Напередодні ХХ з'їзду Комуністичної партії Китаю, головною інтригою якого стане ще одне затвердження Сі Цзіньпіна як лідера держави (список конкретних посад може змінюватися), Пекін активізував свою дипломатію. Перед якими зовнішньополітичними дилемами постав Китай, спеціально для "Апострофа" розповів експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Микола Капітоненко.
Крім важливого саміту ШОС, де присутність Китаю була більш ніж помітною, дипломатичні маневри Піднебесної виразилися за участю міністра закордонних справ Китаю Ван І у роботі 77-ї Генасамблеї ООН, де він виступив із важливою промовою та провів низку двосторонніх зустрічей, у тому числі з держсекретарем. США Ентоні Блінкеном та міністром закордонних справ України Дмитром Кулебою.
Пекін продовжує перебувати у складній ситуації. Загальні фрази на кшталт тієї, що всі країни заслуговують на повагу територіальної цілісності, - явно слабка відповідь на ескалацію російсько-української війни та загальну кризу міжнародної безпеки.
У своїй промові в ООН Ван І окреслив роль Китаю у світі як захисника міжнародного порядку та посередника, який бореться за мир. Ця риторика виглядає дедалі застарілою. Більше схоже на те, що Китай, разом з Росією, наважилися все ж таки кинути більш прямий виклик міжнародному порядку, який існував упродовж попередніх тридцяти років. І обережніша, порівняно з російською бездумною агресією, тактика Китаю все одно виходить із спільного з Москвою прагнення переглянути правила гри.
Боротьба за мир і повагу до суверенітету інших країн у таких умовах виглядають двояко і не дуже переконливо. Ван І зробив акцент на ролі ООН – що цілком логічно та доречно у Нью-Йоркській штаб-квартирі організації – і на тому, що Китай як постійний член Ради Безпеки направляє найбільшу кількість персоналу для участі у миротворчих місіях. Але проблема в тому, що сама ООН мало що може зробити за умов глибокої кризи міжнародної безпеки. Навряд чи цього не усвідомлюють у Пекіні.
Ще один вимір китайської дипломатії – економічний. 30 відсотків глобального зростання – це внесок Китаю. Для половини світу, включаючи Україну, Китай є найбільшим торговим партнером. Ініціатива "Один пояс, один шлях" була позначена китайським міністром закордонних справ як спільне благо всього світу, відповідь Китаю на глобальні проблеми розвитку. Цей мегапроект залишається головною зовнішньополітичною ідеєю Сі Цзіньпіна, втіленням його бачення зростаючої ролі Китаю у світі та трансформації його економічних можливостей у політичний вплив. Про що не сказав Ван І, так це про те, які проблеми має "Один пояс, один шлях" у зв'язку з російською війною проти України. Транзитний потенціал сухопутної складової проекту значно знизився, а безпека коридорів поставлена під загрозу. Позиції Китаю в Європі, зокрема, у Східній, суттєво послабшали. Адже "Один пояс, один шлях" багато в чому замислювався з метою надійно пов'язати два величезні ринки, китайський та європейський.
У сфері глобальної безпеки Китаю теж вистачає проблем. Російська агресія спровокувала прискорення процесів та поглиблення криз по всьому світу. Ван І змушений багато говорити про Тайвань, особливо на двосторонньому рівні та особливо зі США. Руйнування правил гри зачіпає всіх, і Китай несподівано виявив себе у досить вразливій позиції: візити західних політиків на Тайвань, китайські навчання біля острова та сигнали рішучої підтримки Тайбея з Вашингтона говорять про те, що ситуація виходить з-під контролю. Глобальна ініціатива безпеки даних, націлена на активну роль у протидії цифровим загрозам, виявилася недостатньою відповіддю з боку Китаю. Від Пекіна чекали набагато більшого, враховуючи його риторику про багатополярний світ, повагу до суверенітету та взаємну вигоду.
Все частіше від китайських чиновників чути слова про захист інтересів країн, що розвиваються. Прагнення позиції лідера "Третього світу" і раніше було помітне у зовнішній політиці Китаю. Сьогодні воно стало яскравіше вираженим. Ціль, ймовірно, полягає в тому, щоб скоротити відставання від США в тому, що стосується глобальних і регіональних союзів. Ставку Пекін зробив на країни "Третього світу" ("Глобального Півдня"), враховуючи те, що їх багато, і на їхній території живе більша частина людства. Це дає Китаю сильні позиції в ООН та ідеологічну складову зовнішньополітичної стратегії, погоджуючись загалом із доктриною соціалізму з китайською специфікою. Але ця ставка не може компенсувати проблеми, з якими Пекін зіштовхнувся 2022 року.
З'їзд КПК, який розпочнеться вже 16 жовтня, буде не просто ритуальною подією. Його завданням стане пошук виходу зі складної міжнародної ситуації. У тому числі й крізь призму питання про те, чи є стратегія Сі Цзіньпіна, в основі якої "Один пояс, один шлях" та ставка на країни "Третього світу" плюс Росію, оптимальною для викликів майбутнього.
