У четвер, 20 квітня, до Києва прибув Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг. Візит відбувається на фоні нещодавнього рішення керівництва НАТО переглянути свої підходи до оборонної політики. Американці за участю європейських "яструбів" націлені зробити Альянс більш боєздатним та ініціативним. Вступ до НАТО Фінляндії і, відповідно, збільшення протяжності кордону Альянсу з РФ лише призвело до ухвалення рішень з низки "російських питань", які давно вже назріли. Подробиці читайте у матеріалі "Апострофа".
Недопущення російських звірств
Американські видання звернули увагу на той факт, що за останні місяці відбулося суттєве трансформаційне зрушення НАТО, який протягом останніх тридцяти років після закінчення "холодної війни" знаходилося майже в "сплячому" стані. Поява у складі Альянсу 31-го члена - Фінляндії - стало прямим наслідком російської агресії проти нашої країни.
"НАТО швидко переходить від того, що військові називають стримуванням відплатою, стримування запереченням. У минулому теорія полягала в тому, що у разі вторгнення росіян країни-члени намагатимуться протриматися доти, доки сили союзників, які є переважно американськими, не прийдуть їм на допомогу і не завдадуть удару у відповідь, щоб відтіснити росіян назад", - йдеться в одній з недавніх публікацій The New York Times.
Інші держави НАТО, що межують із РФ чи Білоруссю (де-факто колонія Кремля), на тлі звірств на тимчасово окупованих територіях України від Бучі та Ірпеня до Маріуполя та Херсона також побоюються можливої російської окупації з непередбачуваними наслідками для їхнього населення.
Стратегія "стримування запереченням" передбачає, що Альянс концентруватиме більше сил і коштів уздовж російського кордону, військові плани європейців будуть тісно інтегровані з американськими, військові витрати будуть збільшені, а союзники також візьмуть на себе низку додаткових зобов'язань щодо необхідних ресурсів та озброєнь.
Читайте: Путін-прифронтовий: а чи був хлопчик?
Завдання-мінімум полягає в тому, щоб на території суміжних з РФ країн НАТО не з'явилися свої "Бучі" та "Бородянки". Проте, як наполягають військові спостерігачі, це лише видима частина змін у оборонній тактиці Альянсу.
"Під звірствами російських військ в Україні в керівництві НАТО розуміють порушення норм ведення війни, дотримання прав полонених і цивільного населення - розстріли, вбивства, тортури, викрадення, ракетно-бомбові удари по житлових будинках, об'єктах критичної інфраструктури та промисловості з метою залякати, деморалізувати населення. Важливо, що зазначені злочини російських військових мають системний характер, ініційовані кремлівським керівництвом і складають один з елементів військової тактики. У Вашингтоні та європейських столицях розуміють, що такі діяння ніяк не можна списати на ексцеси виконавців", - пояснив Апострофу" військовий експерт Дмитро Снєгірьов.
Бити відразу і жорстко
Кінцева мета перетворень полягає в тому, щоб Альянс став більш стійким у військовому та політичному планах, а також більш помітним для Росії. Оновлення стратегічної концепції НАТО могло бути ініціативою американців, британців та поляків, зазначив у розмові з "Апострофом" військовий експерт, полковник ЗСУ у запасі Роман Світан.
"Допустимо, розвідка НАТО отримала інформацію, що готується захід з території Білорусі російських ДРГ до Польщі. І якщо лік уже пішов на години, то слід завдавати превентивного удару по розташуванню супротивника в Білорусі, не чекаючи, коли росіяни зайдуть на територію НАТО і вбиватимуть усіх підряд – військових та цивільних. Тактика росіян в Україні показала, що країни НАТО просто не мають іншого варіанту. Жодних переговорів, висловів "глибокого занепокоєння", а відразу випереджаючий удар по місцях базування, складів, командних пунктів та військової інфраструктури", - пояснив Роман Світан.
Польща, Латвія, Литва, Естонія наполягають, що вже мало говорити, що НАТО у разі атаки готове стримувати російських окупантів із подальшим звільненням окупованих територій. Вивчивши дії росіян в Україні, вони дійшли логічного висновку, щоби слід захищати кожен дюйм території Альянсу відразу, не залишаючи її під окупацією в очікуванні, поки прийде "важка кавалерія" з ядерних країн НАТО.
На сьогодні командування Альянсу розгорнуло батальйон багатонаціональних військ у восьми країнах уздовж кордону з РФ. Також розробляються плани щодо розширення зазначених сил до рівня бригади в потенційно прифронтових районах з метою стримування та подальшого витіснення російського окупаційного контингенту. Також, як повідомляє The New York Times, країни НАТО передадуть більше військ під безпосередній контроль верховного головнокомандувача об'єднаних збройних сил НАТО в Європі генерала Крістофера Каволі, який також є командувачем американських військ у Європі.
Вимоги зростуть
На Крістофері Каволі замикаються американські та європейські плани щодо ведення бойових дій, і вперше з часів краху СРСР країни Центральної та Східної Європи знатимуть, що саме Альянс зробить для їхнього захисту.
Планування НАТО стане ще більш вимогливим та конкретним. Країни відповідатимуть про свої сили та кошти, а планувальники Альянсу будуть говорити, чого їм не вистачає, або що можна скоротити. Наприклад, Данії було сказано припинити витрачати гроші на будівництво підводних човнів, а Канаді сказали, що вона має забезпечити літаки для дозаправки у повітрі.
"Країни можуть чинити опір – деякі країни, які мають фрегати, роками відмовлялися розміщувати на них ракети ППО, побоюючись, що це буде виглядати ескалацією, - але вони повинні захищати свої плани перед усіма членами НАТО. Якщо інші члени Альянсу погоджуються з тим, що плани країни неадекватні, вони можуть проголосувати за примусову адаптацію, так званий "консенсус мінус один". Така вимога є рідкісною, але сталася з Канадою", - зазначає видання.
Путінський розрахунок
Кремлівський диктатор Володимир Путін якраз і розраховує, що у разі удару по НАТО частина членів Альянсу (особливо представники "старої" Європи) відмовляться дотримуватися 5-ї статті Статуту НАТО, що повністю паралізує військовий блок.
Російське командування постійно "шарпає" країни НАТО щодо готовності вистрілити першими, влаштовуючи всілякі провокації. Останній інцидент стався минулого місяця, коли російські винищувачі атакували американський розвідувальний БПЛА над Чорним морем.
"У Путіна є інтерес "висмикнути" НАТО на військовий конфлікт, щоб вони у відповідь на провокацію вистрілили першими, звинуватити їх на початку "третьої світової війни" і відразу запропонувати Вашингтону та Брюсселю "переговорний процес". Йому потрібна ситуація, як він вважає, в якій, умовно кажучи, американці, британці і поляки в'язнуть у дискусіях з французами та німцями щодо того, як далі діяти. Розрахунок Кремля, в тому числі, будується на тому, що частина країн Альянсу відмовиться дотримуватись норм 5-ї статті Статуту НАТО", – каже "Апострофу" військовий експерт Олег Жданов.
НАТО розширює контингент
Кремль може розраховувати, що в деяких європейських столицях "засіли труси" , але є важливий нюанс – такі версії перевіряються лише у реальному бою.
"У лютому 2022 року Путін та його близьке оточення також були впевнені, що вийде взяти більшу частину України за "кримським сценарієм" без суттєвого спротиву армії, спецслужб та українського суспільства, але вони жорстоко прорахувалися. Аналогічно, Путіну можуть доповідати, що у разі вторгнення військ РФ на територію країн Балтії або в Польщу, Брюссель відразу ж запропонує "переговори", але таке перевіряється тільки на практиці. Джо Байден у відповідь завжди наголошує на тому, що 5-та стаття Уставу буде виконана. Як мінімум, американці забезпечать фінам, латишам, литовцям та естонцям масовану підтримку з повітря та у повний зріст будуть використовувати свій ракетний потенціал", - зазначив у бесіді з “Апострофом” військовий експерт, капітан 1-го рангу ВМС України Владислав Селезньов.
З огляду на ці обставини командування НАТО аналізує варіанти, як включити Фінляндію і, ймовірно, Швецію, а також визначити, де їхні війська повинні взяти на себе зобов'язання щодо колективної оборони. Наприклад, фінські війська входитимуть до військ Альянсу, обороняючи країни Балтії або їх визначать на напрям Арктики і Крайньої Півночі.
Згідно з планами, НАТО може ввести в бій 13 корпусів чисельністю 40-50 тисяч військовослужбовців кожен, але зараз, як визнають у Брюсселі, сили далекі від таких показників. У зв'язку з цим генерал Каволі та його команда повинні визначити, як найкраще і де розгорнути війська, які наразі є. Альянс вперше за останні тридцять років серйозно готується воювати з "другою армією світу", яка щодня ганьбиться в Україні.
