Комітет з питань процедурних правил Парламентської асамблеї Ради Європи підтримав правки до правил накладання санкцій, які роблять неможливим "прощення" Росії. Це рішення ще має підтвердити пленарна зала. Між тим, комітет відхилив правки, подані групою проросійських депутатів. ПАРЄ вже не вперше просуває відновлення у правах російської делегації. Що перемагає – російські гроші чи європейські цінності, "Апострофу" розповів експерт з питань міжнародної політики Українського Інституту Майбутнього Ілія Куса.

Чому Росію так хочуть бачити в ПАРЄ

Не знаю, наскільки їм насправді не вистачає російських грошей, але питання в тому, що повернення Росії до ПАРЄ – це інтерес, по-перше, частини європейського бізнесу, по-друге, частини європейських політиків. Особливо це стосується тих, хто прийшов до влади в ході електоральних кампаній 2016-2017 років. Чимало з них – я зараз маю на увазі правих націонал-популістів – культивують і просувають ідею нормалізації стосунків з Росією. Тому, в принципі, це логічний результат останніх подій, які відбувалися всередині ЄС. Варто було очікувати, що європейські політики, принаймні частина з них, почнуть говорити про те, що треба повертатися до більш-менш збалансованих стосунків з Москвою.

Одразу зазначу, що тут не йдеться про, наприклад, повне зняття санкцій чи "мир-дружбу-жвачку". Такого немає. Європейські політики говорять про певну стабілізацію стосунків.

Ціна цінностей

Цінності чи гроші? В цьому плані, на мій погляд, перемагають гроші. Принаймні, я так думаю. На жаль, міжнародна політика побудована таким чином, що гроші мають більшу вагу, аніж норми чи цінності. Європейський Союз кілька разів уже це демонстрував, і стосувалося це не відносин з Росією, а інших держав. Йдеться, наприклад, про Азербайджан. Ми пам’ятаємо історію, коли він роздавав хабарі й нічого за це не було. Після того, як журналісти повідомили про це, жодних дій не відбулося, нікого не затримували, не звільняли. Власне, це і є ціна цінностей.

Треба розуміти, що цінності й мораль, на жаль, поки що ніколи не були головними в міжнародних відносинах. Міжнародний ліберальний порядок, встановлений після Другої світової війни, приніс права людини як основоположний принцип державного права. З'явилися нові категорії у міжнародній кримінальній юстиції, наприклад, сексуальні злочини, які тепер можна розслідувати й за які можна карати. Проте це ще не той утопічний порядок, коли мораль і цінності стоять на першому місці, а люди заради них можуть відмовитися від власного багатства й благ. Поки що такого не відбувається, але це цілком логічно і відповідає людській природі.

А що, коли Росія таки повернеться до ПАРЄ?

Якщо російську делегацію поновлять у правах, це буде першим дзвіночком того, що значна частина правлячих європейських еліт готова до того, щоб іти на поступки Росії й розглядати варіант нормалізації стосунків із Москвою. Це тривожний дзвіночок для України, оскільки це послаблює наші позиції в Європі й позиції з огляду протистояння з Росією на сході, в Криму й загалом у інформаційному просторі. Для нас це однозначно негатив.

Немає нічого такого в тому, що росіяни повернуться до ПАРЄ, ніхто не знімає з них усіх санкцій, але це може стати прецедентом, коли Європа взяла й вирішила вчинити прямо протилежно до того, що каже Україна протягом останніх чотирьох років про агресію.

Це засвідчить той факт, що наша позиція в чомусь неправильна. Адже якщо є такі розмови, то, можливо, наші зусилля з інформаційної роботи в Європі недостатні?

Якщо навіть Росія повернеться у ПАРЄ, це не трагедія й не кінець світу. Але якщо це дійсно трапиться, то Україна матиме дуже серйозно задуматися: чому відбувається такий розворот? Чому європейські еліти вирішили, що нормалізація стосунків з Росією важливіша, ніж підтримка України? І коригувати свою зовнішню європейську політику, відштовхуючись від отриманих відповідей.