Спортсменів, що виїжджають з України, не можна назвати зрадниками - Артур Дзигасов

Наприкінці 2018 року відбувся скандал з тренерським штабом збірної України з греко-римської боротьби. Експертна комісія Міністерства молоді і спорту проголосувала за переобрання тренером багаторічного наставника збірної Артура Дзигасова, під керівництвом якого українські борці успішно виступили в 2018 році. Але того ж дня рішення комісії було анульовано і Міністр спорту Ігор Жданов призначив на посаду тренера Сергія Андрєєва. Чому ж Дзигасова не затвердили тренером, що відбувається в греко-римській боротьбі України та які проблеми заважають українському спорту розвиватися - про це в інтерв'ю "Апострофу" розповів колишній головний тренер збірної України з греко-римської боротьби АРТУР ДЗИГАСОВ.

- Давайте почнемо з недавніх подій, що сталися у збірній з греко-римської боротьби. Мова про призначення головним тренером Сергія Андрєєва. Той факт, що він є громадянином Російської Федерації в цій історії є не найважливішим, тому що більше запитань викликає ліквідація комісії, яка рекомендувала залишити тренером вас. Чому Міністерство спорту вчинило всупереч цьому рішенню? Як ви це прокоментуєте?

- Мені абсолютно все одно, хто Андрєєв за національністю - росіянин, китаєць чи американець. Головне, що команда на ходу, хлопці завоювали медалі і увійшли в топ-10 найкращих команд світу. Привезли медалі з молодіжного чемпіонату світу. Є чемпіон світу, якому лише 23 роки. Це все заслуги нашої команди. Тому питання не у тому, кого поставили.

Ситуація не зрозуміла у відношенні до членів комісії. Я з великою повагою ставлюся до кожного з них, вони заслуговують на повагу не тільки в спорті, але й у житті - вони досить шановні. Деякі з були міністрами спорту в минулому, олімпійськими чемпіонами, як Борзов Валерій Філіпович, Ніна Дмитрівна Уманець, Микола Павлович Котенко. Всі вони гідні і заслуговують на повагу. Ці люди довгі роки в комісіях засідали і робили свою роботу професійно. Вони вибрали чисто принципову спортивну позицію. Напевно, тому до них так і поставилися, я не можу це пояснити інакше. Вони прекрасно знають мене: яке моє ставлення до команди, до хлопців, наскільки я вимогливий і як я налагоджував роботу протягом шести років. Природно, що вони вибрали мою кандидатуру.

У грудні 2017 року було подібна ситуація. Я виграв конкурс, але мене не призначили. У січні 2018 року знову призначили конкурс. Ми його знову виграли з тими ж опонентами. І до роботи я приступив тільки в березні 2018 року. Весь цей час я виконував функції тренера і їздив на збори і на змагання в Іран, в Болгарію. Плюс ми готувалися до чемпіонату Європи.

Взагалі ця ситуація виглядає абсурдною і не зрозумілою багатьом. Я адже без зарплати пропрацював як головний тренер, несучи всю відповідальність, оскільки мене цих функцій ніхто не позбавляв, але не було зарплати. Бог з нею, тому що ми не за зарплату працювали, а за ідею, яка нас тримає в цій ситуації.

- Чи був у вас був конфлікт з президентом асоціації Кравченко? Принаймні так в пресі говорять.

- Це особисте і воно не стосувалося якихось робочих моментів. Я не знаю, хто і що говорить про цей конфлікт, але у нас його не було. Я навпаки багато разів його просив залишитися до Олімпіади, щоб ми разом зробили олімпійські медалі в Бразилії - багато в чому це і його заслуга. У 2017 році він хотів поставити свого друга, але я запропонував, щоб він працював з нами.

Тобто конфлікту як такого не було, просто я сказав свою думку і все. У мене досить серйозна і збалансована команда, в складі якої чемпіони світу та заслужені тренери України, відмінні професора, масажисти. Тобто у нас була повністю збалансована команда. А тут сказали, що ми повинні піти і поступитися місцем іншому. Але я про це не хочу багато говорити - це суто чоловіче.

- Чому Міністерство спорту пішло проти спортсменів своєї країни? Адже Жан Беленюк і інші спортсмени надали вам підтримку.

- Я не хочу команду вмішувати в це, оскільки у нас хлопці відповідальні - вони готуються до змагань.

Якби в цій ситуації міністр, з яким ми в одній шлюбці і працюємо, і живемо, спокійно розібрався в ситуації, оскільки це той вид спорту, який приносить медалі - тоді було б все добре. Треба було сісти всій асоціацією і розібратися. Але тут такого не було. Не відчувалося і поваги, хоча ми шість років пропрацювали разом, працювали для країни, забували про сім'ю, забували про себе. Ми приносили медалі, це була наша мета.

І не покликати нас? Не сказати спасибі за роботу? Я напросився на прийом до міністра, а мені навіть ніхто нічого не пояснив. Хтось носить плітки, а я працюю і це мета мого життя, моя ідея.

Наприклад, в 2018 році тільки зборів у нас було 180 днів, а якщо додати змагання, то виходить більше 200 днів. Спортсмени мені як діти, я кожного знаю. А мені кажуть, що я ними не займаюся... Не знаю, може я багато говорю. Може хтось думає, що проблема тільки в греко-римській боротьбі, але це проблема всього спорту і завтра вона торкнеться всіх. Боксу вже торкнулася - той же Сосновський, дай Бог йому здоров'я, гідна людина, але теж взяли і просто вирішили, щоб він пішов.

Якщо ми сьогодні будемо мовчати, завтра вони ще щось придумають. Я просто хочу, щоб до всіх ставилися з повагою - до кожного тренеру і спортсмену. Я показував документи, прийшов перший лист, в якому мене комісія рекомендувала, і другий, де зі мною не продовжують контракт. Листи підписував один і той же чоловік. І ніякого пояснення немає крім того, що у мене погані відносини з особистими тренерами. Але я ж не збираюся підлаштовуватися під кожного особистого тренера. Однак для користі команди я завжди буду робити так, як потрібно.

І до цих ситуацій потрібно було більш професійно підходити, міністр повинен бути професіоналом і розуміти всю ситуацію. Мені до сліз було прикро, якщо чесно. Я бачив, як ці всі люди переживають і виходить, що через мене ця ситуація вийшла з-під контролю.

- У спортивній асоціації кажуть, що рішення призначити Андрєєва правильне. І те, що міністр спорту його підтримав - це вірне і єдине правильне рішення. Принаймі, в коментарі "Апострофу" про це заявив віце-президент Асоціації Едуард Прощук. Як ви це прокоментуєте?

- З великою повагою до Прощука, в очі він завжди говорить про те, що тренером маю бути тільки я. Ми з ним дружили тривалий час. Але якщо він вже це коментує, то можу йому передати наступне: як він міг вибрати Андрєєва, якщо він його не бачив і не знає. От і все.

- Цитую того ж Прощук: "Так, засідала комісія, яка є рекомендаційною для міністра. Вона якісь рішення прийняла не на користь Асоціації боротьби. Але ніхто цих рішень не бачив, не було таких документів і протоколів". Чи справді не було цих документів?

- Протокол засідання мені ось тільки передали. І лише тому, що я їх попросив. Тобто Прощук, напевно, не все знає. А в протоколі записано, як і хто проголосував.

Насправді, можна було ще тоді просто вийти і сказати - мовляв, це все... Мене президент федерації привітав, опонент Сергій Андрєєв привітав. Все було добре. Ми вже виїхали, а через 20 хвилин мені дзвонять і кажуть, що там щось змінилося. На наступний день дізнаюся, що міністр звільнив Ніну Дмитрівну Уманець, анулювавши рішення. Я не знаю, що там могло статися, але факт залишається фактом. До міністра я потрапив тільки через день, і він сказав мені: "Скажіть спасибі, що я вас на 2018 рік залишив". Я йому подякував, що хоч ці слова заслужив. В такому ракурсі у нас була розмова. Мені він заявив, що і дві революції пережив, і під снайперами ходив. Це для мене серозний аргумент, я з повагою ставлюся до таких людей. Але це ж не стосується моєї роботи.

- Чим могло б викликати таке його рішення? В інтерв'ю він говорив про поганих результатах. Але в 2018 році результати набагато краще, ніж роком раніше.

- Йшли листи від інтриганів. На підставі одного з них мене викликали, почали уточнювати, чому зі мною не підписували контракт, і сказали, щоб ми збільшили кількість медалей. Я написав дві медалі - ми дві медалі і завоювали (на чемпіонаті світу-2018). Ось в такі ситуації ми потрапляли і практично завжди були не дуже адекватні рішення.

- Ще одне питання про комісії. Той же Прощюк заявив, що в складі комісії багато професіоналів, але немає фахівця з боротьби. Тому він ставить під сумнів рекомендувати міністерству вас, як тренера. Як Ви вважаєте, хто повинен рекомендувати?

- Послухайте, давайте інший ракурс візьмемо, іншу площину. Пройшла в Федерації боротьби конференція, де обрали Кравченко. Тоді вся конференція в кількості 70-80 осіб проголосувала, що моя робота оцінена на "добре". Але змінилася Федерація. У виконкомі Федерації не виявилося жодного тренера. Виходить, що головний тренер їм не потрібен. Я ж працюю, виконую свої функції, і тут вони мені сказали фас і я побіг, все зробив. Вони собі це якось так представляли. Потім нишком проводять виконком Федерації греко-римської боротьби і там вибирають кандидатів. Тобто виходить, що людина може не прийти, а його обрали. Ось вам і комісія, яка рекомендувала людину на пост головного тренера. Наша комісія без відома людини вибирає його тренером, тому що він чийсь хороший друг.

Але ж має бути хоч якийсь порядок!!! Нехай кандидат розповість про свою програму, що і як він робив. Наприклад, у мене була програма, але мене навіть ніхто не покликав. Розумієте, я не в виконкомі і мене не мають права викликати?

Наскільки я знаю, в легкій атлетиці збирається Федерація і там вислуховують кожного претендента, його програму, після чого приймають рішення. Ось така ось ситуація.

- Тобто має бути саме так: спочатку слухають, потім приймають рішення?

- Звичайно, це було б здорово. Але тут помилка в тому, що змінили систему призначення тренерів. Раніше ж як було - якщо є медаль, то ще на чотири роки продовжують контракт. А потім почали створювати комісії, проводити конкурси. Тобто виходить, що шанс щось міняти і експериментувати був дан, а потім його знову забирають. Не розумію, навіщо вони ввели ці конкурси? Смикають за мотузки - ти хороший, а ти поганий. Такі речі не роблять нікому честі.

- Чому не питають спортсменів? Вони ж висловили підтримку вам.

- Вони висловлювалися, чому їм не дають слова. І зараз у збірній є невеликий дискомфорт, тому що вони нового тренера не знають.

Бажаю їм, звичайно, добре підготуватися і завоювати медалі. Готовий їм допомагати весь час, вислуховувати. Хлопці до нашого колективу звикли. І якби хтось із Федерації проявив ініціативу то, напевно, все було б по-іншому.

- А як повинна бути побудована система управління всередині Федерації?

- Щоб не сталося, у нас потужна і сильна Федерація. Але правило "розділяй і володарюй" зробило так, що у нас вже практично два табори, а то і три.

Сподіваюся, Федерація боротьби і далі буде потужною, а нинішні проблеми тимчасові. Але все йде від голови. Якби Ігор Олександрович [Жданов] захотів, то зібрав би всіх за столом і вирішив всі питання. Так напевно б зробив колишній президент Асоціації вільної боротьби Борис Савлохов, Царство йому Небесне. Він би не допустив, щоб тренера між собою сварилися. А тут одному так, іншому так - все по-різному.

Що стосується відповіді на ваше запитання, то розповідати, як управляти і як це повинно бути, я буду тоді, коли буду президентом Асоціації боротьби. Звичайно, управляти має міністерство. Хоча якщо Федерація може приймати рішення, закривати фінансові питання, то міністерство практично... Разом з тим, є велика користь підготовок, методик, які пропонує міністерство. Наприклад, розрахувати кліматичні умови, реальні можливості - все це треба.

- Тобто міністр не повинен бути останньою інстанцією в цьому питанні?

- Міністр повинен бути авторитетом і шанованою людиною. А на сьогоднішній день я не знаю, чи користується він повагою. Може він і робить багато. Але подивіться, у нас всі бази розвалюються, одна тільки Конча-Заспа тримається. Кого там тільки немає: і рибалки, і глухонімі, і всі види спорту там.

Та й біля моря хлопці теж не були, але ж це оздоровлення, що також є процесом підготовки. До того ж, у нас немає такої спеціалізованої бази, як була раніше в Криму. Сьогодні всього цього немає.

Ситуація така в країні, що до нас навіть бояться приїжджати іноземці. Дуже рідко приїжджають. Хлопці до всього звикають, а потрібно міняти обстановку і клімат в тому числі.

Але навіть в такій обстановці ми завоювали медалі, вийшли в еліту світової боротьби. Команда дуже добре працювала.

- Чи присутня політика в цьому рішенні? Наскільки в принципі сьогодні політика втручається в спорт? Чи є приклади і наскільки це заважає?

- Не хочу торкатися політики, але вона все-таки дуже серйозно втрутилася саме в цьому році. Був чемпіонат Європи в Росії і міністр прийняв рішення не їхати на турнір. Я не знаю, що спонукало його саме на таке рішення - але він так вирішив.

Напевно, спочатку потрібно було нас зібрати і сказати, що це рішення нам дає. Ось ми не їдемо на змагання в Росію, хоча бізнес з Росією йде, там кілька мільйон українців живе.

Це політика і дуже серйозна. Якщо хлопці їдуть за свій рахунок і там піднімається прапор України - хіба це погано? Наш спортсмен з вільної боротьби на тому чемпіонаті став бронзовим призером. І, напевно, його треба було якось преміювати. А йому нічого не дали - ні звання, ні премії. Нічого!!! Це величезна помилка. Як це має сприймати хлопець, який поїхав, виграв, а на це ніхто навіть уваги не звернув?

Можу тільки сказати те, що потрібно їхати, брати участь і перемагати тому, що це наша справа. Спорт повинен бути поза політикою і це однозначно.

Адже була якась ситуація - не поїдеш на Європу, не пустять на чемпіонат світу, оскільки чемпіонат Європи дає право виступу на чемпіонаті світу. Якщо не їдемо, то автоматично дискваліфікація на рік. Відповідно, якщо на Європі ми не боремося, то нас не пускають на ліцензійний чемпіонат світу. А це позбавлення права брати участь в Олімпійських іграх. Ось така була ситуація.

Потрібно було, щоб хтось міністру пояснив, а він просто взяв і все відрубав. У підсумку, ми поїхала за свій рахунок - хто як міг, так і добирався.

- Але ж лідери не поїхали. Наскільки це було важливо, як ви вважаєте?

- Треба було відразу сказати, що лідери - це військовослужбовці. І, звичайно, побоялися, оскільки у всіх батьки. У цій ситуації військові зіграли велику роль, а не міністр.

Я вважаю, що навіть в такій ситуації спортсмен повинен їхати і вигравати - це великий стимул. Адже наш боксер Олександр Усик поїхав в Москву і виграв там. Він зробив велику честь для нас і ми цим пишаємося. Дай Бог йому здоров'я.

Це спорт.

- Ви маєте намір далі продовжувати боротьбу, щоб залишитися на чолі нашої команди?

- Скажу вам так - тренером я був, є і буду. До вас я приїхав з тренування в Конча-Заспі. Всі хлопці зі мною тренуються, вони звикли до мене.

Свисток у мене поки ніхто не забере. Я більше 35 років в тренерській роботі, тому її не залишу. Однозначно, буду допомагати хлопцям. Я ж і старший тренер міста Києва.

Але в цій ситуації мені прикро за свою працю, за те, що я роблю. Я ніде, Слава Богу, не забруднений. Розумієте, я прийшов віддати свою данину тому ремеслу, яке зробило мене людиною, а мене хочуть засмутити тим, що я неправильно роблю, неправильно працюю. Мовляв, я не гідний працювати. У мене була мрія - підготувати чемпіона олімпійських ігор. І вона була близька, але мене зірвали зі шляху.

Знаєте, коли поїзд набирає обертів і його раптово зупинити, то будуть жертви. Так і у нас. Цей поїзд набрав обертів, і тепер що? Хтось випаде з поїзда. І прикро за тих, хто випаде.

Адже хлопці звикли, у нас все було накатана. Тренувальний процес - це дуже тонка робота. Особливо процес змагальний. До кожного лідеру прикріплений тренер. І кожен знає нюанси, тактичні моменти. А ми їх коректуємо. І у нас не менше року пішло на те, що б ми це все налагодили. У будь-якому механізмі повинна бути чіткість.

- І, все-таки, які шанси, що вас повернуть на посаду?

- На сьогоднішній день ця ситуація мене трохи підкосила. А якщо говорити про шанси, то тут має відіграти людський фактор. Шанси є, але не хочу що б це було через поганий результат спортсменів. Нехай хлопці добре виступлять - це їхня справа, їх робота. І я від душі кажу, що вболіваю за кожного з них, з ким би не були спірні моменти. Звичайно, для всіх хорошим не будеш.

Ми робили для хлопців все, що можливо було. Ми вивернули свою душу, своє серце і віддали їм. Тому я хочу, що б кожен з них заслужив те, що заслуговує в своїй спортивній кар'єрі.

Так ось, щоб повернутися зараз? Можна ж дати шанс і іншому тренеру. А може він сам скаже: "Я не тягну, Артур, будь добрий, продовжуй". Але я ж спокійно пішов.

Свого часу я пропонував, що якщо людина хоче працювати, то потрібно було взяти його в команду. Нехай він попрацює півроку, подивиться, які проблеми у нас є. У нас не так багато борців, які можуть перемагати всіх підряд.

- Ось, до речі, хто серед хлопців може принести нашій команді медалі в цьому році? Кого можете виділити з нашої команди?

- На жаль, двоє основних лідерів беруть участь в одній вазі - Жан Беленюк і Семен Новіков. Якби вони були в різних вагах, то було б добре. Але вони в одній вазі. Але де є конкуренція, там і буде результат.

У нас дуже хороший кістяк в категорії до 67 кг. Там і Діма Цимбалюк, який був призером Європи, і Ленур Теміров, який був призером чемпіонату світу, і Саша Глушин, який теж був призером світу U-23.

Нагадаю, що на Олімпіаді борці беруть участь в шести категоріях і тому хлопці активно готуються в олімпійських вагах. І в категоріях до 67 і 87 кг у нас головні надії.

У категорії до 97 кг є молодий Козлюк. Також в 67 кг підтягується досить таки серйозна молодь - Полєтаєв і Демьянков. Це ті категорії, які на сьогоднішній день можуть взяти медалі.

Візьмемо важку вагу, в якому змагаються Саша Чернецький та Коля Кучмій. Тут немає конкуренції. Тільки ці хлопці і немає спаринг-партнерів.

- Якщо ситуація не зміниться, ви допоможете хлопцям, що б вони продовжували успішно працювати з новим тренером?

- Звичайно, ну а що робити. Якщо я їм буду потрібен, звичайно ж, допоможу.

- Цей рік важливий для кваліфікації на Олімпіаду-2020. Як ви думаєте, скандал відіб'ється на атмосфері в команді?

- У психологічному плані відіб'ється. Ті хлопці, які прийдуть, молоді та амбітні, але за ними поки нічого не варто.

Звичайно, хочеться, щоб все було добре. Якщо вони зрозуміють один одного, то я буду радий. А ситуації можуть бути найрізноманітніші. Головне, що повинна бути команда. Я знаю, що значить готуватися в нормальній кліматичній обстановці, або ж, коли відбуваються незрозумілі ситуації, якісь сварки та інше. Це дуже важливо для психологічної підготовки.

- Повернуся до того, з чого почали розмову. У 2018 році був успішний сезон, успішні результати - і раптово відбувається зміна тренера. Це якою логікою потрібно було керуватися?

- Це тільки людський фактор. Розповім одну історію. Коли я ще був студентом, ми багато тренувалися і не могли здати психологію. І один раз, другий раз, третій раз. Ну і десь домовилися, щоб пішли нам назустріч. Ми приходимо на чергову перездачу і розуміємо, що за нас домовилися. Викладач підняв наші заліковки і задає питання: "Ви мені можете відповісти, що таке совість?". Мені так соромно стало, а мій товариш відразу зрозумів: "У мене її немає".

Тут така ж ситуація - немає совісті. Не було б медалі або навіть якщо була б медаль, але я конкурс не пройшов - кроку не зробив. Але якщо є медалі, якщо команда на ходу? Напевно, комусь щось не сподобалося.

- Може, це через фінансові питання...

- Так, Андрєєв - досить успішний бізнесмен. Але це не моя справа. Але совість, знову-таки. Що таке совість?

- Як в цілому держава підтримує спорт? І чи є можливість у спортсменів розвиватися в нинішніх умовах?

- Відповідаючи на друге питання, кажу - немає. Але держава підтримує - якісь виділяють гроші.

Чому цього не досить? Не може спортсмен високого рівня готується до чемпіонату світу, якщо у нього повна ставка в розмірі 8000 грн. Можете собі це уявити? А у багатьох сім'я. Як спортсмен повинен жити за 8-10 тисяч гривень?

Це важливі моменти, які повинні сприяти розвитку спорту, спортсменів. І потрібно більш серйозно до цього ставиться. Чемпіон, наприклад, повинен отримувати більше грошей від держави.

Так, міністерство робить щось. Але знову прибрали перезалік. У нас була така картина: спортсмен міг за дві області боротися. Зараз такого немає. Одна область фінансує його зарплату, а інша область - його спортивну школу. І ти пропрацював з ним десять років, а він розвернувся і пішов до того, хто дав йому на 5 копійок більше. Ось така ситуація.

- Було багато розмов про те, що інші країни пропонують кращі умови нашим спортсменам і багато хто йде. Як залишати наших спортсменів, адже важливі все-таки фінансові аспекти?

- Багатьом пропонують, в тому числі і мені. Але я не зможу кинути дітей і тренувати там когось. Навіщо мені кудись їхати? Там не буде того, що тут. Гроші ще не все вирішують.

- А якщо спортсмен їде в іншу країну, це зрада чи чисто бізнес?

- Чисто бізнес. Яке зрада? Що він зраджує? Він же думає, як йому заробити грошей в кінці кар'єри. Йому жити треба.

- Чи є в греко-римській боротьбі таке поняття, як договорняки? Якщо є, чи стикалися ви з цим коли-небудь?

- Є звичайно. Ситуації різні бувають. Але у мене не було подібного - ніколи.

Та й ситуації бувають різні. Може бути договірняк не між спортсменами, а нагорі. Наприклад, прибрати Беленюк, не дати йому боротися. Кілька разів таке було.

А щоб спортсмен продав сутичку? У моєму житті такого не було. І я не допущу. Я навіть не уявляю, щоб до мене підійшли і сказали: "Віддайте нам зустріч". Ви можете собі таке уявити?

- Ні. І останнє запитання: Олімпіада-2020 року, які шанси у нашої збірної?

- Однозначно, медаль буде. У двох категоріях - до 60 і 85 кг. Можливо, буде в категорії до 67 кг, але рік - мало часу, щоб виростити чемпіона.

Але це прогнози. Так, на них можна працювати, акцентувати увагу. Зараз в боротьбі 10 категорій - шість олімпійських і чотири не олімпійські. І потрібно сконцентрувати увагу на олімпійських категоріях. Є дві або три категорії, де тобі дадуть медаль - потрібно робити ставку на них.

Адже, треба правильно підійти до Олімпійських ігор. Так би мовити, щоб всі зірки зійшлися.

- Дякую вам за цікаву розмову.

- Вам спасибі хлопці, велике спасибі.