У четвер, 23 червня, громадяни Великої Британії голосували з питання членства своєї країни в ЄС. Більшість британців проголосували на користь виходу з Євросоюзу. При цьому явка перевищила 72% громадян. У день референдуму "Апостроф" поцікавився в самих жителів Сполученого Королівства, як результат плебісциту позначиться на майбутньому країни.
23 червня британські ЗМІ не соромилися відвертої агітації: багато масових газет вийшли з обкладинками, на яких просили громадян проголосувати за той чи інший результат референдуму. Наприклад, Daily Mirror благав британців голосувати за членство, щоб уникнути стрибку в темряву". А Daily Express, навпаки, просто вказував, що їм слід проголосувати за вихід. Таблоїд The Sun називав 23 червня "Днем незалежності".
Опитування навіть у день голосування були на тому самому рівні, що і в останні місяці. Усереднений показник результатів соціологічних досліджень від Financial Times свідчить, що прихильників членства в ЄС на Туманному Альбіоні лише трохи більше, ніж бажаючих покинути європейське об'єднання — 47% проти 45%. Виборчі дільниці відкрилися о 7-й ранку і закрилися о 22:00 за місцевим часом.
Питання Брексита змусило завзято сперечатися навіть колег по правлячій Консервативній партії. За словами прем'єр-міністра Девіда Кемерона, Велика Британія буде більш замкнутою і зацикленою на собі країною, якщо проголосує за вихід з ЄС. Політик вважає, що економіка держави в цьому випадку послабиться. Кампанію прихильників "розлучення" з Євросоюзом неофіційно очолив колишній мер Лондона Борис Джонсон. За словами екс-градоначальника, є дуже чіткий вибір між тими, хто агітує за членство і апелює до страхів, і тими, хто, пропонуючи надію на розвиток, хоче покинути ЄС. Джонсон вважає, що поза союзом Велика Британія отримає більше контролю над своєю демократією та імміграційною політикою. А ось ще один колишній мер британської столиці — Гордон Браун — намагався пояснити, що співпраця з партнерами по ЄС не робить громадян країни менш "британськими".
Питання на референдумі було таким: "Чи слід Великій Британії залишатися частиною ЄС або ж їй слід покинути Євросоюз?" Більшість опитаних "Апострофом" британців, які мають право голосу, говорять про те, що це питання розділило країну. Старше покоління, а також робітники, швидше за все, проголосують за вихід з ЄС, а ось люди молодші захочуть залишитися. У будь-якому разі, серед співрозмовників видання було багато тих, хто хотів би продовжувати жити в ЄС.
Економічні ризики
Майк Дадлі, 50-річний керуючий директор консалтингової компанії з Ковентрі вважає, що не було б потреби залишати ЄС, якщо б об'єднання було здатне зробити реформи: "ЄС не слухає людей. Він одержимий сам собою, говорить, що громадяни щось отримають, а потім дивується, що результат вийшов іншим. Політика ЄС призводить до занепаду. У такому "клубі" можна залишитися, лише не маючи іншого виходу. Не думаю, що люди в Британії вважають, що це — наш єдиний вихід".
А ось директор бірмінгемського коледжу Девід Гілл (43 роки) сказав у коментарі "Апострофу", що Велика Британія і так є успішною в складі ЄС: "Учасники кампанії за вихід люблять говорити нам, що вони знову зроблять нас великими". Але ми і так великі. Ми — одна з п'яти країн, що мають вето у складі ООН. Ми насолоджуємося рівнем життя, який є предметом заздрості для більшої частини світу. Наш вплив у ЄС великий, він відображає масштаби країни та її вагу. Якщо ми проголосуємо за Брексит, нашкодимо всій світовій економіці, і інший світ нам це не пробачить".
Він каже, що в прихильників виходу немає жодного конкретного плану і порівнює Брексит з ситуацією, коли звільняєшся з роботи, не маючи в запасі іншої. На думку директора коледжу, британцям варто намагатися і далі вдосконалювати ЄС, а не залишати його. "Брюссель не диктує нам закони. Всі закони приймаються, щоб впровадити загальну систему стандартів. Ті, хто вірить у конспірологію про голодних до влади бюрократів, просто дезінформовані. ЄС є силою забезпечення узгодженості, яка дозволяє європейським країнам об'єднатися і вирішувати проблеми в дусі співробітництва, а не конкуренції, — говорить Девід. — В більшості своїй мої друзі голосують за вихід. Я живу в Західному Мідленді, дуже євроскептичному регіоні. Але більшість знайомих у Лондоні, Шотландії або тих, хто проживають за кордоном, проголосували за те, щоб залишитися в ЄС. Я помірно упевнений, що країна проголосує за членство. Фунт зміцнюється сьогодні протягом дня стосовно євро і долара. Деякі хедж-фонди провели екзит-поли. Тож, можливо, вони знають щось, чого не знаємо ми".
Олівер Джоліфф, 31-річний телемаркетолог з містечка Марлоу на південному сході Альбіону, також за те, щоб його країна залишилася в ЄС: "Уся моя сім'я хоче залишитися. У мого батька магазин одягу, він торгує з багатьма європейськими країнами. Вважаю, що і для бізнесу, і для безпеки краще бути у складі ЄС".
Свої на Альбіоні: погляд українців зсередини
32-річна українка Леся Вевьорка, яка займається бізнесом у Лондоні, вважає, що в результаті референдуму Велика Британія навряд чи покине ЄС: "Це створило б країні купу додаткових проблем. У першу чергу, з тими європейцями, які зараз вільно живуть і працюють у Сполученому Королівстві. Хоча Велика Британія могла б і так заощадити на субсидії", — розповіла вона "Апострофу".
Українець Сергій Бурнус (34 роки) працює в Лондоні юристом. Він також прогнозує мінімальну перемогу прихильників членства, тому що "економічні переваги членства важливіші, ніж питання міграції". Він нагадує, що багато транснаціональних корпорацій заявили про неможливість успішного ведення бізнесу в разі виходу з ЄС. "Крім того, сильно зростуть ціни, адже дешева робоча сила з країн ЄС не буде мати доступу до ринку праці. Переваги виходу порівняно з цим — не настільки масштабні. Найбільшими називають оперативність і самостійність у прийнятті регуляторних рішень, обмеження міграційного потоку, скорочення бюджетних видатків на програми ЄС", — поділився Сергій своїми думками з "Апострофом".
Юрист упевнений, що для інтеграційного спрямування України в Європу вихід Великої Британії з ЄС буде мати негативний ефект, оскільки це буде свідченням неефективності самої моделі Союзу, зросте ризик виходу інших країн, а питанню членства нових країн будуть приділяти значно менше уваги.
Українка Ольга Вестон (36 років), яка сьогодні живе у Віндзорі, каже, що і вона сама, і більшість її знайомих британців голосують за те, щоб залишитися в ЄС. "Я не бачу проблеми в членстві Великої Британії в ЄС", - вважає вона. Її чоловік, британський підданий, дотримується тієї самої думки. Однак, каже Вестон, серед її знайомих є й ті, хто вирішив поставити галочку біля варіанту "вихід", наприклад, щоб подивитися, що з цього вийде. А один виборець взагалі вирішив зіпсувати свій бюлетень, бо ні той, ні інший результат для нього не є ідеальним і він не хоче вибирати з двох зол.
При цьому такі представники британського товариства (не політики), як Річард Бренсон (мільярдер і філантроп) або відомий футболіст Девід Бекхем, закликають голосувати за те, щоб залишитися в ЄС. "Особисто я думаю, що референдуму в принципі не повинно бути, Кемерон пішов на поводу в клоуна Фаража (лідер британських євроскептиків, який очолює Партію незалежності Об'єднаного Королівства Найджел Фараж, - "Апостроф") і, як видно, трохи себе переоцінив, коли виніс питання членства Великої Британії в ЄС на референдум. Соцопитування показують, що розрив між результатами дуже незначний. Замість цього треба було уважніше стежити за тим, що відбувається в суспільстві, і реагувати відповідними політичними рішеннями", - зазначає Ольга Вестон.
За її словами, прем'єра Кемерона часто звинувачують у тому, що він далекий від суспільства і не розуміє його потреб. "А тепер це суспільство, а правильніше сказати деякі його верстви, підігріті політиками на зразок Фаража і (Бориса) Джонсона (колишній мер Лондона, консерватор, - "Апостроф"), які просто заробляють собі політичні (може, й фінансові) дивіденди, голосують за вихід країни з ЄС". У день голосування Фараж на своїй сторінці у Twitter написав: "Давайте повернемо собі нашу країну" і поставив хештег #IndependenceDay (День Незалежності).
Якщо за підсумками референдуму країна захоче покинути ЄС, то головний удар буде на економіку, впевнена Ольга Вестон: "Фунт впаде, ціни на нерухомість і на якісь повсякденні речі, думаю, зростуть. Ну, а з часом почнуть йти з ринку європейські компанії, відбудеться скорочення робочих місць, все сумно загалом. Про це економісти попереджали".
Річард Тайнен, голова компанії The Funding Center з Кардіффу, на питання "Апострофу", чи буде він голосувати, відповідає: "Безумовно так, як і величезна частина електорату. Але країна абсолютно розділена (через питання членства) так само, як і думки з приводу наслідків". Тайнен голосує "за ЄС", за його спостереженнями, такої самої позиції дотримується більша частина молоді і тих, кого можна віднести до професіоналів у своїй галузі, а ось робітничий клас і люди старшого віку виступають за вихід.
Хто винен
Британський журналіст Олівер Керролл (36 років) визнає, що вдома не був давно, але весь цей час пильно стежив за кампанією, яка передувала референдуму. "Який би результат не був, країна все одно буде розділена на дві частини, кампанія була бурхлива і радикалізувала частину населення настільки, що створюється враження, ніби у нас дві різні країни", - говорить він "Апострофу".
Керролл згадує кілька останніх десятиліть британського політичного життя і пояснює, як суспільство і політики вирішили вийти на референдум. Він вважає, що початок цьому було покладено ще при Маргарет Тетчер (71-й прем'єр-міністр країни в 1979-1990 роках, представниця Консервативної партії). Кабінет Тетчер на фінішній прямій відзначився кількома рішеннями, які електорат не зрозумів і не прийняв, наприклад, ініціативою ввести подушний (комунальний) податок замість податку на основі номінальної орендної вартості будинку. Кожного повнолітнього британця хотіли зобов'язати сплачувати цей податок у його колишньому розмірі. Консерватори втратили минулу популярність, а в Лондоні відбулися багатотисячні демонстрації.
У результаті Тетчер, яка подала у відставку, на посаді прем'єра змінив Джон Мейджор - ще один консерватор. Олівер Керролл називає його людиною, абсолютно позбавленою будь-якої харизми, стиль його управління (з 1990 по 1997 роки) також відрізнявся звичкою бути хорошим для всіх, але ця м'якотілість, а також низка корупційних скандалів, в які були втягнуті однопартійці (їх викрили в отриманні грошей за "правильне" голосування в парламенті), в результаті призвели до подальшого падіння консерваторів. Вже тоді європейське питання позначило розкол у суспільстві. "Прагматики думали, що треба співпрацювати з Європою, але були і "маленькі англійці", які вважали, що Англія — велика країна, що треба повернутися до витоків", - говорить Керролл.
Однак і лейбористи, які прийшли до влади після затяжного правління Консервативної партії, не виправдали довіри і сподівань електорату. Іракська кампанія, безапеляційна підтримка Джорджа Буша і спільна війна з тероризмом вдарили по рейтингу лідера лейбористів Тоні Блера.
Ставлення до політичного класу продовжувало погіршуватися і при лейбористі Гордоні Брауні. Політики знову загрузли у скандалах: члени парламенту мали невисокі зарплати, тому їм компенсували частину їхніх витрат з державного бюджету. "Але виявилося, що вони брали досить багато грошей на те, щоб покривати неіснуючі витрати. Все це разом призвело до того, що народ втратив довіру до політиків, - розповідає Керролл. - І тепер на цьому вакуумі грають досить цинічні політики, такі як Борис Джонсон, який за кілька місяців до голосування був за ЄС, а потім раптом вирішив, що буде проти. Джонсон — дуже хитрий, вирішив, що буде агітувати за позицію консерваторів (які виступають проти членства), а він — можливий наступник Девіда Кемерона (нинішній прем'єр від консерваторів). Він дуже хоче стати наступним прем'єром і розуміє, що більшість Консервативної партії — проти ЄС, з цією більшістю Джонсон і заграє".
Якщо британці скажуть "так" ЄС, і політик програє, він залишиться героєм консерваторів, вважає Керролл, і відповідно легко займе місце кандидата в прем'єри від їхньої партії. Якщо більшість проголосує за вихід з ЄС, він цілком може розраховувати на лаври національного героя. "Але це дуже цинічний підхід", - каже Керролл.
Щодо кампанії, яка передувала референдуму, то спочатку політики розігрували карту імміграції та проблем, які вона має. "Референдуми потребують простих гасел, - пояснює журналіст. - Це дуже простий меседж для складного заходу - "Понаїхали!" Гуманну і економічну сторону цього питання пояснити і довести до розуміння дуже складно".
Але потім сталася трагедія — була застрелена Хелен Джо Кокс, 42-річна депутат від Лейбористської партії, у вбивстві якої звинувачують ультраправого екстреміста. "Як би це не звучало, але ця трагедія стала поворотним моментом у кампанії, тому що Джо Кокс була за мігрантів і за гуманне ставлення до них. Коли міграція була питанням номер один, частина населення вважала, що безпечно вийти з ЄС, щоб не допустити появи мігрантів, які будуть займати місця у школах тощо, - каже Керролл. - Але продовжити кампанію проти мігрантів після вбивства депутата неможливо. Тому політики зосередилися на економічних питаннях".
Народ, на його думку, завжди голосує за більш безпечний варіант, однак що вважають сьогодні безпечним британці? "Якщо враховувати емоційну складову, то ми на острові не любимо Європу, це думка народу", - каже журналіст. Та й британські ЗМІ - здебільшого євроскептики, які страждають єврофобією.
Керролл згадує результати нещодавнього соцопитування, коли громадян попросили вказати, кому вони сьогодні довіряють найбільше. У списку, де фігурували експерти, політики та представники інших сфер життя країни, прихильники членства в ЄС розставили свої пріоритети, але ось ті, хто виступає за вихід з ЄС, як виявилося, не довіряють нікому. В умовах масової недовіри і слабкого розуміння складних економічних процесів навіть у демократичних країнах референдуми навряд чи варто проводити, каже Керролл. "Але я сподіваюся, що ми проголосуємо за те, щоб залишитися. Я голосував, щоб залишитися", - зізнається він.
Підсумки референдуму були підбиті вранці 24 червня. Більшість британців (52% проти 48%) проголосували за вихід своєї країни з Євросоюзу. При цьому явка на плебісцит перевищила 72% громадян.
