Після заборони в Україні "ВКонтакте" і низки інших соціальних мереж з російською пропискою влада вирішила продовжити генеральне прибирання у вітчизняному сегменті інтернету. Цього разу під приціл парламентаріїв потрапили сепаратистські сайти, які поширюють відверто антиукраїнську інформацію, але знаходяться у вільному доступі користувачів з будь-якої точки України. На які сайти чекає друга черга блокування і наскільки ефективні такі методи стерилізації інформаційного простору, розбирався "Апостроф".
Сепаратисти в мережі
Про необхідність заблокувати слідом за "Яндексом", "ВКонтакте" і "Одноклассниками" ще й сепаратистські ресурси заявила перший заступник голови Верховної Ради Ірина Геращенко. "У мене є велике запитання: чому сепаратистські сайти вільно працюють в Україні? Наші журналісти посилаються на них, до речі. Звичайно, є питання до РНБО, чому це питання не розглянули під час правильної абсолютно дискусії щодо російських сайтів, які працювали. Очевидно, що ми будемо направляти відповідні запити від народних депутатів до РНБО, до профільних міністерств", - зазначила вона.
За її словами, сепаратистські сайти "малюють ворожий образ України", а отже, не повинні бути джерелом інформації для українців.
З початком війни на Донбасі й окупації Криму в українському інформпросторі дійсно з'явилася безліч ресурсів, які представляють "альтернативну" точку зору, "допомагаючи" простодушним громадянам розібратися в ситуації в Україні. На цих ресурсах активно використовується термінологія гібридної війни, розроблена за поребриком: "хунта", "карателі", "тимчасово окупована Україною територія" тощо. Наприклад, "Донецкое агентство новостей" або "Луганский информационный центр". Чого тільки варті заголовки цих ресурсів: "ЗСУ обстріляли Авдіївський коксохімічний завод" або "Правосеки" вербують до своїх лав молодь Сєвєродонецька". Сайти, звичайно, розраховані на пропаганду серед українців, які проживають в окупації, але нічого не варто стежити за "новинами" "молодих республік" і жахатися від свавілля "карателів" жителям Харкова, Дніпра чи Києва.
Сайти антиукраїнської спрямованості працюють не тільки на окупованих територіях. Наприклад, в Одесі місцеве інтернет-видання "Таймер" неодноразово потрапляло в поле зору українських спецслужб. Сайт пов'язують з екс-нардепом Ігорем Марковим, який оголошений МВС в розшук, але активно роздає інтерв'ю на російському телебаченні. Журналісти ресурсу називають бойовиків "ополченцями" і не соромляться тиражувати інтерв'ю ватажків Л/ДНР.
Очевидно, що, якщо влада пішла шляхом стерилізації українського інтернету, подібні ресурси треба було блокувати навіть раніше, ніж російські соціальні мережі. Але, мабуть, в РНБО вирішили освоїти для початку більш легкий шлях, адже у випадку з тими ж "Одноклассниками" все гранично ясно: російська соцмережа – геть з України. А для того, щоб визначити, сепаратистський контент на сайті чи ні, необхідно проаналізувати інформацію.
На думку голови Інтернет-асоціації України Олександра Федієнка, для виявлення сепаратистських ресурсів у мережі необхідно розробити методику. "Ми розуміємо, і про це вже було неодноразово сказано, що без комплексного підходу блокувати щось в мережі інтернет ефективно практично неможливо, - пояснює "Апострофу" Федієнко. – Що таке комплексний підхід? Насамперед, це інформаційна пропаганда і системний аналіз інформаційного простору, структурування цих даних і подальше використання їх на платформі блокування. Тоді ми зможемо отримати відповідь на питання щодо ефективності блокування. Але для цього необхідні не тільки технічні дії. Потрібні правила і методики – що, як і за яким принципом блокувати".
Заступник міністра інформаційної політики Дмитро Золотухін стверджує, що така методика вже є, і вона апробована. "У рамках виконання норм Доктрини інформаційної безпеки і вказівки міністра була створена робоча група для моніторингу та аналізу контенту, - зазначив Золотухін в коментарі "Апострофу". – Ми визначили норми українського законодавства, які містять заборону на поширення певної інформації. Наприклад, заклики до розпалювання міжнаціональної ворожнечі. Потім були проаналізовані ресурси, які підтримуються російською стороною і суб'єктами, пов'язаними з терористичними організаціями на окупованих територіях. Далі, спільно з представниками експертної ради при міністерстві, матеріали, що містили ознаки діянь, за які має бути кримінальне покарання, були проаналізовані повторно. Одним із завдань експертної ради було встановити, що ініціатива міністерства не містить намірів цензурувати інформаційний простір, а тільки реагувати на порушення законодавства. Ті ресурси, які містили ознаки закликів, описаних у законодавстві (зокрема, у Кримінальному кодексі), були направлені до СБУ для правової оцінки та реагування".
Один з членів експертної ради при Мінінформполітики, голова Національної громадської телерадіокомпанії України Зураб Аласанія зазначив, що на розгляд СБУ був переданий список з 20 сумнівних сайтів. "З відомих мені сайтів там тільки один – "2000". Усі інші сайти я в упор не знаю, наприклад, "Ополченец"... Ну, тобто, зовсім кінчені: маленькі, жахливі, виглядають погано і дивно. Вибирали, звичайно, не навмання, а користувалися базами даних, зокрема і сайту "Миротворець", - розповів "Апострофу" Аласанія.
Щоправда, речник СБУ Олена Гітлянська не змогла розповісти "Апострофу" про результати правової оцінки українською спецслужбою підозрілих сайтів.
Інформаційний наркотик
Але навіть якщо в СБУ ухвалять рішення про блокування сепаратистських сайтів і припинення їх роботи на території України, то питання ефективності такої заборони буде стояти навіть більш гостро, ніж у випадку з російськими соцмережами. І справа тут не у винахідливості користувачів, спраглих проросійського контенту, і муках вибору між способами обійти блокування. Справа в тому, що великі російські ресурси, наприклад, "Яндекс", "ВКонтакте" вже давно стали брендами, а їх адреси в мережі відомі практично будь-якому користувачеві, тому поміняти ім'я користувача, адресу для легалізації в Україні для них – не вихід. У той же час дрібні сепаратистські ресурси, потрапивши в заборонений список, на наступний день просто змінять імена, адреси – і сайт "Ополченец" буде доступний користувачам, наприклад, під назвою "Восставший Донбасс". У підсумку повториться історія з курильними сумішами (коли МОЗ постійно оновлювало список заборонених препаратів, а хитромудрі драгдилери просто змінювали формулу психотропної речовини) – тільки вже в інформпросторі.
"Ну, це ж не значить, що боротися не треба, - запевняє Зураб Аласанія. – Це копітка, дурна робота, її здебільшого ніхто не бачить. Звичайно, якщо хтось захоче знайти – сайти поміняють назву і будуть працювати, але більшість користувачів – просто ледарі. Якщо сайту немає пару днів, далі люди просто не будуть його шукати. Пропагандистський ефект і сфокусований на аудиторії людей, які не хочуть докладати ніяких зусиль: натиснув кнопку – і працює. А далі вже шукати щось – ніхто не буде з цим мучитись. Ось у цьому вся гра".
Олександр Федієнко додає, що спецслужбам і профільним міністерствам не залишається нічого іншого, окрім як відстежувати мережеву мімікрію. "Так, вони можуть змінювати адресу, і це вже потрібно відстежувати. Але це питання національної безпеки, яким повинні займатися не тільки оператори, але й держава. Це вже буде питання не тільки блокування, але і аналізу", - резюмував Федієнко.
Проте експерти побоюються, що полювання на сепаратистів у мережі може перетворитися на інструмент політичної розправи. "Блокування сайтів – рішення, продиктоване політичними міркуваннями, цілком у контексті ігор на дусі патріотизму, щоб показати боротьбу з російською агресією без будь-яких жертв, - відзначає аналітик "Донецького інституту інформації" Віталій Сизов. – Завжди сильна спокуса після блокування "шкідливих сайтів" починати блокувати інші з реальних, а часом надуманих причин. Це питання конфлікту між громадянськими свободами і підтриманням безпеки. Необхідно зважувати загрози та можливі ризики для цивільних свобод. Чи мають ці сайти реальний вплив на українську аудиторію? Навряд чи. Тим не менш, політично таке рішення може принести тимчасові профіти для влади на хвилі патріотизму і на тлі низького рівня довіри і рейтингів".
