5 серпня в Ріо-де-Жанейро стартують 31-і в історії літні Олімпійські ігри. Українську команду, яка налічує понад 200 спортсменів, урочисто проводжали в Бразилію 23 липня. Атлети пообіцяли втілити всю енергетику підтримки українців в завойовані медалі і встановлені рекорди в далекому Ріо. Відмінною мотивацією для спортсменів нинішньої олімпійської команди стане і історія участі України в літніх іграх - за 20 років виступів на олімпіадах наші атлети завоювали чимало славних перемог.
Українські спортсмени виступали на Олімпійських іграх ще до Першої світової війни і подальших революційних подій в Європі - у складі команд Австро-Угорщини і Російської імперії. А пізніше - в польських, чехословацьких, німецьких, канадських, американських командах, а також у збірній СРСР. У 1992 році в Барселоні, коли СРСР вже півроку як розвалився, а Україна здобула незалежність, тисячі вболівальників по всій країні підтримували українців в Об'єднаній команді, вболівали за гімнастів Рустама Шаріпова, Ігоря Коробчинського, Тетяна Гуцу, Олександру Тимошенко, фехтувальника Вадима Гутцайта, борця Олега Кучеренко, боксера Ростислава Зауличного, баскетболістів Марину Ткаченко, Олену Жирко і Олександра Волкова, гандболістів Сергія Бебешко, Юрія Гаврилова, Тетяни Горб, ватерполіста Андрія Коваленка, а також багатьох інших. Телекоментатори українського ТБ підкреслювали приналежність того або іншого атлета до України, що відродженню почуття національної гордості.
Атланта-1996: початок шляху
Перед Іграми в Атланті, великому місті на Південному Сході США, українські спортсмени взяли участь у зимовій Олімпіаді в Ліллехаммері. Тоді дві українки зуміли піднятися на п'єдестал пошани - біатлоністка Валентина Цербе і юна фігуристка Оксана Баюл. А через два роки в Атланту вирушила досить велика делегація, яка налічувала 231 спортсмена (146 чоловіків та 85 жінок).
Україна в середині 1990-х поступово почала ставати на ноги, економіка подолала період активного падіння, а фінансова система більш-менш стабілізувалася (порівняно з періодом гіперінфляції початку 1990-х). Однак спорт стояв у кінці бюджетних пріоритетів. Тому Національному олімпійському комітету, на чолі якого стояв відомий спринтер Валерій Борзов, а також різним національним спортивним федераціям довелося проявити неабияку винахідливість, щоб забезпечити не тільки саму поїздку в далеку Джорджію, але і гідну підготовку спортсменів, а також участь у різних попередніх та відбіркових стартах. Гроші на організацію поїздки олімпійців доводилося добувати різними способами, не обійшлося і без допомоги української діаспори в Північній Америці. Так Борзов, за сприяння діаспори, прочитав в Канаді і США майже 50 лекцій, весь гонорар від яких - близько 250 тис. доларів – пішов на підготовку спортсменів. Кличко легка_атлетика олімпіада Олімпіада-2016 Олімпійські_ігри олімпійці фехтування гімнастика бокс Харлан Клочкова плавання Ломаченко Бубка МОК Н
Зрештою, загальними стараннями "синьо-жовті" показали в Атланті хороший результат, посівши 9-те місце в неофіційному медальному заліку: українці взяли 9 золотих, 2 срібних і 12 бронзових нагород. Першим атлетом незалежної України, який виграв золоту медаль, став борець греко-римського стилю, важкоатлет В'ячеслав Олійник з Маріуполя. Саме в Атланті зійшла зірка Володимира Кличка - 20-річний боксер, який в ті роки був більше схожий на баскетболіста, довів свою перевагу над більш досвідченими бійцями, а через кілька місяців після завоювання золота на Іграх-1996 вирушив підкорювати далеке зарубіжжя - Німеччину та США.
Окремо варто згадати виступ на тих Іграх гімнастки Лілії Подкопаєвої. Мініатюрна дончанка в свої 17 років підкорила серця мільйонів любителів спорту, вигравши чотири медалі - два золота, срібло та бронзу і увійшла в топ-10 спортсменів Атланти-1996. Також вболівальники назавжди запам'ятали імена гімнасток-красунь Катерини Серебрянської та Олени Вітриченко, українських вітрильників Євген Браславця та Ігора Матвієнка. А визнані вже майстри - легкоатлетки Інеса Кравець, Інга Бабакова, гребчиха Світлана Мазій, гімнаст Ігор Коробчинський - підтвердили свої реноме виграними медалями.
Не можна не відзначити і жіночу баскетбольну команду, яка хоч і не виграла медаль, але зате підтвердила статус кращої в Європі - в 1995-му українки виграла у півфіналі ЧЄ у Росії, а у вирішальній зустрічі - в Італії. В Атланті підопічним Володимира Рижова не вистачило одного кроку до п'єдесталу - у півфіналі українки поступилися Бразилії, а в матчі за 3-е місце — Австралії. До речі, це був один з небагатьох виступів українців в ігрових видах на Олімпіадах.
Сідней-2000: сходження Клочкової
На Іграх у Сіднеї українці здобули на одну нагороду менше, однак при цьому взяли всього три золота. Дві з трьох золотих медалей виграла нова зірка світового плавання Яна Клочкова (200 і 400 м комплексом). Також 18-річна спортсменка з Криму прийшла другою до фінішу на 800-метрівці вільним стилем. Ще одну нагороду у плаванні приніс Україні Денис Силантьєв - він фінішував другим на дистанції 200 метрів батерфляєм.
Крім Клочкової, олімпійським чемпіоном Сіднея став представник стендової стрільби Микола Мільчев. Тоді 33-річний одесит виявився кращим у дисципліні скит, встановивши неабияке досягнення - вибив 150 мішеней з 150. Примітно, що спортсмен і донині продовжує свою кар'єру, пробившись вже на п'яті Ігри (Микола у свої 48 - один з найбільш вікових спортсменів збірної України).
Афіни-2004: Клочкова-2, золоті гімнасти, скандальний Білоног
Афіни стали першими іграми для України на рідному континенті. В цілому, українські спортсмени підтвердили свої амбіції, вигравши у підсумку 23 нагороди (трохи пізніше золото Юрія Білонога у штовханні ядра було анульовано через позитивну допінг-пробу спортсмена). Втім, і без Білонога в скарбничці українців виявилося чимало нагород вищої проби.
Так, знову підтвердила реноме найкращої Яна Клочкова (як і 4 роки тому, вона двічі виграла 200 і 400 метрів комплексом), порадували важкоатлетка Наталія Скакун, а також борчиня Ірина Мерлені (обидва золота стали першими в історії олімпійськими нагородами українок в таких, здавалося б, чоловічих видах). До речі, Мерлені стала першою в історії жінкою, яка піднялася на найвищу сходинку п'єдесталу у жіночої боротьбі, яка саме в Афінах увійшла в олімпійську програму.
Зуміли порадувати українців перемогами і представники гімнастичних дисциплін - спортивний гімнаст Валерій Гончаров і батутист Юрій Нікітін.
Найбільш, мабуть, драматичні події для українських вболівальників розгорнулися на стадіоні, який спеціально звели для штовхальників ядра у древньому місті Олімпія. Одесит Юрій Білоног у фінальному пулі змагався з американцем Адамом Нельсоном, який відразу задав тон змагань, показавши спробу на 21,16. Українець двічі відправив снаряд на 1 см ближче, але в останній спробі досяг результату 21,16. Завдяки тому, що у Нельсона всі спроби виявилися незарахованими, Білоног став олімпійським чемпіоном. Однак 8 років потому настала трагічна розв'язка: у грудні 2012 року виявилося, що розкрита проба з аналізами, взятими у спортсмена в період Ігор, дала позитивний результат. У березні 2013 Білонога позбавили статусу чемпіона. Додамо, що до цього часу він вже завершив спортивну кар'єру.
Окремою лінією в афінській історії йде виступ українських гандболісток. Збірна України на чолі з Леонідом Ратнером впевнено пройшла груповий турнір, а в першому раунді плей-офф розправилися з Іспанією 25:23. Втім, півфінал став розчаруванням для українців - розгром від Данії 20:29. Добре, що в матчі за бронзу українки зібралися і домоглися позитивного результату, здолавши сильну збірну Франції 21:19. Таким чином, гандболісткам вдалося зробили те, що не вдалося в Атланті баскетболісткам, які, як ми відзначали вище, програли поєдинок за 3-е місце.
Пекін-2008: медальний рекорд
Особливістю пекінських Ігор для українських спортсменів стала неприємна погода (спека і вологість), а також відмінності у часовому поясі. Однак ці фактори не завадили збірній України встановити рекорд за кількістю медалей - 27 (7 золотих, 5 срібних і 15 бронзових).
У столиці Китаю добре виступили легкоатлети, борці, боксери, а також представники різних видів стрільби з лука, а також з кульової стрільби.
Кримчанин Артур Айвазян, котрий щойно перейшов під прапор РФ, виграв тоді золото у стрільбі лежачи, а його колега Олександр Петрів – у швидкісному пістолеті. Лучник Віктор Рубан був найкращим в особистій першості. Також срібло завоював Юрій Сухоруков (гвинтівка з трьох позицій).
Слід виділити і байдарочницю Інну Осипенко-Радомську, яка перемогла на 500-метрівці, випередивши суперниць італійку Йозефу Йдемо всього на 4 тисячних.
Особливо драматичною була боротьба за медалі жіночої команди шаблісток і юного боксера Василя Ломаченка.
Українські фехтувальниці в 1/4 фіналу на чолі з новою зіркою, 17-річною Ольгою Харлан впевнено обійшли Росію, а в півфіналі – США. Фінал Україна – Китай став окрасою чи не всіх Олімпійських ігор: українки почали вкрай погано, пропустивши суперниць вперед. Часом розрив у рахунку досягав не 7-8 очок - здавалося, що господині легко доведуть матч до логічного завершення. Однак в останній сутичці Харлан перемогла і своє хвилювання і нанесла вирішальний удар – причому після того, як суддя близько хвилини переглядав попередній епізод, який він трактував як нічийний. Через мить миколаївська шаблістка зуміла зброєю торкнутися руки опонентки і перемогла – 45:44.
Шлях Василя Ломаченка в Пекіні ледь не був перерваний достроково: вже в першому раунді жеребкування вивела його на сильного росіянина Альберта Селімова, якому він досить спірно програв раніше у фіналі ЧС-2007 (як виявилося пізніше, це була єдина поразка українця на любительському рингу). Однак Ломаченко пройшов випробування і виявився на голову сильнішим від суперника. Впевнено 20-річний боксер пройшов і матчі, що залишилися, а в фіналі довів свою перевагу над французом Хедафі Джелхіром.
Ще одну медаль - бронзову - завоював представник надважкої ваги В'ячеслав Глазков, який перед тим програв свій бій за звання чемпіона світу за версією IBF американця Чарльза Мартіну. До речі, саме після Пекіна частина шанувальників боксу не злюбили луганчанина, оскільки, на їх погляд, він симулював травму, щоб не виходити на півфінал і не претендувати на більш високі місця.
Медальна скарбничка української команди могла б бути багатшою на одну нагороду, якщо б не допінговий скандал. На відміну від випадку в Афінах, факт прийняття українським спортсменом заборонених препаратів був розкритий безпосередньо на Іграх. Людмила Блонська фінішувала у семиборстві слідом за ще одною українкою - Наталією Добринською. Відставання в 70 очок було сприйнято багатьма як сенсація, адже напередодні Пекіна-2008 Блонська вважалася фаворитом, а Добринська - "темною конячкою". Однак незабаром виявилося, що проба, взята у спортсменки, дала позитивний результат. Українку позбавили медалі і дискваліфікували довічно (за повторне порушення), але на цьому історія не закінчилася. Блонська зробила скандальну заяву, що приймати допінг змушував її чоловік і тренер Сергій Блонський. Більше того, щоб змусити її до цього, він навіть чиним фізичне насильство. Зрештою, спортивний союз і шлюб спортсменів розпався.
Лондон-2012: тріумф боксерів, неймовірний Чебан, скандали
У столиці Великобританії українці не зуміли вийти на показники трьох попередніх Олімпіад, зібравши всього 20 медалей - 6 золотих, 5 срібних і 9 бронзових.
Одразу п'ять медалей завоювали в Лондоні українські боксери - вдруге олімпійським чемпіоном став Василь Ломаченко (на цей раз в категорії до 60 кг), Олександр Усик впевнено пройшов всіх своїх суперників і виконав знаменитий гопак після перемоги у фіналі над досвідченим італійцем Роберто Каммарелле, не менш ексцентричний Денис Берінчик програв вирішальний бій і залишився із з сріблом, а Тарас Шелестюк та Олександр Гвоздик взяли по бронзі.
Перемог українських боксерів могло бути і більше: в категорії до 75 кг Євгена Хитрова, володаря золота ЧС-2011, жорстко засудили у поєдинку 1/8 фіналу проти британця Ентоні Оґоґо. Рахунок суддів був рівний, але за додатковими показниками (загальна кількість завданих ударів) далі повинен був йти українець. Однак в підсумку саме він покинув турнір, а британець дійшов до фіналу, де програв бразильському боксеру Фалькау. Українська сторона подала протест, який був відхилений - не допоміг навіть авторитет Сергія Бубки, давнього чиновника Міжнародного олімпійського комітету і знаменитого спортсмена.
Ще один скандал з суддівством спалахнув після виступу українських спортивних гімнастів. Перед виступом на останньому снаряді в командних змаганнях українці йшли на четвертому місці. Проте один з японських спортсменів, команда якого йшла другою, допустив помилку при приземленні - судді суттєво відкоригували загальний бал японців, що відтіснило їх на 4-е місце. Українці стали третіми. Ігор Радівілов, Олег Верняєв, Олег Степко, Віталій Наконечний та Микола Куксенков готувалися святкувати, але, на жаль, японці подали протест, який був задоволений. У підсумку "синьо-жовті" залишилися з так званої дерев'яною медаллю.
Окремо слід відзначити виступи в Лондоні каноїста Юрія Чебана, який вже мав в своєму активі бронзу попередньої Олімпіади. На лондонських Іграх в програму була включена його улюблена спринтерська дистанція 200 метрів і він впевнено переміг на ній. Причому Чебан був прекрасний як в попередніх, так і в фінальних перегонах. А ось його колезі Інні Осипенко-Радомській не вдалося хоча б раз піднятися на найвищу сходинку п'єдесталу - вона завоювала два срібла. До речі, Лондон став останньою Олімпіадою для цієї спортсменки під прапором України - вона перейшла виступати за Азербайджан.
І, звичайно ж, варто відзначити перемогу на турнірі шпажистки Яни Шемякіної. На шляху до золота львів'янка впоралася із сильними опонентки, а у вирішальній битві витримала неабиякий психологічний пресинг. Додамо, що Ольга Харлан, яка фактично привела українську команду до перемоги на Іграх-2008, в особистих змаганнях Лондона фінішувала третьою.
Всього за всю історію виступів на літніх Олімпійських іграх українські спортсмени завоювали 114 медалей. На Олімпіаду-2016 в Ріо вирушили відразу 14 атлетів, котрі вже ставали володарями олімпійських нагород. При цьому триразовими медалістами мають шанси стати Ольга Харлан, Юрій Чебан, а Олена Костевич буде виступати в Бразилії як вже триразова призерка Олімпіад.
