У четвер, 9 січня, на сторінці міжнародної журналістської слідчої групи Bellingcat у Twitter виклали відео, на якому видно, як ракета нібито збиває український літак Boeing рейсу PS752. Розслідувачі підтвердили, що вибух у повітрі відбувся над Парандом – передмістям Тегерану. Про те, чому випадок із загибеллю PS752 буде резонувати із катастрофою МН17 2014 року, а керівництво Ірану уже зараз поводиться так, як Кремль, "Апострофу" розповів заступник директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Михайло Самусь.
Зараз у Facebook панує нервова обстановка, шириться наратив, що Володимиру Зеленському треба виступати щогодини із якоюсь заявою. Я з цим не згоден. Я вважаю, що зараз відбувається серйозна робота зі збирання фактів, це є дуже важливим і визначить подальший успіх.
Якщо розцінювати діяльність Володимира Зеленського, то з точки зору позиції головнокомандувача, з суто військової точки зору, він діє абсолютно вірно, оскільки будь-яке рішення командира має ґрунтуватися на об'єктивній достовірній інформації розвідки.
Учора ввечері Bеllingcat зробили відео-публікацію, яка нібито стосується збиття літака "Міжнародних авіаліній України". Але пост у Twitter не є підтвердженням того, що Іран збив ракетами ЗРК "Тор" український літак. Це лише публікація ЗМІ й аналітичного центру. Для того, щоб верховний головнокомандувач приймав рішення, потрібна інформація, підтверджена технічними засобами розвідки.
Заяви США, Канади та Великої Британії, які були оприлюднені вчора, ґрунтувалися якраз на основі інформації технічних засобів розвідки, якими володіють відповідні країни. Тому ця інформація є об'єктивною. Україна не має таких засобів розвідки – супутників чи стратегічних безпілотних літальних апаратів чи інших радіоелектронних засобів, які могли б надати нам інформацію стосовно пусків ракет із ЗРК в районі Тегерану. Президенту могла б надати інформацію агентурна розвідка, однак на її основі навряд чи можна робити остаточні рішення – для них потрібна технічна інформація. Тому Володимиру Зеленському варто зараз отримати максимальну кількість даних від наших союзників, які б підтвердили, що іранський ЗРК збив український літак, і після цього ухвалювати рішення.
На основі публікацій Bеllingcat не можна робити жодних державних рішень. Так же як, я впевнений, суд в Гаазі щодо МН17 не буде виносити рішень, спираючись на публікації Bellingcat в Інтернеті. Суд буде виносити рішення на основі об'єктивної інформації, проведеної офіційними розслідувачами, в тому числі й інформації розвідувальних органів відповідних країн. Інформація Bellingcat може братися до уваги як додаткова. Але я не впевнений, що президент США буде приймати рішення щодо нанесення ракетного удару по будь-якій країні світу, виходячи з інформації, наданої цими розслідувачами, а тим більше опублікованої в Інтернеті.
Місце катастрофи малазійського Boeing МН17
Ситуація зараз дуже чутлива, тому рішення України мають ґрунтуватися на достовірній інформації. Ніякого поспіху допускати не можна. Не можна виходити із заявами, здійснювати якісь кроки, які ґрунтуються на публікаціях в Інтернеті чи заявах блогерів.
А тепер про поведінку Тегерану. Я бачив публікації, в яких Іран відмовляється від збиття літака. Тобто він себе веде абсолютно за калькою Кремля – Путін також відмовляється від причетності Росії до збиття МН17. Ці дві катастрофи будуть перегукуватися як в інформаційному, так і в політичному плані, а також під час судового процесу. 9 березня розпочнеться судовий процес у Гаазі. І я думаю, під цей термін буде апогей кейсу щодо українського Boeing в Ірані. Ці справи будуть іти навіть не паралельно, а в синергії – і в інформаційному, і в політичному, і в судовому аспектах. Тут варто орієнтуватися виключно на достовірну інформацію і не робити зайвих рухів, які заподіють шкоди і послаблять наші позиції.
Українська позиція має полягати в тому, що і Іран, і Росія діяли за схожими сценаріями. Єдина відмінність: Тегеран несе більшу відповідальність, бо там чітко усвідомлювали, що знаходяться у стані конфлікту із США, коли наносяться ракетні удари. Він був зобов'язаний закрити повітряний простір, у всякому разі аеропорт в Тегерані – точно, адже ракетні удари уже відбулися і системи ППО знаходилися у підвищеному ступені готовності. Кейс МН17 схожий, хоча тоді Україна не мала закривати повітряний простір, оскільки ніхто навіть не міг собі уявити, що Росія заведе ЗРК на територію України і продовжуватиме агресію в повітряному просторі нашої країни. Тому я вважаю, що ці процеси будуть дотичні. Сила нашої позиції має будуватися на тому, що ми ґрунтуємося виключно на достовірній інформації.
Навіть якщо Іран буде стверджувати, що напад був спрямований не проти українського літака, а якоїсь іншої цілі, Україна може розглядати збиття як агресію, воєнну дію проти України, оскільки повітряне судно, як і морське, є територією України. Тож Київ може класифікувати атаку як акт агресії. І в цьому плані варто діяти у тісній співпраці з нашими союзниками – США, Канадою і Великою Британією. Це дуже чутливе питання: як подавати збиття – акт агресії, воєнний злочин? Чи варто відкривати ще один кейс в міжнародних судах?.. Для початку у ці дні варто забезпечити достовірну доказову базу. Зараз кожна година після катастрофи значить дуже багато. Ефективність зараз вимірюється не тим, скільки заяв зробить президент, а скільки інформації отримає Україна в Ірані.
