийсь політик з опозиційно-проросійських партій та виводить людей на мітинг. Оргядро є, є кістяк, потім купа роззяв, а далі теорія, яку описали ще у 70-ті роки американці - теорія управління масами.
- Далі "загиблий хлопчик"...
- Так, пішов мітинг із гаслами: "Росія - наш брат, друг, товариш. Треба миритися, прощати. Який Захід? Навіщо вам ця Америка?"
- Як ви вважаєте, наскільки ймовірний такий сценарій і які будуть його наслідки?
- Ймовірність цього сценарію повільно, але впевнено зростає. Реалізація такого сценарію призводить до громадянської війни. Чим більший розкол у суспільстві, тим вище ймовірність громадянської війни. Ми почнемо тут стріляти один одного. Тому що керівництво країни все спускає на гальмах і не протистоїть такій інформаційній експансії. Нічого не робиться. Головне завдання керівництва - не розгойдуйте човен, а то Путін нападе. Потім йдуть розпил бюджету і прохання про допомогу: "Дайте грошей - у нас війна".
- Скільки часу Росії знадобитися, щоб підготувати цей процес?
- Я скажу, що проектної потужності вже досягнуто. Залишилося питання лідера і вливання грошей в цю ситуацію. Чому? Я розумію, що зовнішньополітична ситуація для України складається не найкращим чином - Захід втомився чекати реформ.
