У понеділок, 7 вересня, канцлер Німеччини Ангела Меркель разом із членами свого уряду заявила, що розглядає можливість накласти санкції на газопровод "Північний потік-2" через отруєння російського опозиціонера Олексія Навального речовиною з групи "Новічок" на території РФ. Якщо Берлін і введе обмеження, то швидше за все, зробить це під прикриттям загальноєвропейського пакету санкцій. Серед іншого, таким чином Німеччина зможе уникнути звинувачень, що купує російський газ. Однак, навряд такий крок дозволить соратникам Меркель відібрати голоси на майбутніх парламентських виборах у "зелених", які стають сильнішими відрізняються більш жорстким ставленням до Кремля. Якби там не було, ситуація у Німеччині в зв’язку з отруєнням Навального – складна, адже розкол відбувся і в партіях влади, і в самому німецькому суспільстві. Про це спеціально для "Апострофа" розповів німецький політолог, професор, співробітник Міжнародного центру конверсії у Бонні (BICC) АНДРЕАС ХАЙНЕМАНН-ГРЮДЕР.
У німецькому парламенті і Бундестазі відбудуться дебати щодо "Північного потоку-2". Можу констатувати, що політичні партії дуже розділені щодо цього питання. Розкол пройшов по правлячих "Християнсько-демократичному союзу" та "Соціально-демократичній партії" – вони розділені зсередини. Велика частина їх виступає за збереження "Північного потоку -2". У ХДС є ті, хто думає про економічний глобалізм великих компаній – і вони не хочуть зупиняти будівництво, а СДП поділена навпіл. Там думають про політичну еру після Меркель, і вони стають більш жорсткими стосовно Росії. Є й політики, які наполегливою підтримують введення санкцій проти Росії через отруєння Навального.
Водночас, я не думаю, що Меркель готова попрощатися з "Північним потоком-2", бо ще тиждень тому заявляла, що особисто не збирається поєднувати отруєння Навального та "Північний потік-2". Меркель завжди віддавала перевагу пан-європейским відповідям на дії Росії. Тож якщо вона і відмовиться від російського трубопроводу, то подасть це як частину спільної реакції від ЄС.
У понеділок, 7 вересня, глави урядів і МЗС країн ЄС провели зустріч, але прес-конференція після неї нічого не прояснила. Тож я не очікую, що від "Північного потоку-2" відмовляться. Хоча таке рішення було б єдино можливою серйозною відповіддю, яку зрозуміє Володимир Путін.
Може бути, наприклад, не повна відмова від трубопроводу, а мораторій на його будівництво через, скажімо, туризм у регіоні. Бо по-перше, деякі німецькі компанії, які беруть участь у будівниці "Північного потоку-2", бояться, що США накладуть на них санкції. А по-друге, ринок газу зараз переповнений і немає сенсу у будівництві ще одного трубопроводу, якщо "Північний потік-1" не використовується на повну потужність.
З іншого боку, якщо уряд введе санкції проти "Північного потоку-2", то на виборах Меркель може втратити підтримку великих компаній, які беруть активну участь у проекті, таких як BASF (німецький хімічний концерн, - "Апостроф") і Wintershall (найбільша німецька газова і нафтова компанія, - "Апостроф"). Але якщо трубопровід все ж побудують, німецькому уряду доведеться пояснювати публічно, чому вони вирішили купувати російський, а не американський газ. Адже США надають достатньо газу для європейського і зокрема – німецького газового ринку.
Меркель опиниться під великим тиском, якщо вона не купуватиме американський газ. Вона не ухвалила відповідне рішення у 2014-2015 роках, незважаючи на окупацію Криму і війну на Донбасі. Але тепер тиск буде набагато більшим, оскільки випадок з Навальним підняв ставки. Нехай Донбас і Крим розглядалися як проблеми України, але цього разу це було порушення міжнародних угод, які Росія підписала. Ми вже побачили спільну відповідь країн-членів НАТО. Бо це продовження політики з отруєння людей і замахів на них за кордоном – Сергій Скрипаль, убивство учасника Чеченської війни у Берліні минулого серпня (йдеться про колишнього польового командира, громадянина Грузії Зелімхана Хангошвілі, - "Апостроф"). Росія не йде на співпрацю. І це викликає розчарування у російській політиці. Тож тим, хто був м'яким до Путіна, тепер буде складно виправдовувати свою позицію.
Велику роль у майбутньому відіграє партія "зелених" – і вони будуть більш жорсткими стосовно Кремля, ніж зараз є соціал-демократи. Я очікую, що на наступних виборах про-путінські фракції в німецькій політиці втратять свої позиції. Одна з причин полягає в тому, що соціал-демократи, які лобіювали інтереси Росії та говорили, що на неї треба звертати більше уваги, ніж на Україну, Польщу чи країни Балтії – навряд лишаться при владі.
"Зелені" – це одна із небагатьох партії Євросоюзу, яка має чітку несхвальну позицію щодо Росії. Вони будуть менш компромісні щодо Путіна. Якщо вони сформують спільний уряд із християнськими демократами, ХДС доведеться брати їхню позицію до уваги. Позиція "Russia – first" в німецькій політиці відійде на задній план.
Є й інша причина, чому санкції проти "Північного потоку-2" не додадуть популярності Меркель. Громадські настрої у Німеччині теж розколоті. Серед виборців є крайні праві і крайні ліві. Лефтисти – колишні комуністи – про-путінські. Ті, що підтримують радикальних правих із "Альтернативи для Німеччини" – теж про-путінські. Дехто підтримує Путіна, бо виступає проти засилля Америки в ЄС чи проти самого Євросоюзу як такого. В німецькому суспільстві немає консенсусу. ХДС має певний "кредит довіри" серед власних виборців, але через розкол суспільства вони втратять його частину.
Ще десять днів тому я не очікував санкцій. Але зараз посилюється тиск всередині німецького парламенту і з боку медіа. Навіть провідні видання, близькі до німецького бізнесу, виступають за зупинення проекту "Північний потік-2". Газета Frankfurt Allgemeine Zeitung – німецький аналог New York Times – активно виступає за те, щоб сказати російському газопроводу "бувай". Тож бізнес у Німеччині теж розділений і дехто вважає, що краще бути із США, ніж з Росією.
Тож, я думаю, що можливість зупинити будівництво "Північного потоку-2" все ж існує. Але, думаю, що дебати у німецькому парламенті цього тижня чітко визначать, які рішення будуть ухвалені. Принаймні, офіційна опозиція уряду Меркель – ми маємо долучитися до об'єднаної реакції ЄС. Це спроба заховати німецьку реакцію за Євросоюзом. Перекласти відповідальність із німецького уряду на ЄС. І також виграти час. Так було постійно. Але ця позиція може змінитися. Результат ми побачимо на кінець тижня.
