Ракетний удар по Вінниці став одним із багатьох військових злочинів Росії в Україні. Рашисти цілеспрямовано б'ють по людних місцях у мирних містах, щоб постраждало якнайбільше людей. Можливо, метою Росії є залякування населення, щоб воно зрештою апелювало до влади з проханням припинити війну, нехай і на умовах країни-терористки. Однак тут росія сильно прорахувалася, оскільки з кожним обстрілом українці стають єдиними у своїй ненависті до рашистів. Крім того, такого роду теракти спонукають міжнародних партнерів передавати Україні більше озброєння для боротьби з агресором.
Навіщо росії потрібен ракетний терор в Україні і чому Вінницю обстріляли під час конференції в Гаазі? Що дасть знищення Кримського мосту і як у росії набирають людей на війну? Чому Україна не має домовлятися з росією і до чого може привести такий крок? Про це в ефірі Апостроф TV розповів ізраїльський журналіст СЕРГІЙ АУСЛЕНДЕР.
— Ми бачимо, що росіяни знову вдаються до терористичних атак. По суті, бити "не туди" вони не могли, адже згідно з характеристиками ракети "Калібр", її неточність становить 2-4 метри. Тобто били цілеспрямовано у центр міста вдень, коли велике скупчення людей?
— Це очевидно. Це воєнний злочин. Стріляли навмисно по місту, у те місце у місті, де немає військових об'єктів, де перебуває багато людей. Можливо, хтось навів, я не знаю, але тут не можна списувати все на якісь помилки. Тим паче, туди летіло кілька ракет.
Я навіть не знаю, як це коментувати, якщо чесно. Від цього зовсім розривається серце. Я навіть не знаю, що сказати, окрім співчуття постраждалим та сім'ям загиблих. Це черговий злочин росії на території України. Що ще тут додати?
— Вони ж могли бити вночі, але вдарили вдень.
— Яка різниця, вдень чи вночі. Це не важливо. Можливо, вдень вони стріляли саме для того, щоб там більше людей перебували на вулицях. Я навіть не знаю, чим пояснюється вибір доби в цей момент. Мабуть, із цих міркувань. Важко, чесно кажучи, сказати.
Я взагалі їхню логіку зрозуміти не можу, якщо чесно, для чого все це робиться. Зрозуміло, що вони хочуть залякати. Зрозуміло, що це справжнісінький терор. Це така доктрина ракетного терору, коли б'ють по мирних містах. Можливо, для того, щоб змусити українське суспільство якимось чином натиснути на свою владу, щоб вийти з війни, не розуміючи, що це ще більше озлоблює, ще більше згуртовує та ще більше мотивує українців захищатись. Тому що після такого вже точно неможливо говорити про жодні мирні переговори, угоди. Я не знаю, чесно.
- Зазвичай вони заявляють про те, що "ще нічого не починали". Але в результаті ми знову бачимо ракетний терор. Крім цього вони можуть щось ще влаштувати?
— А що вони ще можуть зробити? Бомбу ядерну скинути можуть, мабуть. Теоретично. Ну тоді вже все - усім кінець, мабуть. Я запропонував би не коментувати заяви цього збожеволівшого диктатора, який там уже років десять, як за свої слова, не відповідає в принципі. Я не бачу сенсу це коментувати.
Запитання, які ви мені ставите, риторичні. Що означає "всерйоз нічого не починали"? Всерйоз починали із планами захоплення всієї Лівобережної України, включаючи Київ. Насправді все закінчилося повним пшиком. Але, на жаль, закінчилося жахливими стражданнями вашого народу та руйнуваннями вашої країни. Я вважаю, що ці ракетні удари — це форма помсти українцям за їхній опір, за їхню непоступливість, за фанатичну завзятість, з якою ви захищаєтеся. Ось це така форма помсти. Поки є ракети, вони їх пускатимуть.
— Останнім часом це не єдина трагедія. Нещодавно Україну шокував ракетний удар по Часовому Яру, де загинули 48 людей. Ці удари робляться для того, щоб українці обрали життя іммігрантів та залишали українські міста?
— Навіщо взагалі терор потрібен? Це такий вплив на суспільство, вплив на владу. Для тих самих цілей існує арабський терор проти нас в Ізраїлі. З цією ж метою росія веде свій ракетний терор. Все робиться для того, щоб залякати, щоб змусити піти на якісь поступки. Але, як на мене, ефект це має зовсім зворотний.
— Ці атаки стануть прямими доказами військових злочинів росії у суді. При цьому росія пішла на цей обстріл під час засідання у Гаазі. Що далі? Що вони хочуть показати світу, адже про нас і так говорять у всьому світі?
— Знаєте, що я думаю щодо конференції у Гаазі, про яку було заздалегідь відомо? Що цей удар по Вінниці — це такий виклик із їхнього боку у бік Гааги. Я цілком серйозно так думаю, що вони спеціально вдарили по мирному місту, по людях ракетами, щоб показати, що начхати вони хотіли на рішення міжнародних судів, на думки міжнародної громадськості і взагалі на будь-які наслідки, на загрозу цього судового переслідування. Ось такий у них підхід — начхати вони на це хотіли.
До того ж, путін підписав закон про держзраду, сильно його розширивши. І це, до речі, дуже бурхливо обговорюють в Ізраїлі, бо це безпосередньо стосується ізраїльтян із російським громадянством. Тобто будь-який ізраїльтянин, який відслужив в армії з російським громадянством, опинившись на території росії, який працював у будь-яких держструктурах, підпадає під дію цього закону. До 20 років за держзраду. Це така стаття 58 ще зі сталінського кримінального кодексу насправді.
Я ще раз кажу, там усе вже так роздулося. Ось цей їхній рейх, четвертий уже за рахунком, настільки перетворився на концтабір/ГУЛАГ/Північну Корею та православний ІДІЛ, що немає сенсу це все обговорювати. А чим хороша ця ситуація, наскільки це слово взагалі можна вжити - це тим, що настала цілковита ясність. Україна не має іншого виходу, окрім як перемогти у цій війні. Це питання вашого фізичного виживання як народу, і як держави.
— Ви кажете про те, що росії наплювати на рішення міжнародних судів. Проте міжнародним партнерам України не начхати на такі події. Навпаки, це підштовхує їх швидше надавати нам озброєння, чи не так?
— Я не знаю, навряд чи вони мають таку мету — спонукати міжнародну спільноту на те, щоб вам давали більше зброї. Але виходить саме так. Зараз, після цієї історії з Вінницею, після цієї трагедії, напевно, це знову схилить чашу терезів західної громадської думки на вашу користь. І знову вам збільшать військову допомогу.
Днями Байден був в Ізраїлі та провів переговори з нашим прем'єр-міністром. Байден просив Ізраїль збільшити військову допомогу Україні. Все це діє, все це має зворотний ефект. А росіяни погано читали підручники з історії, вони взагалі не розуміють, як це все працює, на жаль. Їхній головний експортний товар, крім нафти та газу - це хаос, насильство та терор. Ось вони його вам і несуть у такий спосіб.
— Поговорімо про Кримський міст. Росіяни ретельно його охороняють, постійно проводять навчання. Кримський міст справді настільки захищений, як кажуть російські пропагандисти?
— Є лише один спосіб це перевірити — щось запустити туди. Це українське командування та керівництво вирішать, коли настане момент вдарити по Кримському мосту. Це цілком собі легітимна військова мета, ним йде постачання всього південного флангу російського угруповання. Тому я тут не бачу жодної проблеми з погляду ведення війни. А чим і коли вирішуватимуть ваші генерали, ваше командування. Їм видніше, що у вас там є: які сили та які засоби.
Що стосується захисту, ешелонованої системи ППО тощо, то я нагадаю, що ізраїльські ВПС регулярно завдають ударів по Сирії, де теж стоїть ешелонована ППО. Зокрема російська, зокрема сирійська. Сирійцям передали нові установки, зокрема С-300. Це щось їм не дуже допомагає. Ізраїль офіційно не бере на себе відповідальність за ці бомбардування, ми чудово розуміємо, хто цим займається. Ізраїль там виконує свої завдання, тому я не переоцінював би можливості росіян.
— Уявімо, що Кримський міст зруйнують. Як це вплине на перебіг війни?
— Уявлення не маю, якщо чесно. У них є сухопутне сполучення з іншою частиною росії – через Ростовську область, Курську, Білгородську. Це якраз не найголовніша ваша проблема, як на мене. Просто Кримський міст – це дуже розпіарений момент, монументальна споруда. Звичайно, зруйнувати його - це як потопити крейсер "Москва", який, на мій смак, ніякого стратегічного значення не мав, але з погляду престижу це був удар-удар.
Не знаю, подивимося. Ще раз кажу: все вирішуватиме, все має вирішувати ваше командування. Воно вирішить, де краще завдавати ударів і таке інше. Поки що я бачу, Україна дуже грамотно застосовує установки HIMARS, які до вас надійшли з Європи та Штатів, і веде бій за ініціативу. Тобто вибиває ці склади з боєкомплектом і паливом, вибиває ресурси для того, щоб росіяни мали проблеми з наступним етапом наступу, який вони повинні, за ідеєю, скоро починати.
— Установки HIMARS дуже ефективно використовуються в Україні, і це бачать у США. Чи можемо ми розраховувати на те, що Сполучені Штати дадуть нам більш далекобійну зброю.
— Це питання потрібно ставити Адміністрації Байдена. Але я вважаю, що всі ці історії, на зразок Часового Яру, на зразок Вінниці, капатимуть і капатимуть у цю скарбничку. Зрештою, напевно дадуть.
— У Кремлі наказали формувати "добровольчі батальйони" для участі у війні проти України. Зазначається, що так намагаються уникнути оголошення офіційної мобілізації. Що ми очікуємо від цих "добробатів"? Чи дійсно вони будуть створені та підуть на війну?
— Їх сформують. Їх і зараз формують у різних суб'єктах російської федерації — від Приморського краю і аж до Москви. Навіть у Москві формують. Я розумію так, що їм не вистачає людей. Вже навіть не те щоб підготовлених, а людей фізично на фронті. Там досить занепадницькі настрої, ніхто вже не хоче помирати. Настав такий етап війни, коли ваша армія почала методично їх перемелювати. Тому зараз вони будуть використовувати будь-які способи, щоб набрати десь людей та їх туди відправити.
Для чого? Тут я гадки не маю. Вся проблема в тому, що зовсім не очевидні і не зрозумілі цілі цієї війни. Чого вони хочуть? Чого путін хоче? Я ось прямо гублюся в здогадах, яка в нього мета. Таке відчуття, що він грає в солдатиків, що це якась війна заради війни. Я не розумію цього. Якщо спочатку, під час першого етапу, були зрозумілі ці цілі — зміна режиму, посадити свою людину, підписати договір, Україна повертається, п'яте-десяте, вся ця каламутня, яку вони проповідували — це було хоча б зрозуміло, то зараз я навіть зрозуміти не можу, навіщо все це робиться. Тому вони зараз ухвалюватимуть найнесподіваніші та найбезглуздіші рішення для того, щоб ще набрати людей, ще їх відправити на фронт. Я так, напевно, пояснив би це.
— Можливо, так путін хотів би прибрати й росіян, які, по суті, є свідками його злочинів?
— Ні, ну ж він не може відправити всі 140 мільйонів на війну. Я ще раз говорю: шукати логіку в їхніх діях не треба, там її немає. Або вона така, що там просто волосся дибки стане, якщо її зрозуміти. Тому українцям зараз не треба шукати логіки у його діях. Треба домагатися постачання зброї, треба захищатися.
Україна зараз має завершити стратегічну оборонну операцію, перемолоти їхні резерви, вибити техніку. А там уже дійде справа і до контрнаступу, який поки що не дуже проглядається, на мій погляд. Але я так розумію, що ваш Генштаб із цього приводу має відповідний план.
Будь-який договір із ними посередині, ось зараз тут зупинилися і потім вирішуємо, на кшталт умовних мінських угод — неминуче означатиме наступну війну. За п'ять років, за десять, за два роки — неважливо. Будь-який договір із ними означатиме у майбутньому неминучу війну. Тобто ті, хто зараз домовиться з ними, залишать цю війну для дітей, які зараз ростуть в Україні. Тому я вважаю, що Україна просто не має жодного виходу, окрім як захищатися і перемагати.
