На Андріївському узвозі в Києві у вівторок, 29 листопада, відкрили фасад нового приміщення Театру на Подолі. Споруда, яку в соціальних мережах вже встигли обізвати "саркофагом" і "крематорієм", викликала неоднозначну реакцію в суспільстві. Більшість киян обурилися тим, що, на їх думку, будівля псує вигляд однієї з улюблених вулиць. Інші підтримали проект харківського архітектора Олега Дроздова, назвавши його сучасним і функціональним. Київська правозахисниця Олена Єскіна, яка бореться за збереження історичного вигляду столиці, належить до перших. Активістка поділилася думкою з "Апострофом", чому таку будівлю не можна було будувати на Андріївському і чим це тепер загрожує.
Побачивши сьогодні наживо цей будинок, я зовсім не змінила думку про нього. Навіть він мене вразив ще більше, оскільки він жодним чином не вписується в історичне середовище Андріївського узвозу.
Є порушення законодавства, оскільки щодо цього проекту не була витримана загальна процедура затвердження. Містобудівна рада його не підтримала: він розглядався на раді, були певні зауваження, ці зауваження не були враховані, і проект повторно на цю раду навіть не виносився. Науково-методична рада при Міністерстві культури теж не розглядала цей проект. На цю раду його побоялися винести, оскільки знали, що буде величезний скандал і ніхто його не допустить для Андріївського узвозу. Причому є ще рада при Спілці художників в Україні, при Укрреставрації і так далі, але нікуди цей проект на обговорення не виносився.
Також він не був винесений на громадські слухання. Кияни не знали, що насправді там планують побудувати, оскільки перед цим демонструвався зовсім інший проект, кардинально інший. І оскільки будинок був закритий, ніхто не знав, що відбувається всередині. Проекту фасаду, який би мав висіти на дошці, там не було. Натомість там було щось незрозуміле, але точно не проект фасаду. Ніхто з активістів, які турбуються про місто й те, що зокрема відбувається на Андріївському узвозі, не мали змоги дізнатися і навіть не підозрювали, що може бути ось така заміна цього проекту. Крім того, територія всього Андріївського узвозу входить до комплексної пам'ятки містобудування "Замкова гора – Андріївський узвіз", також до державного історико-архітектурного заповідника "Стародавній Київ". І це також висуває певні вимоги до будівництва.
Я дуже рада, що театр отримав нове приміщення. Не багато подібних театрів мають свої приміщення. Це величезний плюс. Але це жодним чином не стосується оформлення фасаду цього будинку, який псує історичне середовище центральної частини міста. Хто б там не говорив, що це – шедевральний проект, хто б не наводив інші подібні проекти в інших столицях, але на Андріївському узвозі цей будинок виглядає жахливо. Я нічого не маю проти проекту. Сам проект мені подобається, якщо б він був розміщений у сучасному архітектурному середовищі – десь на лівому березі чи в іншому місті, де сучасна архітектура. Тоді відношення до нього було б зовсім іншим. Якщо театр бажав саме цей проект, то вони могли б вести перемовини з містом стосовно іншої локації. А якщо їм принципово було знаходитися саме на Андріївському узвозі, то тут, вибачайте, існує закон про охорону культурної спадщини і певні вимоги до будівель.
Новий будинок театру вніс певний дисонанс. Він не сприймається киянами, які люблять своє місто і які відчувають його атмосферу. Дійсно, у різних людей є різні смаки. Але є законодавство, і є певні професійні критерії до існуючих об'єктів і до того середовища, де вони розміщуються.
Я буду дуже рада, якщо якимось чином цей фасад буде пристосований до існуючого історичного середовища. Але я не знаю, наскільки це технічно можливо зробити.
Киян обурює зовсім інше. Якщо є закон, він є обов'язковим для всіх. Наприклад, декілька років тому був скандал, коли Ахметов збирався будувати на Андріївському узвозі готель, який не вписувався в історичне середовище. І не дали йому будувати. А чим цей проект відрізняється? Тим, що це будинок театру? Але умови мають бути рівними для всіх. Якщо є законодавчі обмеження для середовища, якщо Андріївський узвіз є пам'яткою, то, звісно, усі вимоги мають бути дотримані – і все. Кияни тому і обурені. Якщо б цей проект був принаймні висунутий на громадські обговорення, якщо б він пройшов науково-методичну раду при Мінкульті, містобудівну раду, врахував би їх зауваження, якщо була б якась громадська дискусія, і цей проект був би відкоригований відповідно до професійних зауважень, якщо б архітектор, автор проекту пішов би назустріч киянам (бо це стосується кожного киянина, це громадський простір, це не справа одного театру), якщо б відповідно до законодавства ця процедура була б дотримана, не було би жодного скандалу, усі були б задоволені. Підкоригували би трошки фасад – і все. А так, як це відбувалося колись – так це відбулось і зараз. Ніхто ні про що не знав. Хтось здогадався, розгорівся скандал – відкрили фасад, а там зовсім не той проект, що мав бути. Звісно, виникло обурення, оскільки таке на Андріївському узвозі ніхто не сподівався побачити.
Але якщо Ахметов побачить, що ось такий театр побудований, то це вже буде прецедент для того, щоб продовжувати зводити такі будинки на Андріївському узвозі і далі. Які будуть аргументи у громадськості після цього театру? Що не можна такі споруди будувати? Театру можна, а Ахметову – не можна? Я дуже боюся, що спорудження такого театру на Андріївському узвозі стане кроком для наслідування цього прикладу.
