Після початку широкомасштабної російської агресії проти Україні влада європейських країн замислилась про посилення своєї безпеки та оборони. Особливо це стосується тих держав, які раніше були нейтральними: йдеться про Швецію та Фінляндію. Багаторічне неприєднання до НАТО було для них виправданим, але зараз цей час, схоже, назавжди відійшов у минуле. Про те, яким чином приєднання нордичних країн до Альянсу змінить обстановку в регіоні та якою може бути відповідь Росії — читайте в матеріалі "Апострофа".
Путін дочекався розширення НАТО
Маючи значні успіхи на полі бою, але прагнучи миру, українська сторона винесла низку пропозицій для потенційної угоди з Росією, ключовою з яких є гарантія невступу України в НАТО або інші військові союзи на користь отримання гарантій безпеки з боку низки держав.
Зовсім інший шлях обрали країни Скандинавії. Так, Швеція збирається вже у червні подати заявку на членство в Альянсі (цей шлях підтримують 51% населення), а у Фінляндії рішення щодо можливої заявки на вступ у НАТО можуть ухвалити протягом кількох тижнів (підтримують 62% населення).
Днями міністр Фінляндії з питань Європи Тютті Туппурайнен заявила що її країна "з високою ймовірністю" стане членом НАТО, хоча рішення ще не ухвалене. За словами урядовиці, "народ Фінляндії вже ухвалив рішення", і опитування показують величезну підтримку членства в Альянсі. Проте це питання ще повинно пройти обговорення в парламенті. У свою чергу, фінський прем'єр-міністр Санна Марін заявила, що Фінляндія сподівається завершити обговорення потенційної заявки країни на членство в НАТО до середини літа.
За словами виконавчого директора міжнародного фонду "Відродження" Олександра Сушко, такий крок Фінляндії є, мабуть, найбільш красномовним прикладом того, що дії Путіна призводять до абсолютно протилежних результатів від тих цілей, які він начебто ставить.
"Спроба Путіна в абсолютно дикунський, силовий спосіб стримати розширення НАТО на схід призводить до вступу в НАТО тих країн, які нещодавно взагалі не збиралися порушувати це питання. Такі рухи суттєво міняють картину, яка здавалася стабільною і сталою, адже такі країни як Фінляндія і Швеція десятиліттями після Другої Світової війни дотримувалися нейтралітету. Очевидно, що модель нейтралітету, яка, можливо виправдала себе в певний час для цих країн, зараз уже не дозволяє почувати себе в безпеці. Дії Путіна в Україні змусили уряди цих країн переглядати ті стратегічні складові безпекової зовнішньої політики, які здавалися ще донедавна непорушними", - вважає експерт.
Водночас, політолог Олексій Гарань відзначає, що у Фінляндії та Швеції рух назустріч Альянсу вже давно обговорювався, але очевидно, що зараз це питання перейшло в практичну фазу.
"Чи буде це реалізовано? По-перше, повинні відбутися дебати в парламентах цих країн, і рішення будуть прийматися парламентом. Але підстави для цього зараз безумовно збільшилися. Очевидно, що якщо ці країни вступлять до Альянсу, то над ними буде "парасолька" НАТО, і ми розуміємо наскільки важливо зараз мати таку "парасольку", адже Україна її, на жаль, не має. А проти тих країн, які набагато слабші, але мають захист НАТО — Росія не вдається до безпосереднього нападу. Я маю на увазі насамперед країни Балтії, хоча ми розуміємо, що з військової точки зору росіянам було б легко перемогти, але оскільки там є "парасолька" НАТО і символічний контингент Альянсу, Росія не ризикує нападати", — пояснив експерт "Апострофу".
Чи стануть скандинави прикладом для нейтральних європейців?
На думку співдиректора програм міжнародної політики та безпеки Центру Разумкова Олексія Мельника, дії Фінляндії та Швеції щодо вступу до НАТО навряд чи змінять позиції таких країн як Австрія чи Швейцарія, оскільки вони знаходяться в іншому геополітичному оточенні.
"Кордонам Австрії та Швейцарії нічого не загрожує, вони якраз знаходяться в оточенні країн НАТО. І це якраз той випадок, коли країни, які знаходяться в оточенні країн НАТО почувають себе в безпеці навіть знаходячись в статусі нейтральних країн" — відзначив експерт в розмові з "Апострофом".
Разом з тим, політолог Олексій Гарань вважає, що справа не лише у територіальній близькості або віддаленості певних держав від Росії, а й у можливостях Москви дестабалізувати внутрішньополітичну обстановку в нежружніх їй країнах.
"Є різні моделі впливу і різні моделі дестабілізації країн. Очевидно, що у Чорногорії своя модель, в Північній Македонії — інша модель, тому що там є сербська загроза. Але всеж-таки треба розуміти, що географічна модель НАТО обмежується Північною Атлантикою, і більшість європейських країн є членами НАТО. Були деякі згадки що можливо, Ірландія теж буде розглядати вступ до НАТО, але я думаю що там ситуація не така гостра. Річ не лише в територіальній близькості до Росії, мова йде і про можливість дестабілізації ситуації всередині країни, в тому числі за рахунок дій сусідніх країн, які мають дружні стосунки з Росією. Наприклад, саме такою є Сербія, тому Чорногорія, яку розхитувала сусідка, і приєдналася до НАТО. Схожа історія і з Північною Македонією", - пояснює експерт.
Відповідь Росії і урок для України
Звісно, курс Фінляндії та Швеції щодо вступу до НАТО впливає на всю Європу, але треба не забувати, що насамперед він стосується нашої держави, адже тепер раніші покликання на нейтралітет сприймаються зовсім по-іншому, вважає Олексій Мельник.
"Після проголошення згаданого курсу формується зовсім інше ставлення до того компромісу про нейтралітет, який серйозно розгядався в контексті переговорів про можливе перемир'я. Тобто, очевидно, що ця позиція зазнає якщо не змін, то певного переосмислення. На мій погляд, доля грає злий жарт з Росією, тому що якщо Фінляндія вступить до НАТО, то можна буде погодитися з російською умовою про "фінляндизацію" України", — вважає експерт.
Що ж стосується реакції Росії на новий курс Фінляндії та Швеції (зокрема, демонстративне стягування озброєння до кордону з Фінляндією), то Росія навряд насправді може якось йому зашкодити.
"Звісно Москва може організувати якісь провокації, запровадити якісь санкції чи вдатися до певних символічних кроків. Але насправді це не буде мати якогось належного ефекту", — стверджує Олексій Гарань.
Зважаючи на попередній досвід нейтралітету скандинавських країн та нинішню зміну їх позиції, Україні, вочевидь, варто було б припинити скаржитись на НАТО вустами перших осіб та будувати нежиттєздатні конструкції гарантій безпеки, які нам навряд чи дадуть. 5 стаття статуту НАТО діє лише в НАТО — отже, варто рухатись в Альянс швидше, викорстовуючи нові можливості, а не звертати на манівці, роблячи одним з гарантів безпеки Росію, яка прагне знищити українців раз і назавжди.
